Постанова від 26 жовтня 2026 р. у справі №686/14981/25 — Хмельницький апеляційний суд

Суд: Хмельницький апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: визнання права власності

Дата: 26 жовтня 2026 р.

Справа: №686/14981/25

Суддя: Грох Л. М.

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2026 року

м. Хмельницький

Справа № 686/14981/25

Провадження № 22-ц/820/1845/26

Хмельницький апеляційний суд у складі

колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Грох Л.М. (суддя-доповідач), Костенка А.М., Ярмолюка О.І.,

секретар судового засідання Дубова М.В.,

з участю представників сторін,

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошової компенсації вартості майна в порядку поділу спільного сумісного майна, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області в складі судді Хараджі Н.В. від 28 травня 2026 року.

Заслухавши доповідача, учасників справи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд

в с т а н о в и в :

У травні 2025 року ОСОБА_1 , звертаючись в суд з цим позовом до відповідача, вказувала, що з 25.08.2018 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, мають двох малолітніх дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 06 березня 2024 року у справі № 686/3488/24 шлюб між сторонами розірвано.

06.02.2024 року судовим наказом Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області у справі №686/3490/24 стягнуто з ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання дітей у розмірі 1/3 частки від усіх видів заробітку, доходу боржника щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з 02.02.2024 року і до досягнення дітьми повноліття. Судовий наказ перебуває на виконанні у органах державної виконавчої служби.

31.08.2021 року сторони, перебуваючи в зареєстрованому шлюбі, придбали автомобіль Ford Focus 1560, 2012 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , № кузова НОМЕР_2 за 7000 доларів США, яким користувалися для потреб сім`ї.

З початку повномасштабного вторгнення рф на територію України задля безпеки дітей вона з дітьми виїхала в Республіку Польща, декілька разів поверталася в Україну.

В період з 15.03.2023 року по 26.06.2023 року та з 29.06.23 року по 07.07.2023 року вона з дітьми перебувала в Польщі, що підтверджується відмітками про перетин кордону в їх закордонних паспортах.

Позивачці стало відомо, що в період її перебування за кордоном, без її згоди, 01.06.2023 року відповідач зняв з обліку та відчужив їхній автомобіль, кошти привласнив. Згідно відкритої бази даних власників транспортних засобів на даний час автомобіль зареєстрований на ім`я батька відповідача, ОСОБА_5 , без зміни номерних знаків, а автомобілем продовжує користуватися відповідач.

Відповідач обіцяв сплатити позивачці грошову компенсацію вартості 1/2 частки автомобіля, але обіцяного не виконав, що змушує її звертатись до суду з цим позовом.

1/2 вартості автомобіля складає 145250 грн. (1/2 від 290500 грн., - гривневий еквівалент 7000 доларів США за курсом НБУ 1 дол. США =41,50 грн. станом на 26.05.2025 року).

Тому просила стягнути з відповідача на свою користь 145250 грн. грошової компенсації 1/2 вартості транспортного засобу Ford Focus 1560, 2012 року випуску, № кузова НОМЕР_2 , державний номерний знак НОМЕР_1 .

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 28 травня 2026 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості транспортного засобу Ford Focus 1560, 2012 року випуску, № кузова НОМЕР_2 , державний номерний знак НОМЕР_1 у розмірі 1/2 частки, що становить 105933,50 грн.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1059,31 грн.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду як незаконне та відмовити в задоволенні позову. На думку апелянта, суд першої інстанції безпідставно визначив розмір грошової компенсації виходячи з ринкової вартості автомобіля, встановленої висновком судової автотоварознавчої експертизи, а не з ціни його продажу 10000 грн. згідно договору купівлі-продажу від 01 червня 2023 року. Не враховано, що зазначений договір сторонами не оспорювався та не визнавався недійсним, а тому його умови, у тому числі визначена сторонами ціна продажу автомобіля, є чинними. Тому висновок експерта щодо ринкової вартості автомобіля не є належним доказом для визначення розміру компенсації частки позивачки у майні.

Також не враховано, що позивачка була обізнана про відчуження автомобіля та не заперечувала проти його продажу. Крім того, неможливим є припинення права спільної сумісної власності на транспортний засіб, який на момент розгляду справи перебував у власності третьої особи.

На думку апелянта, суд першої інстанції не дав належної оцінки договору купівлі-продажу та показанням свідка ОСОБА_5 щодо обставин придбання та подальшого відчуження автомобіля, у зв`язку з чим дійшов помилкового висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивачки 105933,50 грн. компенсації.

У відзиві на апеляційну скаргу позивачка просить апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Вважає безпідставними доводи апелянта щодо визначення розміру компенсації виходячи з ціни автомобіля згідно договору купівлі-продажу, оскільки розмір компенсації має визначатися з дійсної ринкової вартості спільного майна, а не із заниженої ціни його відчуження. Ринкова вартість автомобіля 211867 грн. підтверджена висновком судової автотоварознавчої експертизи, який відповідач не спростував іншим експертним висновком та не заявляв клопотання про проведення повторної експертизи. Письмову згоду на продаж автомобіля вона не надавала, а твердження про її «мовчазну згоду» та про існування позики між відповідачем і покупцем автомобіля не підтверджені належними доказами.

В засіданні апеляційного суду представниця апелянта просила задовольнити апеляційну скаргу з викладених в ній мотивів.

Позивачка та її представниця заперечили проти задоволення апеляційної скарги як безпідставної.

Апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.

Так, відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом встановлено, що з 25 серпня 2018 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 06 березня 2024 року у справі № 686/3488/24.

Сторони мають двох малолітніх дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Судовим наказом Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 06 лютого 2024 року у справі № 686/3490/24 з відповідача на користь позивачки стягнуто аліменти на утримання дітей у розмірі 1/3 частки від усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з 02 лютого 2024 року і до досягнення дітьми повноліття.

31 серпня 2021 року в період шлюбу сторонами придбано автомобіль Ford Focus 1560, 2012 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 , вартістю 7000 доларів США, який використовувався для потреб сім`ї.

Згідно договору-купівлі продажу від 01.06.2023 року ОСОБА_2 продав ОСОБА_5 транспортний засіб Ford Focus 1560, 2012 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 , за ціною 10000 грн. Автомобіль зареєстрований на ім`я ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Відповідно до висновку судової транспортно-товарознавчої експертизи від 30.09.2025 № СЕ-19/123-25/11958-АВ ринкова вартість КТЗ марки Ford моделі Focus, 2012 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , VIN НОМЕР_2 , на дату проведення експертизи, тобто 30.09.2025, становить 211867 грн.

Наведені обставини підтверджуються матеріалами справи.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив із того, що спірний автомобіль придбаний сторонами у період шлюбу, а тому належав до спільної сумісної власності подружжя, частки якого є рівними. Враховуючи, що автомобіль був відчужений відповідачем без згоди позивачки, та не доведено використання ним коштів в інтересах сім`ї, наявні підстави для стягнення з відповідача на користь позивачки компенсації вартості 1/2 частки цього автомобіля згідно його ринкової вартості за висновком судової автотоварознавчої експертизи. При цьому суд не взяв до уваги зазначену в договорі купівлі-продажу ціну автомобіля у 10000 грн., оскільки вона суперечить встановленій експертизою його ринковій вартості, що не була спростована відповідачем належними доказами.

Доводи апеляційної скарги про помилковість цих висновків суду є безпідставними.

Так, відповідно до ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності, незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

За змістом ч. 1 ст. 61 СК України об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Згідно ст. 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Відповідно до ст.68 СК України розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу. Розпоряджання майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності, після розірвання шлюбу здійснюється співвласниками виключно за взаємною згодою, відповідно до Цивільного кодексу України.

За змістом ч.1 ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

За статтею 71 СК України майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.

Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України.

Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

За правилами ч.ч.1-2 ст. 372 ЦК України майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. За рішенням суду частка співвласника може бути збільшена або зменшена з урахуванням обставин, які мають істотне значення.

За змістом ч. 3 ст. 372 ЦК України у разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.

Отже, за змістом наведених норм права діє презумпція спільності майна, набутого у шлюбі, а також діє принцип рівності часток подружжя, тобто, частки майна дружини та чоловіка є рівними при поділі їх спільної сумісної власності.

Презумпція спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу, може бути спростована, й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, у тому числі, в судовому порядку.

З врахуванням принципу диспозитивності цивільного судочинства, встановленого ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За змістом ст. ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд першої інстанції правильно констатував, що автомобіль Ford Focus 1560, 2012 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 який придбаний в шлюбі, належав до спільного сумісного майна подружжя.

Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 65 СК України дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою.

При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового.

Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово.

Отже, для укладення одним із подружжя договору щодо відчуження автомобіля згода другого з подружжя має бути подана письмово.

Автомобіль Ford Focus 1560, д.н.з. НОМЕР_1 був відчужений ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу 01.06.2023 року.

Матеріали справи не містять доказів надання письмової згоди позивачкою на відчуження цього майна.

Доводи щодо обізнаності позивачки про відчуження автомобіля та надання нею згоди на його продаж обґрунтовано відхилені судом першої інстанції, оскільки належних і допустимих доказів на підтвердження цих обставин відповідач не надав.

Відповідно до пункту 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» якщо під час вирішення спору про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім`ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.

При цьому суд обґрунтовано врахував саме ринкову вартість автомобіля, що поза згодою позивачки вибув зі спільної сумісної власності сторін, встановлену висновком судової автотоварознавчої експертизи ринкової вартості автомобіля у розмірі 211 867 грн., який відповідачем не спростовано.

Чинність договору купівлі-продажу та визначена в ньому ціна продажу автомобіля не мають істотного значення для вирішення цього спору, зважаючи на договірний характер ціни договору.

Той факт, що позивачка не оспорювала вказаний договір купівлі-продажу автомобіля, зважаючи на обраний нею спосіб захисту порушеного права, а також перехід права власності на автомобіль до третьої особи, не спростовують право позивачки на компенсацію вартості належної їй частки у спільному сумісному майні подружжя, набутому під час шлюбу.

Показання свідка ОСОБА_5 щодо існування позикових відносин між ним та відповідачем і причин визначення договірної ціни автомобіля не спростовують висновку експерта щодо ринкової вартості автомобіля.

В свою чергу відповідач всупереч нормам ст.ст.12, 81 ЦПК України не надав інших належних доказів на спростування висновку експертизи та не довів іншу ринкову вартість спірного автомобіля.

Тож суд першої інстанції обґрунтовано врахував ринкову вартість проданого автомобіля при поділі майна подружжя і стягнув на користь позивачки грошову компенсацію вартості 1/2 частки автомобіля, в межах заявлених позовних вимог, в сумі 105933,50 грн.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.

Обговорюючи заяву позивачки про стягнення 5000 грн. витрат на правничу допомогу на стадії апеляційного перегляду справи, апеляційний суд враховує таке.

Правнича допомога в апеляційному суді ОСОБА_1 у справі надавалася адвокатом Самбір О.Є. згідно з договором про надання правничої допомоги від 10 липня 2026 року.

Згідно з п. 5 вказаного договору розмір гонорару є фіксований та становить 5000 грн. Відповідно до платіжної інструкції 56da9063-ed6b-42a1-b7c5-8c1a729abf07 (код документа 8420-8496-9526-6949) 10.07.2026 прийнято від ОСОБА_1 5000 грн. за договором від 10.07.2026 спр. №686/14981/25.

У зв`язку з відхиленням апеляційної скарги відповідно до ч.2 ст. 141 ЦПК України вказані витрати в сумі 5000 грн. слід стягнути з відповідача на користь позивачки.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 28 травня 2026 року залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ) 5000 грн. понесених судових витрат на професійну правничу допомогу в апеляційному суді.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 03 листопада 2026 року.

Судді Л.М. Грох

А.М. Костенко

О.І. Ярмолюк

Оригінал: reyestr.court.gov.ua