Постанова від 20 жовтня 2026 р. у справі №369/12108/25 — Тернопільський апеляційний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 369/12108/25Головуючий у 1-й інстанції Содомора Р.О.

Провадження № 22-ц/817/1264/26Доповідач - Хома М.В.

Категорія -

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 жовтня 2026 року м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі:

головуючої - Хома М.В.

суддів - Гірський Б. О., Костів О. З.,

секретар - Панькевич Т.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Бучацького районного суду Тернопільської області від 12 серпня 2026 року про розстрочку виконання рішення суду, постановлену суддею Содоморою Р.О. у цивільній справі №369/12108/25 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя шляхом стягнення грошової компенсації,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2026 року представник ОСОБА_1 – адвокат Заводовська М.Л. звернулася до суду із заявою про розстрочення виконання рішення Бучацького районного суду Тернопільської області від 28 січня 2026 року в частині стягнення 400 000 грн на 48 місяців рівними платежами по 8 334 грн щомісячно.

В обґрунтування заяви посилалася на відсутність у ОСОБА_1 постійного доходу, незадовільний стан його здоров`я, набуття інвалідності внаслідок участі у захисті України, необхідність реабілітації та витрат на лікування. Зазначала, що він має статус учасника бойових дій, сплачує аліменти на утримання неповнолітньої дитини, є внутрішньо переміщеною особою та самостійно забезпечує своє проживання. Вважала, що одноразове виконання рішення є для нього надмірним фінансовим навантаженням, тоді як розстрочення дозволить виконати рішення частинами.

Також наводила відомості щодо набуття та відчуження сторонами й членами їхньої сім`ї нерухомого майна, зазначаючи, що ОСОБА_2 забезпечена житлом та іншими об`єктами нерухомості.

Ухвалою Бучацького районного суду Тернопільської області від 12 серпня 2026 року заяву задоволено частково.

Розстрочено виконання рішення цього суду від 28 січня 2026 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 400 000 грн до 28 січня 2027 року зі щомісячним погашенням боргу, починаючи з 28 серпня 2026 року: за серпень–грудень 2026 року – по 66 650 грн, за січень 2027 року – 66 750 грн.

У решті заяви відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постановити нову, якою розстрочити виконання рішення від 28 січня 2026 року хоча б на один рік або на триваліший строк.

Посилається на те, що визначені судом щомісячні платежі не відповідають його реальним фінансовим можливостям. Зазначає про інвалідність, захворювання та значні витрати на лікування і реабілітацію, відсутність стабільного заробітку, сплату аліментів, статус учасника бойових дій та внутрішньо переміщеної особи. Вважає, що суд не надав належної оцінки цим обставинам та майновому становищу стягувача, якій, за його твердженням, належить нерухоме майно. Наголошує, що не ухиляється від виконання рішення, однак потребує більш тривалого строку для погашення заборгованості.

Відзиву на апеляційну скаргу не подано, що відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Учасники справи були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, однак у судове засідання не з`явилися, що відповідно до ч.2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.

Обставини справи.

Рішенням Бучацького районного суду Тернопільської області від 28 січня 2026 року задоволено позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя шляхом стягнення грошової компенсації. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 483 596,50 грн грошової компенсації половини вартості автомобіля AUDI Q5, 2018 року випуску, що є спільним сумісним майном подружжя.

Постановою Тернопільського апеляційного суду від 29 червня 2026 року зазначене рішення залишено без змін.

Як вбачається з довідки №09/811, виданої Міністерством оборони України від 06.11.2023 року, старший сержант ОСОБА_1 приймав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв”язку з військовою агресією російської федерації проти України.

ОСОБА_1 протягом 2025-2026 років неодноразово перебував на стаціонарному лікуванні, що підтверджується наявними у матеріалах справи виписками із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №106, №658, №1442, №2506, №916, №1539.

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд та застосовані норми права.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання.

Згідно зі статтею 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими для виконання на всій території України.

За змістом частини першої статті 435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Відповідно до частини третьої цієї статті підставою для відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють його виконання або роблять неможливим.

Частиною четвертою статті 435 ЦПК України передбачено, що при вирішенні цього питання суд також враховує ступінь вини відповідача у виникненні спору, щодо фізичної особи – тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Водночас частина п`ята статті 435 ЦПК України встановлює, що розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Отже, наявність обставин, які істотно ускладнюють виконання судового рішення, є підставою для вирішення питання про його розстрочення, однак не надає суду повноважень встановлювати строк розстрочення понад передбачену законом межу.

Вказаний строк обчислюється з дня ухвалення рішення, виконання якого розстрочується, а не з дня набрання ним законної сили, звернення із відповідною заявою чи постановлення ухвали про розстрочення.

У постанові від 06 лютого 2025 року у справі № 824/45/22 Верховний Суд зазначив, що частина п`ята статті 435 ЦПК України містить імперативну вимогу про неможливість відстрочення виконання судового рішення більше ніж на один рік із дня його ухвалення, яка не підлягає двоякому тлумаченню.

У даній справі рішення, виконання якого просить розстрочити ОСОБА_1 , ухвалене 28 січня 2026 року.

Отже, визначений частиною п`ятою статті 435 ЦПК України граничний строк спливає 28 січня 2027 року. Суд першої інстанції розстрочив виконання рішення до цієї дати, тобто на максимально допустимий законом період. Збільшення строку розстрочення, про яке фактично просить скаржник, виходило б за встановлені процесуальним законом межі.

Доводи апеляційної скарги про непосильність визначених щомісячних платежів з огляду на стан здоров`я ОСОБА_1 , відсутність у нього постійного доходу, необхідність лікування та інші життєві обставини не дають підстав для встановлення тривалішого строку розстрочення. Ці обставини враховані судом першої інстанції при вирішенні питання про надання розстрочення, а висновок щодо наявності підстав для її надання скаржником не заперечується. Водночас вони не усувають передбаченого частиною п`ятою статті 435 ЦПК України обмеження і не дозволяють установити графік платежів із завершенням після 28 січня 2027 року.

Посилання в апеляційній скарзі на наявність у ОСОБА_2 нерухомого майна не впливають на вирішення питання щодо граничного строку розстрочення виконання рішення, встановленого законом. Майнове становище стягувача не змінює визначених частиною п`ятою статті 435 ЦПК України часових меж розстрочення.

Крім того, питання про склад спільного майна подружжя та належність іншого нерухомого майна не є предметом цього провадження.

Отже, суд першої інстанції, врахувавши обставини, які ускладнюють виконання рішення, надав розстрочення в межах строку, що не перевищує одного року з дня його ухвалення. При цьому, заява задоволена частково саме в частині запропонованого заявником строку та графіка виплат: замість 48 місяців розстрочення надано до 28 січня 2027 року.

Ухвала є законною та обґрунтованою, колегія суддів не вбачає підстав для її скасування з мотивів, наведених у апеляційній скарзі.

На підставі наведеного і керуючись статтями 141, 367, 375, 382-384, 389 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 — залишити без задоволення.

Ухвалу Бучацького районного суду Тернопільської області від 12 серпня 2026 року — залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 2 листопада 2026 року.

Головуюча Хома М.В.

Судді Гірський Б.О.

Костів О.З.