Постанова від 26 жовтня 2026 р. у справі №462/521/21 — Львівський апеляційний суд

Справа № 462/521/21 Головуючий у 1 інстанції: Гедз Б.М.

Провадження № 22-ц/811/1884/26 Доповідач в 2 інстанції: Савуляк Р.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:

Головуючого судді: Савуляка Р.В.

суддів: Крайник Н.П., Шандри М.М.

секретаря: Іванової О.О.

з участю: представника ОСОБА_1 – ОСОБА_2 ,

представника ОСОБА_3 – Ковалець Л.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 – ОСОБА_2 на рішення Залізничного районного суду м. Львова від 21 квітня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , треті особи – Львівська міська рада, Залізнична районна адміністрація Львівської міської ради про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, –

ВСТАНОВИЛА:

У січні 2026 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 , треті особи – Львівська міська рада, Залізнична районна адміністрація Львівської міської ради про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.

Позов мотивувала тим, що на підставі договору дарування від 03 жовтня 2002 року вона є власником 7/12 частин житлового будинку АДРЕСА_1 , розташованого на земельній ділянці площею 0.0381 га.

Власником інших 5/12 часток вищезазначеного будинку є ОСОБА_1 .

Порядок користування земельною ділянкою між співвласниками визначено рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 23 грудня 1997 року у справі № 2-1025/97.

Зазначила, що відповідачка чинить їй перешкоди у користуванні земельною ділянкою, що полягають у встановленні дитячої гойдалки та цегляного мангалу, а також облаштування городу для вирощування сільськогосподарських культур позаду будинку на земельній ділянці, виділеній в її користування.

Зі сторони вулиці Вільхової ОСОБА_1 самовільно встановила огорожу, що позбавило її доступу до її земельної ділянки площею 0.0007 га, розташованої між АДРЕСА_1 та будинком.

Крім того, знесено огорожу між частинами земельних ділянок, які за рішенням суду виділені кожній з них у користування.

Встановивши розсувні ворота, ОСОБА_1 позбавила її можливості вільного доступу до земельної ділянки площею 0.0049 га, яка за рішенням суду виділена у спільне користування з боку АДРЕСА_1 .

Відповідачка самовільно без жодних дозвільних документів здійснила прибудову до приміщення 2-1 (літня кухня) з східної і південної сторони приміщення з порушенням державних будівельних норм таким чином, що зовнішня стіна будівлі розташована на межі земельної ділянки, виділеної в її користування, при цьому не забезпечивши влаштування необхідних інженерно-технічних заходів, що запобігатимуть стіканню атмосферних опадів з покрівель та карнизів будівель на територію суміжних ділянок.

Відповідно до технічного паспорта будинок АДРЕСА_1 є одноповерховим, однак частина будинку, що належить ОСОБА_1 є перепланованою та має два поверхи, мансарду й прибудову.

Жодної дозвільної документації на літню кухню не існує, будівля не вводилася в експлуатацію і не підлягає до використання.

Експлуатація будівель, що є самочинним будівництвом, наражає на небезпеку користувачів земельної ділянки, на якій вони розташовані, у зв`язку з чим літня кухня по АДРЕСА_1 підлягає знесенню, а частина будинку, яка належить ОСОБА_1 , підлягає перебудові шляхом знесення другого поверху відповідно до технічного паспорта на будинок.

Створивши умови, які завдають їй незручностей, відповідачка не реагує на вимоги усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою.

З наведених підстав просила зобов`язати ОСОБА_1 усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 в такий спосіб:

-перенести встановлену огорожу зі сторони ОСОБА_4 , яка обмежує доступ частини земельної ділянки, яка розташована між АДРЕСА_1 та будинком, відповідно до плану, встановленого рішенням суду від 23 грудня 1997 та ухвалою суду від 15 липня 2020 року про виправлення описки у справі № 2-1025/97;

-демонтувати самовільно встановлену дитячу гойдалку та цегляний мангал;

-припинити використовувати частину земельної ділянки за будинком як город і повернути земельну ділянку в попередній стан;

-відновити металеву огорожу (металеву сітку в якості огорожі) між частинами земельних ділянок, які за рішенням суду виділені в користування ОСОБА_3 та в користування ОСОБА_1 ;

-надати їй ключі від воріт, які обмежують доступ з АДРЕСА_1 на ділянку спільного користування та забезпечити безперешкодний доступ на зазначену земельну ділянку;

-забезпечити влаштування необхідних інженерно-технічних заходів, що запобігатимуть стіканню атмосферних опадів з покрівель та карнизів будівель на територію частини суміжної земельної ділянки ОСОБА_3 ;

-знести об`єкт самочинного будівництва, літню кухню, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 та привести до попереднього стану земельну ділянку, на якій здійснювалось самочинне будівництво.

Рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 21 квітня 2026 року позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , треті особи – Львівська міська рада, Залізнична районна адміністрація Львівської міської ради, про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою задоволено частково.

Зобов`язано ОСОБА_1 усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 в такий спосіб:

перенести встановлену огорожу зі сторони ОСОБА_4 , яка обмежує доступ частини земельної ділянки, яка розташована між АДРЕСА_1 та будинком, відповідно до плану, встановленого рішенням суду від 23.12.1997 та ухвалою суду від 28.12.2022 про виправлення описки у справі № 2-1025/97;

демонтувати самовільно встановлену дитячу гойдалку та цегляний мангал;

припинити використовувати частину земельної ділянки за будинком як город і повернути земельну ділянку в попередній стан;

відновити металеву огорожу (металеву сітку в якості огорожі) між частинами земельних ділянок, які за рішенням суду виділені в користування ОСОБА_3 та в користування ОСОБА_1 ;

надати ОСОБА_3 ключі від воріт, які обмежують доступ з АДРЕСА_1 на ділянку спільного користування та забезпечити ОСОБА_3 безперешкодний доступ на зазначену земельну ділянку;

забезпечити влаштування необхідних інженерно-технічних заходів, що запобігатимуть стіканню атмосферних опадів з покрівель та карнизів будівель на територію частини суміжної земельної ділянки ОСОБА_3 .

В іншій частині заявлених позовних вимог – відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 судові витрати на суму 3408,80 грн.

Рішення Залізничного районного суду м. Львова від 21 квітня 2026 року оскаржила представник ОСОБА_1 – Галич Юлія Олександрівна.

В апеляційній скарзі покликається на те, що рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 23 грудня 1997 року у справі № 2-1025/97 встановлено порядок користування земельною ділянкою відповідно до варіанту, запропонованого у додатку № 2 до висновку додаткової судової будівельно-технічної експертизи № 1525 від 16 вересня 1997 року.

При вирішенні питання щодо заміни позивача у справі № 2-1025/97 в ухвалі Залізничного районного суду м. Львова від 28 грудня 2022 року допущено описку,внаслідок якої параметри земельної ділянки, виділеної у користування ОСОБА_1 , не відповідають зазначеним судовим експертом у додатку № 2 до висновку додаткової судової будівельно-технічної експертизи № 1525 від 16 вересня 1997 року, а саме, ширина ділянки під вікнами виділеної їй частини житлового будинку зменшилася з 1.0 м до 0.90 м.

За результатами геодезичних обмірів, зроблених на її замовлення, встановлено, що конфігурація земельної ділянки загальною площею 0.0388 га та точність меж не відповідають порядку користування земельною ділянкою у визначному судовим експертом у додатку № 2 до висновку додаткової судової будівельно-технічної експертизи № 1525 від 16 вересня 1997 року.

Обраний позивачем спосіб захисту є неефективним, оскільки такий не може відновити порушене його право внаслідок невідповідності дійсних параметрів земельної ділянки тим, які зазначені в судових рішеннях у справі № 2-1025/97.

Зобов`язуючи ОСОБА_1 припинити використовувати частину земельної ділянки за будинком як город і повернути земельну ділянку в попередній стан, суд не зазначив площу цієї земельної ділянки.

Крім того, позивач не є власником земельної ділянки, таким є Львівська міська рада, яка позовних вимог не заявляла.

В матеріалах справи відсутні докази існування раніше металевої огорожі, яку суд зобов`язав відновити ОСОБА_1 , а також докази, які підтверджують, що саме вона демонтувала раніше існуючу огорожу.

Належними та допустимими доказами не підтверджується, що в результаті протиправних дій ОСОБА_1 відбувається стікання атмосферних опадів на частину земельної ділянки позивачки, відтак її безпідставно зобов`язано забезпечити влаштування необхідних інженерно-технічних заходів, що запобігатимуть стіканню атмосферних опадів з покрівель та карнизів будівель на територію частини суміжної земельної ділянки ОСОБА_3 .

Просить рішення Залізничного районного суду м. Львова від 21 квітня 2026 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ОСОБА_1 – ОСОБА_2 на підтримання доводів апеляційної скарги, представника ОСОБА_3 – ОСОБА_5 на їх заперечення, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 є власником 7/12 частин житлового будинку АДРЕСА_1 на підставі договору дарування частини житлового будинку від 03 жовтня 2002 року, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Львівської області Урумовою Ж.М., зареєстрованого в реєстрі за № 7631.

Реєстраційним посвідченням серія КММ № 083621 від 06 листопада 2002 року, виданим Львівським обласним державним комунальним бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки, підтверджується, що на підставі договору дарування частини житлового будинку від 03 жовтня 2002 року за ОСОБА_3 зареєстровано право власності на 7/12 частин житлового будинку АДРЕСА_1 .

Копією реєстраційного посвідчення серія НОМЕР_1 від 24 липня 1998 року, виданого Львівським обласним державним комунальним бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки, підтверджується, що право власності на 5/12 частин житлового будинку АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_1 на праві особистої власності на підставі рішення Залізничного районного суду м. Львова від 23 грудня 1997 року (інвентаризаційна справа а.с. 85).

Рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 23 грудня 1997 року у справі №2-1025/97 позовні вимоги ОСОБА_6 до ОСОБА_1 та ОСОБА_7 про реальний поділ будинковолодіння та встановлення порядку користування земельною ділянкою – задоволено.

Виділено ОСОБА_6 у володіння, користування та розпорядження 7/12 ідеальних частин будинковолодіння АДРЕСА_1 , а саме: приміщення: веранду-тамбур II площею 4.8. кв.м., коридор площею 3,0 кв.м., кухню I-I площею 7,0 кв.м.; комору 1-2 2,0 кв.м., житлову кімнату площею 7,0 кв.м.; комору 1-2 площею 2,0 кв.м., житлову кімнату площею 14.2 кв.м., а всього на загальну суму 5725 грн. 50 коп.

Виділено у володіння, користування та розпорядження ОСОБА_1 5/12 ідеальних частин будинковолодіння АДРЕСА_1 , а саме, приміщення: кухню 2-1 площею 7,8 кв.м.; житлову кімнату 2-2 площею 14 кв.м., а всього на загальну суму 4191 грн 50 коп.

Зобов`язано ОСОБА_6 закласти існуючий вхід у приміщення веранди-тамбуру (1); перенести сходи і обладнати окремий вхід шляхом пробивки дверного прорізу з протилежної сторони; закласти дверний проріз з коридору до житлової кімнати 2-1.

Зобов`язано ОСОБА_1 обладнати окремий вхід в свою частину будинку шляхом прибудови веранди-тамбуру; пробити дверний проріз до кімнати 2-1; стягнуто з ОСОБА_1 в користь ОСОБА_6 грошову компенсацію в сумі 59 грн. 40 коп. в користь ОСОБА_7 – 2 479 грн. 20 коп.

Стягнуто з ОСОБА_6 недоплачене державне мито в сумі 186 грн. 27 коп. Стягнуто з ОСОБА_1 державне мито в сумі 209 грн. 57 коп.

Встановлено порядок користування земельною ділянкою між співвласниками:

ОСОБА_6 залишено в користуванні земельну ділянку загальною площею 154 кв.м. з зовнішніми розмірами по периметру: 9,0; 2,1; 3,9; 1,0; по будинку /3,8; 7,42; 2,8; 2,46; 2,4/ 5,6; 7,8; 9,3; 5,5; 2,5; 26,3 м.

ОСОБА_1 залишено в користуванні земельну ділянку загальною площею 118,6 кв.м. з зовнішніми розмірами по периметру: 9,0; 2,1; 3,9; 1,0; по будинку /3,8; 7,42; 2,8; 2,46; 2,4/ 5,6; 7,8; 9,3; 5,5; 2,5; 26,3 м.

У спільному користуванні співвласників залишено земельну ділянку площею 51,5 кв.м. по периметру 2,5; 20,45; 2,5; 20,45. Існуючий в`їзд на земельну ділянку будинковолодіння перенесено на земельну ділянку, яка виділена в спільне користування.

Власнику 7/12 частин будинковолодіння обладнати окремий вхід на його земельній ділянці з метою максимальної ізоляції.

Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова 28 грудня 2022 року у справі №2-1025/97, залишеною без змін постановою Львівського апеляційного суду від 23 червня 2023 року, замінено позивача ОСОБА_6 її правонаступником ОСОБА_3 у справі № 2-1025/97 за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_1 та ОСОБА_7 про реальний поділ будинковолодіння та встановлення порядку користування земельною ділянкою.

Виправлено описку в рішенні Залізничного районного суду м. Львові від 23 грудня 1997 року у цивільній справі № 2-1025/97 за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_1 та ОСОБА_7 про реальний поділ будинковолодіння та встановлення порядку користування земельною ділянкою, змінивши в абзаці 10 резолютивної частини рішення із « ОСОБА_1 залишити в користуванні земельну ділянку загальною площею 118,6 кв.м з зовнішніми розмірами по периметру: 9,0 м; 2,1 м; 3,9 м; 1,0 м по будинку /3,8 м; 7,42 м; 2,8 м; 2,46 м; 2,4 м/ 5,5 м; 7,8; 9,3 м; 5,5 м; 2,5 м; 26,3 м» на « ОСОБА_1 залишити в користуванні земельну ділянку загальною площею 118,6 кв.м з зовнішніми розмірами по периметру 2,8 м; 2,2 м; 3,9 м; 1,0 м, по будинку /3,9 м, 7,42 м, 2,72 м, 2,46 м/ 5,5 м, 13,0 м і земельну ділянку з розмірами по периметру 0,5 м, 9,3 м, 5,5 м, 12,1 м, 6,0 м, 2,5 м».

Розпорядженням Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради від 07 вересня 1998 року № 643 ОСОБА_1 співвласниці будинку АДРЕСА_1 дозволено експлуатувати самовільно збудовану літню кухню «Б» розміром 6.05х4.55 м. (інвентаризаційна справа а.с. 99).

Згідно з актом біжучих змін від 28 вересня 1998 року, складеним інженером Львівського ОДКБТІ та ЕО, за результатами проведеного обстеження будинковолодіння АДРЕСА_1 виявлено, що самовільно будується житлова добудова (5.65х9.97х3.45), встановлено огорожу м/сітка (інвентаризаційна справа а.с. 90).

Згідно з актом біжучих змін від 14 липня 1999 року, складеним інженером Львівського ОДКБТІ та ЕО, за результатами проведеного обстеження будинковолодіння АДРЕСА_1 виявлено, що площа літньої кухні збільшилася за рахунок сараю В. Будується самовільно будується житлова добудова (9.97х3.45х2.55х2.20).

Постановою Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю про адміністративне правопорушення № 94 від 18 квітня 2000 року за порушення ст. 97 КУпАП ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 85 грн.

Зі змісту постанови вбачається, що ОСОБА_1 без погодження із Залізничною районною державною адміністрацією, узгодження проекту ГУАМ і дозволу Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю самовільно здійснила житлову прибудову в один поверх розміром в плані (5.65 х 9.97) +(3.45 х 2.9) до житлового будинку на АДРЕСА_1 , чим порушила вимоги ОСОБА_8 .

Розпорядженням Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради від 21 липня 2000 року № 663 «Про погодження самовільного будівництва» ОСОБА_1 надано дозвіл на продовження самовільно розпочатої реконструкції квартири з добудовою згідно з представленими проектними пропозиціями. Квартира складається з житлової кімнати площею 14.0 кв.м. та кухні площею 7.8 кв.м. Після реконструкції та прибудови квартира буде складатися з 2-х житлових кімнат площею 24.4 кв.м., загальна площа квартири буде становити 50.5 кв.м.

В той же час, матеріали справи не містять доказів завершення реконструкції та прибудови до житлового будинку, проведених ОСОБА_1 .

Згідно з актом обстеження земельної ділянки на АДРЕСА_1 від 25 листопада 2020 року № 163, складеним головним спеціалістом відділу самоврядного контролю за використанням та охороною земель у м. Львові департаменту містобудування ОСОБА_9 та провідним спеціалістом відділу самоврядного контролю за використанням та охороною земель у м. Львові департаменту містобудування ОСОБА_10 , за результатами обстеження земельної ділянки встановлено, що земельна ділянка № НОМЕР_2 орієнтовною площею 0.0054 га на АДРЕСА_1 обгороджена парканом. На території розташовано двоповерховий житловий будинок, господарська будівля. Зі сторони АДРЕСА_1 прохід навколо будинку перегороджено парканом з металопрофілю, влаштовано паркомісце, межі ділянок згідно з рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 23 грудня 19997 року у справі № 2-1025 на місцевості не визначено (т. 1 а.с. 111).

Згідно з ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його прав, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння.

Частиною 1 ст. 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно з ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до статті 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Статтею 91 ЗК України передбачено, що власники земельних ділянок зобов?язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів, а також дотримуватися правил добросусідства.

Частинами першою та другою статті 103 ЗК України передбачено, що власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо). Власники та землекористувачі земельних ділянок зобов?язані не використовувати земельні ділянки способами, які не дозволяють власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок використовувати їх за цільовим призначенням (неприпустимий вплив).

Згідно зі статтею 120 ЗК України до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, що розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування. При переході права власності на будівлю та споруду до кількох осіб право на земельну ділянку визначається пропорційно часткам осіб у вартості будівлі та споруди, якщо інше не передбачено у договорі відчуження будівлі і споруди.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

З матеріалів справи вбачається, що 15 листопада 2019 року між ОСОБА_3 та ТОВ «Гео-Тех» укладено договір на виконання розмічувальних робіт № 68/11-19, об`єктом яких є топографо-геодезичні роботи з формування топографо-геодезичного плану та плану розподілу земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 .

За результатами проведених ТОВ «Гео-Тех» замірів встановлено невідповідність меж земельної ділянки до фактичного землекористування, які були підтверджені в плані земельної ділянки, в плані розподілу земельної ділянки, в плані порядку користування земельною ділянкою, які долучені до матеріалів справи.

Співставивши фактичний стан земельної ділянки та план розподілу земельної ділянки згідно з рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 23 грудня 1997 року, ТОВ «Гео-Тех» у виготовлених ним планах виявлено перешкоди та порушення меж щодо тих частин, що були виділені ОСОБА_3 в спільне та особисте користування.

Зокрема, межа земельної ділянки не відповідає фактичному землекористуванню, встановлені площі не відповідають додатку до рішення Залізничного районного суду м. Львова від 23.12.1997 на АДРЕСА_1 (план розподілу), межа поділу проходить по стіні літньої кухні, яку перебудовано; встановлена металева огорожа довжиною 2.16 м, що перешкоджає в користуванні для ОСОБА_3 частиною її ж земельної ділянки (площа 7 кв.м.), в ОСОБА_3 відсутня можливість користуватись спільним заїздом, що проходить через ділянку спільного користування, площею 0,0049 га. Прибудова до літньої кухні (приміщення 2-1) з східної та південної сторони знаходиться на межі з частиною ділянки ОСОБА_3 .

При цьому судом першої інстанції встановлено, що відповідачка в судовому засіданні визнала, що нею проведено облаштування паркану перегородки, хвіртки, було встановлено гойдалку, цегляний мангал, огорожу.

Таким чином, ОСОБА_3 як співвласник будинку та користувач земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , дійсно має відповідні перешкоди у користуванні своїм майном, зокрема доступі до частини земельної ділянки, що виділена їй у користування на підставі рішення суду.

Заперечуючи щодо задоволення позовних вимог, відповідачка, в супереч вимогам ч. 1 ст. 81 ЦПК України, не надала доказів на спростування заявлених позовних вимог.

До апеляційної скарги додано графічний план земельної ділянки за результатами топографо-геодезичних робіт, проведених ТОВ «Леокадастр» від 13 травня 2026 року, однак такий складений після ухвалення оскаржуваного рішення суду, не був предметом дослідження в суді першої інстанції, а відповідачка не надала доказів неможливості його подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від неї, тому відповідно до ч. 3 ст. 367 ЦПК України, не може бути прийнятий судом апеляційної інстанції.

Встановивши наявність перешкод ОСОБА_3 у користуванні належною їй земельною ділянкою, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою в частині перенесення встановленої огорожу зі сторони ОСОБА_4 , яка обмежує доступ частини земельної ділянки, розташованої між АДРЕСА_1 та будинком, відповідно до порядку користування земельною ділянкою, встановленого рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 23 грудня 1997 року у справі №2-1025/97, врахуванням ухвали Залізничного районного суду м. Львова від 28 грудня 2022 року про виправлення описки, демонтажу самовільно встановленої дитячої гойдалки та цегляного мангалу; припинення використовувати частини земельної ділянки за будинком як город і повернення земельної ділянки в попередній стан; відновлення металевої огорожі (металевої сітки в якості огорожі) між частинами земельних ділянок, які за рішенням суду виділені в користування ОСОБА_3 та в користування ОСОБА_1 , надання ОСОБА_3 ключів від воріт, які обмежують доступ з АДРЕСА_1 на ділянку спільного користування та забезпечення ОСОБА_3 безперешкодного доступу на зазначену земельну ділянку, забезпечення влаштування необхідних інженерно-технічних заходів, що запобігатимуть стіканню атмосферних опадів з покрівель та карнизів будівель на територію частини суміжної земельної ділянки ОСОБА_3 .

Доводи апеляційної скарги про наявність описки в ухвалі Залізничного районного суду м. Львова від 28 грудня 2022 року у справі № 2-1025/97 щодо невідповідності фактичного розміру земельної ділянки, вказаного в додатку № 2 до висновку експертизи №1525 за яким встановлено порядок користування земельною ділянкою, дійсному розміру земельної ділянки, не підтверджуються належними та допустимими доказами.

При цьому, зобов`язання відповідачки усунути перешкоди позивачці у користуванні земельної ділянки не вплине на зміну розміру частин земельної ділянки, виділених у користування кожній з сторін, а лише відновить порушене право позивачки.

Покликання апелянта на те, що права позивачки не порушуються, оскільки вона не є власником земельної ділянки, є необґрунтованими з огляду на те, що ОСОБА_3 набула у власність 7/12 частин житлового будинку АДРЕСА_1 , а відтак має право на користування земельною ділянкою, на якій він розташований, у зв`язку з чим вона може вимагати усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, що прямо передбачено частиною 2 статті 152 ЗК України.

Крім того, рішенням суду, яке набрало законної сили, встановлено порядок користування земельною ділянкою, порушення якого надає право звернення з позовом про усунення перешкод.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Згідно норм ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Судом правильно встановлено фактичні обставини справи, вірно застосовано матеріальний закон та дотримано процедуру розгляду справи, встановлену ЦПК України, постановлено справедливе судове рішення, тому підстав для його зміни чи скасування колегія суддів не убачає.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 381, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – ОСОБА_2 – залишити без задоволення.

Рішення Залізничного районного суду м. Львова від 21 квітня 2026 року – залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повний текст постанови складено 27 жовтня 2026 року.

Головуючий: Савуляк Р.В.

Судді: Крайник Н.П.

Шандра М.М.