Суд: Дніпровський апеляційний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: позики, кредиту, банківського вкладу, з них
Дата: 01 листопада 2026 р.
Справа: №192/3470/25
Суддя: Пищида М. М.
ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Провадження № 22-ц/803/8991/26 Справа № 192/3470/25 Суддя у 1-й інстанції - Токар Н. В. Суддя у 2-й інстанції - Пищида М. М.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 листопада 2026 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого – Пищиди М.М.
суддів – Ткаченко І.Ю., Свистунової О.В.
розглянувши у спрощеному позовному провадженні в місті Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Чечелівського районного суду міста Дніпра від 28 травня 2026 року у справі за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
В С Т А Н О В И В:
У грудні 2025 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування своїх вимог позивач вказав на те, що ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 17.02.2023 року укладено Кредитний договір (оферти) № 17.02.2023-100002471. Відповідно до умов Договору Позичальнику надано кредит у розмірі – 7 000 грн., що підтверджується квитанцією про видачу коштів від 17.02.2023, строком на 42 дні. ОСОБА_1 17.02.2023 електронним цифровим підписом (електронний підпис одноразовим ідентифікатором) підписав Пропозицію про укладення кредитного договору (оферти), Заявку на отримання кредиту, підтверджено укладення кредитного договору та отримано на свій рахунок кошти у розмірі 7 000 грн., а отже акцептовано умови Договору. Позичальник ОСОБА_1 під час укладення кредитного № 17.02.2023-100002471 пройшов ідентифікацію шляхом використання Системи BankID Національного банку. Під час ідентифікації Позичальника - ОСОБА_1 з документів, створених на матеріальних носіях, та/або електронних даних було забезпечено однозначне встановлення фізичної особи. Відповідно до Договору від 17.02.2023 та квитанції про перерахунок коштів Кредитором надано Позичальнику кредит у розмірі 7 000 грн. на строк зазначений в умовах кредитного договору, ОСОБА_1 17.02.2023 отримав кредитні кошти у розмірі 7 000 грн. Отже, ТОВ «Споживчий центр» свої зобов`язання за Договором виконало в повному обсязі. В свою чергу ОСОБА_1 свої зобов`язання за Договором належним чином не виконує, у зв`язку з чим, станом на дату подання позову, утворилась заборгованість у розмірі 14 840 грн., що складається з заборгованості по тілу кредиту в розмірі 7 000 грн., по процентам в розмірі 7 840 грн., чим порушуються права та інтереси ТОВ «Споживчий центр» та у зв`язку із чим, позивач вимушений звернутись до суду.
Враховуючи зазначене, позивач просив суд стягнути з відповідача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором №17.02.2023-100002471 від 17.02.2023 року в розмірі 14 840 грн., з яких: заборгованість по тілу кредиту - 7 000 грн.; заборгованість по процентам -7 840 грн. Вирішити питання стосовно судових витрат.
Рішенням Чечелівського районного суду міста Дніпра від 28 травня 2026 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором №17.02.2023-100002471 від 17.02.2023 року в розмірі 14 840 грн. з яких: заборгованість за тілом кредиту – 7 000 грн.; заборгованість по процентам – 7 840 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» судовий збір у розмірі 2 422 грн. 40 коп.
Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що рішення є незаконним та необґрунтованим, винесеним у результаті неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків суду обставинам справи, та таким, що постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати, та постановити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду, в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити.
Судом встановлено, що ТОВ «Споживчий центр» направило ОСОБА_1 пропозицію про укладення кредитного договору (кредитної лінії) (оферти), відповідно до якої ТОВ «Споживчий центр» пропонує укласти електронний кредитний договір (оферту) у порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», і не є ні договором приєднання/його частиною у розумінні ст. 634 ЦК України, ні публічним договором у розумінні ст. 633 ЦК України (а.с.21-24).
Відповідно до пункту 2.2 пропозиції кредитний договір, який складається: з пропозиції про укладення кредитного договору (оферта), що розміщена на сайті Кредитодавця, заявки сформованої на сайті Кредитодавця після ідентифікації Позичальника, обрання ним конкретних умов та їх схвалення Кредитодавцем та відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепт), сформованої на сайті Кредитодавця, та підписаної Позичальником за допомогою одноразового ідентифікатора (кода), отриманого Позичальником в СМС-повідомленні на номер телефону, вказаний при його ідентифікації на сайті.
Заявкою Кредитного договору №17.02.2023-100002471 (Кредитної лінії) від 17.02.2023 року передбачено: позичальник ОСОБА_1 , платіжний засіб позичальника: НОМЕР_1 ; кредит надається на наступних умовах: дата надання/видачі кредиту 17.02.2023 року, сума кредиту 7 000 грн, строком на 42 дні з дати його надання. Дата повернення (виплати) кредиту 30.03.2023 року. Процентна ставка - фіксована незмінна процентна ставка. Ставка "Економ" – фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 2% за 1 (один) день користування Кредитом, яка застосовується протягом первинного періоду та протягом періоду "Економ". Ставка "Стандарт" - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 3% за 1 (один) день користування Кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається Кредит, окрім первинного періоду та періоду "Економ" (а.с. на звороті 24-26). У якості додатку до анкети Позичальника ОСОБА_1 заповнені власноруч свої контактні дані як клієнта (а.с.19)-20).
Окрім того, з матеріалів справи вбачається, що до укладення договору про споживчий кредит ОСОБА_1 надано інформацію щодо суттєвих умов кредитування у зв`язку із чим, останній підписав паспорт споживчого кредиту (а.с.17-18).
Того ж дня 17.02.2023 року сторони погодили таблицю обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (а.с. на звороті 20).
Оферту, заявку та додатки до неї, паспорт споживчого кредиту було підписано ОСОБА_1 шляхом відтворення одноразового ідентифікатора «Н962» та проставленням електронного підпису мишою.
ТОВ «Споживчий центр» свої зобов`язання за Договором кредиту виконало, та надало відповідачу грошові кошти в розмірі 7 000 грн шляхом перерахування 17.02.2023 року о 18:54 год. на банківську картку Позичальника № НОМЕР_2 (котрий Позичальником вказано в Заявці), зарахування кредитних коштів на рахунок відповідача підтверджується квитанцією Liqpay (а.с.16).
До теперішнього часу відповідач свої зобов`язання за Кредитним договором №17.02.2023-100002471 (Кредитної лінії) від 17.02.2023 року про надання кредиту належним чином не виконав.
Відповідно до наданого позивачем Розрахунку заборгованості за Договором №17.02.2023-100002471 (Кредитної лінії) від 17.02.2023 року, відповідач за період з 17.02.2023 року по 30.03.2023 року за вищевказаним договором має заборгованість в розмірі 14 840 грн., що складається з заборгованості по тілу кредиту в розмірі 7 000 грн., по процентам в розмірі 7 840 грн., яка до теперішнього часу не погашена (а.с.14).
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що 17.02.2023 року між ТОВ «Споживчий центр» і ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 17.02.2023-100002471, який підписаний відповідачем електронним підписом з використанням одноразового ідентифікатора, за умовами якого відповідач отримав кредит у розмірі 7 000 грн строком кредитування 42 дні до 30.03.2023 року, зі сплатою фіксованої незмінної процентної ставки .
Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про доведеність укладення кредитного договору саме ОСОБА_1 та отримання ним кредитних коштів у розмірі 7000 грн.
Відповідно до положень статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною.
Особливості укладення кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір – це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.
Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Одноразовий ідентифікатор – це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію; такий ідентифікатор може передаватися засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі.
За змістом частин третьої, четвертої, шостої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти однією стороною та її прийняття другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття може бути надана шляхом надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується у відповідному порядку; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі та ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.
Відповідно до частини дванадцятої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями та підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено способи підписання електронного правочину, серед яких, зокрема, електронний підпис одноразовим ідентифікатором.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до частини першої статті 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.
Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи та на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Частиною шостою статті 81 ЦПК України встановлено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Чинний текст статті 81 ЦПК України містить саме такий розподіл обов`язку доказування.
За правилами статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до частини першої статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
У постанові Верховного Суду від 24 червня 2026 року у справі № 286/3618/24, провадження № 61-8095св25, зазначено, що у спорах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів позичальникові у розмірі та на умовах, установлених договором. Верховний Суд також звернув увагу на необхідність установлення того, чи належав відповідачу телефонний номер, із використанням якого здійснювалося підписання кредитного договору одноразовим ідентифікатором, та чи були грошові кошти перераховані на банківську картку саме відповідача.
У справі, яка переглядається, ТОВ «Споживчий центр» на підтвердження укладення кредитного договору надало пропозицію про укладення кредитного договору (оферту), заявку та відповідь позичальника про прийняття пропозиції (акцепт), у яких зазначений одноразовий ідентифікатор Н962.
Разом із тим сама по собі наявність у сформованих позивачем документах одноразового ідентифікатора Н962 не є достатньою для встановлення того, що цей ідентифікатор був отриманий та використаний саме відповідачу.
Зі змісту пропозиції, заявки та акцепту вбачається, що одноразовий ідентифікатор Н962 для підписання кредитного договору був направлений на фінансовий номер 0952533617.
Матеріали справи містять відомості щодо ідентифікації ОСОБА_1 через систему BankID НБУ, в яких не зазначено номер телефону .
Доказів, які б підтверджували, що номер телефону НОМЕР_3 станом на 17.02.2023 року належав ОСОБА_1 був його фінансовим номером або перебував у його користуванні, матеріали справи не містять.
Не підтверджено належними та достатніми доказами і факт надання кредитних коштів саме ОСОБА_1 .
З квитанції LiqPay від 17.02.2023 року вбачається здійснення платіжної операції на суму 7 000 грн на платіжний інструмент 414949*20.
У заявці та акцепті зазначено реквізити електронного платіжного засобу 4149-49XX-XXXX-6120. Водночас матеріали справи не містять документа банку-емітента або іншого доказу, який би підтверджував, що платіжний засіб із такими реквізитами станом на 17.02.2023 року належав саме ОСОБА_1 .
Квитанція LiqPay підтверджує факт здійснення платіжної операції на зазначений у ній платіжний інструмент, однак не містить відомостей про власника відповідного банківського рахунку або держателя платіжного засобу, а тому сама по собі не підтверджує отримання саме ОСОБА_1 кредитних коштів у розмірі 7 000 грн.
Посилання ТОВ «Споживчий центр» на те, що повний номер банківської картки та інформація про рух коштів становлять банківську таємницю і не можуть бути самостійно отримані позивачем, не звільняють останнього від установленого статтями 12, 81 ЦПК України обов`язку довести обставини, на які він посилається як на підставу своїх позовних вимог.
Сам факт наявності законодавчих обмежень щодо доступу небанківської фінансової установи до інформації, яка становить банківську таємницю, не дає підстав вважати доведеною належність певного платіжного засобу відповідачу за відсутності доказів такої належності.
Клопотань про витребування від банку-емітента відомостей, які б підтвердили належність платіжного засобу 4149-49XX-XXXX-6120 саме ОСОБА_1 , позивач під час розгляду справи судом першої інстанції не заявляв. При цьому суд не зобов`язаний замість позивача збирати докази, необхідні для доведення заявлених ним позовних вимог.
Не заслуговує на увагу і посилання позивача у відзиві на апеляційну скаргу на те, що у разі невідповідності даних отримувача платіжна операція не могла б відбутися. Здійснення платіжної операції підтверджує лише факт зарахування коштів за реквізитами, за якими така операція була ініційована, однак за відсутності відомостей про власника відповідного платіжного засобу не дає підстав для висновку, що отримувачем коштів був саме ОСОБА_1 ,
Так само твердження позивача про те, що відповідач повинен був надати докази неналежності йому номера телефону, платіжного засобу або докази неотримання кредиту, фактично перекладає на відповідача обов`язок доведення відсутності обставин, які позивач зобов`язаний довести як підставу своїх вимог.
Тому висновок суду першої інстанції про необхідність задоволення позову, зокрема з тих підстав, що відповідач не подав заперечень щодо позову, не відповідає встановленому цивільним процесуальним законом розподілу обов`язку доказування.
Вирішальним для розгляду цієї справи є те, що ТОВ «Споживчий центр», звертаючись з вимогою про стягнення заборгованості саме з ОСОБА_1 , повинно було належними та достатніми доказами підтвердити виникнення кредитного зобов`язання саме у відповідача та виконання кредитодавцем свого обов`язку щодо надання кредитних коштів саме цій особі. Таких доказів матеріали справи не містять.
Отже, висновки суду першої інстанції про те, що кредитний договір № 17.02.2023-100002471 від 17.02. 2024 року був укладений саме ОСОБА_1 , та що останній отримав від ТОВ «Споживчий центр» кредит у розмірі 7 000 грн, ґрунтуються на обставинах, належне доказове підтвердження яких у матеріалах справи відсутнє.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Згідно з частиною першою статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Чинна редакція ЦПК України станом на час апеляційного перегляду містить ці повноваження апеляційного суду.
За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що рішення Чечелівського районного суду міста Дніпра від 28 травня 2026 року не може вважатися законним і обґрунтованим, оскільки суд першої інстанції визнав установленими обставини укладення кредитного договору саме ОСОБА_1 , та отримання ним кредитних коштів, які належними та достатніми доказами не підтверджені.
Апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції – скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні позову ТОВ «Споживчий центр».
Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справу на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
У зв`язку з відмовою в задоволенні позову сплачений ТОВ «Споживчий центр» судовий збір за подання позовної заяви відшкодуванню за рахунок відповідача не підлягає.
З огляду на вище викладене з ТОВ «Споживчий центр» на користь ОСОБА_1 , підлягають стягненню документально підтверджені витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 2906,88 грн.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – задовольнити.
Рішення Чечелівського районного суду міста Дніпра від 28 травня 2026 року – скасувати та ухвалити нове судове рішення.
У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – відмовити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» на користь ОСОБА_1 судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги, у розмірі 2906,88 грн.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та протягом тридцяти днів може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду.
Повний текст судового рішення складено 02 листопада 2026 року.
Головуючий
Судді
Оригінал: reyestr.court.gov.ua