Постанова від 01 листопада 2026 р. у справі №214/2264/26 — Дніпровський апеляційний суд

Суд: Дніпровський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: позики, кредиту, банківського вкладу, з них

Дата: 01 листопада 2026 р.

Справа: №214/2264/26

Суддя: Пищида М. М.

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/8427/26 Справа № 214/2264/26 Суддя у 1-й інстанції - Козлов Д. О. Суддя у 2-й інстанції - Пищида М. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2026 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого – Пищиди М.М.

суддів – Ткаченко І.Ю., Свистунової О.В.

розглянувши у спрощеному позовному провадженні в місті Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Покровського районного суду міста Кривого Рогу від 15 травня 2026 року у справі за позовом Акціонерного товариства «Акцент- Банк» до ОСОБА_1 про стягнення суми боргу за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В:

У березні 2026 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення суми боргу за кредитним договором.

В обґрунтування своїх вимог позивач вказав на те, що АТ "Акцент-банк" уклав із відповідачем кредитний договір 02.05.2023 року, за яким відповідачка отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок зі сплатою відсотків за користування кредитом. Відповідачка підтвердила свою згоду на прийняття Умов та Правил надання банківських послуг, відповідно до яких кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку, який може у будь-який момент змінити його, на що погоджується клієнт банку. Порядок нарахування та умови погашення кредиту, відсотків та відповідальність за порушення кредитного договору передбачена положеннями такого договору, за якими банк може змінити відсоткову ставку шляхом повідомлення позичальника.

Однак відповідачка не виконала своїх зобов`язань, на підставі чого станом на 04.03. 2026 року заборгувала банку суми з повернення кредиту, відсотків на загальний розмір 53347,41 грн., з яких борг за тілом кредиту 44387,66 грн., борг з відсотків 8959,75 грн. Враховуючи, що добровільно сплатити суму боргу відповідачка не бажає, представник позивача просив суд стягнути з відповідачки наявну заборгованість у вказаному розмірі разом із судовими витратами на користь банку.

Рішенням Покровського районного суду міста Кривого Рогу від 15 травня 2026 року позов Акціонерного товариства «Акцент-банк» до ОСОБА_1 про стягнення суми боргу за кредитним договором – задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Акцент-банк» заборгованість за кредитним договором в сумі 53347 грн. 41 коп.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Акцент-банк» витрати з оплати судового збору в сумі 2662,40 грн.

Не погодившись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким стягнути заборгованість у розмірі 11 828,69 грн. В іншій частині позовні вимоги залишити без задоволення.

В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що при винесенні рішення судом першої інстанції порушені норми матеріального та процесуального права.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду, в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на таке.

Судом встановлено, що 02.05.2023 ОСОБА_1 звернулася до АТ «Акцент-Банк» з метою отримання банківських послуг, шляхом підписання Анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в АТ «А-Банк» .

Того ж дня, 02.05.2023 сторонами була підписана Заява щодо встановлення кредитного ліміту за карткою/рахунком, яка містить умови кредитування банківського рахунку.

02.05.2023 року відповідачкою за допомогою електронного підпису було підписано паспорт споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка «АТБ», за умовами якого АТ "Акцент-банк" встановлює відповідачці кредитний ліміт, а відповідачка зобов`язується здійснити погашення заборгованості, та сплатити відсотки за користування кредитом у розмірі 49,34% річних.

За довідкою-розрахунком позивача вбачається, що у відповідача мається заборгованість перед АТ "Акцент-банк" за кредитним договором від 02.05.2023 року станом 04.03.2026 року в загальному розмірі 53347,41 грн., з яких заборгованість з кредиту 44387,66 грн., заборгованість з відсотків 8959,75 грн., що підтверджується випискою з карткового рахунку ОСОБА_1 в АТ "Акцент-банк".

Рішення суду мотивовано тим, що між сторонами виникли договірні зобов`язання, які відповідачем належним чином виконані не були, тому вимоги позивача обґрунтовані на нормах закону і повинні бути задоволені.

Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист цивільного інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені ч. 2 ст. 16 ЦК України.

Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За правилами ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч. 1 ст. 638 ЦК України).

Договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі (ч. 2 ст. 639 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Відповідно до ст. 3 ЗУ «Про електронну комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

За приписами ст. 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.

Відповідно до ч. 6 ст. 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Приписами ст. 525, 526 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Приписами ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).

Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1 маючи намір отримати в кредит грошові кошти, ідентифікувала себе в інформаційно-телекомунікаційній системі АТ «Акцент-Банк» та 02.05.2023 року підписала анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в АТ «А-Банк». Анкета-заява містить детальну інформацію щодо особи ОСОБА_1 , зокрема, дату народження, РНОКПП, номер та серію паспорта і дату його видачі, адресу проживання, номер мобільного телефону, а також джерело та розмір доходу. В анкеті-заяві наявні копії паспорта відповідача, які додані до анкети в електронному вигляді.

Положеннями анкети-заяви визначено, що саме анкета-заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг становлять договір про надання банківських послуг, який підписано відповідачем відповідно до вимог ч. 6, 8 ст. 11, ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію», а саме, за допомогою удосконаленого електронного підпису з особистим ключем, який є аналогом власноручного підпису.

На виконання умов укладеного договору позичальнику було видано картки, на які було зараховано кредитні кошти у вигляді встановленого кредитного ліміту.

З виписки по картках клієнта прослідковується рух коштів по картках зокрема, використання кредитних коштів, зарахування на картку, грошового переказу, поповнення картки.

Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ «Акцент-Банк» не повернуті, а також вимоги частини 2 статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, а тому позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів та процентів, передбачених договором.

Слід врахувати, як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§2 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»).

Виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судом першої інстанції доказів, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції про доведеність існування між сторонами кредитних правовідносин та неналежне виконання ОСОБА_1 грошових зобов`язань за кредитним договором є обґрунтованими.

Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 367, 375, 382-384, 389 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Покровського районного суду міста Кривого Рогу від 15 травня 2026 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України.

Повне судове рішення складено 02 листопада 2026 року.

Судді:

Оригінал: reyestr.court.gov.ua