Суд: Стрийський міськрайонний суд Львівської області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адмінправопорушення
Категорія: Порушення правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна
Дата: 28 жовтня 2026 р.
Справа: №456/5388/26
Суддя: Гула Л. В.
Справа № 456/5388/26
Провадження № 3/456/1939/2026
ПОСТАНОВА
іменем України
29 жовтня 2026 року місто Стрий
Суддя Стрийського міськрайонного суду Львівської області Гула Л. В. , розглянувши матеріали, які надійшли зі Стрийського районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області, про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , пенсіонера,
за ст. 124 КУпАП,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 31.08.2026 о 14:02 в м. Стрию по вул. Львівська, керуючи транспортним засобом «Subaru Forester», н.з. НОМЕР_1 , був неуважний, не стежив за дорожньою обстановкою, не вибрав безпечної швидкості руху, наближаючись до нерегульованого переходу, не надав перевагу в русі пішоходу ОСОБА_2 , внаслідок чого скоїв наїзд на нього, що призвело до технічних пошкоджень транспортного засобу, чим порушив п. 2.3б, 12.1, 18.1 Правил дорожнього руху, вчинивши правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП.
В судовому засіданні ОСОБА_1 (у режимі відеоконференції) зазначив, що швидкості не перевищував, та як рухався зі швидкістю 40 км/год. Зіткнення трапилось після того, як він проїхав пішохідний перехід. Потерпілого не було на пішохідному переході, оскільки він оббігав фуру, що стояла на пішохідному переходу. Після зіткнення одразу зупинився, надав допомогу потерпілому, який перебував у навушниках, відвів його на тротуар, викликав карету швидкої допомоги. Після цього приїхали працівники поліції та розпочали оформлення матеріалів.
Захисник ОСОБА_1 адвокат Рева Д.С. (в режимі відеоконференції) при розгляді справи зазначив, що протокол про адміністративне правопорушення складено з грубими порушеннями. Зокрема, не заначено свідків та потерпілого, не відібрано в них пояснення, не отримано пояснень і від самого ОСОБА_1 . На схемі ДТП не зазначено місце зіткнення. Протокол складено тільки 10.09.2026, проте подія мала місце 30.08.2026, відсутні фотографії фіксування технічних пошкоджень транспортного засобу. Вказані недоліки навів у письмових поясненнях від 27.10.2026. Вказав, що потерпілого не було на пішохідному переході, оскільки він оббігав фуру поза межами пішохідного переходу. Відповідно, якщо суд прийде до висновку про наявність підстав для розгляду справи по суті, просив закрити провадження в адміністративній справі відносно ОСОБА_1 за відсутності події і складу адміністративного правопорушення, покликаючись на те, що матеріалами справи не доводиться винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
В судовому засіданні потерпілий ОСОБА_2 вказав, що 31.08.2026 він ішов від магазину до пішохідного переходу, був у навушниках. Позаду йшли його друзі. Підійшовши до пішохідного переходу, подивився вправо та вліво, машини були далеко. Перед пішохідним переходом стояла вантажівка в напрямку руху з м. Стрия до м. Львова. Розпочав рух пішохідним переходом. Дійшовши до середини переходу, побачив, що швидко з правої сторони наближається транспортний засіб, а тому почав перебігати пішохідним переходом, на якому й відбулося зіткнення, в результаті чого він втратив свідомість. Отямившись, побачив жінку та чоловіка, які вийшли з автомобіля, котрий здійснив на нього наїзд. Жінка, що була в автомобілі, питала про стан його здоров`я, принесла йому води. Друзі, що йшли позаду нього, допомогли йому підвестися та відвели на тротуар. У нього крутилася голова, була нудота. Звертався до медичних закладів за медичною допомогою, так як скаржився на головний біль, блювоту, біль правої ноги та руки. В лікарню поїхав з другом ОСОБА_3 . Водій транспортного засобу жодного разу не поцікавився станом його здоров`я.
Законний представник ОСОБА_2 . ОСОБА_4 вказала, що 31.08.2026 до неї зателефонував друг онука ОСОБА_5 та повідомив про ДТП. Саме він і викликав карету швидкої допомоги, а не водій транспортного засобу, який збирався поїхати з місця події, однак люди, що стояли на зупинці, перешкодили йому.
Зважаючи на те, що судом вжито усіх необхідних заходів для повного та всебічного з`ясування обставин справи, зокрема, учасників ДТП заслухано безпосередньо в судовому засіданні, підстав для скерування справи для додаткового оформлення суддя не вбачає, враховуючи вимоги ст. 6 Європейської конвенції з прав людини, відповідно до якої кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього обвинувачення, суд вважає, що слід вирішити справу в межах тих доказів, які містяться у матеріалах справи, долучені до протоколу про адміністративне правопорушення та здобуті під час розгляду справи.
Заслухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, доводи захисника, потерпілої сторони. дослідивши матеріали справи, приходжу до висновку, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, виходячи з наступного.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до вимог ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити, чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого прийняти мотивоване законне рішення.
У пункті 24 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» від 23.12.2005 № 14 звернуто увагу судів на неприпустимість спрощеного підходу до судового розгляду справ про адміністративні правопорушення на транспорті та ігнорування прав осіб, яких притягаються до відповідальності, потерпілих, їх законних представників і захисників.
Відповідно до диспозиції ст. 124 КУпАП адміністративним правопорушенням є порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.
Відповідно до статті 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України встановлено Правилами дорожнього руху, згідно з якими учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила. Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків. Особа, яка створила такі умови, зобов`язана негайно вжити заходів до забезпечення безпеки дорожнього руху на цій ділянці дороги та вжити всіх можливих заходів до усунення перешкод, а якщо це неможливо, попередити про них інших учасників дорожнього руху.
Згідно з вимогами п. 2.3б Правил дорожнього руху, затверджених постановою КМУ від 10 жовтня 2001 року № 1306, для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний: бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.
Згідно з п. 12.1 Правил дорожнього руху під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним.
Згідно з п. 18.1 Правил дорожнього руху водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека.
Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
ОСОБА_1 31.08.2026 о 14:02 в м. Стрию по вул. Львівська, керуючи транспортним засобом «Subaru Forester», н.з. НОМЕР_1 , був неуважний, не стежив за дорожньою обстановкою, не вибрав безпечної швидкості руху, наближаючись до нерегульованого переходу, не надав перевагу в русі пішоходу ОСОБА_2 , внаслідок чого скоїв наїзд на нього, що призвело до технічних пошкоджень транспортного засобу, чим порушив п. 2.3б, 12.1, 18.1 Правил дорожнього руху, вчинивши правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП.
Незважаючи на невизнання ОСОБА_1 вини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, за вище викладених обставин, його вина повністю доведена дослідженими в судовому засіданні доказами у справі, що ретельно перевірені та оцінені судом з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, достатності кожен окремо та у взаємозв`язку для ухвалення даного рішення, а саме:
- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 768012 від 10.09.2026, складеним інспектором ВРПП Стрийськго РУП ГУ НП у Львівській області старшим лейтенантом поліції Чичерською Г.М., про те, що 31.08.2026 о 14:02 в м. Стрию по вул. Львівська, ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «Subaru Forester», н.з. НОМЕР_1 , був неуважний, не стежив за дорожньою обстановкою, не вибрав безпечної швидкості руху, наближаючись до нерегульованого переходу, не надав перевагу в русі пішоходу ОСОБА_2 , внаслідок чого скоїв наїзд на нього, що призвело до технічних пошкоджень транспортного засобу, чим порушив п. 2.3б, 12.1, 18.1 Правил дорожнього руху, вчинивши правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП. Протокол містить підпис ОСОБА_1 , зауваження відсутні /а.с. 2/;
- рапортами щодо обставин події /а.с. 5-6/;
- протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 31.08.2026, в якому відображено локалізацію пошкоджень транспортного засобу, відомості про дорожні знаки та стан покриття /а.с. 17-21/;
- схемою місця дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 31.08.2026 о 14:02 в м. Стрию по вул. Львівська, на якій зображено ділянку дороги, на якій сталася ДТП, сталі орієнтири, до яких на схемі здійснена прив`язка об`єктів та слідів; транспортний засіб, причетний до ДТП, координати його розміщення відносно елементів проїзної частини та сталих орієнтирів; інші сліди та предмети, що стосуються дорожньо-транспортної пригоди, зокрема, подряпини на дорозі; ширину проїзної частини разом з роздільними смугами; розташування дорожньої розмітки; розташування дорожніх знаків; заповнено таблицю дорожніх умов та назви об`єктів, зображених на схемі; на схемі місця ДТП зазначено марку (модель) пошкодженого транспортного засобу та його номерні знаки /а.с. 22/;
- показаннями в судовому засіданні потерпілого ОСОБА_2 про те, що 31.08.2026 він ішов від магазину до пішохідного переходу, був у навушниках. Позаду йшли його друзі. Підійшовши до пішохідного переходу, подивився вправо та вліво, машини були далеко. Перед пішохідним переходом стояла вантажівка в напрямку руху з м. Стрия до м. Львова. Розпочав рух пішохідним переходом. Дійшовши до середини переходу, побачив, що швидко з правої сторони наближається транспортний засіб, а тому почав перебігати пішохідним переходом, на якому й відбулося зіткнення, в результаті чого він втратив свідомість. Отямившись, побачив жінку та чоловіка, які вийшли з автомобіля, котрий здійснив на нього наїзд. Жінка, що була в автомобілі, питала про стан його здоров`я, принесла йому води. Друзі, що йшли позаду нього, допомогли йому підвестися та відвели на тротуар. У нього крутилася голова, була нудота. Звертався до медичних закладів за медичною допомогою, так як скаржився на головний біль, блювоту, біль правої ноги та руки. В лікарню поїхав з другом ОСОБА_3 . Водій транспортного засобу жодного разу не поцікавився станом його здоров`я.
Вищевикладені докази є належними та допустимими, а в своїй сукупності достатніми.
В першу чергу, суд звертає увагу, до доводи щодо неналежного оформлення матеріалів справи, не заслуговують на увагу, оскільки факт ДТП 31.08.2026 за участі ОСОБА_1 та потерпілого ОСОБА_2 сторонами не заперечується. Суть заперечень зводиться до невизнання вини ОСОБА_1 . Відтак судом безпосередньо в судовому засіданні було заслухано як особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, так і потерпілого. Роз`яснено їм процесуальні права, визначені ст. 268 КУпАП.
Суд критично оцінює доводи сторони захисту про те, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, оскільки такі спростовуються матеріалами справи та розцінюються як такі, що надані з метою уникнення відповідальності за вчинене правопорушення.
Також варто зазначити, що першочергово матеріали ДТП оформлялися представниками слідчо-оперативної групи за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 286 КК України.
Обов`язковою ознакою об`єктивної сторони ст. 286 КК України є отримання середньої тяжкості тілесних ушкоджень, спричинених потерпілому. Оскільки потерпілий ОСОБА_2 отримав легкі тілесні ушкодження, то у зв`язку з цим відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань не вносились і, як наслідок, неможливо винести постанову про закриття кримінального провадження, якщо слідчим досудове розслідування за цим фактом не проводилось, а виключно здійснювався огляд місця дорожньо-транспортної пригоди, що не суперечить вимогам КПК України.
Відповідно до ст. 214 КПК України слідчому надається 24 години на внесення відомостей до ЄРДР після повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення. Протягом даного часу слідчим встановлюються всі обставини правопорушення, а також наявність у події ознак складу кримінального правопорушення. У даному випадку не вбачалось ознак складу злочину, передбаченого ст. 286 КК України, оскільки жодній особі не було заподіяно середньої тяжкості тілесне ушкодження. Водночас, жодним із учасників дорожньо-транспортної пригоди не оскаржено бездіяльність слідчого, яка полягала у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, як то передбачено ст. 303 КПК України.
За результатом вказаного саме 10.09.2026 було складено протокол про адміністративне правопорушення, який і є предметом розгляду.
Крім цього, суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що ПДР України покладають на пішохода відповідні обов`язки під час переходу через нерегульований пішохідний перехід, виконання яких також спрямовано на забезпечення безпеки дорожнього руху.
Зокрема, відповідно до вимог п. 4.14. пішоходам забороняється виходити на проїзну частину, не впевнившись у відсутності небезпеки для себе та інших учасників руху та раптово виходити, вибігати на проїзну частину, в тому числі на пішохідний перехід.
Разом з тим, порушення пішоходом відповідних вимог ПДР щодо переходу через нерегульований пішохідний перехід не звільняє водіїв транспортного засобу від обов`язку дотримуватись ПДР України для забезпечення безпеки дорожнього руху.
Суд вважає безпідставними доводи про відсутність причинного зв`язку між діями водія ОСОБА_1 та ДТП, оскільки саме недотримання водієм вимог ПДР щодо належного спостереження за дорожньою обстановкою та ненадання переваги в русі пішоходу на нерегульованому пішохідному переході перебуває у причинному зв`язку з наїздом на нього.
Не даючи оцінку діям ОСОБА_2 , окрему увагу вважаю за необхідне звернути на те, що покликання ОСОБА_1 та його захисника на наявність вини іншого учасника ДТП, а саме: пішохода ОСОБА_2 , не може свідчити про відсутність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення.
Слід звернути окрему увагу на той факт, що сторона захисту, будучи обізнана про обставини справи та наділена відповідними правами, клопотання про призначення автотехнічної, інженерно-транспортної, транспортно-трасологічної чи будь-якої іншої експертиз на підтвердження своїх доводів чи про виклик свідків не заявляла.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи («Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Керування транспортним засобом та набуття статусу учасника дорожнього руху є передумовою для виникнення в особи, яка керує транспортним засобом, низки обов`язків, встановлених вимогами чинного законодавства, адже діяльність, пов`язана з використанням транспортних засобів, чинним законодавством України визначена джерелом підвищеної небезпеки та підлягає підвищеному контролю з боку держави.
За таких обставин, користуючись правом та реалізуючи бажання керувати транспортним засобом, ОСОБА_1 одночасно прийняв на себе і обов`язок неухильно підкорятися вимогам нормативно-правових актів України, визначених для водіїв транспортних засобів.
У рішенні по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» («O'Halloran and Francis v. the United Kingdom»)[GC] no. 15809/02 і 25624/02 ECHR від 29.06.2007 постановлено, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.
Окрему увагу суд акцентує на особі потерпілого ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який є неповнолітнім.
Згідно зі ст. 3 «Конвенції про права дитини», прийнятої 44-ю сесією Генеральної Асамблеї ООН 20 листопада 1989 року (набрала чинності для України 27 вересня 1991 року), в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини.
Відповідно до ст. 33 КУпАП при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа правопорушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.
Таким чином, всебічно, повно та об`єктивно дослідивши всі обставини справи в їх сукупності, вважаю доведеним факт порушення ОСОБА_1 як учасником дорожнього руху правил дорожнього руху, що призвело до ДТП, внаслідок якої автомобіль марки «Subaru Forester», н.з. НОМЕР_1 , отримав механічні пошкодження (передня ліва частина кузова), а пішохід ОСОБА_2 – тілесні ушкодження, тому його дії вірно кваліфіковані як адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП.
Призначаючи адміністративне стягнення ОСОБА_1 , суд враховує характер вчиненого ним правопорушення, ступінь його вини у вчиненому правопорушенні, передбаченому ст. 124 КУпАП, яка доведена повністю, думку потерпілого та його законного представника, поведінку ОСОБА_1 після вчинення ДТП, який не усвідомив протиправність своїх дій, не вибачився перед потерпілим та не відшкодував йому ні матеріальних витрат на лікування, ні моральної шкоди, а тому відносно ОСОБА_1 слід обрати адміністративне стягнення в межах санкції ст. 124 КУпАП у виді позбавлення права керування транспортними засобами. Застосоване судом до ОСОБА_1 адміністративне стягнення є необхідним для досягнення мети, визначеної ст. 23 КУпАП.
Крім того, відповідно до вимог ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.
Згідно із Законом України «Про судовий збір» розмір судового збору у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення становить 665,60 грн (0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб). Підстави для звільнення ОСОБА_1 від сплати судового збору відсутні.
Керуючись ст. 23, 33, 283, 284 КУпАП,
ПОСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, і накласти стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами на строк 6 (шість) місяців.
Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір у розмірі 665,60 грн (шістсот шістдесят п`ять гривень 60 копійок).
Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги.
Суддя Л.В.Гула
Оригінал: reyestr.court.gov.ua