Рішення від 02 листопада 2026 р. у справі №703/5637/26 — Смілянський міськрайонний суд Черкаської області

Суд: Смілянський міськрайонний суд Черкаської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: споживчого кредиту

Дата: 02 листопада 2026 р.

Справа: №703/5637/26

Суддя: Крива Ю. В.

Справа № 703/5637/26

2/703/3267/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 листопада 2026 року м. Сміла

Смілянський міськрайонний суд Черкаської області в складі судді Криви Ю.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

встановив:

ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» звернулось до Смілянського міськрайонного суду Черкаської області з позовом до ОСОБА_1 , про стягнення 32167,5 грн. боргу за кредитним договором з підстав невиконання умов договору.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 09 серпня 2024 року між ТОВ «Мілоан» та відповідачем укладено договір про споживчий кредит № 100448674, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит у розмірі 5 000 грн. зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів, передбачених договором.

Кредитодавець виконав свої зобов`язання, перерахувавши відповідачу кредитні кошти на банківську картку, зазначену ним в особистому кабінеті, що, за твердженням позивача, підтверджується платіжним дорученням. Водночас відповідач належним чином зобов`язання за договором не виконав, унаслідок чого утворилася заборгованість.

Позивач зазначає, що кредитний договір укладено в електронній формі шляхом заповнення відповідачем заявки на вебсайті кредитодавця, ознайомлення з умовами кредитування та акцепту пропозиції за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором. На підтвердження укладення договору надано його копію, додатки та довідку про ідентифікацію відповідача.

26 листопада 2024 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» укладено договір відступлення прав вимоги № 114-МЛ/Т, за умовами якого первісний кредитор відступив позивачу право вимоги за низкою кредитних договорів, зокрема за договором № 100448674 від 09 серпня 2024 року, укладеним із відповідачем.

На підтвердження переходу права вимоги позивач надав копію договору відступлення прав вимоги та витяг із реєстру боржників у частині, що стосується відповідача.

За розрахунком позивача, загальна заборгованість відповідача за кредитним договором становить 32 167,50 грн., з яких: 5 000 грн. - прострочена заборгованість за основною сумою кредиту; 22 618,90 грн. - заборгованість за процентами; 4 548,60 грн. - заборгованість за неустойкою та/або процентами за порушення грошового зобов`язання.

З метою досудового врегулювання спору позивач направив відповідачу претензію про погашення заборгованості однак, заборгованість погашена не була.

Посилаючись на невиконання відповідачем зобов`язань за кредитним договором та перехід до нього права вимоги, ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 32 167,50 грн., судові витрати, зокрема судовий збір у розмірі 2 662,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8 000 грн.

Ухвалою Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 31 серпня 2026 року постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Копію наведеної ухвали було направлено сторонам.

Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Клопотань від учасників справи про проведення судового засідання з повідомленням (викликом) сторін відповідно до частини 5 статті 279 ЦПК України не надходило.

Відповідач у встановлений судом строк відзиву до суду не подав, будь-яких клопотань чи заяв про неможливість подання відзиву у встановлений судом строк від відповідача не надходило.

Частиною 8 статті 178 ЦПК України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

За відсутності доказів поважності причин неподання учасниками розгляду заяв по суті справи, суд вирішив розглянути справу за наявними матеріалами справи. Водночас, суд враховує, що з моменту відкриття провадження у справі сплив достатній строк, для подання всіма учасниками справи своїх доводів, заперечень, відзивів, доказів тощо.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

У зв`язку з ненаданням відповідачем відзиву, зважаючи на те, що позивач не висловив своїх заперечень проти заочного розгляду справи, суд ухвалює проводити розгляд справи в порядку заочного розгляду, передбаченого гл. 11 ЦПК України.

Дослідивши та оцінивши наявні у справі докази, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що між сторонами виникли спірні правовідносини з приводу виконання зобов`язань.

09.08.2024 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит №100448674.

Згідно з умовами договору про споживчий кредит, кредитодавець зобов`язався надати позичальнику кредит у розмірі 5 000 грн. строком на 345 днів, починаючи з 09 серпня 2024 року, а позичальник - повернути кредит, сплатити проценти за користування ним та виконати інші передбачені договором зобов`язання відповідно до графіка платежів.

Остаточний строк повернення кредиту визначено до 20 липня 2025 року.

Відповідно до пункту 1.5 договору загальні витрати за кредитом становлять 18 256,50 грн., денна процентна ставка - 1,06 %, орієнтовна реальна річна процентна ставка - 4 977,82 % річних, а орієнтовна загальна вартість кредиту - 23 256,50 грн. Комісія за надання кредиту встановлена в розмірі 0 грн. Проценти за перший розрахунковий період нараховуються за ставкою 3,65 % річних, а починаючи з другого розрахункового періоду - за стандартною ставкою 511 % річних від фактичного залишку кредиту.

Згідно з пунктами 2.2.2, 2.2.3 договору проценти нараховуються на фактичний залишок заборгованості за кредитом за кожен день користування коштами, починаючи з дня, наступного за днем їх надання, до дати остаточного погашення заборгованості включно. При цьому після закінчення строку кредитування нарахування процентів за користування кредитом припиняється.

Пунктом 2.4.1 договору передбачено обов`язок позичальника здійснювати повернення кредиту та сплачувати проценти у розмірах і строки, визначені графіком платежів. У разі прострочення виконання грошових зобов`язань кредитодавець має право застосовувати передбачені договором заходи відповідальності з дотриманням вимог законодавства.

Крім того, пунктом 3.2.6 договору кредитодавцю надано право відступати належні йому права вимоги за договором повністю або частково на користь третіх осіб без згоди позичальника.

Зі змісту договору про споживчий кредит вбачається, що при їх укладенні позичальником було вказано значну за обсягом і інформативністю кількість особистих даних, зокрема прізвище, ім`я та по батькові, дата народження, паспортні дані, реєстраційний номер облікової картки платника податку, адреса реєстрації та місця фактичного проживання та номер мобільного.

Законом України «Про електронну комерцію» визначено організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч.7, 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним кодексом України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Положення ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Згідно з довідкою з інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «МІЛОАН», 09.08.2024 о 16:22 позичальнику ОСОБА_1 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 на номер телефону НОМЕР_2 було надіслано SMS-повідомлення з одноразовим ідентифікатором 234305 для підписання договору про споживчий кредит № 100448674 від 09.08.2024.

Укладаючи кредитні договори відповідач та ТОВ «Мілоан» вчинили дії визначені ст. 11 та ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію». Відповідач підписав кредитний договір шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Після чого відповідачу були перераховані кошти, відповідно до умов п.2.1 Кредитного договору шляхом безготівкового переказу на рахунок платіжної карти позичальника, що підтверджується платіжним дорученням № 93828152 від 09.08.2024.

Згідно інформації з АТ «Універсал Банк», наданої 28.10.2026 на виконання ухвали суду про витребування доказів, станом на 09.08.2024 на ім`я ОСОБА_1 банком була емітована платіжна картка № НОМЕР_3 , на яку було зарахування на суму 5000,00 грн 09.08.2024 від ТОВ «Мілоан».

Згідно п.1 ч.1 ст.512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

26.11.2024 ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» уклали договір про відступлення прав вимоги №112-МЛ, відповідно до умов якого ТОВ «Мілоан» відступило ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» право грошової вимоги до боржників, у тому числі до відповідача ОСОБА_1 .

Крім того між вищезазначеними сторонами було підписано Акт прийому - передачі боржників до Договору про відступлення прав вимоги №112-МЛ від 26.11.2024.

Відповідно до умов вказаного Договору, та у відповідності до ст.512 ЦК України позивач набув статусу нового кредитора та отримав право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ «Мілоан», в тому числі і до відповідача ОСОБА_1 .

Згідно Витягу з реєстру боржників до Договору про відступлення прав вимоги №112-МЛ від 26.11.2024 загальна сума заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором -15787,5 грн.

03.08.2026 ТОВ «ФК «Кредит Капітал» направлено відповідачу ОСОБА_1 повідомлення про відступлення прав вимоги укладеного між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит- Капітал», яким право вимоги за кредитним договором№100448674 від 09.08.2024 року відступлене ТОВ «Фінансова компанія «Кредит Капітал», в якому також повідомляється про необхідність сплати борг.

Згідно з розрахунком заборгованості та з випискою з особового рахунку за кредитним договором № 100448674 від 09.08.2024, ОСОБА_1 було надано кредит за вказаним договором. За даними стягувача, станом на 10.08.2026 заборгованість за договором становить 32 167,50 грн., з яких: 5 000,00 грн. - прострочена заборгованість за основною сумою кредиту; 22 618,90 грн. - заборгованість за процентами; 4 548,60 грн. - заборгованість за неустойкою та/або процентами за порушення грошового зобов`язання. Заборгованість за комісіями відсутня.

Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч. 1,2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №2-383/2010 (провадження №14-308цс18) зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Відповідно до ч.1 ст.634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією зі сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно з ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Відповідно до ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Доказів сплати відповідачем заборгованості за вказаним кредитним договором, як частково, так і у повному обсязі, матеріали справи не містять.

Відповідно до ч.1 та ч.3 ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Аналізуючи викладене, беручи до уваги, що спір між сторонами виник за договірних обставин, суть яких ніким не спростовувалась, сам договір не суперечить діючому законодавству, та враховуючи положення ст.1049 ЦК України, яким визначено обов`язок позичальника повернути позикодавцеві грошові кошти у строк та в порядку, встановленому договором, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача в частині стягнення тіла кредиту та відсотків за користуванням кредиту на загальну суму 28244,16 грн.

Щодо стягнення заборгованості по неустойці та/або процентам за порушення грошових зобов`язань в сумі 4548,60 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 549 ЦК України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Так, 24 лютого 2022 року Верховна Рада України затвердила Указ Президента України Про введення воєнного стану в Україні №64/2022. Воєнний стан в Україні введено на всій території України та діє до теперішнього часу.

Відповідно до пункту 18 розділу Прикінцеві та перехідні положення Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 Цивільного кодексу України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Так, за змістом ч.2 ст.4 ЦК України основним актом цивільного законодавства України є саме Цивільний кодекс України.

Якщо суб`єкт права законодавчої ініціативи подав до Верховної Ради України проект закону, який регулює цивільні відносини інакше, ніж цей Кодекс, він зобов`язаний одночасно подати проект закону про внесення змін до Цивільного кодексу України. Поданий законопроект розглядається Верховною Радою України одночасно з відповідним проектом закону про внесення змін до Цивільного кодексу України.

Так основним регулятором договірних відносин є ЦК України, а не окремі закони, що вбачається з аналізу висновків постанови ВС від 10.10.2018 у справі № 362/2159/15-ц.

Водночас пунктом 6 Прикінцевих та перехідних положень ЗУ «Про споживче кредитування» встановлено, що у разі прострочення споживачем у період з 01.03.2020 до припинення зобов`язань за договором про споживчий кредит, укладеним до тридцятого дня включно з дня набрання чинності ЗУ "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", у тому числі того, строк дії якого продовжено після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У тому числі, але не виключно, споживач у разі допущення такого прострочення звільняється від обов`язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з інших причин, ніж передбачені частиною четвертою статті 1056-1 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Дія положень цього пункту поширюється, у тому числі, на кредити, визначені частиною другою статті 3 цього Закону.

З системного аналізу як приписів п. 6 Прикінцевих та перехідних положень ЗУ «Про споживче кредитування», так і п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, вбачається, що відповідні положення ЗУ «Про споживче кредитування» не мають предметом свого правового регулювання правовідносини щодо нарахування пені під час воєнного стану в державі, а стосуються унормування цивільного законодавства у зв`язку з іншими обставинами, а саме прийняття ЗУ "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг".

Отже, заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідача 4548,60 грн. заборгованості за штрафом не підлягають задоволенню з підстав, визначених у п.18 розділу Прикінцеві та перехідні положення Цивільного кодексу України.

Щодо вимог позивача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає таке.

Відповідно до частин першої, другої статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою, а представництво в суді як вид правничої допомоги здійснюється адвокатом, крім випадків, установлених законом.

Згідно з частиною першою статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом статті 137 ЦПК України витрати на правничу допомогу адвоката несуть сторони, а за результатами розгляду справи такі витрати підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Розмір витрат на правничу допомогу визначається відповідно до умов договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг, виконаних робіт та їх вартості.

При цьому учасник справи для визначення розміру витрат на правничу допомогу зобов`язаний подати детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим на їх виконання, обсягом наданих послуг і виконаних робіт, а також ціною позову та значенням справи для сторони.

З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано договір про надання правової (правничої) допомоги № 0107 від 01 липня 2025 року, акт № Д/39138 наданих послуг від 10 серпня 2026 року, детальний опис наданих послуг, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю та ордер.

Отже, факт укладення договору про надання правничої допомоги та надання адвокатом відповідних послуг підтверджений належними доказами.

Разом з тим, при визначенні розміру витрат, які підлягають відшкодуванню, суд має оцінити не лише факт їх понесення, а й їх необхідність, обґрунтованість та співмірність із характером і складністю справи.

Такий підхід відповідає практиці Європейського суду з прав людини, відповідно до якої відшкодуванню підлягають лише витрати, які були фактичними, неминучими, а їх розмір - обґрунтованим (рішення від 23 січня 2014 року у справі «East/WestAllianceLimited проти України», заява № 19336/04, пункт 268).

Аналогічний підхід викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц.

Вирішуючи питання про розмір витрат на професійну правничу допомогу, суд враховує, що дана справа розглядалася в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, участь представника позивача у судових засіданнях не здійснювалася, а обсяг наданої правничої допомоги фактично полягав у підготовці та поданні позовної заяви з додатками.

З огляду на характер спірних правовідносин, ціну позову, обсяг доказової бази, відсутність необхідності участі представника у судових засіданнях, а також обсяг фактично виконаної адвокатом роботи, суд доходить висновку, що заявлений до відшкодування розмір витрат на професійну правничу допомогу у сумі 8000,00 грн. не є співмірним зі складністю справи, обсягом наданих послуг та витраченим часом.

За таких обставин суд вважає обґрунтованим визначити розмір витрат на професійну правничу допомогу, що підлягає відшкодуванню, у сумі 3000,00 грн.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, розподіляються між сторонами пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене та беручи до уваги розмір задоволених позовних вимог, з відповідача на користь ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2575,78 грн.

Згідно з платіжної інструкції № 54090 від 21.08.2026 при пред`явленні позову до суду позивачем були понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 2622,40 гривень відповідно.

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, а саме, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог позивача, з відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору в розмірі 2285,92 грн.

Керуючись ст.4, 12, 13, 76-82, 247, 258-259, 263-265, 268, 272-273, 280 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за Кредитним договором № 100448674 від 09.08.2024 року, в сумі: 27618,90 грн., на користь ТОВ Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», витрати по сплаті судового збору в сумі 2285,92 грн. та витрати на професійну правничу допомогу адвоката в сумі 2575,78 грн., а всього: 32480 (тридцять дві тисячі чотириста вісімдесят) грн. 60 коп.

В решті позовних вимог - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення може бути оскаржене позивачем безпосередньо до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом цих строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне судове рішення складено 03 листопада 2026 року.

Учасники справи:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит Капітал», адреса: 79029, Львівська область, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, будинок 1, корпус 28, ЄДРПОУ 35234236, IBAN: НОМЕР_4 в АТ «КредіАгріколь Банк», МФО 300614.

Відповідач ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Головуючий: Ю. В. Крива

Оригінал: reyestr.court.gov.ua