Рішення від 25 жовтня 2026 р. у справі №707/3552/25 — Жашківський районний суд Черкаської області

Справа № 707/3552/25

Провадження № 2/693/351/26

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

26.10.2026р. м. Жашків

Жашківський районний суд Черкаської області в складі: головуючого судді Коцюбинської Ю.Д., за участю секретаря судового засідання Олійник С.І., розглянувши у порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Жашків цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав.

В обґрунтування позовної заяви позивач вказала, що перебувала у зареєстрованому шлюбі із відповідачем із 07.03.2013р.

Від спільного проживання в шлюбі у них ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син ОСОБА_3 .

Після народження сина відповідач змінив ставлення до позивача як до дружини і матері. Синові не приділяв ніякої уваги. Почав зловживати спритними напоями і у стані сп?яніння чинив відносно неї фізичне насильство.

У серпні 2015 року, в той час як позивач перебувала із сином на прийомі у лікаря-педіатра, відповідач зібрав свої особисті речі і зник.

06.04.2016р. рішенням Черкаського районного суду шлюб між сторонами розірвано.

18.09.2018р. позивач уклала шлюб з іншим чоловіком та змінила прізвище з « ОСОБА_4 » на « ОСОБА_5 ».

Позивач зазначає, що на даний час місце перебування відповідача та засоби його зв?язку невідомі.

З серпня 2015 року з дня зникнення відповідача із сім?ї і по даний час, будь-які спілкування відповідача із сином відсутні. Син вважає своїм батьком ОСОБА_6 , а не ОСОБА_2 .

Відповідач як батько не виконує покладені на нього батьківські обов`язки з утримання та виховання сина, тому позивач вважає що відповідач негідний батьківських прав відносно свого сина ОСОБА_7 , що є підставою для позбавлення його батьківських прав.

На звернення позивача до служби у справах дітей виконавчого комітету Білозірської сільської ради, органом опіки та піклування проведено перевірку та складено висновок про доцільність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно його малолітнього сина ОСОБА_7 .

За вказаних вище обставин позивач звернулася до суду та просить позбавити батьківських прав ОСОБА_2

06.02.2026р. ухвалою Жашківського районного суду Черкаської області цивільну справу прийнято до розгляду та відкрито загальне позовне провадження у справі.

10.03.2026р. відповідач надіслав до суду відзив, в якому просить відмовити у задоволенні позову про позбавлення його батьківських прав та долучити до матеріалів справи характеристики з його місця проживання та роботи.

02.06.2026р. відповідач надіслав до суду заяву про долучення доказів до матеріалів справи, а саме копію роздрібно-розхідної накладної про придбання «смарт-годинника» від 01.05.2026р.

06.07.2026р. відповідач надіслав заяву про долучення до матеріалів справи в якості доказу роздруківку трекінгу офіційного веб-порталу АТ «Укрпошта» про відмову позивача від отримання посилки для сина та листа позивача про її незгоду щодо участі відповідача у вихованні сина та неотримання подарунків.

30.09.2026р. через електронну адресу суду відповідач надіслав заперечення на висновок органу опіки та піклування виконавчого комітету Білозірської сільської ради.

06.10.2026р. через електронну адресу суду відповідач надіслав постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи, винесену у рамках ВП НОМЕР_1 09.09.2026р.

14.10.2026р. у справі закрито підготовче провадження та призначено до судового розгляду.

У судове засідання позивач та її представник не з?явилися по невідомих суду причинах, про час і місце розгляду справи повідомлені належним чином.

У судове засідання відповідач не з?явився, але надіслав заяву, в якій він просить розгляд справи провести за його відсутності та просить відмовити у задоволенні позовних вимог, врахувавши його заперечення. У судовому засіданні 14.10.2026р. просив відмовити у задоволенні позовних вимог, так вони не відповідають дійсним обставинам. Позивач перешкоджає спілкуванню з дитиною, змінює адресу, телефон. Він в свою чергу намагається спілкуватися з дитиною, надсилає подарунки. Але коли з?явився новий чоловік, позивач почала процес позбавлення батьківських прав.

Прокурор О. Семерунь просив відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки вважає їх передчасними та такими, що не відповідають інтересам дитини.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно із ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

У відповідності до положень ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Дослідивши матеріали справи, суд установив наступне.

ОСОБА_8 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Кам?янського районного суду Черкаської області від 06.04.2016р. розірвано (а.с.8).

18.09.2026р. ОСОБА_8 зареєструвала шлюб із ОСОБА_6 (а.с.9).

Від шлюбу сторони мають малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , актовий запис про народження №934, що підтверджується копією свідоцтва про народження (а.с.7).

Органом опіки та піклування Білозірської сільської ради надано висновок, затверджений виконавчим комітетом Білозірської сільської ради від 25.07.2025р. №161 про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відносно малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

У відповідності до характеристики від 06.03.2026р. ОСОБА_2 працює в ТОВ «Епіцентр К» в м. Умань з 03.07.2018р. на посаді інспектора служби безпеки по теперішній час. За період роботи зарекомендував себе як відповідальна та віддана своїй справі людина, з високими моральними принципами. Стриманий, ввічливий, дотримується загальноприйнятих етичних норм. Користується повагою сере колег та керівництва. За весь час роботи не зафіксовано жодних порушень трудової дисципліни, внутрішнього розпорядку чи скарг з боку клієнтів. ОСОБА_2 є соціально відповідальним громадянином, який має постійне місце роботи, позитивну репутацію у трудовому колективі, характеризується зрілістю суджень і стабільністю поведінки.

Згідно довідки-характеристики від 05.03.2026р. №32/02-101, виданої виконавчим комітетом Маньківської селищної ради, ОСОБА_2 зареєстрований по АДРЕСА_1 . За період проживання зарекомендував себе з позитивної сторони. Конфліктів з односельчанами немає, алкогольними напоями не зловживає, шкідливих звичок немає. Приймає активну участь у житті громади. До кримінальної відповідальності не притягувався. По характеру спокійний, врівноважений та морально стійкий. Працює, неодружений.

Відповідно до характеристики, виданої 13.03.2026р. начальником ізолятора тимчасового тримання №1 ГУ НП в Черкаській області, вбачається, що ОСОБА_2 служив в органах внутрішніх справ з 02.12.2008р. по 06.11.2025р., в Національній поліції з 06.11.2025р. по квітень 2016 року, звідки звільнився за власним бажанням. За період служби зарекомендував себе з позитивної сторони як сумлінний, старанний дисциплінований та професійно грамотний працівник. До виконання своїх службових обов`язків ставився з високою мірою відповідальності, працездатний та самовідданий в роботі. За характером наполегливий, цілеспрямований, витриманий, користувався авторитетом та повагою серед співробітників.

Із наданої відповідачем копії роздрібно-розхідної накладної від 01.05.2026р. встановлено, що останній купив смарт-годинник, який потім надіслав на поштову адресу ОСОБА_1 , що підтверджується квитанцією АТ «Укрпошта».

Із трекінга відстеження відправленої посилки вбачається, що ОСОБА_1 відмовилася від отримання посилки.

Зі змісту наданої відповідачем копії листа, адресованого йому ОСОБА_1 , вбачається, що остання повернула відповідачу смарт-годинник, зазначаючи, що годинник у сина - «є років 3 і придбав його йому чоловік ОСОБА_6 . Більше 10 років ти не знав, що дитина є. А всі ці роки дитина хотіла їсти, її потрібно було одягати, взувати, лікувати і все інше. Ці всі батьківські обов`язки виконував мій чоловік ОСОБА_6 , а не ти… Ти прислав першу посилку для дитини за минулих 11 років і тільки тоді, коли я подала до суду».

Не погоджуючись із висновком органу опіки та піклування Білозірської сільської ради №161 від 25.07.2026р., відповідач подав заперечення, в якому зазначив, що вважає даний висновок необ`єктивним, одностороннім та таким, що не відповідає дійсному стану речей з огляду на наступне.

1.Необ`єктивність та односторонність проведення обстеження.

При підготовці висновку Служба у справах дітей виконавчого комітету Білозірської сільської ради спиралася виключно на пояснення позивачки, її теперішнього чоловіка та зацікавлених осіб (сусідки ОСОБА_9 та колеги по роботі ОСОБА_10 ).

Орган опіки та піклування не вживав жодних заходів для з`ясування його особистої позиції, не викликав його на засідання комісії з питань захисту прав дитини та не досліджував його ставлення до виховання сина. Не досліджено умов проживання відповідача. Служба у справах дітей не проводила обстеження житлово-побутових умов за адресою його проживання у с. Подібна Уманського району. При цьому дитина неодноразово перебувала за цією адресою під час літніх та зимових відпочинків, де для неї були створені належні умови для відпочинку та розвитку разом з ним та бабусею. Не врахував позитивні характеристики та відсутність свідомого ухилення.

2.Службою опіки не враховано, що відповідач протягом тривалого часу проходив службу в органах міліції (Придніпровський РВ УМВС) та органах Національної поліції України в м. Черкаси, де регулярно проходив медичні та психологічні огляди, характеризується позитивно та не має жодних шкідливих звичок чи залежностей. Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу, який застосовується лише за наявності винного, свідомого ухилення. У даному випадку відсутність повноцінного контакту була зумовлена виключно діями позивачки щодо зміни контактів та чинення перешкод у спілкуванні.

Відповідно до ч. 5, 6 ст. 19 Сімейного кодексу України, висновок органу опіки та піклування має рекомендаційний характер, а суд може не погодитися з ним, якщо він є недостатньо обґрунтованим чи суперечить інтересам дитини.

Відповідно до наданої відповідачем постанови про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи, винесену у рамках ВП НОМЕР_1 09.09.2026р., вбачається, що з відповідача на користь позивача стягуються аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/5 частини з усіх його доходів щомісячно, починаючи з 01.02.2016р. і до досягнення дитиною повноліття.

Відповідно до ч. 3 ст. 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Згідно ч. 7 ст. 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Частинами першою, другою статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року (надалі - Конвенція), передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Стаття 9 Конвенції покладає на держави-учасниці обов`язок забезпечувати те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до ст. 18 Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Згідно з ч. 2 ст. 27 Конвенції батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Статтею 11 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків.

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені ч. 1 ст. 164 СК України.

Зокрема, пунктом 2 ч. 1 ст.164 СК України визначено, що мати, батько, можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Статтею 164 СК України передбачено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини. Тобто, перелік підстав позбавлення батьківських прав є вичерпним.

Згідно п. 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Пленум Верховного суду України в п.п. 15, 16 Постанови №3 від 30.03.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і позбавлення батьківських прав та поновлення батьківських прав» роз`яснив, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини від інших осіб, які незаконно їх утримують та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Згідно з абз. 2 п. 18 вищезгаданої постанови Пленуму Верховного Суду України, зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Позбавлення батьківський прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини. Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.

Отже, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які ухиляються від виконання своїх обов`язків з виховання дітей або зловживають своїми батьківськими правами, жорстоко поводяться з дітьми, шкідливо впливають на них своєю аморальною, антигромадською поведінкою.

При вирішенні питання щодо позбавлення батьківських прав необхідно впевнитися не лише в невиконанні батьком обов`язків по вихованню, а також встановити, що він ухиляється від їх виконання свідомо, тобто, що систематично, незважаючи на всі інші заходи попередження та впливу, продовжує не виконувати свої батьківські обов`язки, і, такі засоби впливу виявилися безрезультатними.

Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращий бік неможливо і лише за наявності вини у їхніх діях.

Аналогічні правові позиції висловив Верховний суд в постановах у справі №753/2025/19 від 06.05.2020 року, у справі № 758/9706/18 від 11.06.2021 року.

У справі «М.С. проти України» (заява №2091/13 від 11.10.2017) Європейський суд з прав людини наголосив, що на сьогодні існує широкий консенсус, у тому числі в міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що у всіх рішеннях, що стосуються дітей, їх найкращі інтереси повинні мати першочергове значення. При цьому ЄСПЛ зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним.

У пунктах 47-49 справи «Савіни проти України» (заява №39948/06 від 18.12.2008) Європейський суд з прав людини вказує, що право батьків і дітей бути поряд одне з одним становить основоположний складник сімейного життя, а розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин.

Як зазначено в рішенні ЄСПЛ у справі «Хант проти України» (заява №31111/04 від 07.12.2006), § 54, § 58 вирішення питання про позбавлення батьківських прав має ґрунтуватися на оцінці особистості відповідача, його поведінки; факт заперечення відповідача проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини.

В ході розгляду справи ОСОБА_2 заперечував проти позбавлення його батьківських прав, зазначив про бажання спілкуватися з дитиною та піклуватися нею, а тому така поведінка відповідача дає підстави вважати, що останній не нехтує інтересами дитини та не бажає розривати зв`язки з сином.

Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 11.06.2021 року по справі № 758/9706/18.

Крім того, позивачем не доведено та не надано суду доказів, в чому полягає захист інтересів дитини шляхом позбавлення батька по відношенню до дитини батьківських прав та доказів, які б безспірно свідчили про умисне ухилення відповідачем від виконання батьківських обов`язків відносно дитини.

Аналізуючи наявні у матеріалах справи докази, приймаючи до уваги доводи учасників справи, враховуючи поведінку позивача в розрізі даних правовідносин, та відповідача, керуючись чинним сімейним законодавством України, виходячи з прецедентної практики ЄСПЛ, діючи виключно з метою забезпечення якнайкращих інтересів дитини, суд дійшов висновку, що стороною позивача не надано достатньо доказів в розумінні ст. 76-79 ЦПК України на підтвердження свідомого ухилення відповідача від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини, для застосування до нього такого крайнього заходу впливу, як позбавлення батьківських прав.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що позбавлення батьківських прав у даному випадку є не доцільним, оскільки позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, який за обставин, що склались, застосовувати не можна, а тому вважає за необхідне у позові відмовити повністю.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 5, 12, 13, 19, 81, 89, 247, 263-265, 268, 352, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав, - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Головуючий: Ю. Д. Коцюбинська