Постанова від 02 листопада 2026 р. у справі №240/14682/26 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

Суд: Сьомий апеляційний адміністративний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: військової служби

Дата: 02 листопада 2026 р.

Справа: №240/14682/26

Суддя: Залімський І. Г.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/14682/26

Головуючий у 1-й інстанції: Нагірняк Микола Федорович

Суддя-доповідач: Залімський І. Г.

03 листопада 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Залімського І. Г.

суддів: Мацького Є.М. Сушка О.О.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 17 серпня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся з позовом до Військової частини НОМЕР_1 з урахуванням заяви від 04.05.2026 року щодо зміни предмету позову, про:

- визнання протиправними дії щодо нарахування та виплати йому грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань за 2015-2017 роки без врахування у їх складі щомісячної додаткової грошової винагороди встановленої постановою Кабінету Міністрів України № 889 від 22.09.2010 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій»;

- зобов`язати здійснити перерахунок та виплатити йому невиплачену частину грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань за 2015-2017 роки без врахування у їх складі щомісячної додаткової грошової винагороди встановленої постановою Кабінету Міністрів України № 889 від 22.09.2010 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій»;

- зобов`язати нарахувати та виплатити йому компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошової допомоги на оздоровлення за 2015 рік на суму невиплаченого грошового забезпечення за весь час затримки виплати з 30.11.2015 року по день фактичної виплати;

- зобов`язати нарахувати та виплатити йому компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань за 2015 рік на суму невиплаченого грошового забезпечення за весь час затримки виплати з 30.11.2015 року по день фактичної виплати;

- зобов`язати нарахувати та виплатити йому компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошової допомоги на оздоровлення за 2016 рік на суму невиплаченого грошового забезпечення за весь час затримки виплати з 04.11.2016 року по день фактичної виплати;

- зобов`язати нарахувати та виплатити йому компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань за 2016 рік на суму невиплаченого грошового забезпечення за весь час затримки виплати з 18.11.2016 року по день фактичної виплати;

- зобов`язати нарахувати та виплатити йому компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошової допомоги на оздоровлення за 2017 рік на суму невиплаченого грошового забезпечення за весь час затримки виплати з 22.09.2017 року по день фактичної виплати;

- зобов`язати нарахувати та виплатити йому компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань за 2017 рік на суму невиплаченого грошового забезпечення за весь час затримки виплати з 26.12.2017 року по день фактичної виплати;

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 17.08.2025 у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати таке рішення, прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неповного з`ясування обставин справи і, як наслідок, невірного вирішення справи та прийняття необґрунтованого рішення.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що суд першої інстанції проігнорував статус щомісячної додаткової грошової винагороди (ЩДГВ) як обов`язкової складової місячного грошового забезпечення військовослужбовця, застосувавши обмежувальні норми відомчих Інструкцій всупереч актам вищої юридичної сили, належним чином не перевірив факт виплати позивачу ЩДГВ.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу позивача в якому вказав на законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, а також на безпідставність доводів апеляційної скарги.

З урахуванням п.3 ч.1 ст.311 КАС України, суд вирішив розглядати дану справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Встановлено, позивач з 25.02.2015 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_2 , яка перебувала на фінансовому забезпеченні Військової частини НОМЕР_1 . Згідно з витягу наказу командира Військової частини НОМЕР_2 від 18.02.2022 №42 Позивача було виключено із списків особового складу частини, з усіх видів забезпечення.

Позивачу в листопаді 2015 року надавалися грошова допомога на оздоровлення та матеріальна допомога на вирішення соціально-побутових питань в розмірі по 1 775,00 грн, що підтверджується довідкою Відповідача від 01.05.2026 року, яка долучена до справи та досліджена судом.

Аналогічно в листопаді 2016 року позивачу надавалися грошова допомога на оздоровлення та матеріальна допомога на вирішення соціально-побутових питань в розмірі по 1 775,00 грн.

Також у вересні 2017 року позивачу також надавалася грошова допомога на оздоровлення, а у грудні 2017 року - матеріальна допомога на вирішення соціально-побутових питань в розмірі по 1 819,00 грн.

Позивач вважає, що до розміру його грошового забезпечення за 2015-2017 роки, з яких розраховувалися розміри вказаних грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, відповідач протиправно не включив суми додаткової грошової винагороди, що була виплачена позивачу згідно із постановою Кабінету Міністрів України № 889 від 22.09.2010 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій» (Постанова №889).

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач в позовній заяві не зазначив жодних доводів, що щомісячна додаткова винагорода, передбачена Постановою №889, йому нараховувалася і виплачувалася у відповідних розмірах відповідно до вимог Інструкції №595 та Інструкції №550 протягом спірних 2015 - 2017 років.

Колегія суддів не погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції та враховує наступне.

Згідно із частинами 2, 3 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII (Закон № 2011-XII) встановлено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Відповідно до статті 9 Закону № 2011-XII, постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» наказом Міністерства оборони України №260 від 07.06.2018 затверджено Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (далі Порядок №260).

Відповідно до частини 3 статті 15 Закону №2011-XII військовослужбовцям виплачуються, зокрема, грошова допомога на оздоровлення в порядку і розмірах, що визначаються законодавством України.

Відповідно до частини першої статті 10-1 Закону №2011-XII військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення.

Пунктами 1 та 6 розділу XXIII Порядку №260 передбачено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які набули (набувають) право на отримання щорічної основної (канікулярної) відпустки, один раз на рік виплачується грошова допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.

Розмір грошової допомоги для оздоровлення визначається виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років і щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород) за займаною посадою, на які військовослужбовець має право на день підписання наказу про надання цієї допомоги.

Аналогічно, за приписами пункту 33.1 розділу XXXIII Інструкції №260 особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять службу за контрактом, для вирішення соціально-побутових питань один раз на рік надається матеріальна допомога в розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.

Розмір матеріальної допомоги установлюється за рішенням Міністра оборони України виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України.

До місячного грошового забезпечення, з якого визначається матеріальна допомога, включаються посадові оклади, оклади за військовими званнями та щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення), на які військовослужбовець має право за займаною ним штатною посадою згідно з законодавством України на день підписання наказу про надання цієї допомоги (пункт 33.3 розділу XXXIII Інструкції №260).

Постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889 "Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій" (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено новий вид грошового забезпечення щомісячну додаткову грошову винагороду.

Питання складу грошового забезпечення військовослужбовців було предметом розгляду Великої Палати Верховного Суду у справі № 522/2738/17. Приймаючи постанову від 06.02.2019 у вказаній справі, Велика Палата Верховного Суду дійшла таких висновків:

До складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових: 1) посадовий оклад; 2) оклад за військовим званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення; 4) одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Тобто, до грошового забезпечення військовослужбовців, як обрахункової величини, не включаються одноразові додаткові види грошового забезпечення, зокрема щорічні, щоквартальні, разові додаткові види грошового забезпечення, крім щомісячних, або тих, що виплачуються раз на місяць.

Отже, підстави вважати додаткову грошову винагороду, яка нараховувалась і виплачувалась позивачу щомісяця, одноразовим видом грошового забезпечення відсутні.

Таким чином, при виплаті позивачу грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань за 2015-2017 роки, відповідач повинен був розраховувати суми таких виплат, виходячи з грошового забезпечення з урахуванням у його складі щомісячної допомоги за Постановою № 889.

Стаття 2 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" від 19 жовтня 2000 року №2050-ІІІ (Закон №2050-ІІІ) визначає, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі №2050-ІІІ слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Відповідно до ст.3 Закону №2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Згідно зі ст.4 Закону №2050-ІІІ виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

У постанові від 07.05.2026 у справі № 280/8933/24 Велика Палата Верховного Суду вказала, що грошове забезпечення військовослужбовця складається з:

– щомісячних основних видів (посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років),

– щомісячних додаткових видів (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії),

– одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

У розумінні норми частини другої статті 2 Закону № 2050-ІІІ як дохід у цьому Законі слід розуміти не будь-які грошові доходи громадян, а ті, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру.

Отже, норми Закону № 2050-ІІІ пов`язують можливість компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, з одержанням таких доходів на території України і з тим, що вони не мають разового характеру.

Апеляційний суд зазначає, що грошові допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань не можуть вважатися щомісячними видами грошового забезпечення військовослужбовця, а фактично є різновидома одноразового додаткового грошового забезпечення військовослужбовця, тобто є доходом, що має разовий характер, у зв`язку із чим приписи Закону № 2050-III на спірні правовідносини не поширюються, а компенсація втрати частини таких доходів у разі затримки їх виплати стягненню не підлягає.

Згідно із ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до п.2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно із ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Зважаючи на те, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим, що призвело до неправильного вирішення справи, рішення суду першої інстанції належить скасувати і ухвалити нове рішення про часткове задоволення позову.

Відповідно до ч.6 ст.139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

За приписами ч.2 ст.139 КАС України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Вирішуючи питання про розподіл між сторонами судових витрат, суд, керуючись положеннями статті 139 КАС України, виходить з того, що позивач звільнений від сплати судового збору, інших витрат ним не понесено, у зв`язку із чим судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 17 серпня 2026 року скасувати.

Ухвалити нове рішення.

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань за 2015-2017 роки без врахування у їх складі щомісячної додаткової грошової винагороди встановленої постановою Кабінету Міністрів України № 889 від 22.09.2010 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій».

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 невиплачену частину грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань за 2015-2017 роки з урахуванням у їх складі щомісячної додаткової грошової винагороди встановленої постановою Кабінету Міністрів України № 889 від 22.09.2010 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій».

У задоволенні позову в іншій частині, відмовити.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

ГоловуючийЗалімський І. Г.

СуддіМацький Є.М. Сушко О.О.

Оригінал: reyestr.court.gov.ua