Постанова від 02 листопада 2026 р. у справі №296/5009/25 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 296/5009/25

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Стрілецька О.В.

Суддя-доповідач - Сушко О.О.

03 листопада 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Сушка О.О.

суддів: Мацького Є.М. Залімського І. Г. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції на додаткове рішення Богунського районного суду м. Житомира від 19 грудня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 – адвокатом Ковальовою Яною Вікторівною до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

В С Т А Н О В И В :

Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 17 листопада 2025 року задоволено позов ОСОБА_1 – адвокатом Ковальовою Яною Вікторівною.

Після ухвалення зазначеного судового рішення адвокат Ковальова Яна Вікторівна, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , звернулася до суду із заявою про ухвалення додаткового судового рішення, у якій просить вирішити питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених позивачем у зв`язку з розглядом справи, у розмірі 5000,00 грн.

Згідно із додатковим рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 19.12.2025 вказану заяву позивача задоволено частково.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив додаткове рішенням суду скасувати, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні заяви, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неповного з`ясування обставин справи і, як наслідок, невірного вирішення справи та прийняття необґрунтованого рішення.

З урахуванням п.7 ч.1 ст.306, ст.307, 311 КАС України, суд вирішив розглядати дану справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Стаття 132 КАС України визначає, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Частиною 4 ст. 134 КАС України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У відповідності до частин 5-7 статті 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. При цьому, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку. Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Встановлено,що вимоги сторони позивача про стягнення з відповідача судових витрат на оплату професійної правничої допомоги в розмірі 5000,00 грн підтверджуються такими доказами:

копією договору № 133 про надання правової допомоги від 06.05.2025, за умовами якого гонорар обчислюється виходячи з розрахунку 1000,00 грн за одну годину роботи адвоката;

актом здачі-прийняття виконаних робіт від 24.11.2025;

детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом;

довідками адвоката Ковальової Я.В. від 06.05.2025 та 24.11.2025 про сплату Бойчуком О.І. грошових коштів у загальному розмірі 5000,00 грн.

Отже, під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд повинен оцінити їх дійсність, необхідність та розумність розміру з урахуванням конкретних обставин справи.

Право на професійну правничу допомогу гарантовано статтею 59 Конституції України. Як зазначив Конституційний Суд України у рішенні від 30.09.2009 № 23-рп/2009, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів та інших звернень, представництво інтересів у судах та інших державних органах тощо.

Водночас суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, усі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо з урахуванням принципів справедливості та верховенства права встановить, що їхній розмір є завищеним щодо іншої сторони спору.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат, тобто встановлення їхньої дійсності та необхідності, а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи.

Аналогічний підхід викладений у постанові Верховного Суду від 02.07.2020 у справі № 362/3912/18, додатковій постанові від 30.09.2020 у справі № 201/14495/16-ц, пункті 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц та пункті 5.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.

Дослідивши детальний опис виконаних адвокатом робіт, встановлено, що заявлені витрати в сумі 5000,00 грн охоплюють вивчення матеріалів справи та надання консультацій (1 година), підготовку позовної заяви і формування додатків до неї (2 години), а також підготовку клопотання про заміну неналежного відповідача, уточненої позовної заяви та заяви про передачу справи за підсудністю (2 години).

Оцінюючи співмірність заявлених витрат, суд першої інстанції врахував категорію та складність справи, її розгляд у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, обсяг виконаних адвокатом робіт і характер підготовлених процесуальних документів.

Зокрема, суд обґрунтовано звернув увагу на те, що зміст уточненої позовної заяви за своєю суттю не відрізняється від первісної, а основні зміни стосувалися найменування відповідача. Крім того, необхідність заміни відповідача та передачі справи за підсудністю була зумовлена його первісним неналежним визначенням представником позивача. Також до позовної заяви було долучено лише копію оскаржуваної постанови, що не свідчить про значний обсяг робіт із формування та засвідчення додатків.

При цьому факт сплати позивачем адвокату 5000,00 грн підтверджується матеріалами справи, однак сам по собі факт понесення таких витрат не є безумовною підставою для їх повного відшкодування іншою стороною. Вирішальне значення має також їх співмірність зі складністю справи, обсягом наданих послуг та часом, необхідним для виконання відповідних робіт.

За таких обставин суд першої інстанції, оцінивши надані докази в сукупності та врахувавши заперечення відповідача щодо неспівмірності заявлених витрат, дійшов обґрунтованого висновку про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 3000,00 грн, який відповідає фактичному обсягу наданих послуг та критеріям розумності й співмірності, визначеним статтею 134 КАС України.

Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не дають підстав для висновку про неправильне застосування ним норм процесуального права під час вирішення питання про розподіл судових витрат.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 315 та статті 316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції залишити без задоволення, а додаткове рішення Богунського районного суду м. Житомира від 19 грудня 2025 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

ГоловуючийСушко О.О.

СуддіМацький Є.М. Залімський І. Г.