Постанова від 01 листопада 2026 р. у справі №240/17797/26 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/17797/26

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Леміщак Дмитро Михайлович

Суддя-доповідач - Моніч Б.С.

02 листопада 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Моніча Б.С.

суддів: Гонтарука В. М. Білої Л.М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 01 вересня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ, КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ

ОСОБА_1 звернулася до Житомирського окружного адміністративного суду із позовною заявою, в якій просила:

- визнати протиправним та скасувати рішення № 262840028130 від 09.01.2026 Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо відмови в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування";

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області призначити та виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з урахуванням періодів стажу відповідно до трудової книжки НОМЕР_1 від 06.07.1982.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач подала заяву про призначення пенсії за віком до органів Пенсійного фонду. Заяву за принципом екстериторіальності опрацювало Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області. Рішенням № 262840028130 від 09.01.2026 у призначенні пенсії відмовлено через недостатність страхового стажу (22 роки 06 днів). До страхового стажу не взято трудову книжку НОМЕР_1 від 06.07.1982, оскільки титульна сторінка трудової книжки не засвідчена печаткою. Даний період, зазначений в трудовій книжці, зарахований частково згідно з реєстром застрахованих осіб.

ІІ. ЗМІСТ РІШЕНННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 01.09.2026 позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області № 262840028130 від 09.01.2026.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області призначити ОСОБА_1 з 05.01.2026 пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", зарахувавши до страхового стажу усі періоди роботи згідно з трудовою книжкою НОМЕР_1 від 06.07.1982.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1064,96 грн.

ІІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 05.01.2026 звернулася до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення їй пенсії за віком на підставі частини першої статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", у зв`язку з досягненням віку, що дає право на такий вид пенсії, та поданням необхідного пакета документів, передбаченого чинним законодавством.

Зазначена заява була передана на розгляд та прийняття рішення до структурного підрозділу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, який здійснив опрацювання поданих матеріалів.

За результатами розгляду заяви та доданих до неї документів Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області прийнято рішення № 262840028130 від 09.01.2026, яким ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком у зв`язку з недостатністю підтвердженого страхового стажу, який, за висновком органу, склав 22 роки 06 днів, що є меншим за мінімально необхідний обсяг стажу 32 роки, передбачений частиною 1 статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" для призначення пенсії у 60 років.

До страхового стажу не було зараховано записи в трудовій книжці НОМЕР_1 від 06.07.1982, оскільки титульна сторінка трудової книжки не засвідчена печаткою. Даний період, зазначений в трудовій книжці, зарахований частково згідно з реєстром застрахованих осіб.

Вважаючи рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області № 262840028130 від 09.01.2026 протиправним, позивач звернулася до суду.

IV. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що обов`язок щодо заповнення та ведення трудових книжок осіб, працевлаштованих на підприємствах, установах, організаціях, покладається саме на відповідальну особу такого підприємства, установи, організації.

Недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, якій належить трудова книжка, а отже, й не може впливати на її особисті права. Позивач не несе відповідальності за заповнення трудової книжки, оскільки записи у її трудову книжку вносяться відповідальним працівником підприємства, а не особисто позивачем, більше того, недоліки її заповнення не є підставою вважати про відсутність трудового стажу позивача.

V. ДОВОДИ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач, посилаючись на норми матеріального та процесуального права, оскаржив його в апеляційному порядку з вимогою скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначив, що в результаті розгляду документів, доданих до заяви, до страхового стажу не зараховано періоди роботи згідно записів трудові книжки НОМЕР_2 від 06.07.1982, оскільки титульна сторінка трудової книжки не завірена печаткою. Таким чином, підтверджений належними документами, страховий стаж становить 22 роки 00 місяців 06 днів, що є недостатнім для призначення пенсії.

Позивач у встановлений судом строк відзиву на апеляційну скаргу не подав.

VI. ОЦІНКА АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Апеляційний суд, перевіривши доводи апеляційної скарги, виходячи з меж апеляційного перегляду, визначених ст. 308 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел передбачено Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-ІV (далі по тексту Закон №1058-ІV).

Пунктом 1 частини 1 статті 8 Закону №1058-IV визначено право громадян України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування.

Відповідно до статті 1 Закону №1058-IV пенсія - це щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Згідно з частиною 1 статті 9 Закону №1058-IV відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Періоди, з яких складається страховий стаж визначені в статті 24 Закону №1058-IV, відповідно до якої страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (частина перша статті 24 Закону №1058-IV).

Згідно з ч. 2 ст. 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Частиною 4 ст. 24 Закону № 1058-IV передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Умови призначення пенсії за віком встановлено статтею 26 Закону № 1058-IV, якою визначено, що право на пенсію за віком особи набувають при досягненні 60-річного віку та за наявності страхового стажу з 01.01.2025 по 31.12.2025 - не менше 32 років.

Абзацом другим частини 4 статті 26 Закону № 1058-IV передбачено, що наявність страхового стажу, який дає право на призначення пенсії за віком, визначається на дату досягнення особою відповідного віку і не залежить від наявності страхового стажу на дату звернення за призначенням пенсії. Оскільки позивач досягла 60-річного віку 16.10.2025, тобто у період з 01.01.2025 по 31.12.2025, до спірних правовідносин застосовується мінімальний страховий стаж у розмірі 32 років, визначений законом саме для цього періоду. Посилання відповідача на приписи частини 1 статті 26 Закону № 1058-IV щодо страхового стажу в розмірі 33 років, встановленого для осіб, які досягають 60-річного віку у 2026 році, суд відхиляє, оскільки право позивача на пенсію за віком виникло в момент досягнення нею пенсійного віку в 2025 році, а не в момент звернення із заявою про призначення пенсії у 2026 році.

Згідно зі ст. 44 Закону № 1058-IV призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.

Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.

Призначення пенсії за віком здійснюється автоматично (без звернення особи) у разі набуття застрахованою особою права на призначення пенсії за віком при досягненні пенсійного віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, на підставі відомостей, наявних у системі персоніфікованого обліку, якщо до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, особа не повідомила про бажання одержувати пенсію з більш пізнього віку.

У разі відсутності в системі персоніфікованого обліку даних про страховий стаж, необхідний для призначення пенсії за віком (у тому числі за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку), територіальний орган Пенсійного фонду інформує застраховану особу, у тому числі через її особистий електронний кабінет на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду, про відсутність таких відомостей та необхідність їх подання (за наявності). Документи про страховий стаж можуть бути подані до територіального органу Пенсійного фонду або через особистий електронний кабінет на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду.

Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

У цій справі до страхового стажу не було зараховано записи в трудовій книжці НОМЕР_1 від 06.07.1982, оскільки титульна сторінка трудової книжки не засвідчена печаткою.

Разом з тим, суд зазначає, що відповідно до статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення", основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджено Порядок підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).

Відповідно до пункту 1 Порядку №637, основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Згідно пункту 3 Порядку №637, за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Із цього слідує, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а необхідність надання будь-яких додаткових уточнюючих довідок виникає лише у випадку коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу.

Вказаний висновок узгоджується із правовими позиціями Верховного Суду, викладеними у постановах від 05.12.2019 року по справі № 235/805/17, від 06.12.2019 року по справі № 663/686/16-а, від 06.12.2019 року по справі № 500/1561/17, від 05.12.2019 року по справі № 242/2536/16-а.

Порядок ведення (внесення записів) до трудових книжок врегульовано Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України від 29.07.1993 № 58 (далі - Інструкція № 58).

Відповідно до пункту 2.4 Інструкції № 58, усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу й (розпорядження). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилами чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Відповідно до пункту 2.6 Інструкції, у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений Ним орган за новим місцем роботи зобов`язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.

Згідно з пунктами 2.11. та 2.12. Інструкції, відомості про працівника записуються на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки; Прізвище, ім`я та по батькові (повністю, без скорочення або заміни імені та по батькові ініціалами) і дата народження вказуються на підставі паспорту або свідоцтва про народження. Після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом завіряє правильність внесених відомостей. Першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа/ відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка.

У разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємству засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів (п. 4.1 Інструкції № 58)

Також варто зазначити, що трудовим законодавством України не передбачено обов`язку працівника здійснювати контроль за веденням обліку та заповнення роботодавцем, іншими органами трудової книжки, а тому працівник не може нести негативних наслідків порушення порядку заповнення його трудової книжки.

Наведене вище, узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеній у постанові від 21.02.2018 № 68/975/17.

Суд зазначає, що неналежне заповнення роботодавцем трудової книжки не може бути підставою для позбавлення позивача права зарахування до страхового стажу періодів роботи, зазначених у цій трудовій книжці.

Відповідно до правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду від 06.02.2018 по справі № 677/277/17, недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для зазначеної у такій трудовій книжці особи.

Працівник не відповідає за правильність записів у трудовій книжці та не повинен контролювати роботодавця щодо її заповнення. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у трудовій книжці.

Суд наголошує, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.

З огляду на наведене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відсутність відбитка печатки на титульній сторінці трудової книжки позивача сама по собі не свідчить про недостовірність унесених до неї записів та не є достатньою підставою для неврахування відображених у ній періодів роботи під час визначення страхового стажу.

Як убачається з матеріалів справи, єдиною підставою для неврахування спірних періодів роботи Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області визначило відсутність печатки на титульній сторінці трудової книжки НОМЕР_1 від 06.07.1982. Водночас відповідач не навів обґрунтованих сумнівів щодо достовірності записів у трудовій книжці, не зазначив про наявність у них виправлень, ознак підробки чи інших недоліків, які б ставили під сумнів відомості про трудову діяльність позивача.

Натомість записи трудової книжки містять відомості про місця роботи позивача, дати прийняття на роботу, переведення та звільнення, а їх достовірність підтверджується відповідними наказами роботодавців. Зокрема, записи № 1–4 засвідчують роботу позивача в Управлінні учбових закладів Мінавтотрансу з 05.07.1982 до 01.07.1985; записи № 5–9 - у Київському автотранспортному підприємстві № 13028 з 04.07.1985 до 19.05.1998; записи № 10–16 - у Комунальному підприємстві «Ремонтно-експлуатаційна організація» з 20.05.1998 до 11.12.2009; записи № 17–20 - у ПАТ «КИЇВСПЕЦТРАНС» з 21.01.2010 до 05.12.2013; записи № 22–24 - у ПАТ «Миронівська птахофабрика» з 24.05.2019 до 16.09.2019.

Крім того, записом № 25 підтверджується прийняття позивача з 15.11.2019 на посаду інженера 1-ї категорії до КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва». Запису про звільнення з цієї посади трудова книжка не містить, а тому суд першої інстанції обґрунтовано врахував відповідний період роботи до 05.01.2026 - дати звернення позивача із заявою про призначення пенсії.

Записи про трудову діяльність позивача, за винятком зазначеного недоліку титульної сторінки, скріплені печатками відповідних підприємств і підписами уповноважених посадових осіб. Водночас відповідач не надав доказів, які б спростовували достовірність цих записів або підтверджували неможливість зарахування зазначених періодів до страхового стажу з інших підстав.

Колегія суддів також ураховує, що матеріали справи містять уточнюючу довідку Міністерства розвитку громад та територій України від 11.02.2026 та довідку Державного архіву міста Києва, які підтверджують роботу позивача в Управлінні учбових закладів Мінавтотрансу з 05.07.1982 до 01.07.1985. Отже, відомості про цей період трудової діяльності підтверджуються не лише записами трудової книжки та відповідними наказами, а й додатковими документами, які пенсійний орган мав урахувати під час вирішення питання про призначення пенсії.

При цьому відповідальність за належне ведення та оформлення трудових книжок покладається на роботодавця або уповноважений ним орган, а не на працівника. Працівник не зобов`язаний контролювати дотримання роботодавцем правил заповнення кадрових документів і не повинен зазнавати негативних наслідків через недоліки їх оформлення, допущені відповідальними особами. Тому формальний недолік титульної сторінки трудової книжки за відсутності доказів недостовірності внесених до неї відомостей не може бути підставою для позбавлення особи права на соціальний захист і належне пенсійне забезпечення.

Такий підхід узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними, зокрема, у постановах від 21.02.2018 у справі № 687/975/17 та від 09.08.2019 у справі № 654/890/17, відповідно до яких неналежне оформлення трудової книжки з вини роботодавця не може покладати на працівника тягар доведення достовірності відомостей про його трудову діяльність і бути підставою для позбавлення його права на соціальний захист.

Крім того, відповідач не конкретизував, які саме періоди трудової діяльності позивача та на підставі яких документів були враховані під час визначення страхового стажу тривалістю 22 роки 06 днів. Саме по собі посилання на дані реєстру застрахованих осіб не спростовує відомостей трудової книжки щодо періодів роботи, які передували запровадженню персоніфікованого обліку або підтверджуються іншими належними документами. Доказів, які б давали підстави не враховувати спірні періоди, відповідач суду не надав.

За встановлених обставин суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про протиправність неврахування спірних періодів трудової діяльності позивача, а саме: з 05.07.1982 до 01.07.1985 - 2 роки 11 місяців 27 днів; з 04.07.1985 до 19.05.1998 - 12 років 10 місяців 16 днів; з 20.05.1998 до 11.12.2009 - 11 років 6 місяців 22 дні; з 21.01.2010 до 05.12.2013 - 3 роки 10 місяців 15 днів; з 24.05.2019 до 16.09.2019 - 3 місяці 24 дні; з 15.11.2019 до 05.01.2026 - 6 років 1 місяць 22 дні. Загальна тривалість зазначених періодів становить 37 років 9 місяців 6 днів.

При цьому вказаний страховий стаж охоплює всі періоди трудової діяльності, відображені в трудовій книжці позивача, зокрема й ті періоди, які відповідач частково врахував за даними реєстру застрахованих осіб. Отже, визначений судом першої інстанції стаж не підлягає додаванню до раніше врахованих 22 років 06 днів, оскільки вже охоплює відповідні періоди та є загальною тривалістю трудової діяльності позивача, яка підлягає врахуванню для вирішення питання про право на пенсію за віком.

Колегія суддів зауважує, що позивач досягла 60-річного віку 16.10.2025. Відповідно до статті 26 Закону України № 1058-IV право на призначення пенсії за віком у цьому випадку визначається з урахуванням вимог до страхового стажу, установлених на дату досягнення відповідного віку. З урахуванням того, що на зазначену дату необхідний страховий стаж становив 32 роки, встановлена судом тривалість страхового стажу позивача є достатньою для призначення пенсії за віком.

Доводи апелянта про втручання суду в дискреційні повноваження пенсійного органу також не спростовують правильності висновків суду першої інстанції. Визначення страхового стажу на підставі наявних документів є встановленням юридично значущих обставин, а не здійсненням вибору між кількома правомірними варіантами управлінського рішення. Оскільки оскаржуване рішення містило єдину підставу для відмови - недостатність страхового стажу, а матеріали справи підтверджують наявність у позивача необхідного стажу, зобов`язання відповідача призначити пенсію за віком є належним способом захисту порушеного права, а не підміною судом суб`єкта владних повноважень.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 09.01.2026 № 262840028130 прийнято без належних правових підстав, а позовні вимоги в частині його скасування та зобов`язання призначити позивачу пенсію за віком з 05.01.2026 підлягали задоволенню.

Ураховуючи викладене у сукупності, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції повно встановив обставини, які мають значення для справи, правильно застосував норми матеріального права та не допустив порушень норм процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи.

Доводи апеляційної скарги не спростовують установлених судом першої інстанції обставин та не свідчать про неправильність його висновків, а фактично зводяться до незгоди відповідача з оцінкою судом доказів та формального тлумачення вимог щодо оформлення документів, які підтверджують пільговий стаж.

VII. ВИСНОВКИ СУДУ

З огляду на викладене, колегія суддів уважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги відповідача колегією суддів не встановлено.

Згідно з частини 1 статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права та підстав для його скасування не вбачається, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 01 вересня 2026 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМоніч Б.С.

СуддіГонтарук В. М. Біла Л.М.