Суд: Сьомий апеляційний адміністративний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: звільнення з публічної служби, з них
Дата: 01 листопада 2026 р.
Справа: №240/2425/24
Суддя: Залімський І. Г.
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 240/2425/24
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Черняхович Ірина Едуардівна
Суддя-доповідач - Залімський І. Г.
02 листопада 2026 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Залімського І. Г.
суддів: Сушка О.О. Мацького Є.М. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 10 березня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії,
В С Т А Н О В И В :
Позивач звернувся до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 10.03.2026 позов задоволено частково:
- визнано протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо не включення індексації до складу грошового забезпечення, з якого визначався розмір виплаченої ОСОБА_1 матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік;
- зобов`язано військову частину НОМЕР_1 провести ОСОБА_1 перерахунок матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік, врахувавши до складу місячного грошового забезпечення, з якого визначається розмір вказаної виплати, індексацію грошового забезпечення, та здійснити її виплату з урахуванням раніше виплачених сум;
- у задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду скасувати у частині задоволення позову, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неповного з`ясування обставин справи і, як наслідок, невірного вирішення справи та прийняття необґрунтованого рішення.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що для обрахунку матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік з урахуванням індексації грошового забезпечення, немає правових підстав.
Позивач правом подання письмового відзиву на апеляційну скаргу не скористався, що в силу вимог ч.4 ст.304 КАС України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
З урахуванням п.7 ч.1 ст.306, ст.ст.307, 311 КАС України, суд вирішив розглядати дану справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Встановлено, що з 30.11.2022 по 09.11.2023 ОСОБА_1 проходив службу у військовій частині НОМЕР_1 .
Відповідно до наявної у матеріалах справи довідки від 16.01.2024 №391 про виплачені одноразові додаткові види грошового забезпечення, виданої військовою частиною НОМЕР_1 , під час проходження служби у вказаній військовій частині ОСОБА_1 були виплачені: матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань (в грудні 2022 року) в розмірі 950,00 грн; грошова допомога для оздоровлення (у вересні 2023 року) в розмірі 25698,30 грн; грошова компенсація за невикористану відпустку в розмірі 68528,80 грн; одноразова грошова допомога при звільненні в розмірі 20558,60 грн.
Вважаючи протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо невключення додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, до складу грошового забезпечення, з якого визначались розміри виплаченої грошової допомоги на оздоровлення за 2023 рік, грошової компенсації за невикористану відпустку та одноразової грошової допомоги, а також щодо не включення додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, та індексації до складу грошового забезпечення, з якого визначався розмір виплаченої матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем протиправно не включено до складу грошового забезпечення позивача, з якого нараховано спірні виплати, індексації грошового забезпечення, у той час невключення до складу такого грошового забезпечення додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, є правомірним.
Колегія суддів погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції та враховує наступне.
Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
З матеріалів апеляційної скарги встановлено, що відповідач фактично погодився із висновками суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог, а тому, керуючись положеннями ч.1 ст.308 КАС України, колегія суддів здійснювала перегляд оскаржуваного судового рішення в межах апеляційної скарги відповідача.
Згідно із частинами 2, 3 статті 9 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон № 2011-XII) до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Відповідно до статті 9 Закону № 2011-XII, постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", наказом Міністерства оборони України №260 від 07.06.2018 затверджено Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (далі - Порядок №260).
Згідно з пунктами 1 та 7 розділу XXIV "Виплата матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань" Порядку №260 військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, один раз на рік надається матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.
Розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, порядок її виплати встановлюються за рішенням Міністра оборони України виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України.
До місячного грошового забезпечення, з якого визначається розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, включаються посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років і щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород) за займаною посадою, на які військовослужбовець має право на день підписання наказу про надання цієї допомоги.
Статтею 1 Закону України від 03.07.1991 №1282-XII "Про індексацію грошових доходів населення" (далі - Закон №1282-XII) встановлено, що індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Відповідно до пункту 2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 (далі - Порядок №1078), індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.
Враховуючи те, що індексації підлягають всі грошові доходи населення, які не мають разового характеру, суд доходить висновку, що механізм індексації має універсальний характер. У свою чергу, правове регулювання виплати індексації визначає умови (коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації), з настанням яких виникає право на щомісячне отримання суми індексації у структурі заробітної плати (грошового забезпечення) до настання обставин (підвищення тарифних ставок, окладів), за яких виплата розрахованої суми індексації припиняється до повторного настання обставин, які обумовлюють повторне виникнення права на отримання індексації.
Субсидіарне застосування зазначених норм права дає підстави для правового висновку про те, що індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг, а тому вона має бути врахована у складі грошового забезпечення військовослужбовців для розрахунку пенсії за вислугу років, що забезпечує дотримання пенсійних прав осіб, звільнених з військової служби, як складової конституційного права на соціальний захист. В іншому випадку, не врахування індексації при обрахунку пенсії за вислугу років призвело б до застосування для визначення розміру пенсії знеціненого грошового забезпечення.
Враховуючи, що індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг, а тому вона має бути врахована у складі грошового забезпечення військовослужбовців для розрахунку виплат військовослужбовців.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 29.04.2020 у справі №240/10130/19, від 11.12.2019 у справі № 638/5794/17, від 27.12.2019 у справі № 643/11749/17.
Отже, індексація входить до складу грошового забезпечення, з якого мають бути обраховані вказані додаткові види грошового забезпечення позивача.
На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 315 та статті 316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
П О С Т А Н О В И В :
апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 10 березня 2026 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.
ГоловуючийЗалімський І. Г.
СуддіСушко О.О. Мацький Є.М.
Оригінал: reyestr.court.gov.ua