Постанова від 01 листопада 2026 р. у справі №600/931/26-а — Сьомий апеляційний адміністративний суд

Суд: Сьомий апеляційний адміністративний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: військової служби

Дата: 01 листопада 2026 р.

Справа: №600/931/26-а

Суддя: Біла Л.М.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 600/931/26-а Головуючий суддя 1-ої інстанції - Боднарюк О.В.

Суддя-доповідач - Біла Л.М.

02 листопада 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Білої Л.М.

суддів: Моніча Б.С. Гонтарука В. М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 25 травня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просив:

- визнати протиправною відмову Військової частини НОМЕР_1 у звільненні з військової служби за підпунктом «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та абзацу 13 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» у зв`язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків - матір`ю ОСОБА_2 , яка є особою з інвалідністю ІІ групи та потребує постійного стороннього догляду;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 звільнити з військової служби за сімейними обставинними відповідно до підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та абзацу 13 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 25 травня 2026 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, позивач оскаржив його в апеляційному порядку.

В обґрунтуванні апеляційної скарги апелянт послався на порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до невірного вирішення спору та ухвалення незаконного рішення.

За правилами п.3 ч.1 ст.311 КАС України, розгляд справи колегією суддів здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила наступні обставини.

Позивач проходить військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 за призовом під час мобілізації в умовах дії воєнного стану.

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 матір`ю позивача є ОСОБА_2 , а батьком - ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 .

Позивач звернувся до відповідача із рапортом про звільнення з військової служби на підставі абзацу тринадцятого пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за матір`ю - ОСОБА_2 , яка є особою з інвалідністю ІІ групи та потребує постійного стороннього догляду.

На підтвердження зазначених обставин позивачем до рапорту були долучені документи, зокрема: документи, що підтверджують родинні зв`язки; документи, що підтверджують інвалідність матері та потребу у постійному догляді; акт обстеження сімейного стану військовослужбовця від 30.04.2025, затверджений ІНФОРМАЦІЯ_2 12.05.2025 за №4714; заяви ОСОБА_2 та ОСОБА_4 ; лист щодо перетину державного кордону ОСОБА_4 ; копії документів, що підтверджують її проживання у Федеративній Республіці Німеччина.

Згідно з актом обстеження сімейного стану встановлено, що у ОСОБА_2 , окрім позивача, є донька - ОСОБА_5 , 1982 року народження, яка виїхала з України 07.08.2021, проживає у місті Берлін (ФРН) та має малолітню доньку 2024 року народження.

01.10.2024 ОСОБА_2 встановлено ІІ групу інвалідності внаслідок загального захворювання, що підтверджується довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААД №152080.

Висновком лікарської комісії медичного закладу щодо необхідності постійного стороннього догляду за особою з інвалідністю І чи ІІ групи внаслідок психічного розладу №1372 від 30.09.2024 ОСОБА_2 встановлено необхідність у постійному сторонньому догляді.

У висновку лікарської комісії медичного закладу №44 від 29.01.2026 зазначено, про необхідність постійного стороннього догляду за ОСОБА_2 .

Вперше позивач звернувся до Військової частини НОМЕР_1 із рапортом про звільнення з військової служби на підставі пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» 04.07.2025, однак, зі слів позивача, отримав усну відмову з мотивів наявності у його матері доньки, яка зобов`язана здійснювати догляд.

14.12.2025 позивач намагався особисто подати рапорт про звільнення з військової служби, однак, як зазначає позивач, у прийнятті такого рапорту йому було відмовлено, у зв`язку з чим рапорт було направлено поштовим зв`язком.

17.12.2025 через ІНФОРМАЦІЯ_3 на адресу військової частини НОМЕР_1 засобами електронного зв`язку направлено супровідний лист із долученим рапортом від 14.12.2025 та доданими до нього документами.

Листом ІНФОРМАЦІЯ_4 від 31.12.2025 №871/Д підтверджено, що вказаний супровідний лист був направлений до військової частини НОМЕР_1 засобами СЕДО 18.12.2025 за вих. №1114/19687 та отриманий військовою частиною 18.12.2025 за реєстраційним номером 42684.

29.12.2025 через Міністерство оборони України на адресу військової частини НОМЕР_1 засобами поштового зв`язку «Укрпошта» було направлено оригінал рапорту разом з оригіналами документів та нотаріально засвідченими копіями.

Листом від 08.01.2026 №1781/1231 відповідач підтвердив отримання рапорту позивача від 14.12.2025 про звільнення з військової служби.

22.01.2026 представником позивача направлено адвокатський запит №22012026 щодо повідомлення про результати розгляду рапорту.

Листом від 25.12.2025 №1781/69642 відповідач повідомив про відсутність підстав для задоволення рапорту про звільнення з військової служби.

20.02.2026 позивач повторно звернувся до відповідача із рапортом від 16.02.2026 про звільнення з військової служби, до якого долучив додаткові документи, зокрема свідоцтво про народження Шиманської Ніколь G255/2026 з перекладом, заочне рішення Заставнівського районного суду Чернівецької області від 29.06.2023 у справі №716/869/23 про розірвання шлюбу між ОСОБА_4 та ОСОБА_6 , свідоцтво про народження ОСОБА_7 , а також висновок лікарської комісії №44 від 29.01.2026 щодо необхідності постійного стороннього догляду.

20.02.2026 рапорт із додатковими документами було направлено засобами поштового зв`язку через Міністерство оборони України для подальшого пересилання до військової частини НОМЕР_1 .

Листом від 24.02.2026 №1781/10574 відповідач повторно повідомив позивача про відмову у задоволенні рапорту про звільнення з військової служби у зв`язку з відсутністю передбачених законом підстав.

Позивач, вважаючи дії відповідача протиправними, звернувся до суду за захистом порушеного права.

За результатом розгляду матеріалів справи, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі - Закон № 2232-ХІІ, Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу») військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

За змістом статті 1 Закону України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.

В подальшому указами Президента України воєнний стан продовжувався та на момент розгляду адміністративної справи строк дії воєнного стану в Україні триває.

Частиною 7 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» встановлено, що звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Відповідно до пунктів 6, 7 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008 (далі Положення), початок і закінчення проходження військової служби, строки військової служби, а також граничний вік перебування на ній визначено Законом України" Про військовий обов`язок і військову службу".

Військова служба закінчується в разі звільнення військовослужбовця з військової служби в запас або у відставку, загибелі (смерті), визнання судом безвісно відсутнім або оголошення померлим.

Згідно п. 12 розділу І Положення встановлення, зміна або припинення правових відносин військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом та за призовом осіб офіцерського складу (зокрема, присвоєння та позбавлення військового звання, пониження та поновлення у військовому званні, призначення на посади та звільнення з посад, переміщення по службі, звільнення з військової служби, залишення на військовій службі понад граничний вік перебування на військовій службі, направлення за кордон, укладення та припинення (розірвання) контракту, продовження його строку, призупинення контракту та військової служби тощо) оформлюється письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких встановлюються Міністерством оборони України.

Перелік документів, що подаються з Поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби, зазначено у додатку 19 до Інструкції.

Відповідно до п. 5 Додатку 19 при поданні до звільнення з військової служби за підставами: через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 12.06.2013 № 413 та визначено підпунктом «г» пунктів 1, 2 частини четвертої, підпунктом «ґ» пункту 2 частини п`ятої, підпунктом «г» пункту 2 частини шостої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», подаються копія аркуша бесіди; копія рапорту військовослужбовця; документи, що підтверджують наявність сімейних обставин або інших поважних причин; копія розрахунку вислуги років військової служби (при набутті права на пенсійне забезпечення за вислугою років).

Відповідно до п. 14.10 розділу XIV цієї Інструкції звільнення з військової служби через сімейні обставини або інші поважні причини здійснюється за наявності оригіналів документів, що підтверджують таку підставу звільнення.

Документи на звільнення військовослужбовців направляються безпосередньо до посадових осіб, які мають право їх звільнення з військової служби. Наказ по особовому складу про звільнення цих військовослужбовців повинен бути виданий і доведений до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем взяття громадянина на військовий облік та до військової частини за місцем проходження військової служби в строки, що забезпечуватимуть вчасне здавання справ і посад і розрахунок військовослужбовців, а також виконання строків звільнення, визначених Президентом України.

Аналіз вказаних норм законодавства свідчить про те, що військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах, визначених ст. 26 Закону № 2232-XII.

Так, згідно з пп. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону № 2232-XII (у редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах, під час дії воєнного стану: через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).

Відповідно до ч. 12 ст. 26 Закону № 2232-XII військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин на підставі, зокрема, необхідності здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я.

Як встановлено в ході розгляду справи, позивач, звертаючись до суду, наголошував на відсутності позитивного для нього рішення по рапорту на звільнення на підставі абз. 13 п. 3. ч. 12 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та відповідно до підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» згідно рапорту.

При цьому, підставою відмови у звільненні позивача з військової служби відповідачем зазначено наявність у матері позивача іншого члена сім`ї першого ступеня споріднення - доньки ОСОБА_5 , яка на думку відповідача, може здійснювати постійний догляд за матір`ю, оскільки рапорту останнім не додано доказів на підтвердження того, що донька потребує постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я».

Так, відповідно до положень пункту 4 Порядку роботи з рапортами військовослужбовців у системі Міністерства оборони України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 06 серпня 2024 року №531, «Якщо для прийняття рішення по суті рапорту недостатньо наданих військовослужбовцем інформації або документів, безпосередній або прямий командир (начальник) військовослужбовця, уповноважений приймати рішення стосовно порушеного в рапорті питання, може не погодити рапорт, зазначивши вичерпний перелік підстав та документів (копій документів), які необхідно додати до рапорту для вирішення його по суті».

Отже, спірним питанням у межах даної справи фактично є відмова військової частини звільнити позивача зі служби. При цьому, відмовляючи в задоволенні рапорту про звільнення зі служби, відповідач керувався нормами Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», які (окрім іншого) передбачають, що таке звільнення у випадку позивача можливе тільки - якщо у матері останнього відсутні крім нього інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення.

Зокрема, нормами абз. 13 п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» визначено, що: під час дії воєнного стану військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин на таких підставах:

- необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я.

Визначення поняття - осіб першого та другого ступеня споріднення в Законі України «Про військовий обов`язок і військову службу» не наведено.

Нормами Цивільного Кодексу України наведено в статтях 1261 та 1262 наведено поняття спадкоємців першої та другої черги.

Натомість, дослівне визначення осіб першого та другого ступеня спорідненості міститься в Податковому кодексі України, а саме підпунктом 14.1.263 пункту 14.1 статті 14 ПК визначено, що:

- членами сім`ї фізичної особи першого ступеня споріднення для цілей розділу IV цього Кодексу вважаються її батьки, її чоловік або дружина, діти такої фізичної особи, у тому числі усиновлені.

- членами сім`ї фізичної особи другого ступеня споріднення для цілей розділу IV цього Кодексу вважаються її рідні брати та сестри, її баба та дід з боку матері і з боку батька, онуки.

Отже, законодавець пов`язує можливість звільнення військовослужбовця не лише з наявністю у особи інвалідності та потребою у сторонньому догляді, а й з обов`язковим підтвердженням відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення, які можуть здійснювати такий догляд.

Як достеменно встановлено судом першої інстанції та не заперечується сторонами, у матері позивача, ОСОБА_2 , наявна інша дитина, а саме донька ОСОБА_4 , яка є членом сім`ї першого ступеня споріднення.

При цьому, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що ОСОБА_4 сама потребує постійного стороннього догляду або об`єктивно позбавлена можливості здійснювати догляд за матір`ю.

Стосовно посилань апелянта на факт проживання сестри за кордоном, наявність у неї дозволу на проживання та працевлаштування у Федеративній Республіці Німеччина, а також виховання малолітньої дитини, то судова колегія останні відхиляє, оскільки зазначені обставини самі по собі не свідчать про неможливість здійснення догляду за матір`ю у розумінні положень статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

В даному випадку, проживання особи за межами України є наслідком її особистого волевиявлення та не може автоматично ототожнюватися з юридичною чи фактичною відсутністю можливості виконання сімейного обов`язку щодо догляду за матір`ю. Однак, позивачем не надано доказів існування об`єктивних та непереборних перешкод для здійснення сестрою догляду за матір`ю, зокрема доказів неможливості повернення в Україну чи неможливості забезпечення догляду за матір`ю за місцем свого проживання за кордоном.

Доводи апелянта про те, що поняття «відсутність інших членів сім`ї» слід тлумачити як відсутність реальної можливості здійснювати догляд, не спростовують правомірності оскаржуваної відмови, оскільки у даному випадку позивачем не доведено існування саме об`єктивних обставин, які б виключали можливість здійснення такого догляду сестрою.

Слід також звернути увагу на те, що законодавець не визначав у вказаних вище нормативних актах норм, які б ставили в залежність особу наявністю фактичного чи безпосереднього знаходження особи першого чи другого ступеня споріднення по зареєстрованому місцю проживання разом з особою яка потребує постійного догляду. Натомість, законодавець імперативно визначив тільки обставину наявності в особи інших осіб першого чи другого ступеня споріднення.

Відтак, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позивачем належними та допустимими доказами не доведено факт відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я.

Проаналізувавши наведе вище в сукупності з встановленими обставинами у справі, судова колегія дійшла висновку про відсутність законних підстав для звільнення позивача з військової служби на підставі поданого рапорту.

Відтак, дії та рішення відповідача узгоджуються з вимогами чинного законодавства та не порушують прав позивача.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 25 травня 2026 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. 325 КАС України.

ГоловуючийБіла Л.М.

СуддіМоніч Б.С. Гонтарук В. М.

Оригінал: reyestr.court.gov.ua