Рішення від 02 листопада 2026 р. у справі №642/4829/26 — Холодногірський районний суд міста Харкова

03 листопада 2026 року

Справа № 642/4829/26

Провадження № 2/642/2158/26

РІШЕННЯ

Іменем України

03 листопада 2026 року м. Харків

Холодногірський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді Гримайло А. М.,

за участю секретаря – Мальцева К. В.,Чапкайло М. Р.,

позивача – ОСОБА_1 ,

представника позивача – адвоката Водолазького О. М.,

представника відповідача – адвоката Шатової Ю. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа – Приватний нотаріус Харківського нотаріального округу Харківської області Коссе Людмила Миколаївна, про розірвання спадкового договору та визнання недійсними правових наслідків його виконання,

у с т а н о в и в:

18.06.2026 до Холодногірського районного суду м. Харкова звернулася ОСОБА_1 із позовом до ОСОБА_2 , третя особа – Приватний нотаріус Харківського нотаріального округу Харківської області Коссе Л. М., про розірвання спадкового договору та визнання недійсними правових наслідків його виконання, у якому просить розірвати спадковий договір від 04.08.2023, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Коссе Л. М., зареєстрований у реєстрі за № 809; визнати припиненими права ОСОБА_2 на набуття 1/3 частки квартири АДРЕСА_1 на підставі зазначеного спадкового договору; скасувати заборону на відчуження майна 1/3 частки квартири АДРЕСА_1 , яка виникла у зв`язку зі складанням зазначеного спадкового договору; стягнути з відповідача судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 04.08.2023 між ОСОБА_1 (відчужувач) та ОСОБА_2 (набувач) був укладений спадковий договір (далі – Договір), посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Коссе Л. М. та зареєстрований у реєстрі за № 809; предметом спадкового договору є 1/3 частка у праві спільної часткової власності на квартиру АДРЕСА_1 .

Відповідно до пункту 2 спадкового договору Набувач взяла на себе обов`язки: здійснювати нагляд за майном; постійно слідкувати за його належним станом; один раз на тиждень здійснювати прибирання приміщення; у разі смерті Відчужувача організувати поховання та поминки.

Після укладення договору відповідач фактично своїх обов`язків не виконувала. Зокрема, відповідач не здійснювала догляд за майном, не відвідувала квартиру для її прибирання та утримання в належному стані, не забезпечувала виконання умов спадкового договору, передбачених пунктом 2 договору.

Позивач, не маючи змоги самостійно із-за постійних хворіб та частого перебування на стаціонарному лікуванні, була вимушена просити допомоги сусідів або за грошову винагороду наймати людей для прибирання квартири та слідкування за її належним станом.

Укладаючи спадковий договір, позивач виходила з того, що відповідач особисто та добросовісно виконуватиме взяті на себе обов`язки щодо догляду за майном та забезпечення його належного стану. Саме наявність таких гарантій стала визначальною умовою для передачі відповідачу права на набуття майна після смерті позивача. Однак після укладення спадкового договору відповідач не лише не виконувала покладені на неї обов`язки, а й фактично припинила будь-які контакти з позивачем, чим продемонструвала відсутність наміру виконувати договір у майбутньому.

Таким чином, порушення відповідачем умов спадкового договору є істотним, оскільки позивач значною мірою позбавлена того, на що розраховувала при його укладенні, тому вона змушена звернутися до суду із зазначеним позовом.

Ухвалою Холодногірського районного суду м. Харкова від 30.07.2026 відкрито провадження у справі, визначено проводити розгляд справи у порядку загального позовного провадження.

28.08.2026 від представника відповідачки – адвоката Шатової Ю. В. надійшов відзив на позов, у якому просила відмовити у задоволенні позовної заяви, вважала зазначені доводи необґрунтованими, такими, що не відповідають фактичним обставинам справи та не підтверджені належними і допустимими доказами, оскільки п. 2 договору передбачено обсяг та зміст обов`язків відповідачки за спадковим договором, а тому підставою для розірвання може бути невиконання саме тих розпоряджень відчужувачки, які прямо передбачені договором.

Після укладення спадкового договору відповідачка належним чином виконувала взяті на себе зобов`язання та забезпечувала належний нагляд за майном.

З огляду на те, що відповідачка перебувала за межами України, забезпечувала виконання взятих на себе за спадковим договором зобов`язань за допомогою свого сина - ОСОБА_3 , який за її участю і організацією здійснював всі необхідні дії щодо квартири, зокрема прибирав приміщення, контролював його стан та вживав заходів, необхідних для належного утримання майна. Таким чином, відповідачка фактично забезпечувала виконання передбачених договором обов`язків, а умови спадкового договору виконувалися належним чином. При цьому договором не встановлено вимоги щодо особистого виконання таких дій відповідачкою та не заборонено залучення інших осіб для забезпечення належного стану та утримання майна.

Відповідачкою та її сином здійснювалася оплата комунальних послуг за квартиру, що свідчить про фактичне утримання майна та вжиття заходів для забезпечення його належного стану; було погашено заборгованість позивачки за послуги з теплопостачання у розмірі 68 600,00 грн, що підтверджується відповідною квитанцією.

Такі дії очевидно свідчать про те, що відповідачка здійснювала нагляд за майном, слідкувала за його належним станом та вживала конкретних заходів для його збереження та належного утримання.

Крім того, 15 серпня 2025 року ОСОБА_3 було укладено договір з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 щодо придбання та монтажу вікон для квартири, а також вживались заходи щодо забезпечення належного технічного стану квартири, зокрема здійснювався виклик сантехніка для проведення необхідних робіт.

Також із розписок позивачки вбачається, що позивачка отримувала від ОСОБА_3 грошові кошти, зокрема на харчування, придбання лікарських засобів, проходження медичних обстежень, оплату витрат, пов`язаних із квартирою, та інші побутові потреби.

Отже, позивачкою не доведено жодного конкретного випадку, що відповідачка відмовилася виконати передбачене спадковим договором розпорядження або допустила такі дії чи бездіяльність, які призвели до пошкодження чи погіршення стану майна, тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

25.09.2026 представник позивачки – адвокат Водолазький О. М. надав суду відповідь на відзив, у якому просив позовні вимоги задовольнити, оскільки відповідачка фактично визнала, що особисто не виконував передбачені договором обов`язки, посилання відповідачки на залучення сина до виконання обов`язків не свідчить про автоматичне виконання договору, відповідачкою не доведено факт належного виконання договору, оплата комунальних послуг не є доказом виконання обов`язків щодо прибирання та нагляду, борг за теплопостачання належав не тільки позивачці, а й іншим співвласникам, було здійснено заміну двох вікон у квартирі, однак у її кімнаті знаходиться лише одне вікно. Крім того вікна були пошкоджені внаслідок ракетного удару та вона вважала, що їх заміна відбулася в межах державної програми «єВідновлення».

01.10.2026 представник відповідача – адвокат Шатова Ю. В. надала заперечення на відповідь на відзив, у якому вважала викладені позивачкою та її представником доводи необґрунтованими, такими, що не підтверджені належними та допустимими доказами, а також такими, що не спростовують обставин, наведених відповідачем у відзиві на позовну заяву.

Ухвалою Холодногірського районного суду м. Харкова від 02.10.2026 підготовче провадження закрито, справа призначена до судового розгляду.

Позивачка та її представник у судове засідання з`явилися, позовні вимоги підтримали, просили їх задовольнити, надали пояснення аналогічні доводам позовної заяви.

Представник відповідача – Шатова Ю. В. у судове засідання з`явилася, проти задоволення позову заперечувала з підстав його необґрунтованості, надала пояснення аналогічні доводам відзиву на позов.

Третя особа – Приватний нотаріус Харківського нотаріального округу Харківської області Коссе Л. М. у судове засідання не з`явилася, про день та час слухання справи була повідомлена своєчасно належним чином, причини неявки суду не повідомила.

Суд, вислухавши позивача та її представника, представника відповідача, свідків, дослідивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

04.08.2023 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був укладений спадковий договір, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Коссе Л. М. та зареєстрований у реєстрі за № 809; предметом спадкового договору є 1/3 частка у праві спільної часткової власності на квартиру АДРЕСА_1 .

Відповідно до пункту 2 спадкового договору ОСОБА_1 (відчужувач) дала розпорядження немайнового характеру, а ОСОБА_2 (набувач) зобов`язалася виконувати такі обов`язки: здійснювати нагляд за майном, постійно слідкувати за його належним станом, один раз на тиждень здійснювати прибирання приміщення, у разі смерті Відчужувача організувати поховання та влаштувати поминки (а. с. 8-9).

Як вбачається з комерційної пропозиції від 14.08.2026, договору № 3098 від 15.08.2025, заказу та замовлення № 4397 від 15.08.2025, акту прийому–передачі від 15.08.2025 ОСОБА_3 було здійснено купівлю двох металопластикових конструкцій (вікон) із установкою (монтажем) за адресою: АДРЕСА_2 , ціна договору склала 33000,00 грн. (а. с. 38-40).

09.08.2023 ОСОБА_5 було сплачено заборгованість на користь КП «ХТМ» за обслуговування ВБС теплопостачання за адресою: АДРЕСА_2 у розмірі 68600,00 грн., а також судовий збір від ОСОБА_1 у сумі 2684,00 грн. (а. с. 42).

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_3 пояснив, що є сином ОСОБА_2 , його матір`ю було укладено спадковий договір з ОСОБА_1 , за умовами якого вона зобов`язалася, зокрема, здійснювати нагляд за майном та слідкувати за його належним станом; один раз на тиждень здійснювати прибирання приміщення. У зв`язку з виїздом за кордон ОСОБА_2 він особисто виконував взяті на себе зобов`язання та забезпечував належний нагляд за майном, а саме: здійснював прибирання приміщень, сплачував за власні кошти проведення ремонту трубопроводу, замовив та вставив нові вікна. Крім того, ОСОБА_2 було здійснено погашення заборгованості за теплопостачання у розмірі 68600,00 грн., що утворилася за адресою: АДРЕСА_2 . Зазначена квартира була куплена його матір`ю, але через неблагополучного сина ОСОБА_1 сама запропонувала надавати їй гроші за її проханням у разі потреби.

У судовому засіданні була допитана свідок ОСОБА_6 , яка пояснила, що позивачка є її двоюрідною бабусею, їй відомо, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був укладений спадковий договір, вона часто приходила до цієї квартири, завжди було чисто та прибрано в усіх приміщеннях, прибирання здійснював ОСОБА_3 ; також він вставив у квартирі нові вікна.

Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання (частини перша, друга статті 614 ЦК України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 1302 ЦК України визначено, що відповідно до спадкового договору одна сторона (набувач) зобов`язується виконувати розпорядження другої сторони (відчужувача) і в разі його смерті набуває право власності на майно відчужувача.

Згідно з ч. 2 ст. 1303 ЦК України набувачем у спадковому договорі може бути фізична або юридична особа.

Відповідно до ст. 1304 ЦК України спадковий договір укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, а також державній реєстрації у Спадковому реєстрі в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

Суть спадкового договору полягає в тому, що за таким договором відбувається розпорядження належним відчужувачеві майном ще за життя, але із набуттям набувачем права власності на майно після смерті відчужувача.

Спадковий договір виступає різновидом договорів про передачу майна у власність.

Таким чином, спадковий договір є двостороннім правочином, за концепцією якого набувач зобов`язаний вчинити певні дії за вказівкою відчужувача, взамін чого до нього переходить право власності на майно.

При цьому стаття 1307 ЦК України встановлює гарантії додержання прав та законних інтересів учасників спадкового договору.

З метою недопущення переходу майна, що є предметом спадкового договору до третіх осіб, нотаріус одночасно з посвідченням цього договору, накладає на зазначене майно заборону відчуження та вносить відомості про нього до Єдиного державного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна. Зняття заборони відбувається після смерті відчужувача на підставі свідоцтва про смерть.

Таким чином, до спадкового договору застосовуються загальні положення про виконання зобов`язань.

Згідно з частиною першою статті 1308 ЦК України спадковий договір може бути розірвано судом на вимогу відчужувача у разі невиконання набувачем його розпоряджень.

Відповідно до частини другої статті договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Статтею 651 ЦК України визначено, що істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Статтею 654 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом, чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі та застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Аналіз вищевказаних положень закону свідчить про те, що ЦК України надає сторонам спадкового договору право заявляти у суді вимоги про дострокове розірвання договору. Відчужувач має право заявляти позов про розірвання спадкового договору, якщо набувач не виконує або виконує неналежним чином покладені на нього обов`язки щодо здійснення дій майнового або немайнового характеру (постанови Верховного Суду від 08 липня 2022 року у справі № 761/2536/18 (провадження № 61-11690св21, від 15 лютого 2023 року у справі № 699/396/21 (провадження № 61-3953 св 22)).

Для підтвердження наявних правових підстав для розірвання спадкового договору відчужувач повинен надати належні і допустимі докази невиконання набувачем умов спадкового договору.

Такого висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 09 грудня 2019 року в справі № 347/853/18 (провадження № 61-10970св19), від 25 січня 2023 року у справі № 716/2395/21 (провадження № 61-11315св22).

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 30 грудня 2020 року в справі №607/5404/18 (провадження №61-18654св19) дійшов висновку, що «вирішуючи питання про оцінку істотності порушення стороною договору, суди повинні встановити не лише наявність істотного порушення договору, а й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримувати очікуване при укладенні договору, а також установити, чи є справді істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати».

Предметом спору в даній справі є розірвання спадкового договору з підстав невиконання набувачем розпоряджень відчужувача, передбачених п. 2 спадкового договору.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 травня 2020 року у справі №2-879/13 (провадження №61-10802св18) зазначено, що «сторона має довести ті обставини, на які вона посилається, і саме такі належним чином вчинені дії позивача, за загальним правилом, є підставою для задоволення позову. Натомість відсутність належного спростування іншою стороною обставин, на які посилається сторона без належного їх доведення, сама по собі не є підставою для задоволення позову, оскільки суперечить загальним принципам доказування у цивільних справах, встановлених процесуальним законом».

Відповідно до ст. ст. 4, 5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду по захист своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно з ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 1 ст. 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з пунктом 4 частини 2 статті 43 ЦПК України учасники справи зобов`язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Статтею 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Положеннями ч. 2 ст. 78 ЦПК України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною 1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до положень ст. 83 ЦПК України позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

У п. 27 постанови № 2 Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» роз`яснено, що виходячи з принципу процесуального рівноправ`я сторін та враховуючи обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, необхідно в судовому засіданні дослідити кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів.

Таким чином, з урахуванням принципів змагальності та диспозитивності цивільного судочинства, обов`язок подавати докази покладається на сторони процесу, а суд позбавлений можливості визначати коло доказів за власною ініціативою і зобов`язаний розглядати справу виключно на підставі поданих сторонами доказів.

Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити суду, та відмінності, які існують в державах учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. («Проніна проти України», № 63566/00, пр. 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 р.).

Згідно з висновками Європейського суду з прав людини зазначеного у рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 09.12.1994 № 303А, п. 2958 суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих доказів, а також їх достатність і взаємний зв`язок, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог про розірвання спадкового договору, оскільки позивачкою не надано суду жодних доказів на підтвердження факту невиконання набувачем умов спадкового договору, передбачених п. 2 цього договору, які не передбачають необхідності особистого виконання таких дій відповідачкою та не забороняють залучення інших осіб для забезпечення належного стану та утримання майна за причин перебування набувача за межами України у зв`язку з воєнними діями на її території.

Суд вважає позицію представника відповідачки щодо належного виконання ОСОБА_2 обов`язків за спадковим договором обґрунтованою, оскільки цей факт знайшов своє підтвердження у ході судового розгляду письмовими доказами та показами свідків; надані суду письмові докази щодо отримання позивачкою грошових коштів від ОСОБА_3 суд визнає неналежними та до уваги не приймає, оскільки вони не містять інформацію щодо предмета доказування (а. с. 41).

Таким чином, позовні вимоги є недоведеними належними, допустимими та достатніми доказами, у зв`язку з чим суд вважає за необхідне у задоволенні позову відмовити.

Відповідно до вимог частин 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку з відмовою у задоволенні позову судові витрати покладаються на позивача.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 2-5, 10-13, 43, 76-83, 133, 141, 258, 259, 263-265, 274 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа – Приватний нотаріус Харківського нотаріального округу Харківської області Коссе Людмила Миколаївна, про розірвання спадкового договору та визнання недійсними правових наслідків його виконання відмовити у повному обсязі.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 03.11.2026.

Суддя - А. М. Гримайло