Постанова від 02 листопада 2026 р. у справі №484/3333/26 — Миколаївський апеляційний суд

03.11.26

22-ц/812/2442/26

Єдиний унікальний номер судової справи: 484/3333/26

Провадження 22-ц/812/2442/26 Суддя - доповідач апеляційного суду: Крамаренко Т.В.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 листопада 2026 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Миколаївського апеляційного суду у складі:

головуючого - Крамаренко Т.В.,

суддів: Муругова В.В., Тищук Н.О.,

із секретарем судового засідання – Середюк О.О.,

за відсутності учасників справи, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою

Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 , подану в його інтересах ОСОБА_2

на ухвалу Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 23 вересня 2026 року, постановлену під головуванням судді – Медведєвої Н.А. в приміщенні того ж суду у справі за позовом Фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 (надалі – ФОП ОСОБА_1 ) до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и л а:

01 червня 2026 року ФОП ОСОБА_1 , в інтересах якого діяв ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості.

Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 10 липня 2026 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ФОП ОСОБА_1 заборгованість у розмірі 2 065, 32 грн за житлово-комунальні послуги, 553,46 грн – інфляційних втрат та 148,70 грн – 3% річних. Також, з ОСОБА_3 на користь ФОП ОСОБА_1 стягнуто 1331,20 грн судового збору.

13 липня 2026 року ФОП ОСОБА_1 , в інтересах якого діяв Коваль А.Є. звернувся до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення, в якій просив стягнути з ОСОБА_3 на користь ФОП ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3553,50 грн.

Ухвалою Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 23 вересня 2026 року в ухваленні додаткового рішення відмовлено.

Ухвала суду мотивована тим, що матеріали справи не містять належних доказів понесення ФОП ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу, яка надавалась саме адвокатами Адвокатського бюро «Юлії Біжко».

Не погодившись з вказаною ухвалою суду, ОСОБА_2 діючи в інтересах ФОП ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись її не законність, необґрунтованість та на те, що вона постановлена з грубим порушенням норм матеріального та процесуального права, просив ухвалу суду скасувати та задовольнити заяву ФОП ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення, стягнувши з ОСОБА_3 3 553,50 грн витрат на професійну правничу допомогу, які були понесені позивачем у суді першої інстанції.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні заяви, зазначив, що позов та документи на підтвердження позовних вимог подані представником ОСОБА_2 , який не є адвокатом, а діє на підставі довіреності. На цій підставі суд дійшов помилкового висновку, що матеріали справи не містять доказів понесених витрат на професійну правничу допомогу, яка надавалась саме адвокатами Адвокатського бюро «Юлії Біжко».

Представник позивача наголошує, що даний висновок суду ґрунтується на неправильному тлумаченні та змішуванні понять «надання професійної правничої допомоги у виді складання документа» та його технічного «підписання/подання», а також на повному ігноруванні наявних у матеріалах справи доказів.

Таж, звертає увагу на те, що суд першої інстанції штучно відмовив у стягненні витрат, проігнорувавши первинні документи, в яких чітко зафіксовано, хто саме надавав послуги.

Зауважує, що договір про надання професійної правничої допомоги №01 від 19.03.2026р., додаток до нього та копія довіреності від 19.03.2026р. вже містилися в матеріалах справи, оскільки були долучені позивачем ще при поданні позовної заяви.

Натомість разом із Заявою про ухвалення додаткового рішення суду були додані копія акта №189 від 27.05.2026р. приймання-передачі документів до договору про надання професійної правничої допомогу №01 від 19.03.2026р., копія акта №189 від 13.07.2026р. здачі - приймання до договору про надання професійної правничої допомоги №01 від 19.03.2026р. та свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю. Тобто суд мав у своєму розпорядженні повний пакет доказів.

Згідно з Актом №189 приймання-передачі документів від 27.05.2026р., Адвокатське бюро передало Замовнику вже готову та складену позовну заяву з додатками для її подальшого подання до суду. Цей Акт підписано особисто керуючим Адвокатського бюро адвокатом Біжко Ю.О.

В Акті №189 здачі-приймання наданих послуг від 13.07.2026р., на підставі якого нараховано 3 553,50 грн гонорару, чітко визначено виключно інтелектуальні види правової допомоги: - Аналіз наданих Замовником документів - 0,25 годин. - Підготовка та складання позовної заяви... - 1,25 годин. Цей розрахунковий документ також містить особистий підпис ОСОБА_4 . В жодному з цих актів немає прізвища ОСОБА_2 , його послуги не тарифікувалися. Позивач не заявляє до відшкодування жодної копійки за послуги з представництва чи технічного подання документа в суді.

Натомість участь у малозначній справі уповноваженого представника, який не є адвокатом, не може бути беззаперечним підтвердженням неотримання позивачем вищевказаних юридичних послуг від професійного адвоката.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

У судове засідання учасники справи не з`явилися, про місце й час розгляду справи повідомленні належним чином. Від представника позивача – Коваля А.Є. надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст. 4 ЦПК України).

Згідно зі ст. 5 ЦПК України суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. А у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Зі змісту статті 367 ЦПК України вбачається, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до положень ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із вимогами ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Таким вимогам закону оскаржувана ухвала суду в повній мірі не відповідає.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо ним не вирішено питання про судові витрати.

Частина перша статті 133 ЦПК України передбачає, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини третьої вказаної статті Кодексу).

Відповідно до частини першої статті 58 ЦПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Представником у суді може бути адвокат або законний представник (частина перша статті 60 ЦПК України).

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою (частина перша статті 15 ЦПК України).

Повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», про що зазначено в частині четвертій статті 62 ЦПК України.

За положеннями пункту 4 частини першої статті 1, частин третьої та п`ятої статті 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики.

Пунктом 9 частини першої статті 1 України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Також за статтею 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України від 09 червня 2017 року, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. У разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Непогодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката.

Тож домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, у межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов`язання (пункт 5.39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19).

З урахуванням наведеного вище не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, враховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладено у додатковій постанові Верховного Суду від 19 травня 2021 року у справі № 754/14704/19-ц (провадження № 61-15221св20).

Згідно положень частини першої - шостої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподіл судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (надання послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

З матеріалів справи вбачається і таке встановлено судом, що 01 червня 2026 року ФОП ОСОБА_1 , в інтересах якого діяв Коваль А.Є. звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості.

Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 10 липня 2026 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ФОП ОСОБА_1 заборгованість у розмірі 2 065, 32 грн за житлово-комунальні послуги, 553,46 грн – інфляційних втрат та 148,70 грн – 3% річних. Також, з ОСОБА_3 на користь ФОП ОСОБА_1 стягнуто 1331,20 грн судового збору.

13 липня 2026 року ФОП ОСОБА_1 , в інтересах якого діяв Коваль А.Є. звернувся до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення, в якій просив стягнути з ОСОБА_3 на користь ФОП ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3553,50 грн.

Ухвалою Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 23 вересня 2026 року в ухваленні додаткового рішення відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення, суд першої інстанції посилався на те, що матеріали справи не містять належних доказів понесення ФОП ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу, яка надавалась саме адвокатами Адвокатського бюро «Юлії Біжко».

Між тим, з таким висновком суду колегія суддів не погоджується з огляду на таке.

Як на підтвердження понесених позивачем ФОП ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу, ОСОБА_2 до заяви про ухвалення додаткового рішення були надані такі документи:

- договір про надання професійної правничої допомоги № 01 від 19 березня 2026 року;

- додаток №1 від 19 березня 2026 року до Договору про надання професійної правничої допомоги № 01 від 19 березня 2026 року;

- довіреність від 19 березня 2026 року, якою Адвокатське бюро «Юлії Біжко» уповноважило Казак Є.С., Коваля А.Є., Грицай В.А., Пігулевську Є.М, Масюкову К.А., ОСОБА_5 , Кравченко А.Е. та Вовк Д.О., що діють незалежно один від одного підписувати та здійснювати подання від свого імені до судів усіх юрисдикцій, також у паперовій формі через канцелярію суду заяв, клопотань, скарг, пояснень та інших документів, підготовлених (складених) адвокатом Адвокатського бюро або іншими особами, які можуть бути залучені Адвокатським бюро на виконання умов договору про надання професійної правничої допомоги № 01 від 19 березня 2026 року, укладеного між Адвокатським бюро «Юлії Біжко» з ФОП ОСОБА_1

- свідоцтво про право Біжко Ю.О. на заняття адвокатською діяльністю від 23 листопада 2018 року серії ДП №3976;

- акт № 189 здачі - приймання наданих послуг від 13 липня 2026 року до договору про надання професійної правничої допомоги № 01 від 19.03.2026 року.

- акт № 189 приймання – передачі документів від 27 травня 2026 року до договору про надання професійної правничої допомогу № 01 від 19 березня 2026 року;

Згідно Договору про надання професійної правничої допомоги № 01 від 19 березня 2026 року, укладеного між Адвокатським бюро «Юлії Біжко» та ФОП ОСОБА_1 , адвокатське бюро зобов`язалось надати замовнику професійну правничу допомогу у формі надання усних та письмових правових консультацій і роз`яснень; аналіз наданих замовником документів, у тому числі, але не виключно: позовних заяв, заперечень, претензій (вимог), повідомлень, додаткових пояснень, відзивів, відповідей на відзиви, апеляційних та касаційних скарг, заяв, клопотань; підготовка та направлення адвокатських запитів до відповідних органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, а також фізичних осіб з метою отримання інформації та документів, необхідних для захисту інтересів Замовника; здійснення інших дій, необхідних для належного захисту прав та законних інтересів Замовника, пов?язаних із захистом прав та інтересів Замовника щодо стягнення дебіторської заборгованості за житлово - комунальні послуги, право вимоги якої набуто Замовником на підставі електронного аукціону № BRD001-UA-20260121-20415 з продажу майна банкрута по лоту № 4, а саме: право вимоги грошової (дебіторської) заборгованості Комунального підприємства «Первомайськводоканал» Первомайської міської ради (код ЄДРПОУ 42700456), акту про придбання майна на аукціоні від 09 лютого 2026 року та договору відступлення права вимоги банкрута на аукціоні від 09 лютого 2026р (п. 2.1. договору).

Послуги надаються Адвокатським бюро Замовнику в усній або в письмовій формі, а також шляхом вчинення юридично значимих дій передбачених законодавством України (пункт 3.1.Договору).

Пунктом 5.1.3. договору передбачено, що адвокатське бюро має право з метою належного виконання цього Договору залучати інших осіб, які мають право здійснювати представництво інтересів Замовника на підписання процесуальних документів, зокрема, але не виключно: позовних заяв, клопотань, заяв, додаткових пояснень, відзивів, відповідей на відзив, заперечень, апеляційних скарг, касаційних скарг, підготовлених Адвокатським бюро, у межах надання правничої допомоги Замовнику за цим Договором. Таке доручення не є переданням зобов?язань за цим Договором та не звільняє Адвокатське бюро від відповідальності перед Замовником за належне надання професійної правничої допомоги. Повноваження таких осіб підтверджуються довіреністю, оформленою відповідно до вимог чинного законодавства України.

Згідно п. 3.2. Договору на підтвердження факту надання Послуг за цим Договором Сторони складають та підписують Акт приймання-передачі документів.

Вартість послуг та порядок розрахунків встановлено розділом 8 вказаного Договору, де зазначено, що за послуги, що надаються відповідно до цього Договору, Замовник зобов?язується сплачувати Адвокатському бюро гонорар (винагороду) (п.8.1 Договору).

Сума гонорару (винагороди) за Послуги, що надаються Адвокатським бюро, та порядок проведення розрахунків між Сторонами визначається Додатком №1 до цього Договору (8.2 Договору).

Згідно п. 8.4 Договору, факт надання Послуг підтверджується Актом здачі - прийняття наданих послуг, який підписуються Сторонами та є разом з наданим Адвокатським бюро рахунком - підставою для перерахування суми гонорару (винагороди).

При цьому, у додатку № 1 до договору про надання професійної правничої допомоги № 01 від 19 березня 2026 року сторони погодили, що професійна правнича допомога за договором про надання професійної правничої допомоги № 01 від 19 березня 2026 року буде надаватись адвокатом Біжко Юлією Олександрівною (Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю видане Радою адвокатів Дніпропетровської області 23.11.2018р. за № 3976 на підставі Рішення ради адвокатів Дніпропетровської області від 20.11.2018р.) із розрахунку, що година праці адвоката складатиме 2 000,00 грн.

Сторони погодили, що професійна правнича допомога буде надаватись адвокатом Біжко Ю. О. із розрахунку 2 000,00 грн за годину праці адвоката та гонорар успіху у розмірі 20% від ціни позову, тобто загальна вартість наданих послуг складає 4 022, 49 грн (за 1,5 години наданих послуг та 20 % гонорар успіху).

Зазначене закріплено в Акті здачі-приймання до зазначеного договору про надання професійної правничої допомоги від 13 липня 2026 року № 189. В указаному акті сторони погодили, що адвокатське бюро надало, а замовник прийняв правничу допомогу у вигляді:

- аналізу наданих Замовником документів щодо правовідносин Замовника з ОСОБА_3 задля стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги за особовим рахунком № НОМЕР_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , право вимоги якої набуто Замовником на підставі електронного аукціону № BRD001-UA-20260121-20415 з продажу майна банкрута по лоту № 4, а саме: право вимоги грошової (дебіторської) заборгованості Комунального підприємства «Первомайськводоканал» Первомайської міської ради (код ЄДРПОУ 42700456), акту про придбання майна на аукціоні від 09.02.2026р. та договору відступлення права вимоги банкрута на аукціоні від 09.02.2026р. (тривалістю 0,25 год, вартістю – 500 грн).

-підготовка та складання позовної заяви про стягнення заборгованості, здійснення розрахунку інфляційних та 3 відсотків річних задля подання Замовником до суду (тривалістю 1,25 год, вартістю – 2 500 грн)

Також, сторони погодили, що згідно із п.2. Додатку № 1 від 19.03.2026 року до Договору, у разі прийняття рішення про задоволення позовних вимог, Замовник додатково сплачує винагороду у формі гонорару успіху, яка визначається у розмірі 20% від ціни позову (553,50 грн).

Отже, вказаними письмовими доказами підтверджено, що професійну правничу допомогу у даній справі ФОП ОСОБА_1 у суді першої інстанції було надано адвокатом Біжко Ю.О.

У зв`язку з чим, висновок суду першої інстанції про те, що матеріали справи не містять належних доказів надання ФОП ОСОБА_1 у суді першої інстанції професійної правничої допомоги саме адвокатами Адвокатського бюро «Юлії Біжко» та понесених у зв`язку з цим витрат, є помилковим.

За такого, витрати на професійну правничу допомогу, понесені ФОП ОСОБА_1 в суді першої інстанції підлягають стягненню з відповідача.

Разом з тим, визначаючи розмір таких витрат, колегія суддів виходить з наступного.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК).

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, в тому числі, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 3 частини першої статті 133 ЦПК України).

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року в справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22) зазначено, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2021 року в справі № 910/12876/19).

Велика Палата Верховного Суду зауважувала, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 грудня 2021 року у справі № 927/237/20).

Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04).

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Водночас стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.

Така позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30 січня 2023 року у справі № 910/7032/17.

Схожа позиція викладена у додатковій постанові Верховного Суду від 12 січня 2023 року у справі № 910/13060/21, у якій вказано, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалено рішення, витрачених коштів, але і в певному сенсі спонукання сторін від подачі безпідставних заяв, скарг і своєчасно вчиняти дії, необхідні для поновлення порушених прав та інтересів юридичних осіб.

Відтак, питання розподілу судових витрат не є вимогою позову, яка направлена на захист порушених прав, свобод або законних інтересів позивача. Розподіл судових витрат має компенсаційний характер і є певною мірою відповідальністю кожної зі сторін за вчинення дій, в тому числі процесуальних, під час розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції виходить з того, що ЄСПЛ (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява N 19336/04, § 268)) присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Застосовуючи критерій співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених як у частині четвертій статті 137 ЦПК України так і у частинах третій - п`ятій статті 141 ЦПК України.

Зокрема, відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Отже, здійснивши правовий аналіз норм статей 137, 141 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, суд:

1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 137 ЦПК України (а саме співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;

2) з власної ініціативи, не розподіляти такі витрати повністю або частково та покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення, керуючись критеріями, що визначені частинами третьою - п`ятою, дев`ятою статті 141 ЦПК України (а саме пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно із попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).

Тобто критерії, визначені частиною четвертою статті 137 Цивільного процесуального кодексу України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами частини другої статті 141 цього Кодексу. Водночас критерії, визначені частиною третьою статті 141 ЦПК України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Така позиція випливає з правових висновків, які послідовно викладені у низці постанов Верховного Суду, зокрема у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2022 у справі № 922/1964/21, у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19, від 18.03.2021 №910/15621/19, від 07.09.2022 у справі №912/1616/21та постанові Верховного Суду від 12 січня 2023 року у справі № 908/2702/21.

Отже, під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд може з власної ініціативи застосовувати критерії, що визначені у частинах третій - п`ятій статті 141 ЦПК України.

При цьому таке застосовування не є тотожним застосовуванню судом критеріїв, визначених у частині четвертій статті 137 ЦПК України, де обов`язковою умовою є наявність клопотання іншої сторони.

До подібного правового висновку дійшов й Верховний Суд у постанові від 12 січня 2023 року у справі № 908/2702/21.

Згідно статті 11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

За наслідком розгляду справи, рішенням суду першої інстанції позов ФОП ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості задоволено.

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Процесуальним законодавством передбачено механізм зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката шляхом подання відповідного клопотання. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення розміру витрат на адвоката.

Водночас у постанові від 25 липня 2023 року (справа № 340/4492/22, провадження №К/990/12857/23) Верховний Суд сформулював правову позицію, за змістом якої наявність/відсутність з боку іншої сторони заперечень проти відшкодування витрат на професійну правничу допомогу має значення виключно для вирішення питання про співмірність заявлених до відшкодування судових витрат на правову допомогу, однак не впливає на обов`язок суду при вирішенні питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу перевіряти заявлені витрати на відповідність іншим, окрім співмірності, критеріям.

Отже, надавши комплексну оцінку доказам щодо витрат ФОП ОСОБА_1 на професійну правничу допомогу, понесених ним у суді першої інстанції, врахувавши співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката з: ціною позову (2767,48 грн), складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; значенням справи для сторони; часом, який міг бути витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення заяви ФОП ОСОБА_1 та стягнення з відповідача ОСОБА_3 на його користь 700 грн у відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу.

Витрати на професійну правничу допомогу в межах указаної суми на переконання колегії суддів відповідатимуть критерію реальності таких витрат та розумності їхнього розміру.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374, п. п. 3, 4 ст. 376 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює у відповідній частині нове рішення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення при невідповідності висновків суду обставинам справи, з порушенням норм процесуального права або неправильному застосуванні норм матеріального права.

За такого, ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення по справі про часткове задоволення заяви ФОП ОСОБА_1 , яким стягнути з відповідача на користь позивача 700 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381-382 ЦПК України колегія суддів,

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу Фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 , подану в його інтересах ОСОБА_2 задовольнити частково.

Ухвалу Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 23 вересня 2026 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Заяву Фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 , подану в його інтересах ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 700 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання її повного тексту у порядку та випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуючий Т.В. Крамаренко

Судді: В.В. Муругов

Н.О. Тищук