Постанова від 02 листопада 2026 р. у справі №127/29599/26 — Вінницький апеляційний суд

Суд: Вінницький апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адмінправопорушення

Категорія: Керування транспортними засобами або суднами особами, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції

Дата: 02 листопада 2026 р.

Справа: №127/29599/26

Суддя: Медяний В. М.

Справа № 127/29599/26

Провадження № 33/801/1066/2026

Категорія: 156

Головуючий у суді 1-ї інстанції Антонюк В. В.

Доповідач: Медяний В. М.

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 листопада 2026 рокум. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі судді Медяного В.М., за участю адвоката Пунько І.В., яка діє в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу з доповненнями до неї адвоката Пунько Ірини Валеріївни, яка діє в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , на постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 21.09.2026 про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, -

УСТАНОВИВ:

Оскаржуваною постановою ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на неї адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 копійок на користь держави з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік. Також з неї стягнуто в дохід держави судовий збір у розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок.

Судом установлено, що ОСОБА_1 о 02:14 год 20.08.2026 в м. Вінниця по вул. Порика, 31, керувала транспортним засобом LAND ROVER RENGE ROVER, д.н.з. НОМЕР_2 , в стані алкогольного сп`яніння, огляд на стан сп`яніння зі згоди водія проводився в КНП «ВОКПЛ ім. акад. О. І Ющенка ВОР» за допомогою приладу Drager Alcotest, результат 1,34 проміле, висновок лікаря 0640, чим порушила п. 2.9 а) ПДР України, відповідальність за що передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Не погодившись із рішенням суду адвокат Пунько І.В., яка діє в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , подала апеляційну скаргу з доповненнями до неї, в якій просить скасувати постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 21.09.2026 відносно ОСОБА_1 та постановити нову постанову, якою закрити провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, у зв`язку з відсутністю складу даного адміністративного правопорушення.

Вважає, що розгляд даної справи судом першої інстанції було проведено упереджено, без належного повідомлення сторін. Так, суд першої інстанції не взяв до уваги обставини, що мають значення для повного та об`єктивного вирішення справи, висновки суду є однобічними та такими, що не відповідають дійсним обставинам справи та не ґрунтуються на законі.

Наголошує на тому, що протокол про адміністративне правопорушення та документи долучені до нього складені з порушенням встановленого законом порядку, а тому є незаконними та відповідно такими, що не можуть бути використані як доказ в даній справі, однак дані обставини були проігноровані судом першої інстанції.

Як вбачається з відеозапису нагрудної камери працівника поліції жодної ознаки алкогольного сп`яніння, передбаченої Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, про які зазначено в направленні на огляд та акті у ОСОБА_1 не було, її поведінка була абсолютно нормальною, вона логічно висловлювала свої міркування та зрозуміло відповідала на поставлені працівником поліції питання, що відповідно вказує на відсутність ознак алкогольного сп`яніння, наявність яких має бути обов`язково встановленою для направлення особи для проведення огляду на стан сп`яніння.

Огляд на стан сп`яніння у закладі охорони здоров?я передбачає дослідження саме біологічного середовища, таких як слина, сеча, змиви, та кров, що відповідно виключає будь-які сумніви при проведенні огляду на стан сп`яніння, та відповідно забезпечує право особи, яку оглядають оскаржити результати огляду шляхом проведення експертизи біологічних зразків, які відповідно до п.10 Розділу ІІІ Інструкції зберігаються протягом 90 днів, однак реалізувати своє право на проведення такого огляду у закладі охорони здоров?я ОСОБА_1 надано не було, що підтверджується відеозаписом з нагрудних камер.

Так, з відеозапису з нагрудних камер працівників поліції вбачається, що о 03 год 38 хв ОСОБА_1 цікавиться, чому у неї не відбираються саме біологічні зразки крові, на що отримує відмову в лікаря на відібрання біологічних зразків крові, дані дії лікаря вказують на порушення процедури огляду на стан сп`яніння, а тому у відповідності до ст. 266 КУпАП України такий огляд є недійсним.

Крім того, до протоколу не долучено роздруківки приладу Драгер. З відеозаписів з нагрудних камер, а також з висновку медичного огляду вбачається, що в порушення вимог Інструкції огляд на стан сп`яніння було проведено лікарем із застосуванням приладу Драгер, а не відібрання біологічних зразків. При цьому до висновку медичного огляду не було долучено роздруківки приладу Драгер 6820 з показниками, які зазначені у висновку, що відповідно вказує на безпідставність висновку про медичний огляд, адже даний висновок не підтверджений роздруківками приладу Драгер 6820. Дані обставини ще раз вказують на недійсність висновку медичного огляду на стан сп`яніння, а тому даний висновок не може бути використаний судом як доказ вини ОСОБА_1 в інкримінованому їй правопорушенні.

Також захисник вважає недійсним висновок результатів огляду. Звертає увагу суду на те, що до матеріалів направлених до суду було долучено роздруківку приладу драгер, на якому містяться показники приладу Драгер 6820, при цьому зазначено, що огляд було проведено 2026.08.20 о 02:18 год, показники приладу 1,25%, при цьому зі змісту Висновку щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану сп`яніння вбачається, що:

- огляд було здійснено громадянки «Капіцінської» при тому, що прізвище особи, яка притягується до відповідальності « ОСОБА_2 »;

- час огляду 20.08.2026 о 02:35 год, при тому що з долученої роздруківки вбачається час огляду 02:18, а не 02:35 як у висновку;

- результат огляду у висновку зазначено 1,36 та 1,34, при цьому до матеріалів справи не долучено показники (роздруківку) приладу Драгер які би засвідчували, що результат приладу Драгер 1,36 чи 1,34 як то зазначено у Висновку, натомість матеріали справи містять роздруківку 1,25% зроблені о 02:18 год, при тому що огляд у лікарні розпочато о 02:35 год.

Дані обставини вказують, що до матеріалів справи не долучено роздруківку приладу Драгер про результати якого зазначено у Висновку.

Адвокат наголошує на тому, що огляду водіїв на стан сп`яніння у лікарні не може проводитись за допомогою приладів Драгер, а в обов`язковому порядку проводиться із застосуванням спеціальних технічних засобів лікарем закладу охорони здоров?я, який пройшов тематичне вдосконалення за відповідною програмою згідно із законодавством, та відповідно володіє методикою відбору зразків, їх консервування, маркування, упаковки, зберігання та транспортування до лабораторії, а також документальне оформлення всіх цих процедур. Однак таких дій лікарем вчинено не було, що вказує на порушення процедури огляду водія на стан сп`яніння, наслідком чого є недійсність його результатів у відповідності до ст. 266 КУпАП.

Після виявленого у особи позитивного результату тесту їй обов`язково мали провести для визначення концентрації алкоголю у крові та сечі підтверджуюче дослідження - газорідинну хроматографію з полум?яно-іонізаційним детектором, для чого мали відібрати зразки крові, слини чи сечі. Відтак, враховуючи, що лікар у медичному закладі обмежився лише пропозицією ОСОБА_1 продути газоаналізатор «Драгер» і при цьому не було вжито заходів для дослідження будь-якого іншого біологічного середовища, як це передбачено відповідною Інструкцією, зокрема не взято кров для дослідження, слину або сечу, можна дійти обґрунтованого висновку, що під час огляду було порушено порядок його проведення, оскільки медичним працівником не було вжито всіх заходів для надання можливості ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння.

Діагноз, який вноситься до акту медичного огляду, встановлюється за результатами огляду на стан сп`яніння та лабораторними дослідженнями. Водночас з матеріалів справи слідує, що відбір біологічного середовища і лабораторні дослідження методом газорідиної хроматографії з полум?яно-іонізаційним детектором для визначення концентрації алкоголю у крові, слині та сечі не проводилися і результат лабораторних досліджень відсутній, заключний діагноз ОСОБА_1 у висновку щодо результатів медичного огляду у вигляді алкогольного сп`яніння, є непідтвердженим.

Відтак, висновки щодо результатів медичного огляду ОСОБА_1 про перебування її в стані алкогольного сп`яніння, які складені з порушенням вимог означеної Інструкції, вважаються недійсними і не можуть достовірно підтверджувати факт перебування ОСОБА_1 в стані алкогольного сп`яніння.

Інших доказів, які б підтверджували факт перебування водія в стані алкогольного сп`яніння, матеріали справи не містять.

Окрім цього, у якості доказів вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, суду надано рапорт поліцейського від 20.08.2026. Однак, в розумінні правової позиції зазначеної у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 15.04.2020 №489/4827/16а вбачається, що свідчення службової особи інспектора патрульної поліції не можуть вважатись об`єктивними доказами у справі, оскільки така особа є представником суб`єкта владних повноважень, який виконує функції нагляду та контролю за безпекою дорожнього руху, тому і вищевказаний рапорт працівника поліції не можна вважати доказом винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Одночасно наголошує на тому, що сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування "поза розумним сумнівом" (рішення від 18.01.1978 у справі "Ірландія проти Сполученого Королівства" (Ireland v. theUnitedKingdom), п. 161, Series А заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть "випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту".

Приймаючи до уваги, що всі сумніви щодо недоведеності вини особи, яка притягається до адміністративної відповідальності слід тлумачити на її користь, за відсутності належних доказів вини ОСОБА_1 , в її діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

В доповненнях до апеляційної скарги адвокат зазначає, що у випадку, що розглядається працівниками поліції допущено порушення вимог ряду нормативних актів, що регулюють питання притягнення особи до адміністративної відповідальності.

В першу чергу сторона захисту вважає за доцільне звернути увагу суду на факт того, що працівниками поліції взагалі не доведено, що ними було проведено саме зупинку транспортного засобу в розумінні ст. 35 ЗУ «Про Національну поліцію» з огляду на те, що на долучених до матеріалів справи відеозаписах не зафіксовано, що вказаний у протоколі про адміністративне правопорушення транспортний засіб взагалі здійснював рух, а громадянка ОСОБА_1 саме керувала ним, тобто здійснювала функції водія. Більше того долучені до матеріалів судової справи відеозаписи взагалі не містять жодної інформації, яка б фіксувала б рух вищевказаного транспортного засобу, виконання ОСОБА_1 функцій водія під час саме руху транспортного засобу саме в той час, що про нього вказує працівник поліції в протоколі про адміністративне правопорушення - 02.14.00 год 20.08.2026.

Сторона захисту ставить під сумнів і не погоджується з даними протоколу про адміністративне правопорушення в частині формулювання його фабули, а саме фіксації о 02.14.00 год 20.08.2026 працівниками поліції нібито факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом, оскільки вказане не підтверджується жодними доказами по справі.

Так, в ході ознайомлення з записом відеореєстратора стороною захисту встановлено, що зйомка починається о 02.14.55 год 20.08.2026 і на ньому зафіксовано обстановку на вулиці, де стоїть транспортний засіб, в якому перебуває ОСОБА_1 , пасажир чоловічої статті і транспортний засіб працівників поліції. При цьому на відеозаписі зафіксовано, що працівники поліції під`їжджають до нерухомого автомобіля темного кольору, який стоїть на узбіччі дороги припаркований та не рухається, а працівник поліції чомусь (не довівши належними і допустимими доказами факту його руху і зупинки в установленому законом порядку) підходить до автомобіля, який стоїть на вулиці і в нього заглушений двигун, не світять габаритні вогні і фари. При цьому захист звертає увагу суду на наступні ключові моменти:

- автомобіль на даному відеозаписі стоїть на узбіччі дороги у знерухомленому стані;

- у вказаному автомобілі не горить світло фар, вимкнений двигун і не працюють габаритні вогні тобто нема жодних доказів його руху (тим більше о 20.14.00).

При цьому вивченням відеозапису встановлено, що працівниками поліції не доведено факту того, хто о 02.14.00 20.08.2025 (в т.ч. числі ОСОБА_1 здійснював-керування зазначеним транспортним засобом, оскільки зазначений у протоколі час 02.14.00 год відеозаписами камер працівників поліції не охоплюється, ніякого керування транспортним засобом ОСОБА_1 не фіксують. Матеріали відеозапису чітко вказують, що саме ОСОБА_1 працівники поліції як водієві інкримінують керування транспортним засобом не довівши цього жодними доказами. Виходячи з цього захисту незрозуміло, чому вимогу проходження медичного огляду на стан сп`яніння працівники поліції адресують саме ОСОБА_1 , які при цьому не довели факту саме здійснення нею керування вищевказаним транспортним засобом, порушення ПДР, а також того, що ними проведено законну зупинку т/з в розумінні ст.35 ЗУ «Про Національну поліцію».

Водночас у протоколі про адміністративне правопорушення працівник поліції по суті висуваючи від імені держави обвинувачення ОСОБА_1 зазначає, що остання нібито керувала транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння, але при цьому жодних доказів таких дій (керування) не долучає.

Адвокат Пунько І.В. акцентує увагу суду на тому, що знаходження за кермом транспортного засобу, яке не є в стані руху (знаходиться в нерухомому стані), особи в нетверезому стані не є доказом вчинення останньою адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП, оскільки саме перебування особи на місці водія не доводить факт керування транспортним засобом, незалежно від наявності ввімкненого двигуна.

Також зазначає, що в даному випадку працівником поліції не долучено до матеріалів справи доказів на підтвердження законності проведеної зупинки транспортного засобу в розумінні ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» як і не доведено, що відбулася саме зупинка автомобіля як і не доведено, що транспортний засіб перебував у русі.

В даному випадку працівниками поліції не долучено до матеріалів справи (в т.ч. на відеозаписі) доказів того, що ними в повному обсязі здійснено роз`яснення ОСОБА_1 прав передбачених ст. 268 КУпАП, статтями 55, 56, 52, 63 Конституції України, повідомлялося, що справу про адміністративне правопорушення буде розглянуто у строки, визначені статтею 277 КУПАП.

Так, захист вважає розмову записану на портативні пристрої працівників поліції такою, що зафіксована поза належною правовою процедурою, а, отже, не може розцінюватися як доказ в розумінні ст. 251 КУПАП, на доведення обставин описаних у протоколі.

Також сторона захисту вважає, що в порушення вимог п.12 розділу ІІ Інструкції 1452 працівником поліції не здійснено саме направлення ОСОБА_1 до медичного закладу, оскільки вказана норма вказує на те, що за наявності ознак сп`яніння або незгоди з результатом огляду поліцейський саме направляє особу до найближчого закладу охорони здоров`я.

Направлення до закладу охорони здоров?я відбувається не лише усно, а й письмово шляхом вручення особі письмового направлення в медичний заклад. У цьому направленні має бути вказаний конкретний заклад охорони здоров?я і точний час такого направлення.

В той же час з матеріалів справи вбачається відсутність такого направлення, що вказує на безпідставність проведення огляду у закладі охорони здоров?я наслідком чого є їхня недійсність.

Також в даному випадку вбачається порушення працівником поліції вимог Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних засобів, що мають функції фото та кіно зйомки, відеозапису, засобів фото, кінозйомки, відеозапису затвердженої наказом МВС №1026 (далі - інструкція 1026) щодо вимоги забезпечення безперервності зйомки від початку до її завершення. Зокрема, у п.5 вищевказаної інструкції зазначено, що включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов`язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов`язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу.

В даному випадку сторона захисту вважає, що працівником поліції не виконано вимог вищевказаного пункту профільної інструкції. Ним не зафіксовано всього перебігу подій про які він зазначає у протоколі про адміністративне правопорушення. Вказане твердження підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення, а саме його фабулою де зазначений час нібито керування 02.14.00 год 20.08.2026, хоча сама відеозйомка розпочинається о 02.14.55 год, де працівники поліції під під`їжджають до нерухомого автомобіля, який взагалі не рухається і не рухався о 02.14.00 год, як про це зазначає у протоколі працівник поліції. Більше того захист продовжує наполягати на тому, що наданими на розгляд суду записами не підтверджено подій про які йде мова у протоколі про адміністративне правопорушення.

У судовому засіданні адвокат Пунько І.В. апеляційну скаргу підтримала та просила її задовольнити, посилаючись на викладені у ній доводи.

Заслухавши пояснення апелянта, перевіривши матеріали судового провадження, апеляційний суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.

Статтею 252 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.

Згідно з положеннями ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративні правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Суд під час розгляду справи про адміністративне правопорушення встановлює, зокрема, чи відповідає протокол вимогам закону, чи його складено відповідно до ст. 256 КУпАП, чи достатньо матеріалів та доказів для притягнення особи до адміністративної відповідальності тощо.

Так, на уповноважену особу підрозділу патрульної поліції під час оформлення адміністративних матеріалів покладено обов`язок зафіксувати всі обставини скоєння адміністративного правопорушення з визначенням особи, яка за встановленими обставинами та високим ступенем вірогідності вчинила адміністративне правопорушення, скласти стосовно такої особи протокол про адміністративне правопорушення та надіслати його до суду. Водночас, до повноважень патрульного поліцейського не належить встановлення та остаточна оцінка всіх обставин, які зафіксовані в протоколі. Оцінку ж доказів, зібраних та зафіксованих патрульним поліцейським та правову кваліфікацію дій особи, стосовно якої складено протокол про адміністративне правопорушення, встановлених на підставі цих доказів, здійснює суд під час розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Процесуальні дії суб`єкта владних повноважень, які полягають у фіксації адміністративного правопорушення, можуть бути оцінені на предмет відповідності закону чи іншому нормативному акту судом під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, оскільки оцінка таких дій без аналізу матеріалів про притягнення особи до адміністративної відповідальності сукупно з іншими доказами є неможливою.

Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що суд першої інстанції при розгляді справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 вказаних вимог закону дотримався в повному обсязі, з`ясував всі обставини, дослідив і належним чином оцінив всі докази та дійшов обґрунтованого висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за обставин, викладених у постанові суду.

Викладене підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №750177 від 20.08.2026, який відповідно до положень ст. 254 КУпАП є документом, який фіксує юридичний факт адміністративного правопорушення та згідно зі ст. 251 КУпАП є джерелом доказів у справі.

На підтвердження обставин викладених у протоколі, до нього додано витяг з бази АРМОР відносно ОСОБА_1 , рапорт працівника поліції, відеозапис з нагрудних камер поліцейських, яким зафіксована хронологія подій 20.08.2026 за участі ОСОБА_1 , висновок Alcotest Drager 6820, результат позитивний - 1,25%, акт огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, висновок КНП «ВОКПЛ ім. акад. О. І Ющенка ВОР» від 20.08.2026 №0640, результат 1,34 проміле.

Зокрема, з рапорту командира роти №1 батальйону УПП у Вінницькій області ДПП майора поліції Івана Коваленка від 20.08.2026 вбачається, що під час несення служби 20.08.2026 у складі наряду «Юнкер - 151», спільно з інспектором взводу №1 роти №l батальйону Управління патрульної поліції у Вінницькій області старшим лейтенантом поліції Кирилюком Я.О. о 02:14 в м. Вінниця по вул. Порика 31, було зупинено транспортний засіб марки «Land Rover Range Rover» НОМЕР_3 під керуванням водія ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Під час спілкування з водієм було виявлено явні ознаки алкогольного сп`яніння згідно з наказом МВС та МОЗ №1452/735 (запах алкоголю з порожнини рота). Водієві було запропоновано у встановленому законом порядку пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки, на що водій погодилась із застосуванням приладу Драгер номер 0031 тест номер 3886 позитивний 1.25 проміле, однак водій не погодилася із результатом, тому була освідувана в КНП ВОКПЛ ім. Академіка Ющенка O.І. ВОР» результат 1.34 проміле, висновок лікаря 0640. На водія ОСОБА_1 складено протокол за ч.1 ст. 130 КУПАП, серії ЕПР1 750177. Транспортний засіб залишено на місці події, водія відсторонено від керування. Велась відеофіксація на портативні відеореєстратори №470766 та №472298.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що рапорт працівника патрульної поліції не може слугувати однозначним доказом винуватості особи у вчиненні адміністративного правопорушення, однак оцінюється судом в сукупності з іншими наявними у справі матеріалами, що і було зроблено місцевим судом.

З адміністративних матеріалів також вбачається, що після проведення освідування на місці зупинки транспортного засобу за допомогою приладу Драгер, у зв`язку з тим, що водій ОСОБА_1 не погодилась з його результатами, остатню працівниками патрульної поліції на службовому автомобілі у відповідності до вимог ч.ч. 3, 4 ст. 266 КУпАП, а також положень Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженим постановою КМУ №1103 від 17.12.2008, та Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України, МОЗ України від 09.11.2015 № 1452/735, було доставлено до КНП «ВОКПЛ ім. акад. О.І. Ющенка ВОР».

Наявність описки в зазначенні прізвища освідуваної особи – ОСОБА_1 у висновку КНП «ВОКПЛ ім. акад. О.І. Ющенка ВОР» щодо результатів медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння не може свідчити про його недійсність.

Метою лабораторного дослідження є виявлення або уточнення наявних речовин, що здатні спричинити стан сп`яніння. Для встановлення саме алкогольного сп`яніння сертифікованого алкотестера та клінічного огляду лікарем може бути достатньо.

Апеляційним судом безпосередньо досліджено відеозаписи з портативних нагрудних камер працівників патрульної поліції, на яких зафіксовано, що водій ОСОБА_1 на запитання працівників патрульної поліції повідомляє, що вона з пасажиром запізнилися, тому їхали в комендантську годину і вона припарковує авто, тобто нею не заперечується сам факт керування нею автомобілем. Також на запитання працівника патрульної поліції, чи вживала вона алкогольні напої, оскільки запах алкоголю чути з авто, водій відповіла, що вживав пасажир. Після проходження освідування за допомогою алкотеста Драгер, не погодившись з його висновком, ОСОБА_1 повідомила, що погоджується їхати в медичний заклад для проведення повторного освідування на стан алкогольного сп`яніння в автомобілі працівників патрульної поліції, тільки має заглушити своє авто. Окрім того, на відеозаписі сама ОСОБА_1 повідомила, що вона випила одну бляшку шампанського «Фраголіно» на трьох осіб. При цьому, з відеозапису також вбачається, що з боку працівників патрульної поліції жодних порушень прав водія допущено не було.

Зрештою, інші доводи апеляційної скарги є формальними та не спростовують правильних висновків суду першої інстанції, який повно, всебічно і об`єктивно дослідив матеріали справи та дійшов правильного висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Обставини, які б виключали провадження в справі відповідно до ст. 247 КУпАП, апеляційним судом не встановлено.

Стягнення призначено у відповідності з вимогами ст. 33 КУпАП та у розмірі, визначеному санкцією ч.1 ст.130 КУпАП. При цьому апеляційний суд звертає увагу на те, що вчинене ОСОБА_1 адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, за своїм характером є грубим суспільно небезпечним проступком у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху та створює підвищену небезпеку як для самого водія, так і для його пасажирів та інших учасників дорожнього руху і може призвести до тяжких непоправних наслідків. Притягнення до адміністративної відповідальності водіїв, які керують транспортним засобом у стані сп`яніння, пов`язано із необхідністю створення безпечних умов для учасників дорожнього руху, збереження життя і здоров`я громадян.

З огляду на наведене, підстав для скасування постанови та задоволення апеляційної скарги апеляційним судом не встановлено.

Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу з доповненнями до неї адвоката Пунько Ірини Валеріївни, яка діє в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , – залишити без задоволення.

Постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 21.09.2026 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя В.М. Медяний

Оригінал: reyestr.court.gov.ua