Постанова від 01 листопада 2026 р. у справі №127/12450/26 — Вінницький апеляційний суд

Справа № 127/12450/26

Провадження № 22-ц/801/2187/2026

Категорія: 37

Головуючий у суді 1-ї інстанції Сичук М. М.

Доповідач:Панасюк О. С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2026 рокуСправа № 127/12450/26м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Панасюка О. С. (суддя доповідач),

суддів Берегового О. Ю., Рибчинського В. П.,

розглянувши у порядку письмового провадження (без повідомлення учасників справи) цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» до ОСОБА_1 про стягнення суми сплаченого страхового відшкодування за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області у складі судді Сичука М. М. від 15 червня 2026 року (дата складання повного тексту рішення відповідає даті його ухвалення),

встановив:

У квітні 2026 року Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АРКС» (далі ПАТ «СК «АРКС») звернулося до суду з цим позовом, за яким просило стягнути з ОСОБА_1 на його користь суму сплаченого страхового відшкодування у розмірі 6 928 грн 84 к. та 2 662 грн 40 к. у відшкодування сплаченого судового збору.

На обґрунтування позовних вимог покликалося на те, що 18 жовтня 2024 року о 19 год 10 хв. по вул. Олега Антонова біля будинку № 29 у м. Вінниці сталася дорожньо-транспортна пригода (далі ДТП) за участю транспортного засобу «Hyundai», державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , та транспортного засобу «Skoda», державний номерний знак НОМЕР_2 . Унаслідок ДТП транспортні засоби зазнали механічних пошкоджень, чим власнику автомобіля «Skoda» завдано матеріальних збитків.

Постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 06 листопада 2024 року у справі № 127/34877/24/22 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП).

На момент настання ДТП майнові інтереси власника автомобіля «Skoda», державний номерний знак НОМЕР_2 , були застраховані у ПАТ «СК «АРКС» на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту «Все включено» № 228366Га3в від 03 жовтня 2023 року. 24 жовтня 2024 року власник пошкодженого майна звернувся до ПАТ «СК «АРКС» із заявою про виплату страхового відшкодування.

Визнавши подію страховим випадком на підставі акта огляду транспортного засобу (дефектної відомості), ремонтної калькуляції № 1.003.24.0 від 24 жовтня 2024 року, рахунка-фактури № ДПС22-5961 від 24 жовтня 2024 року та страхового акта № ARX4290401 від 01 листопада 2024 року, ПАТ «СК «АРКС» здійснило виплату страхового відшкодування в розмірі 39 673 грн 00 к., що підтверджується платіжним дорученням № 1096461 від 06 листопада 2024 року.

Цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу «Hyundai», державний номерний знак НОМЕР_1 , була застрахована у Приватному акціонерному товаристві «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» (далі ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп») за полісом обов`язкового страхування № 222110440. За вказаним полісом ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» сплатило страхове відшкодування в розмірі 32 744 грн 98 к., розраховане з урахуванням фізичного зносу транспортного засобу «Skoda», що підтверджується платіжною інструкцією № ЗР004301 від 10 січня 2025 року.

Таким чином різниця між розміром фактично виплаченого відшкодування за договором добровільного страхування та сумою, сплаченою страховиком цивільно-правової відповідальності винної особи, становить 6 928 грн 84 к.

Оскільки до ПАТ «СК «АРКС» після виплати страхового відшкодування перейшло право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки, зазначена сума підлягає стягненню з ОСОБА_1 у межах фактично понесених витрат.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 15 червня 2026 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «СК «АРКС» суму сплаченого страхового відшкодування у розмірі 6 928 грн 84 к. та 2 662 грн 40 к. у відшкодування сплаченого судового збору.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що після виплати страхового відшкодування до ПАТ «СК «АРКС» в порядку суброгації перейшло право вимоги до винуватця ДТП. Оскільки виплата за обов`язковим страхуванням цивільно-правової відповідальності здійснювалася з урахуванням фізичного зносу, а за договором добровільного страхування без його урахування, різниця між фактичними витратами на ремонт та страховою виплатою підлягає стягненню безпосередньо з ОСОБА_1 для повного відшкодування шкоди.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, просив скасувати рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 15 червня 2026 року та ухвалити нове – про відмову у позові.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги покликався на те, що оскільки цивільно-правова відповідальність його транспортного засобу була застрахована за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності у ПрАТ «СК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» із лімітом 160 000 грн 00 к., а загальний розмір завданої шкоди 39 673 грн 00 к. є значно меншим за цей ліміт, факт недостатності страхової виплати або вичерпання ліміту повністю відсутній, що виключає правомірність стягнення коштів на підставі статті 1194 Цивільного кодексу України (далі ЦК України). Крім того страховик у порядку суброгації набуває лише ті права, які на момент ДТП належали потерпілому, а оскільки матеріали справи зафіксували пошкодження автомобіля «Skoda» виключно з лівого боку, нарахування вартості ремонту та зносу для деталей з правої сторони є необґрунтованим і не відповідає реальним обставинам ДТП.

ПАТ «СК «АРКС» подало відзив на апеляційну скаргу, за яким просило залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін, як таке, що ухвалене із дотриманням норм процесуального права, відповідно до встановлених на підставі обставин справи правовідносин сторін та норм матеріального права, якими вони регулюються.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги апеляційний суд прийшов до висновку, що вона задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Частинами першою – третьою статті 367 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Судом встановлено, що 18 жовтня 2024 року о 19 год 10 хв. по вул. Олега Антонова біля будинку № 29 у м. Вінниці водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «Hyundai», державний номерний знак НОМЕР_1 , під час об`їзду перешкоди, зокрема припаркованого транспортного засобу «Skoda», державний номерний знак НОМЕР_2 , не вибрав безпечної швидкості руху, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, не дотримався безпечної дистанції, внаслідок чого здійснив зіткнення з останнім. Унаслідок ДТП транспортні засоби зазнали механічні пошкодження з матеріальними збитками, чим порушив вимоги пунктів 13.1, 13.3, 2.3б Правил дорожнього руху.

Постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 06 листопада 2024 року у справі № 127/34877/24/22 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн 00 к.

Власником автомобіля «Skoda», державний номерний знак НОМЕР_2 , є ОСОБА_2 .

Згідно з договором добровільного страхування наземного транспорту «Все включено» № 228366Га3в від 03 жовтня 2023 року автомобіль «Skoda», державний номерний знак НОМЕР_2 , застрахований в АТ «СК «АРКС». Відповідно до пункту 25.1.3 цього договору страховик зобов`язаний при настанні страхового випадку здійснити виплату страхового відшкодування в порядку та в строк згідно з розділом 28 договору. Після виплати страхового відшкодування страховик має право пред`являти право вимоги відшкодування збитків до осіб, що винні в настанні страхового випадку та / або відповідальні за збитки (право регресу) (пункт 25.3.10 договору).

Власником автомобіля «Hyundai», державний номерний знак НОМЕР_1 , є ОСОБА_1 .

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 , як власника транспортного засобу «Hyundai», державний номерний знак НОМЕР_1 , застрахована у ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп», що підтверджується полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 222110440.

24 жовтня 2024 року ОСОБА_2 звернувся до АТ «СК «АРКС» із заявою про подію та на виплату за договором добровільного страхування наземного транспортного засобу № 228366Га3в від 03 жовтня 2023 року.

На підставі акта огляду транспортного засобу (дефектної відомості), рахунку-фактури № ДПС22-5961 від 24 жовтня 2024 року, ремонтної калькуляції № 1.003.24.0 від 24 жовтня 2024 року, страхового акта № ARX4290401 від 01 листопада 2024 року та розрахунку страхового відшкодування АТ «СК «АРКС» визнано подію страховим випадком та здійснено виплату страхового відшкодування у розмірі 39 673 грн 00 к., що підтверджується платіжним дорученням № 1096461 від 06 листопада 2024 року.

ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» компенсувало АТ «СК «АРКС» суму страхового відшкодування в розмірі 32 744 грн 98 к., що підтверджується платіжною інструкцією № ЗР004301 від 10 січня 2025 року.

Різниця між сумою страхового відшкодування, виплаченою АТ «СК «АРКС» за договором добровільного страхування, та сумою страхового відшкодування, виплаченою страховиком цивільно-правової відповідальності винної особи, склала 6 928 грн 02 к. (39 673 грн 00 к. – 32 744 грн 98 к.).

Відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, які спрямовані на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України, регулює Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі – Закон № 1961-IV).

Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та / або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 Закону № 1961-IV).

Згідно з статтею 6 Закону № 1961-IV страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та / або майну потерпілого.

Пунктом 22.1 статті 22 та статтю 29 Закону № 1961-IV передбачено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи, а у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Майнова шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (частина друга статті 1187 ЦК України).

Статтею 1188 ЦК України установлено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, зокрема шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Згідно з статтею 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

До страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки (стаття 993 ЦК України).

У разі наявності юридичних фактів, передбачених статтею 993 ЦК України, відбувається перехід права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика (суброгація). Нового зобов`язання із відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: від потерпілого (страхувальника) переходить страховику право вимоги до особи, відповідальної за завдання шкоди. Страховик внаслідок виконання обов`язку винної особи (боржника) перед потерпілим (кредитором), набуває права кредитора в частині фактичних витрат. При цьому деліктне зобов`язання не припиняться, але відбувається заміна сторони у цьому зобов`язанні (заміна кредитора) – замість потерпілої особи прав кредитора набуває страховик. Вживання терміну «перехід» означає, що право вимоги існувало раніше та продовжує існувати, але переходить від однієї особи до іншої, відповідно – від потерпілої особи у деліктному зобов`язанні до страховика.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18) зроблено висновок, що «стаття 1191 ЦК України та стаття 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», з одного боку, і стаття 993 ЦК України та стаття 27 Закону України «Про страхування», з іншого боку, регулюють різні за змістом правовідносини. У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку. Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. За умов, передбачених у статті 38 вказаного Закону, цей страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Згідно зі статтями 993 ЦК України та 27 Закону України «Про страхування» до страховика потерпілого переходить право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов`язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов`язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов`язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування. Такий перехід права вимоги є суброгацією».

Таким чином відповідно до статті 993 ЦК України та статті 27 Закону України «Про страхування» до ПрАТ «СК «АРКС» після виплати страхового відшкодування за договором майнового страхування в межах фактичних витрат перейшло право вимоги до особи, відповідальної за шкоду, в межах різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 червня 2023 року у справі № 757/48467/21-ц.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд першої інстанції встановив, що звертаючись до суду з цим позовом ПрАТ «СК «АРКС» посилалось на те, що воно, як страховик потерпілої у ДТП 18 жовтня 2024 року особи – ОСОБА_2 , власника пошкодженого автомобіля транспортного засобу «Skoda», державний номерний знак НОМЕР_2 , виплатило на ремонт вказаного автомобіля за договором добровільного страхування страхове відшкодування в сумі 39 673 грн 00 к. вартості відновлювального ремонту.

Оскільки страховик відповідача ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп», компенсувало АТ «СК «АРКС» суму страхового відшкодування в розмірі 32 744 грн 98 к., а різниця між виплаченим позивачем страховим відшкодуванням та сумою, виплаченою страховиком цивільно-правової відповідальності винної особи, становить 6 928 грн 02 к., то суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про те, що зазначена різниця підлягає стягненню з винної особи – ОСОБА_1 .

Такий висновок повністю узгоджується із усталеною практикою Верховного Суду, згідно з якою правильним є стягнення із винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком з урахуванням зносу деталей, оскільки деліктне зобов`язання винуватця зберігається до повного відшкодування потерпілому такої різниці (правовий висновок у постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі № 6-691цс15, у постановах Верховного Суду від 14 лютого 2018 року у справі № 754/1114/15-ц, від 13 червня 2019 року у справі № 587/1080/16-ц, від 04 грудня 2019 року у справі № 359/2309/17).

Щодо доводів апеляційної скарги про відсутність умов для застосування статті 1194 ЦК України через невикористаний ліміт за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності апеляційний суд зазначає, що поняття «недостатності страхової виплати» охоплює різницю, яка виникає внаслідок здійснення виплати за обов`язковим страхуванням з урахуванням фізичного зносу, тоді як відшкодування витрат на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту відбувається без його врахування, а тому така різниця правомірно стягується із завдавача шкоди для її повного відшкодування.

Доводи апеляційної скарги про те, що розрахунок ремонту нібито стосується правої сторони автомобіля за умови зіткнення з лівого боку, є необґрунтованими. Суд першої інстанції належним чином дослідив акт огляду транспортного засобу (дефектної відомості) та ремонтну калькуляцію № 1.003.24.0 від 24 жовтня 2024 року, на підставі яких здійснювалося визначення обсягу пошкоджень автомобіля «Skoda» внаслідок ДТП, яка сталася 18 жовтня 2024 року.

За загальними правилами доказування, визначеними статтями 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що у разі незгоди з визначеною сумою страхового відшкодування чи обсягом пошкоджень відповідач ОСОБА_1 не був позбавлений можливості надати до суду власні альтернативні розрахунки, заявляти клопотання про призначення у справі відповідної судової автотоварознавчої експертизи для перевірки правильності калькуляції чи локалізації пошкоджень. Проте ОСОБА_1 такими правами не скористався.

Таким чином доводи апеляційної скарги не є істотними і не дають підстав для висновку про порушення судом норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які є підставою для скасування чи зміни рішення суду.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

За змістом статті 374 ЦПК України апеляційний суд залишає судове рішення без змін, а скаргу без задоволення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення відповідно до норм матеріального права і з додержанням норм процесуального права (стаття 375 ЦПК України).

Керуючись статтями 367, 369, 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України апеляційний суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 15 червня 2026 року – без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий О. С. Панасюк

Судді: О. Ю. Береговий

В. П. Рибчинський