Суд: Сьомий апеляційний адміністративний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, з них
Дата: 01 листопада 2026 р.
Справа: №560/18426/25
Суддя: Залімський І. Г.
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 560/18426/25
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Блонський В.К.
Суддя-доповідач - Залімський І. Г.
02 листопада 2026 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Залімського І. Г.
суддів: Сушка О.О. Мацького Є.М. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 19 лютого 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,
В С Т А Н О В И В :
ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 19.02.2026 позов задоволено частково, ухвалено:
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 16.10.2025 № 220650006567 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах.
Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 01.01.2006 по 30.04.2006 та з 01.09.2006 по 30.09.2006 згідно із записами трудової книжки ( НОМЕР_1 ).
Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 період роботи з 07.10.2005 по 28.12.2020, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах відповідно до пункту 2 частини другої статті 114 Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».
Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 2 частини другої статті 114 Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні, та прийняти відповідне рішення.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати таке рішення, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неповного з`ясування обставин справи і, як наслідок, невірного вирішення справи та прийняття необґрунтованого рішення.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що до страхового стажу позивача не враховано періоди роботи з 01.01.2006 по 30.04.2006, з 01.09.2006 по 30.09.2006 згідно запису трудової книжки ( НОМЕР_1 ), оскільки в Індивідуальних відомостях про застраховану особу реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування відсутні відомості про сплату страхових внесків. До пільгового стажу за Списком № 2 не враховано період з 07.10.2005 по 28.12.2020 згідно з довідкою від 10.02.2025 № 1, оскільки відсутні відомості про належність посади зазначеній в пільговій довідці "молодша медична сестра-буфетниця в туберкульозному санаторію" до "молодших медичних сестер у туберкульозних закладах", які зазначені Постановою КМУ від 24.06.2016 №461.
Позивач та Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області не подали відзивів або письмових пояснень на апеляційну скаргу.
З урахуванням п.3 ч.1 ст.311 КАС України, суд вирішив розглядати дану справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Встановлено, що 09.10.2025 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 згідно п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону №1058-VI.
За принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровогорадській області від 16.10.2025 № 22065000656 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах згідно пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» в зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу (10 років).
До страхового стажу не зараховано періоди роботи з 01.01.2006 по 30.04.2006, з 01.09.2006 по 30.09.2006 відповідно до запису трудової книжки ( НОМЕР_1 ), оскільки відсутні відомості про сплату страхових внесків.
До пільгового стажу за Списком №2 не зараховано період роботи з 07.10.2005 по 28.12.2020 згідно з довідкою від 10.02.2025 №1, оскільки відсутні відомості про належність посади, яка зазначена в пільговій довідці «молодша медична сестра-буфетниця в туберкульозному санаторію» до «молодших медичних сестер у туберкульозних закладах», які передбачені постановою КМУ від 24.06.2016 № 461.
Страховий стаж позивача за підрахунком відповідача становить 35 років 04 дні. Пільговий стаж робіт за Списком №2 відсутній.
Вважаючи рішення відповідача щодо відмови у призначенні пенсії протиправним, позивач звернулася до суду.
Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що формальне посилання відповідача на відмінність у назві посади без належного дослідження характеру виконуваної роботи та умов праці суперечить вимогам статті 114 Закону №1058-IV, пункту 20 Порядку №637, а тому не може бути підставою для відмови у зарахуванні спірного періоду до пільгового стажу.
Колегія суддів погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції та враховує наступне.
Пунктом 2 частини другої статті 114 Закону №1058-VI для призначення пенсії за віком на пільгових умовах (Список № 2) необхідні страховий стаж не менше 25 років, а також пільговий стаж на роботах з шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2 - 10 років.
Працівникам, які не мають стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п`ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону, зокрема, жінкам - на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи.
Підставою для призначення пенсії за віком на пільгових умовах є наявність професії (посади) та виробництва у відповідному Списку, а також підтвердження шкідливих умов праці працівника за результатами атестації робочих місць за умовами праці впродовж повного робочого дня, встановленого для даного виробництва. Під повним робочим днем слід уважати виконання робіт в умовах, передбачених Списками, не менше 80 відсотків, робочого часу, установленого для працівників даного виробництва, професії чи посади, з урахуванням підготовчих, допоміжних, поточних ремонтних робіт, пов`язаних з виконанням своїх трудових обов`язків. Відсутність чи не підтвердження хоча б однієї з цих умов не дає права працівникові на пенсію за віком на пільгових умовах.
За вимогами статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та пунктів 1, 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (Порядок №637) основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі, коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
За змістом пункту 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Згідно пункту 20 Порядку №637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток №5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. Додатково в довідці наводяться такі відомості: стосовно жінок, які працюють доярками (операторами машинного доїння), свинарками-операторами на підприємствах сільського господарства (в тому числі в колгоспах) - про виконання встановлених норм обслуговування.
Встановлено, що вік позивача становить 56 років, страховий стаж позивача за підрахунком відповідача - 35 років 04 дні.
До страхового стажу позивача не враховано періоди роботи з 01.01.2006 по 30.04.2006, з 01.09.2006 по 30.09.2006 згідно з записом трудової книжки ( НОМЕР_1 ), оскільки в Індивідуальних відомостях про застраховану особу реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування відсутні відомості про сплату страхових внесків.
Пільговий стаж за позицією відповідача відсутній. До пільгового стажу за Списком № 2 не враховано період з 07.10.2005 по 28.12.2020 згідно з довідкою від 10.02.2025 № 1, оскільки відсутні відомості про належність посади зазначеної в пільговій довідці "молодша медична сестра-буфетниця в туберкульозному санаторію" до "молодших медичних сестер у туберкульозних закладах", які зазначені Постановою КМУ від 24.06.2016 №461.
Згідно зі статтею 62 Закон України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Встановлено, що у трудовій книжці позивача містяться належним чином оформлені записи про роботу у спірні періоди, які відповідачем не спростовані та не визнані недійсними у встановленому законом порядку.
Відповідно до статті 20 Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» обов`язок нарахування та сплати страхових внесків покладається на страхувальника (роботодавця).
Отже, застрахована особа не наділена повноваженнями контролювати повноту та своєчасність сплати страхових внесків роботодавцем, а тому не може нести негативні наслідки невиконання останнім своїх обов`язків.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховний Суд від 27.03.2018 у справі № 208/6680/16-а, від 04.09.2018 у справі № 522/2738/17 та від 21.02.2019 у справі № 816/1853/17, у яких зазначено, що несплата роботодавцем страхових внесків не може бути підставою для незарахування періоду роботи до страхового стажу, якщо факт роботи підтверджений належними доказами.
Крім того, таке рішення відповідача не відповідає принципу пропорційності, оскільки покладає на позивача надмірний та індивідуальний тягар відповідальності за дії третьої особи - роботодавця, що не є виправданим легітимною метою та не є необхідним у демократичному суспільстві.
Фактично відповідач переклав наслідки неналежного виконання роботодавцем публічно-правового обов`язку на застраховану особу, чим порушив баланс між публічними інтересами держави та правом позивача на соціальний захист.
Отже, відсутність у реєстрі застрахованих осіб відомостей про сплату страхових внесків не є належною та достатньою підставою для незарахування до страхового стажу позивача спірних періодів роботи, підтверджених записами трудової книжки.
Відповідно до пункту 2 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають працівники, зайняті повний робочий день на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2, за результатами атестації робочих місць.
Списком №2, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №461, у розділі «Охорона здоров`я» передбачено, зокрема, посаду молодшої медичної сестри у туберкульозних закладах.
Встановлено, що позивач у спірний період з 07.10.2005 по 28.12.2020 працювала у Малієвецькому обласному дитячому протитуберкульозному санаторії «Світанок», тобто у спеціалізованому закладі охорони здоров`я, діяльність якого безпосередньо пов`язана з лікуванням та профілактикою туберкульозу. Така обставина відповідачами не спростована.
У матеріалах пенсійної справи також міститься Перелік робочих місць виробництв, робіт, професій, посад і показників зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах по Малієвецькому обласному дитячому тубсанаторію "Світанок", відповідно до якого робота за професією з кодом 5132 24а-2а "молодша медична сестра буфетниця" дає право пільгового забезпечення на підставі матеріалів атестації робочих місць (наказ по затвердженню атестації № 50 від 20 листопада 2003 року, №93 від 17 листопада 2008 року, №41-н від 26 жовтня 2018 року).
У постанові Верховного Суду від 21.03.2023 у справі №460/1123/21 суд касаційної інстанції зазначив, що при вирішенні питання про зарахування спеціального стажу за Списком №2 орган Пенсійного фонду не вправі обмежуватися буквальним тлумаченням назви посади, а повинен досліджувати характер виконуваних робіт та умови праці, підтверджені належними доказами.
У постанові від 14.11.2023 у справі №380/7421/22 Верховний Суд дійшов висновку, що формальна невідповідність назви посади формулюванню, наведеному у Списку №2, не може бути підставою для відмови у зарахуванні пільгового стажу, якщо зі змісту посадових обов`язків та довідки підприємства вбачається виконання робіт у шкідливих умовах, передбачених відповідним Списком.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 18.04.2024 у справі №240/9876/22, у якій суд наголосив, що визначальним є встановлення факту роботи у відповідному закладі та характеру виконуваних обов`язків, а не формальна відмінність у назві посади.
У постанові Верховного Суду від 06.02.2025 у справі №520/13456/23 зазначено, що орган Пенсійного фонду зобов`язаний оцінювати подані уточнюючі довідки відповідно до пункту 20 Порядку №637 та не має права відмовляти у зарахуванні спеціального стажу лише з мотивів розбіжностей у найменуванні посади, якщо фактично виконувана робота відповідає роботам, передбаченим Списком №2.
Відтак, формальне посилання відповідача на відмінність у назві посади без належного дослідження характеру виконуваної роботи та умов праці суперечить вимогам статті 114 Закону №1058-IV, пункту 20 Порядку №637 та усталеній практиці Верховного Суду, а тому не може бути підставою для відмови у зарахуванні спірного періоду до пільгового стажу.
На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і прийшов до обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 315 та статті 316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
П О С Т А Н О В И В :
апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 19 лютого 2026 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.
ГоловуючийЗалімський І. Г.
СуддіСушко О.О. Мацький Є.М.
Оригінал: reyestr.court.gov.ua