Рішення від 02 листопада 2026 р. у справі №641/6141/26 — Слобідський районний суд міста Харкова

Провадження № 2/641/4028/2026Справа № 641/6141/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 листопада 2026 року м. Харків

Слобідський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Ященко С.О.,

за участю секретаря судового засідання Білей Є.П.,

прокурора Гончарова С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові за правилами загального позовного провадження цивільну справу № 641/6141/26

за позовною заявою Керівника Слобідської окружної прокуратури м. Харкова Ільєнкова О.О. в інтересах держави

позивач: Харківська міська рада

відповідач: ОСОБА_1

третя особа, яка не заявляє самостійний вимог на предмет спору: ОСОБА_2

про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою,

ВСТАНОВИВ:

Керівник Слобідської окружної прокуратури м. Харкова 24.06.2026 року за допомогою системи "Електронний суд" звернувся до Слобідського районного суду м. Харкова в інтересах держави в особі Харківської міської ради з позовом до ОСОБА_3 , в якому просить усунути перешкоди Харківській міській територіальній громаді в особі Харківської міської ради у здійсненні права на користування та розпорядження земельною ділянкою комунальної власності, розташованою за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом зобов`язання ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) знести об`єкт самочинного будівництва – нежитлову будівлю літ. «Ж1-1» загальною площею 29,6 кв.м., розташовану за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна № 2119527063101) з приведенням земельної ділянки під нею у придатний для подальшого використання стан.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що рішенням 22 сесії Харківської міської ради 24 скликання від 23.06.2004 № 105/04 ОСОБА_2 було надано в оренду земельну ділянку площею 0,0136 га за адресою: АДРЕСА_1 , для будівництва прибудови продовольчого магазину до існуючого житлового будинку та її подальшої експлуатації. Крім того, рішенням 10 сесії Харківської міської ради 5 скликання від 27.12.2006 № 221/06 їй додатково надано земельну ділянку орієнтовною площею 0,0255 га на період будівництва зазначеного об`єкта. У подальшому, у зв`язку з невиконанням умов щодо завершення будівництва у встановлений строк та розроблення і погодження проєкту відведення земельної ділянки, Харківська міська рада рішеннями від 17.04.2013 № 1093/13 та від 25.12.2013 № 1368/13 визнала відповідні рішення про надання земельних ділянок такими, що втратили чинність. Крім того, рішенням Господарського суду Харківської області від 08.07.2013 у справі № 922/1991/13 було розірвано договір оренди землі від 28.11.2005 № 69204/05, укладений між Харківською міською радою та ОСОБА_2 , і зобов`язано останню повернути земельну ділянку площею 0,0136 га територіальній громаді міста Харкова в особі Харківської міської ради з приведенням її у придатний для подальшого використання стан. Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 06.04.2017 зазначене рішення було скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в позові, однак постановою Вищого господарського суду України від 15.08.2017 постанову суду апеляційної інстанції скасовано, а рішення суду першої інстанції залишено в силі. При цьому під час обстеження земельної ділянки 11.03.2013 було встановлено, що вона не огороджена, будівництво не розпочато та не ведеться, а ОСОБА_2 не використовує її. Водночас 10.07.2020 державним реєстратором Дергачівської міської ради Харківської області Зоткіним С.В. прийнято рішення про державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на нежитлову будівлю літ. «Ж1-1» загальною площею 29,6 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 . Підставою для реєстрації зазначено технічний паспорт та довідку № 150 від 03.07.2020, видані ТОВ «МАШБУДТОРГ», відповідно до якої будівлю зведено з профнастилу. Надалі на підставі договорів купівлі-продажу від 30.07.2020 № 2188 та від 31.07.2020 № 2214 право власності на зазначений об`єкт набула ОСОБА_1 . Зазначає, що документи, подані для державної реєстрації права власності на спірну будівлю, не відповідали вимогам законодавства. Зокрема, відомості про присвоєння об`єкту адреси в Єдиному адресному реєстрі міста Харкова відсутні, рішення про присвоєння йому адреси уповноваженими органами не приймалися, а інформація про документи дозвільного характеру на виконання будівельних робіт та прийняття об`єкта в експлуатацію в Реєстрі будівельної діяльності відсутня. Також містобудівні умови та обмеження для проєктування об`єкта за вказаною адресою не надавалися. Крім того, відповідно до інформації Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та відомостей Департаменту земельних відносин Харківської міської ради, речові права ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на земельну ділянку під спірною будівлею не зареєстровані. Після припинення правових підстав користування земельною ділянкою Харківською міською радою також не приймалися рішення про її передачу у власність, надання в користування (оренду) або продаж.

Ухвалою Слобідського районного суду м. Харкова від 26.06.2026 року задоволено клопотання прокуратури про забезпечення позову.

Ухвалою Слобідського районного суду м. Харкова від 29.06.2026 року позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.

Ухвалою Слобідського районного суду м. Харкова від 08.07.2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження по справі за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Слобідського районного суду м. Харкова від 01.09.2026 року закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.

У судовому засіданні прокурор Гончаров С.В. вимоги позовної заяви підтримав в повному обсязі, просить її задовольнити.

Представник Харківської міської ради у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки не повідомив.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання повторно не з`явилась, про дату, час і місце розгляду справи повідомлена у встановленому законом порядку шляхом направлення судової повістки на адресу зареєстрованого місця проживання, причини неявки суду не повідомила, відзив на позов не надала.

Третя особа, яка не заявляє самостійний вимог на предмет спору, ОСОБА_2 у судове засідання не з`явилась, про дату, час і місце розгляду справи повідомлена у встановленому законом порядку шляхом направлення судової повістки на адресу місця проживання, причини неявки суду не повідомила.

У відповідності до приписів ст. 280 ЦПК України суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази в їх сукупності, судом встановлені наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

З довідки № 150 від 03.07.2020 року, виданої ТОВ "Машбудторг" встановлено, що обстежено об`єкт нерухомого майна та проведено комплекс робіт, за результатами якого встановлено, що нежитлова будівля літ. "Ж1-1" у АДРЕСА_1 , загальною площею 29,6 кв.м., побудована з профнастилу у 1990 році.

З копії договору купівлі-продажу частки нежитлової будівлі від 31.07.2020 року встановлено, що ОСОБА_2 передала у власність ОСОБА_1 1/2 частку нежитлової будівлі літ. "Ж1-1", загальною площею 29,6 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , вартістю 44000 грн.

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 04.06.2026, за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на 1/2 частку нежитлової будівлі літ. «Ж1-1» загальною площею 29,6 кв. м, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі договору купівлі-продажу від 31.07.2020 № 2214, а також на іншу 1/2 частку зазначеного об`єкта нерухомого майна на підставі договору купівлі-продажу від 30.07.2020 № 2188.

Рішенням Господарського суду Харківської області у справі № 922/1991/13 розірвано договір оренди землі від 28 листопада 2005 року № 69204/05, зареєстрований у Харківській регіональній філії ДП «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах» в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі, укладений між Харківською міською радою та СПДФО ОСОБА_2 та зобов`язано останню повернути земельну ділянку, загальною площею 0,0136 га по АДРЕСА_1 в особі Харківської міської ради з приведенням її у придатний для подальшого використання стан.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 06.04.2017 у справі № 922/1991/13 апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 задоволено, а рішення Господарського суду Харківської області від 08.07.2013 у справі № 922/1991/13 скасовано та прийнято нове рішення, яким у позові відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 15.08.2017 у справі № 922/1991/13 касаційну скаргу Харківської міської ради на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 06.04.2017 задоволено. Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 06.04.2017 у справі № 922/1991/13 Господарського суду Харківської області скасовано. Рішення Господарського суду Харківської області від 08.07.2013 залишено в силі.

29.08.2024 року Керівник Слобідської окружної прокуратури м. Харкова звернувся з листом до Харківської міської ради, в якому зазначає, що вивченням відомостей з відкритих джерел виявлено, що державним реєстратором Зоткіним С.В. на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) № 53057112 від 10.07.2020 року зареєстровано 08.07.2020 право власності за ОСОБА_2 на нежитлову будівлю літ. "Ж1-1", загальною площею 29,6 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 на підставі технічного паспорту від 03.07.2020 та довідки про обстеження об`єкта нерухомого майна від 03.07.2020 року. Надалі, 1/2 частина вказаного об`єкту нерухомого майна 30.07.2020 на підставі договору купівлі-продажу № 2188 від 30.07.2020 та 1/2 частина вказаного об`єкту нерухомого майна 31.07.2020 на підставі договору купівлі-продажу № 2214 від 31.07.2020 перейшли у власність ОСОБА_1 . При цьому, відповідно до відомостей з Реєстру будівельної діяльності Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва замовником ОСОБА_2 не подавалися та не отримувалися будь-які документи на проведення підготовчих чи будівельних робіт на вищевказаний об`єкт нерухомого майна, та відсутні відомості про введення об`єкта в експлуатацію. Таким чином, право власності не нежитлову будівлю зареєстровано без наявного права власності чи користування на земельну ділянку під об`єктом будівництва.

З листа Харківської міської ради від 17.09.2024 року встановлено, що:

Пунктом 62 рішенням 22 сесії Харківської міської ради 24 скликання від 23.06.2004 № 105/4 вирішено надати в оренду ОСОБА_2 земельну ділянку по АДРЕСА_1 загальною площею 0,0136 га для будівництва прибудови продовольчого магазину до існуючого житлового будинку до 01.06.2006, але не пізніше прийняття об`єкту до експлуатації та для подальшої експлуатації до 01.12.2029.

Пунктом 9 рішенням 10 сесії Харківської міської ради 5 скликання від 27.12.2006 № 221/06 вирішено надати додатково ОСОБА_2 земельну ділянку по АДРЕСА_1 площею, орієнтовно, 0,0255 га на період будівництва прибудови продовольчого магазину.

Рішенням 23 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 17.04.2013 № 1093/13 вирішено, що у зв`язку з невиконанням вимог рішення Харківської міської ради від 23.06.2004 № 105/04 та рішення від 27.12.2006 № 221/06 в частині необхідності завершення будівництва об`єкту у строк до 01.06.2006, враховуючи положення ст.ст. 11, 416, 509, 525, 526, 629 Цивільного кодексу України вважати таким, що втратили чинність п. 62 додатку 1 до рішення 22 сесії Харківської міської ради 24 скликання від 23.06.2004 № 105/04 та п. 9 додатку 1 до рішення 10 сесії Харківської міської ради 5 скликання від 27.12.2006 № 221/06.

Рішенням 29 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 25.12.2013 № 1368/13 вирішено, що у зв`язку з невиконанням вимог п. 2.1. рішення Харківської міської ради № 221/06 від 27.12.2006 в частині необхідності розробки та погодження проекту відведення земельної ділянки по АДРЕСА_3 , враховуючи положення ст.ст. 11, 416, 509, 525, 526, 610, 611, 629 Цивільного кодексу У країни, визнати таким, що втратив чинність пункт 9 додатку до рішення Харківської міської ради № 221/06 від 27.12.2006.

Керівником Слобідської окружної прокуратури на адресу Харківської міської ради направлено повідомлення, в якому прокурор зазначив, що Харківська міська рада визначила способом захисту порушених інтересів територіальної громади - знесення самочинно збудованої нежитлової будівлі, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Однак Харківська міська рада до цього часу не здійснила захист порушених інтересів держави, в зв`язку з чим окружною прокуратурою підготовлено та буде скеровано позовну заяву в інтересах держави в особі ХМР до ОСОБА_1 , третя особа: ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою.

Застосування будь-якого способу захисту цивільного права та інтересу має бути об`єктивно виправданим та обґрунтованим. Це означає, що: застосування судом способу захисту, обраного позивачем, повинно реально відновлювати його наявне суб`єктивне право, яке порушене, оспорюється або не визнається; обраний спосіб захисту повинен відповідати характеру правопорушення; застосування обраного способу захисту має відповідати цілям судочинства; застосування обраного способу захисту не повинно суперечити принципам верховенства права та процесуальної економії, зокрема не повинно спонукати позивача знову звертатися за захистом до суду (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року в справі № 916/1415/19 (пункт 6.13), від 26 січня 2021 року в справі № 522/1528/15 (пункт 82), від 08 лютого 2022 року в справі № 209/3085/20 (пункт 24)).

Спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію. Тобто цей захист має бути повним і забезпечувати у такий спосіб досягнення мети правосуддя та процесуальну економію (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 лютого 2020 року в справі № 910/3009/18 (пункт 63)).

Відповідно до частини першої статті 142 Конституції України матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є, серед іншого, земля, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах.

Конституція України наділяє територіальні громади правом безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляти майном, що є в комунальній власності (стаття 143).

Суб`єктами права власності на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування (пункт б частини першої статті 80 ЗК України).

Землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об`єкти комунальної власності (частини перша, друга статті 83 ЗК України).

Відповідно до частини 2 та пункту «б» частини третьої статті 152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, крім іншого, шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.

Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об`єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, укладати договори в рамках державно-приватного партнерства, у тому числі концесійні договори, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об`єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду (частина п`ята статті 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Відповідно до частин другої, четвертої статті 26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (тут і далі в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) суб`єкти містобудування зобов`язані додержуватися містобудівних умов та обмежень під час проектування і будівництва об`єктів. Право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації.

У статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Із офіційним визнанням державою права власності пов`язується можливість матеріального об`єкта (майна) перебувати у цивільному обороті та судового захисту права власності на нього.

Отже, законодавець визначив, що до інших правових наслідків, окрім офіційного визнання і підтвердження державою відповідних юридичних фактів, встановлюючи презумпцію правильності зареєстрованих відомостей з реєстру для третіх осіб, застосування норм Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не призводить. Державна реєстрація права власності на нерухоме майно є одним з юридичних фактів у юридичному складі, необхідному для виникнення права власності, а самостійного значення щодо підстав виникнення права власності не має.

Таким чином, системний аналіз наведених положень законодавчих актів дає змогу стверджувати, що державна реєстрація визначає лише момент, після якого виникає право власності, за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення права власності.

Відповідно до частини першої статті 375 ЦК України власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам.

Згідно із частиною першою статті 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Отже, правовий режим самочинного будівництва врегульовано статтею 376 ЦК України. Норми зазначеної статті є правовим регулятором відносин, які виникають у зв`язку із здійсненням самочинного будівництва.

Стаття 376 ЦК України розміщена у главі 27 «Право власності на землю (земельну ділянку)», тобто правовий режим самочинного будівництва пов`язаний з питаннями права власності на землю.

Знаходження на земельній ділянці одного власника об`єкта нерухомості (будівлі, споруди) іншого власника істотно обмежує права власника землі, при цьому таке обмеження є безстроковим. Так, власник землі в цьому разі не може використовувати її ані для власної забудови, ані іншим чином і не може здати цю землю в оренду будь-кому, окрім власника будівлі чи споруди. Тому державна реєстрація будівлі, споруди на чужій земельній ділянці є фактично і реєстрацією обмеження права власника землі (пункт 84 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 916/1608/18).

Отже, самочинне будівництво нерухомого майна особою, яка не є власником земельної ділянки, слід розглядати як порушення прав власника відповідної земельної ділянки.

Разом із цим сам по собі факт державної реєстрації права власності на самочинно побудовану будівлю, споруду, не слід розглядати як окреме відносно факту самочинного будівництва порушення прав власника земельної ділянки.

Права власника земельної ділянки порушуються в результаті факту самочинного будівництва, а не державної реєстрації права власності на самочинно побудоване майно. Державна реєстрація права власності на самочинно побудовану будівлю, споруду поза встановленим статтею 376 ЦК України порядком за особою, яка таке будівництво здійснила, лише додає до вже існуючих фактичних обмежень (які з`явились безпосередньо з факту самочинного будівництва) власника земельної ділянки в реалізації свого права власності додаткові юридичні обмеження.

Отже, здійснення третьою особою самочинного будівництва нежитлової будівлі літ. "Ж1-1" по АДРЕСА_1 , та подальше відчуження такої будівлі відповідачу порушує права позивача на користування та розпорядження земельною ділянкою, на якій спірні об`єкти нерухомості побудовані.

Належними вимогами, які може заявити особа - власник земельної ділянки, на якій здійснено (здійснюється) самочинне будівництво, для захисту прав користування та розпорядження такою земельною ділянкою, є вимога про знесення самочинно побудованого нерухомого майна або вимога про визнання права власності на самочинно побудоване майно. (пункт 113 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.11.2023 у справі № 916/1174/22).

Юридичні перешкоди для власника земельної ділянки, які виникли внаслідок реєстрації права власності на самочинно збудоване майно, усуваються внаслідок задоволення судом належних позовних вимог:

1) або про знесення самочинно побудованого нерухомого майна (внаслідок демонтажу якого на підставі пункту 1 частини першої, частини другої статті 14 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно» закриваються відповідний розділ у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстраційна справа);

2) або про визнання права власності на самочинно побудоване майно (таке судове рішення є підставою для державної реєстрації права власності на відповідне майно згідно з пунктом 9 частини першої статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно»).

У категорії справ, за обставинами яких певна особа неправомірно зареєструвала право власності на самочинно побудоване майно, неналежною є як вимога про скасування рішення (запису) про реєстрацію права власності, так і вимога про припинення права власності (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15 листопада 2023 року у справі № 916/1174/22 (пункт 154)).

Вказаний висновок є застосовним до спірних правовідносин з огляду на предмет та підстави позовних вимог та на твердження позивача про те, що спірне майно має характер самочинного.

З листа директора департаменту земельних відносин Харківської міської ради від 14.04.2025 № 3041/0/225-25 вбачається, що ефективним способом захисту порушених прав та інтересів міської ради є вимога про знесення самочинно побудованого нерухомого майна, що узгоджується з позовними вимогами керівника Слобідської окружної прокуратури м. Харкова у цій справі.

Судовим рішенням про знесення спірного об`єкта нерухомості суд вирішує подальшу юридичну долю самочинно побудованого майна (спірного об`єкта нерухомості). Якщо право власності на об`єкт самочинного будівництва зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, у разі задоволення позовної вимоги про знесення об`єкта самочинного будівництва суд у мотивувальній частині рішення повинен надати належну оцінку законності такої державної реєстрації. Якщо суд дійде висновку про незаконність державної реєстрації права власності на об`єкт самочинного будівництва, таке судове рішення є підставою для закриття розділу Державного реєстру прав та реєстраційної справи з огляду на положення пункту 5 частини першої статті 14 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (розділ Державного реєстру прав та реєстраційна справа закриваються в разі набрання законної сили судовим рішенням, яким скасовується рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, на підставі якого відкрито відповідний розділ) (п.п. 136-138 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.11.2023 у справі № 916/1174/22).

Відповідно до ст. 212 Земельного кодексу України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Земельна ділянка, на якій перебуває спірний об`єкт нерухомого майна належить територіальній громаді міста Харкова, а Харківська міська рада не приймала рішення щодо надання дозволу на забудову цієї земельної ділянки. За обставин відсутності документа, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта, а також документа, що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на земельну ділянку, на якій розташоване нерухоме майно, суд дійшов висновку, що у державного реєстратора були відсутні законні підстави для вчинення оспорюваної реєстраційної дії, оскільки довідка та технічний паспорт не є достатніми та вичерпними документами, на підставі яких здійснюється державна реєстрація права власності на об`єкт нерухомого майна.

Отже, знесення самочинно побудованого спірного об`єкта нерухомості відповідно до частини четвертої статті 376 ЦК України є належним та ефективним способом захисту прав власника земельної ділянки, на якій здійснено самочинне будівництво.

З урахуванням системного аналізу зазначених вище норм та матеріалів справи, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог про зобов`язання ОСОБА_1 звільнити земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , з одночасним приведенням її у придатний для подальшого використання стан шляхом знесення об`єкту самочинного будівництва - нежитлової будівлі літ. «Ж1-1», загальною площею 29,6 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна № 2119527063101).

В п. 23 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» наголошується, що п.1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, а в п.58 рішення Європейського суд у справі «Серявін та інші проти України» зазначається про те, що призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті… Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватися публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії»).

З огляду на викладене, оцінивши надані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, а також належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, перевіривши всі доводи і заперечення сторін, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги прокурора підлягають задоволенню.

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до ст. 141 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 4, 10-13, 76 - 81, 263-265, 268, 280-283 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Керівника Слобідської окружної прокуратури м. Харкова Ільєнкова О.О. в інтересах держави в особі Харківської міської ради до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійний вимог на предмет спору: ОСОБА_2 , про усунення перешкод в користування та розпорядженні ділянкою комунальної власності задовольнити в повному обсязі.

Усунути перешкоди Харківській міській територіальній громаді в особі Харківської міської ради у здійсненні права на користування та розпорядження земельною ділянкою комунальної власності, розташованою за адресою: АДРЕСА_1 .

Зобов`язати ОСОБА_1 знести об`єкт самочинного будівництва – нежитлову будівлю літ. «Ж1-1», загальною площею 29,6 кв.м., розташовану за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна № 2119527063101) з приведенням земельної ділянки під нею у придатний для подальшого використання стан.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Харківської обласної прокуратури витрати по сплаті судового збору у розмірі 3993 (три тисячі дев`ятсот дев`яносто три) грн. 60 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення може бути оскаржене позивачем або третьою особою в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Позивач: Слобідська окружна прокуратура м. Харкова (адреса місцезнаходження: вул. Тепловозна, 8, м. Харків, код 0291010826) в інтересах держави в особі Харківської міської ради (адреса місцезнаходження: м-н. Конституції, 7, м. Харків, код 04059243).

Відповідач: ОСОБА_1 (адреса місця проживання: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Третя особа: ОСОБА_2 (адреса місця проживання: АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_2 ).

Повне судове рішення складено 03.11.2026 року.

Суддя С.О.Ященко