Суд: Сьомий апеляційний адміністративний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: звільнення з публічної служби, з них
Дата: 01 листопада 2026 р.
Справа: №560/8927/25
Суддя: Залімський І. Г.
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 560/8927/25
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Печений Є.В.
Суддя-доповідач - Залімський І. Г.
02 листопада 2026 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Залімського І. Г.
суддів: Мацького Є.М. Сушка О.О. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 20 лютого 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити дії,
В С Т А Н О В И В :
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив:
- визнати протиправними дії та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області № 5 від 07 лютого 2025 року щодо відмови у призначенні йому пенсії за вислугу років відповідно до вимог Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-XII (Закон № 2262-XII);
- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області прийняти рішення щодо призначення йому пенсії за вислугу років відповідно до Закону № 2262-XII та провести нарахування і виплату пенсії.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 10.05.2025 позов задоволено частково, ухвалено:
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області № 5 від 07 лютого 2025 року про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до Закону № 2262-XII.
Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за вислугу років відповідно до Закону № 2262-XII та прийняти нове рішення за результатами такого розгляду з урахуванням правової позиції суду, викладеної в цьому рішенні суду.
У задоволенні решти позовних вимог – відмовити.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати таке рішення, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неповного з`ясування обставин справи і, як наслідок, невірного вирішення справи та прийняття необґрунтованого рішення.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що позивач з 03.01.2025 призваний на військову службу за мобілізацією та включений до списків особового складу військової частини, а тому він набуде право на пенсію за вислугу років лише після звільнення з військової служби.
Позивач подав відзив на апеляційну скаргу відповідача в якому вказав на законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, а також на безпідставність доводів апеляційної скарги.
З урахуванням п.3 ч.1 ст.311 КАС України, суд вирішив розглядати дану справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, згідно із витягом із наказу ГУ ДСНС України у Хмельницькій області від 03.01.2025 № 6, ОСОБА_1 звільнено зі служби цивільного захисту з 03.01.2025 у зв`язку із закінченням строку контракту, з виключенням зі списків особового складу та всіх видів забезпечення.
У наказі зазначено календарну вислугу років понад 25 років станом на день звільнення, а також міститься посилання на поіменний список військовозобов`язаних, призваних територіальним центром комплектування та соціальної підтримки, відповідно до якого позивача призвано на військову службу за мобілізацією та направлено до відповідної військової частини.
Подання уповноваженого органу ДСНС та інші документи для призначення позивачеві пенсії за вислугу років надійшли до ГУ ПФУ та зареєстровані 29.01.2025 року, після звільнення позивача зі служби цивільного захисту.
Рішенням ГУ ПФУ в Хмельницькій області № 5 від 07.02.2025 відмовлено у призначенні ОСОБА_1 пенсії за вислугу років за Законом № 2262-XII.
Підставою відмови визначено те, що позивач з 03.01.2025 призваний на військову службу за мобілізацією та включений до списків особового складу військової частини, а тому він набуде право на пенсію за вислугу років лише після звільнення з військової служби.
Позивач не погодився із вказаною відмовою та звернувся до суду.
Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що: у позивача наявні усі правові передумови для реалізації права на пенсію за вислугу років; відмова відповідача у призначенні пенсії з мотивів мобілізації є протиправною; разом з тим конкретний розмір пенсії, дата початку її виплати, можливі надбавки та доплати потребують здійснення спеціальних розрахунків та застосування підзаконних актів, що відноситься до компетенції відповідача.
Колегія суддів погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції та враховує наступне.
Згідно із ст. 1-2 Закону № 2262-XII право на пенсійне забезпечення на умовах цього Закону мають звільнені зі служби (крім випадків призначення пенсії в разі втрати годувальника дружині (чоловіку) з урахуванням вимог частини п`ятої статті 30 цього Закону, яка призначається незалежно від звільнення зі служби): а) особи з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу; б) особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України, поліцейські, співробітники Служби судової охорони, особи начальницького складу податкової міліції, особи, які мають спеціальні звання Бюро економічної безпеки України, особи начальницького і рядового складу Державної кримінально-виконавчої служби України, особи начальницького і рядового складу органів і підрозділів цивільного захисту, особи начальницького і рядового складу Державного бюро розслідувань; в) особи із числа військовослужбовців Збройних Сил, інших військових формувань, органів державної безпеки і внутрішніх справ колишнього Союзу РСР, Національної гвардії України, Прикордонних військ України, військ цивільної оборони України; г) особи начальницького і рядового складу державної пожежної охорони, особи начальницького і рядового складу Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України; д) громадяни інших держав із числа військовослужбовців збройних сил та інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства цих держав, які постійно проживають в Україні, і відповідно до міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, їх пенсійне забезпечення здійснюється згідно із законодавством держави, на території якої вони проживають; е) особи, зазначені у статтях 3 і 4 цього Закону; є) особи із числа військовослужбовців строкової служби та члени сімей осіб з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за висновків суду обставинам справи, що призвело до неповного з`ясування обставин справи і, як наслідок, невірного вирішення справи та прийняття необґрунтованого рішення.
Відповідно до ст. 2 Закону № 2262-XII військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають право на пенсійне забезпечення, пенсії відповідно до цього Закону призначаються і виплачуються після звільнення їх зі служби.
Пенсіонерам з числа військовослужбовців та осіб, які отримують пенсію за цим Законом, у разі повторного прийняття їх на військову службу до Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України та Державної спеціальної служби транспорту, службу до Національної поліції, Державного бюро розслідувань, Національного антикорупційного бюро України, Бюро економічної безпеки України, Служби судової охорони, органів та підрозділів цивільного захисту та Державної кримінально-виконавчої служби України виплата пенсій на час їх служби припиняється. При наступному звільненні із служби цих осіб виплата їм пенсій здійснюється з урахуванням загальної вислуги років на день останнього звільнення.
Пенсіонерам із числа військовослужбовців та осіб, які отримують пенсію за цим Законом, у разі призову їх на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або прийняття за контрактом на військову службу чи службу цивільного захисту, в тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, служби цивільного захисту, до Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, органів та підрозділів цивільного захисту під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення виплата пенсій не припиняється. Після звільнення із служби таких осіб виплата їм пенсій здійснюється з урахуванням додаткової вислуги років від часу призову їх на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або повторного прийняття їх на службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, служби цивільного захисту до дня фактичного звільнення. Якщо новий розмір пенсії цих осіб буде меншим за розмір, який вони отримували до призову або повторного прийняття їх на службу, виплата їм пенсій здійснюється у розмірі, який вони отримували до призову або прийняття на службу в особливий період.
Військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом пенсії по інвалідності, а членам їх сімей пенсії в разі втрати годувальника призначаються незалежно від тривалості служби.
Згідно із пунктом «а» статті 12 Закону № 2262-XII пенсія за вислугу років призначається: а) особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"-"д", "ж", "з" статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби: по 30.09.2011 і на день звільнення мають вислугу 20 років і більше; з 1 жовтня 2011 року по 30 вересня 2012 року і на день звільнення мають вислугу 20 календарних років та 6 місяців і більше; з 1 жовтня 2012 року по 30 вересня 2013 року і на день звільнення мають вислугу 21 календарний рік і більше; з 1 жовтня 2013 року по 30 вересня 2014 року і на день звільнення мають вислугу 21 календарний рік та 6 місяців і більше; з 1 жовтня 2014 року по 30 вересня 2015 року і на день звільнення мають вислугу 22 календарних роки і більше; з 1 жовтня 2015 року по 30 вересня 2016 року і на день звільнення мають вислугу 22 календарних роки та 6 місяців і більше; з 1 жовтня 2016 року по 30 вересня 2017 року і на день звільнення мають вислугу 23 календарних роки і більше; з 1 жовтня 2017 року по 30 вересня 2018 року і на день звільнення мають вислугу 23 календарних роки та 6 місяців і більше; з 1 жовтня 2018 року по 30 вересня 2019 року і на день звільнення мають вислугу 24 календарних роки і більше; з 1 жовтня 2019 року по 30 вересня 2020 року і на день звільнення мають вислугу 24 календарних роки та 6 місяців і більше; з 1 жовтня 2020 року або після цієї дати і на день звільнення мають вислугу 25 календарних років і більше.
До календарної вислуги років зараховується також період, зазначений у частині другій статті 17 цього Закону.
Відтак, умовами для призначення пенсії за вислугу років для позивача, звільненого 03.01.2025, є: належність до кола осіб, на яких поширюється дія Закону № 2262-XII; звільнення зі служби (у відповідному органі); наявність 25 і більше календарних років вислуги на день звільнення; звернення із заявою про призначення пенсії у встановленому порядку.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону № 2262-XII, затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 № 3-1 (Порядок № 3-1), визначає, що: заява про призначення пенсії за вислугу років подається особою, звільненою зі служби, до органу, що призначає пенсію, як правило, через уповноважений орган за останнім місцем служби; до заяви додаються витяг з наказу про звільнення та виключення зі списків особового складу, розрахунок вислуги років, грошовий атестат, довідки про види грошового забезпечення тощо.
Водночас, Порядок № 3-1 не встановлює як умову звернення відсутність будь-якого іншого виду служби на момент подачі документів.
Стаття 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII визначає моменти початку та закінчення проходження військової служби, які застосовні при встановлення періоду військової служби, проте не змінюють змісту умов призначення пенсії за Законом № 2262-XII, який регулює пенсійні правовідносини.
Верховний Суд у постанові від 10.12.2024 у справі № 520/5695/23 наголосив, що: визначальним є момент, коли особа почала реалізовувати право на призначення пенсії, тобто звернулася із заявою й документами до уповноваженого органу; право на пенсію за вислугу років визначається виходячи з законодавства, чинного на момент такого звернення, а не на момент набуття вислуги чи в інший час; календарна вислуга років – це тривалість служби, визначена в повних календарних роках; пільгова вислуга може враховуватися лише для обчислення розміру пенсії, але не для набуття права на неї.
Встановлено, що позивач проходив службу у підрозділах ДСНС (служба цивільного захисту) та має статус особи, на яку поширюється дія Закону № 2262-XII.
На день звільнення позивач має понад 25 календарних років вислуги, що відповідає вимогам пункту «а» статті 12 Закону № 2262-XII у редакції, чинній станом на дату виникнення спірних правовідносин.
Подання уповноваженого органу ДСНС та документи для призначення пенсії зареєстровані у ГУ ПФУ 29.01.2025, тобто після звільнення зі служби цивільного захисту.
Отже, станом на момент звернення та на момент прийняття оскаржуваного рішення усі передбачені Законом № 2262-XII умови для реалізації права на пенсію за вислугу років у позивача були наявні.
Єдиною підставою відмови стало те, що позивач з 03.01.2025 призваний на військову службу за мобілізацією та включений до списків особового складу військової частини, а отже, на думку відповідача, не виконується умова «після звільнення зі служби» в розумінні ст. 2 Закону № 2262-XII.
Однак, норми статті 2 Закону № 2262-XII пов`язують призначення пенсії з фактом звільнення зі служби, а не з відсутністю будь-якого іншого виду служби на момент звернення за пенсією. Законодавець допускає поєднання статусу пенсіонера за Законом № 2262-XII та статусу військовослужбовця, а у разі повторної служби передбачає механізми збереження та перерахунку пенсії.
Факт призову позивача на військову службу не скасовує юридичного факту його звільнення зі служби цивільного захисту, який уже настав і підтверджений наказом від 03.01.2025 № 6, і саме цей факт є підставою для призначення пенсії за вислугу років.
Враховуючи наявність у позивача необхідного календарного стажу та факту звільнення зі служби цивільного захисту, факт звернення за призначенням пенсії після звільнення, а також те, що повторне проходження служби за мобілізацією не є перешкодою для реалізації пенсійних прав за Законом № 2262-XII, апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення позову.
На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і прийшов до обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 315 та статті 316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
П О С Т А Н О В И В :
апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 20 лютого 2026 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.
ГоловуючийЗалімський І. Г.
СуддіМацький Є.М. Сушко О.О.
Оригінал: reyestr.court.gov.ua