Суд: Галицький районний суд м. Львова
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: про розірвання шлюбу
Дата: 01 листопада 2026 р.
Справа: №461/3288/26
Суддя: Мироненко Л. Д.
Справа №461/3288/26
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
02 листопада 2026 року м.Львів
Галицький районний суд м. Львова в складі головуючого судді Мироненко Л.Д., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів,-
ВСТАНОВИВ:
Позовні вимоги.
Позивачка звернулася до суду із зазначеною позовною заявою. Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивачка зазначає, що 14.12.2019 року між нею та відповідачем було зареєстровано шлюб, відділом державної реєстрації актів цивільного стану по Слобідському та Основ`янському районах у м. Харкові головного територіального управління юстиції у Харківській області. У шлюбі у сторін народились двоє дітей, а саме донька ОСОБА_3 – ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 – ІНФОРМАЦІЯ_2 , які станом на момент подання позову проживають разом із позивачкою.
Позивачка зазначає, що з 14.10.2025 року шлюбні відносини фактично припинені, сторони разом не проживають та не ведуть спільного господарства. У зв`язку із чим позивач вважає, що збереження шлюбу є неможливим та недоцільним.
Разом із тим, позивач просить суд стягнути з ОСОБА_2 аліменти у розмірі 15 000 грн. щомісячно на кожну дитину починаючи з дня подання позову та до досягнення ними повноліття, в обґрунтування вимоги зазначає, що діти проживають разом із нею та перебувають повністю на її повному утриманні, в той час відповідач участі у вихованні та матеріальному забезпеченні участі не бере, а враховуючи фактичні витрати на утримання дітей, рівень цін вважає заявлений розмір аліментів обґрунтованим.
У зв`язку з вищенаведеним, просить позов задовольнити у повному обсязі.
Рух справи в суді.
Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 07.05.2026 року було відкрито провадження по справі та вирішено здійснювати розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Позиція сторін у справі.
Повідомлення відповідача здійснювалось шляхом надсилання копії позову та ухвали про відкриття провадження на адресу, зареєстрованого місця проживання відповідача, відповідно до відповіді з єдиного державного демографічного реєстру. Рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення повернулося на адресу суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».
Верховний суд у постанові від 10 травня 2023 року у справі № 755/17944/18 сформував правовий висновок про те, що наявна в матеріалах справи довідка поштового відділення з позначкою про неможливість вручення судової повістки у зв`язку «відсутній за вказаною адресою» вважається належним повідомленням сторони про дату судового розгляду. Зазначене свідчить про умисне неотримання судової повістки.
Відповідно до пункту 3 частини сьомої статті 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.
Згідно частини 8 статті 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Встановлені судом фактичні обставини справи.
14.12.209 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 було укладено шлюб, який зареєстрований відділом державної реєстрації актів цивільного стану по Слобідському та Основ`янському районах у м. Харкові головного територіального управління юстиції у Харківській області, про що у книзі реєстрації актів про одруження зроблено запис № 890, відповідно до свідоцтва серії НОМЕР_1 .
ІНФОРМАЦІЯ_3 у сторін народилась донька ОСОБА_3 , відповідно до свідоцтва серії НОМЕР_2 .
ІНФОРМАЦІЯ_4 у сторін народився син ОСОБА_6 , відповідно до свідоцтва НОМЕР_3 .
Відповідно до довідки №61416/19-536-167, ОСОБА_4 відповідно до рішення Консульства України в Малазі від 04.10.2023 року набув громадянства України.
Згідно з довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 14.05.2026 року № 1309-5004045912, позивачка взята на облік як внутрішньо переміщена особа, яка перемістилася з АДРЕСА_1 та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 .
Згідно з довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 14.05.2026 року № 1309-5004045913, донька ОСОБА_3 взята на облік як внутрішньо переміщена особа, яка перемістилася з АДРЕСА_1 та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 .
Згідно з довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 14.05.2026 року № 1309-5004167296, син ОСОБА_4 взятий на облік як внутрішньо переміщена особа, яка перемістилася з АДРЕСА_1 та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 .
Судом також встановлено, що спільне життя позивача з відповідачем не склалось, внаслідок чого шлюбні відносини між ними фактично припинилися, подальше спільне життя, збереження сім`ї та шлюбу з огляду на позицію позивача, між ними неможливе.
Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийшов до наступного висновку.
Щодо вимоги про розірвання шлюбу.
Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
У ч. 1 ст. 4 ЦПК України законодавчо встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Частиною 3 статті 129 Конституції України визначено основні засади судочинства, однією з яких, згідно пункту 3 вказаної статті, є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод всі судові процедури повинні бути справедливими.
Частиною 1 ст. 51 Конституції України закріплено, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Стаття 24 СК України визначає, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Отже, однією з основних засад сучасного сімейного права є свобода шлюбу. Зокрема особа має право вільно вирішувати питання щодо укладення шлюбу та його збереження, а також розірвання шлюбу та припинення шлюбних відносин.
Статтею 56 СК України передбачено право кожного з подружжя припинити шлюбні відносини. Згідно ч.2 ст.112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Однією із основних засад сучасного сімейного права є свобода шлюбу, зокрема, особа має право вільно вирішувати питання щодо укладення шлюбу та його збереження, а також розірвання шлюбу та припинення шлюбних відносин. Шлюб - це сімейний союз, при цьому слово "сімейний" засвідчує, що шлюб створює сім`ю, а слово "союз" підкреслює договірну природу шлюбу, яка зумовлює його добровільний характер.
Збереження шлюбу можливе на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги взаємодопомоги та підтримки, тобто на тому, що є моральною основою шлюбу, а позивач та відповідач не мають наміру зберегти шлюб.
Згідно ч. 1 ст. 112 СК України, суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність неповнолітніх дітей та інші обставини життя подружжя.
Відповідно до обставин, викладених у позовній заяві, причиною розірвання шлюбу є відсутність бажання позивача будувати у подальшому сімейні відносини, внаслідок чого припинилось між сторонами почуття взаємної любові, поваги та дружби.
Згідно ч. 2 ст. 112 СК України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, що мають істотне значення.
Згідно з ч. 2ст. 114 СК України у разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.
Згідно зі ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Таке положення національного законодавства України відповідає ст.16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім`ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання. Позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя (ст. 110 СК України).
Оскільки позивач наполягає на розірванні шлюбу, то відповідно відмова в розірванні шлюбу буде примушенням до шлюбу та шлюбним відносинам, що є неприпустимим.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що не має підстав для подальшого збереження формального шлюбу, у зв`язку з чим доцільним є такий розірвати, а позов задовольнити.
Щодо вимоги про стягнення аліментів.
У ч. 1 ст. 4 ЦПК України законодавчо встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ст. ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27.02.1991 року та набула чинності для України 27.09.1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно положень ст. 3 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» від 26 квітня 2001 року № 2402-III, кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Згідно ч. 2 ст. 51 Конституції України, батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття.
Відповідно до ст. 180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно з ч. 3 ст. 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Виходячи з системного тлумачення зазначених норм права, вибір способу стягнення аліментів належить тому з батьків, разом з яким проживає дитина, і який є позивачем у справі про стягнення аліментів. Тобто, саме позивачу належить право вибору способу стягнення аліментів (у твердій грошовій сумі чи у частці від заробітку платника аліментів).
Відповідно до ч. 1 ст. 183 СК України, частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Згідно з ч. 2 ст. 183 СК України, якщо платник аліментів має кількох дітей, суд визначає такий розмір частки заробітку (доходу), який стягуватиметься на кожну дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до ч. 1 ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Згідно ч. 2 ст. 182 СК України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» з 1 січня 2026 року встановлено прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для дітей віком до 6 років - 2 817 гривень, для дітей віком від 6 до 18 років - 3 512 гривень.
Обов`язок утримувати дитину є рівною мірою обов`язком як матері, так і батька дитини. Виконання передбачених статтею 150 СК України обов`язків батьків щодо виховання та розвитку дитини пов`язане з належним утриманням дитини, від якого залежить забезпечення умов для розвитку дитини здоровою як фізично так і духовно. Тому, визначений на законодавчому рівні прожитковий мінімум для дитини певного віку має забезпечуватись насамперед батьками дитини.
Суд виходить також із захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, збереження того рівня життя, який вона б мала тоді, коли утримувалася обома батьками, оскільки стягнення аліментів якраз і забезпечить надійний захист інтересів дитини та отримання нею надійного стабільного матеріального утримання з боку батька.
Згідно з ч. 1 ст. 191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.
Відповідно до ч. 2 ст. 191 СК України, аліменти за минулий час можуть бути присуджені, якщо позивач подасть докази того, що він вживав заходів щодо одержання аліментів з відповідача, але не міг їх одержати у зв`язку з ухилянням відповідача від їх сплати.
Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд відзначає, що відповідач має конституційний обов`язок утримувати своїх неповнолітніх дітей до досягнення ними повноліття.
Отже, зважаючи на те, що відповідач свій обов`язок по утриманню дітей належним чином не виконує, діти проживають з матір`ю та перебувають на її утриманні, враховуючи вік дітей, їх потреби, а також те, що обов`язок утримання дітей покладається рівною мірою на обох батьків, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача аліментів на утримання двох дітей у розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину, щомісячно, що узгоджується з нормами ч. 1 ст. 183 СК України.
Щодо початку періоду стягнення аліментів суд зазначає, що аліменти присуджуються від дня пред`явлення позову. Аліменти підлягають стягненню з дня пред`явлення позову - з 05 травня 2026 року.
На думку суду, вказаний розмір аліментів є співмірним із відомостями та доказами, наявними в матеріалах справи, є необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дітей і не є меншим за мінімальний гарантований розмір аліментів.
Крім того, варто зазначити, що Європейський суд з прав людини зауважив, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особливу увагу слід приділяти найважливішим інтересам дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (рішення від 07 грудня 2006 року у справі "Хант проти України" Case of HUNT v. UKRAINE, № 31111/04, § 54).
Суд вважає, що аліменти, визначені судом, на утримання дітей забезпечать їх матеріальні потреби з урахуванням віку і стану здоров`я, а також забезпечать нормальні фізіологічні потреби. При визначенні розміру аліментів, суд виходить також із засад розумності та справедливості, вимог забезпечення належного матеріального утримання дітей та їх гармонійного розвитку.
Крім того, суд роз`яснює, що у разі зміни матеріального чи сімейного стану платника аліментів одержувач аліментів, рівно як і платник аліментів вправі в порядку статті 192 СК України звернутися до суду з позовом відповідно про збільшення чи зменшення розміру аліментів.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
Приписами ч. 1 ст. 141 ЦПК України встановлено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно ч.1 ст. 191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, у зв`язку з чим суд присуджує до сплати аліментів відповідачу, починаючи з 05.05.2026 року.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.
Окрім цього, вирішуючи питання стягнення судових витрат, суд приходить до висновку, що на підставі ст.141 ЦПК України з відповідача в користь позивача підлягають стягненню понесені нею судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, в розмірі 1 064, 96 грн.
Відповідно до положень ст.141 Цивільного процесуального кодексу України суд присуджує стягнути з ОСОБА_2 , на користь держави судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1 064, 96 грн. за вимогу про стягнення аліментів, оскільки позивач звільнений від сплати судових витрат за подання позову про стягнення аліментів на утримання дитини.
Керуючись ст.ст. 258, 263-265 ЦПК України, суд,-
УХВАЛИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 в частині розірвання шлюбу,- задовольнити повністю.
Розірвати шлюб, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 , який зареєстрований відділом державної реєстрації актів цивільного стану по Слобідському та Основ`янському районах у м. Харкові головного територіального управління юстиції у Харківській області, про що у книзі реєстрації актів про одруження зроблено запис № 890.
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 в частині стягнення аліментів, - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 аліменти на утримання дочки неповнолітніх дітей: дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та сина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину, щомісячно, починаючи стягнення з дати подачі позову 05 травня 2026 року і до досягнення старшою дитиною повноліття.
Рішення в частині стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць допустити до негайного виконання.
Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1064, 96 грн. сплаченого судового збору.
Стягнути із ОСОБА_2 1064, 96 грн. судового збору в дохід держави.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Львівського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 , адреса з місця проживання: АДРЕСА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_4 .
Відповідач: ОСОБА_2 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_5 .
Головуючий суддя Л.Д. Мироненко
Оригінал: reyestr.court.gov.ua