Постанова від 02 листопада 2026 р. у справі №560/17456/26 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 560/17456/26

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Печений Є.В.

Суддя-доповідач - Курко О. П.

03 листопада 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Курка О. П.

суддів: Боровицького О. А. Ватаманюка Р.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 18 вересня 2026 року у справі за адміністративним позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Хмельницькій області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про скасування постанови про накладення штрафу,

В С Т А Н О В И В :

Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області звернулося до суду з позовом до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Хмельницькій області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, в якому просить скасувати постанову державного виконавця від 18.08.2026 у виконавчому провадженні №80672481 про накладення штрафу у розмірі 5100,00 грн.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 18 вересня 2026 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.

Сторони в судове засідання не з`явилися, хоча про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 КАС України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 13.01.2026 у справі №560/21338/25, яке набрало законної сили 23.02.2026, визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо відмови у здійсненні з 01.02.2023 перерахунку пенсії ОСОБА_1 , виходячи з грошового забезпечення, зазначеного у довідці ІНФОРМАЦІЯ_1 №ХС35171 від 13.11.2025; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області здійснити з 01.02.2023 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 , виходячи з грошового забезпечення, зазначеного у довідці ІНФОРМАЦІЯ_1 №ХС35171 від 13.11.2025, з урахуванням раніше виплачених сум.

На виконання зазначеного рішення 30.03.2026 Хмельницьким окружним адміністративним судом видано виконавчий лист.

Постановою старшого державного виконавця від 06.04.2026 відкрито виконавче провадження №80672481 та зобов`язано боржника виконати рішення суду протягом десяти робочих днів.

На виконання рішення суду Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області 13.03.2026 проведено перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01.02.2023. Розмір пенсії після перерахунку станом на 01.02.2023 становив 20657,78 грн.

13.07.2026 до органу державної виконавчої служби надійшла заява ОСОБА_1 , у якій останній повідомив про невиконання рішення суду та просив застосувати до боржника передбачені Законом України «Про виконавче провадження» заходи.

15.07.2026 державним виконавцем направлено боржнику вимогу №12384, якою зобов`язано повідомити про причини невиконання рішення суду та виконати виконавчий документ у встановленому ним порядку та спосіб.

Листом від 10.08.2026 №2200-1001-8/63618 Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області повідомило державного виконавця про проведення перерахунку та надало відповідні матеріали пенсійної справи.

За результатами перевірки встановлено, що сума доплати за період з 01.02.2023 по 31.08.2026 становила 34562,47 грн, у тому числі за період з 01.02.2023 по 22.02.2026 - 33508,52 грн, а сума перерахованої пенсії за період з 23.02.2026 по 31.08.2026 - 1053,95 грн. Рішення суду включено до відповідного Реєстру за №821-95343.

Разом з тим, фактична виплата ОСОБА_1 усієї суми, визначеної за результатами проведеного на виконання судового рішення перерахунку, здійснена не була.

18.08.2026 державним виконавцем складено акт, у якому встановлено, що рішення Хмельницького окружного адміністративного суду у справі №560/21338/25 виконано не в повному обсязі, оскільки після проведеного перерахунку не забезпечено фактичну виплату належних стягувачу сум.

Постановою старшого державного виконавця від 18.08.2026 у ВП №80672481 на Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області накладено штраф у розмірі 5100,00 грн за невиконання рішення суду без поважних причин.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Спеціальним законом, який регулює порядок вчинення виконавчих дій, є Закон України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII).

Згідно зі статтею 1 Закону №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до частини першої статті 18 Закону №1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Пунктом 1 частини другої статті 18 Закону №1404-VIII передбачено, що виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до частини першої статті 63 Закону №1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом десяти робочих днів та попередження про кримінальну відповідальність.

Відповідно до частини першої статті 75 Закону №1404-VIII у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, виконавець виносить постанову про накладення штрафу, зокрема, на боржника - юридичну особу у розмірі 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

Отже, умовою застосування до боржника відповідальності у вигляді штрафу є невиконання ним рішення суду у встановлений строк без поважних причин.

Зі змісту рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 13.01.2026 у справі №560/21338/25 та виконавчого документа вбачається, що на позивача покладено два взаємопов`язані обов`язки - здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 та здійснити її виплату з урахуванням раніше виплачених сум.

Матеріалами справи підтверджено виконання позивачем рішення в частині проведення перерахунку пенсії.

Водночас самого проведення перерахунку, визначення суми доплати та включення судового рішення до відповідного Реєстру недостатньо для висновку про повне виконання судового рішення, оскільки резолютивна частина рішення містить також прямий обов`язок здійснити виплату перерахованої пенсії.

На дату прийняття оскаржуваної постанови повна виплата ОСОБА_1 належних за результатами перерахунку сум не була проведена. Ця обставина позивачем не заперечується.

Таким чином, рішення суду від 13.01.2026 у справі №560/21338/25 станом на 18.08.2026 залишалося виконаним лише частково.

Щодо доводів позивача про те, що невиплата всієї суми обумовлена відсутністю належного бюджетного фінансування, суд зазначає наступне.

На дату прийняття спірної постанови діяв Порядок здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій, призначених (перерахованих) на виконання судових рішень, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 №821.

Вказаним Порядком було визначено механізм обліку та фінансування відповідних виплат, у тому числі передбачено проведення їх у межах бюджетних асигнувань та пропорційно виділеним на такі цілі коштам.

Разом з тим наведені положення регулюють порядок фінансування відповідних видатків, однак не змінюють змісту судового рішення, що набрало законної сили, та не свідчать самі по собі про його фактичне виконання.

Включення судового рішення до Реєстру, облік нарахованих сум та проведення часткових виплат свідчать про вжиття позивачем певних дій, спрямованих на виконання рішення, однак не є тотожними його фактичному виконанню у повному обсязі.

Крім того, посилання на загальну обмеженість бюджетних асигнувань саме по собі не є достатнім для висновку про наявність поважних причин невиконання судового рішення. Для цього боржником повинні бути підтверджені конкретні обставини, які об`єктивно унеможливлювали виконання рішення у встановлений строк та не залежали від його волевиявлення.

Надані матеріали містять інформацію про включення судового рішення до Реєстру та здійснення часткових виплат, однак не підтверджують фактичної відсутності станом на 18.08.2026 фінансової можливості виконати рішення у повному обсязі, а також того, що позивачем вжито всі залежні від нього заходи з метою забезпечення його своєчасного та повного виконання.

Сам факт здійснення часткових виплат, навпаки, підтверджує, що рішення продовжувало перебувати у процесі виконання, але на дату винесення постанови державного виконавця виконане не було.

Суд також відхиляє посилання позивача на постанову Кабінету Міністрів України від 19.08.2026 №1046 «Деякі питання використання коштів бюджету Пенсійного фонду України на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання)», оскільки оскаржувану постанову державного виконавця винесено 18.08.2026, тобто до прийняття зазначеної постанови Кабінету Міністрів України. Крім того, постанова №1046 набрала чинності лише 28.08.2026.

Тому вона не може бути правовою підставою для оцінки дій боржника та державного виконавця станом на момент прийняття оскаржуваної постанови.

При цьому пунктом 14 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» дійсно передбачено здійснення видатків з бюджету Пенсійного фонду України на виплати за ретроспективними судовими рішеннями та виплати перерахованих за рішенням суду пенсій за окремими напрямами у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Однак зазначена норма також не скасовує обов`язковості конкретного судового рішення та не звільняє боржника від його виконання.

Суд враховує, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11.03.2020 у зразковій справі №160/3586/19 виходила з того, що гарантовані законом пенсійні виплати не можуть ставитися в залежність виключно від бюджетних видатків, а органи державної влади не можуть посилатися лише на відсутність коштів як на причину невиконання встановленого обов`язку.

Також Верховний Суд у постанові від 23.10.2019 у справі №815/591/17 зазначив, що сама по собі відсутність коштів не надає боржнику права не виконувати судове рішення та без встановлення інших об`єктивних обставин не свідчить про наявність поважної причини його невиконання.

Суд враховує й існування практики Верховного Суду, відповідно до якої відсутність відповідного фінансового забезпечення за певних конкретних обставин може бути визнана поважною причиною невиконання рішення суду.

Разом з тим такі висновки не означають, що будь-яке посилання органу Пенсійного фонду України на бюджетне фінансування автоматично виключає відповідальність, передбачену статтею 75 Закону №1404-VIII. Наявність поважної причини повинна бути встановлена виходячи з конкретних обставин справи та підтверджена належними доказами.

У цій справі таких доказів у сукупності, достатній для висновку про об`єктивну неможливість виконання судового рішення, позивачем не надано.

Крім того, матеріали виконавчого провадження не містять відомостей про відстрочення чи розстрочення виконання рішення суду, зміну способу або порядку його виконання чи наявність інших судових рішень, які б давали позивачу правові підстави не виконувати виконавчий документ у визначений ним спосіб.

Отже, станом на 18.08.2026 рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 13.01.2026 у справі №560/21338/25 у повному обсязі виконано не було, а належних та достатніх доказів наявності об`єктивних і непереборних причин, які унеможливлювали його виконання, позивач не надав.

За таких обставин у державного виконавця були передбачені статтями 63, 75 Закону №1404-VIII підстави для застосування до боржника заходу відповідальності у вигляді штрафу.

Тому постанова старшого державного виконавця від 18.08.2026 у виконавчому провадженні №80672481 про накладення на Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області штрафу у розмірі 5100,00 грн прийнята на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені законом.

Таким чином, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 18 вересня 2026 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. 325 КАС України.

ГоловуючийКурко О. П.

СуддіБоровицький О. А. Ватаманюк Р.В.