Суд: Сьомий апеляційний адміністративний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: осіб з інвалідністю
Дата: 01 листопада 2026 р.
Справа: №240/32608/23
Суддя: Сапальова Т.В.
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 240/32608/23
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Єфіменко Ольга Володимирівна
Суддя-доповідач - Сапальова Т.В.
02 листопада 2026 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Сапальової Т.В.
суддів: Ватаманюка Р.В. Капустинського М.М. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 23 травня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Бердичівської міської ради Житомирської області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії,
В С Т А Н О В И В :
до Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом, в якому просив:
- визнати протиправною відмову Управління сім`ї та соціального захисту населення Бердичівської міської ради Житомирської області у видачі йому довідки для отримання пільг інвалідами, які не мають права на пенсію чи соціальну допомогу;
- зобов`язати Управління сім`ї та соціального захисту населення Бердичівської міської ради Житомирської області видати йому довідку для отримання пільг інвалідами, які не мають права на пенсію чи соціальну допомогу за формою, затвердженою Наказом Міністерства соціальної політики України від 21 вересня 2015 року №946.
Аргументуючи заявлені позовні вимоги, ОСОБА_1 вказав на відсутність підстав для прийняття відмови Управлінням сім`ї та соціального захисту населення Бердичівської міської ради Житомирської області щодо видачі йому довідки для отримання пільг інвалідами, які не мають права на пенсію чи соціальну допомогу. Пояснив, що з метою одержання такої довідки звернувся до Управління, однак йому відмовлено, з посиланням на положення до п.7 Порядку видачі довідки для отримання пільг інвалідами, які не мають права на пенсію чи соціальну допомогу, затвердженим наказом Міністерства соціальної політики України №946 від 21.09.2015.
З отриманою відмовою позивач не погоджується, вважає її протиправною та такою, що позбавляє його можливості отримати пільги, як особі з інвалідністю, які не пов`язані із матеріальним забезпеченням (позачергове обслуговування, користування місцями для паркування осіб з інвалідністю тощо), оскільки для отримання даних пільг необхідно надавати документ, який містить фотографію.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 23 травня 2024 року відмовлено у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Управління праці, сім`ї та соціального захисту населення Бердичівської міської ради Житомирської області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії.
Не погоджуючись з даним рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити постанову, якою задовольнити позовні вимоги.
Відзив відповідача на апеляційну скаргу на адресу Сьомого апеляційного адміністративного суду не надходив, що відповідно до ч.4 ст.304 КАС України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, суд апеляційної інстанції відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін, з урахуванням наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , є інвалідом ІІ групи внаслідок загального захворювання, що підтверджується довідкою до акту огляду медико-соціальної експертної комісії серії 12 ААГ № 419167.
Позивач є суддею у відставці та отримує щомісячне довічне грошове утримання судді, відповідно до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" №1402-VIII від 02.06.2016.
25.08.2023 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо видачі посвідчення особи з інвалідністю.
Листом Пенсійного фонду від 21.09.2023 ОСОБА_1 відмовлено у видачі пенсійного посвідчення, як особі, що отримує щомісячне довічне утримання судді у відставці.
09.10.2023 позивач звернувся до Управління із заявою, в якій просив видати довідку для отримання пільг інвалідами, які не мають права на пенсію чи соціальну допомогу.
У відповідь на подану заяву, позивача повідомлено про направлення запиту до Пенсійного фонду, з метою визначення права на видачу затребуваної довідки.
Після отримання відповіді на запит, Управління продовжило розгляд заяви. Листом №4397 від 02.11.2023 позивача повідомлено про відсутність підстав для видачі довідки для отримання пільг інвалідами, які не мають права на пенсію чи соціальну допомогу, оскільки він має право на отримання пенсії, відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та перебуває на обліку у Пенсійному фонді, як отримувач довічного грошового утримання судді у відставці.
Не погоджуючись з такою позицією Управління позивач звернувся до суду за захистом порушених прав.
Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з необґрунтованості вимог позивача, у зв`язку з чим дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України колегія суддів переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги позивача.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з положеннями ч.2 ст. 2 КАС України в справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно ч.4 ст. 44 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року №1058-ІV (далі – Закон №1058-ІV) особам, яким призначено пенсію, органи Пенсійного фонду видають пенсійні посвідчення. Видача пенсійного посвідчення для пенсіонерів здійснюється безоплатно. Порядок видачі, зразок та форма пенсійного посвідчення затверджуються правлінням Пенсійного фонду.
Постановою правління Пенсійного фонду України від 03 листопада 2017 року №26-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 04 грудня 2017 року за №1464/31332 (з відповідними змінами), затверджений Порядок оформлення, виготовлення та видачі документів, що' підтверджують призначення особі пенсії (далі – Порядок №26-1).
Відповідно п.п.1-3 розділу І Порядку №26-1 пенсійні посвідчення виготовляються на підставі заяви на виготовлення пенсійного посвідчення (додаток 1) особи, якій призначено пенсію, що подається до територіального органу Пенсійного фонду України за місцем перебування особи на обліку як одержувача пенсії. Пенсійні посвідчення виготовляються у паперовій формі згідно зі зразком та описом бланка пенсійного посвідчення, наведеним у додатку 2 до Порядку. Виготовлення платіжної картки, яка одночасно є пенсійним посвідченням (електронного пенсійного посвідчення) здійснюється внутрішньо переміщеним особам. У разі якщо пенсійне посвідчення стало непридатним для користування, втрачено, особі призначено інший вид пенсії або змінилися обставини здійснення опіки та піклування (змінився законний представник чи його звільнено від повноважень, поновлено цивільну дієздатність одержувача пенсії тощо), за заявою одержувача пенсії видається нове посвідчення, про що робиться відмітка у пенсійній справі.
Таким чином, Закон №1058-IV та Порядок №26-1 встановлюють, що пенсійні посвідчення виготовляються та видаються особі, якій призначено пенсію.
Як встановлено з матеріалів даної справи, позивач є суддею у відставці, який отримує щомісячне довічне грошове утримання, згідно Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02 червня 2016 року №1402-VIII (далі – Закон №1402-VIII).
Так, Закон №1402-VIII визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд.
Відповідно ч.5 ст. 116 Закону №1402-VIII за суддею, звільненим за його заявою про відставку, зберігається звання судді та гарантії недоторканості, встановлені для судді до його виходу у відставку.
Частина 1 ст. 142 Закону №1402-VIII визначає, що судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками – пенсійного віку, встановленого ст. 26 Закону №1058-ІV, виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання.
Відповідно ч.2 ст. 142 Закону №1402-VIII суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого ч.1 цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті, за ним зберігається право на отримання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, визначених Законом №1058-ІV.
Частиною п.5 ст. 142 Закону №1402-VIII передбачено, що пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.
Колегія суддів зазначає, що Конституційний Суд України в Рішенні від 08 червня 2016 року №4-рп/2016 дійшов висновку, що конституційний статус суддів, які здійснюють правосуддя, та суддів у відставці передбачає їх належне матеріальне забезпечення, яке повинне гарантувати здійснення справедливого, незалежного, неупередженого правосуддя (абз.10 пп.2.2 п.2 мотивувальної частини).
Гарантуючи незалежність суддів, держава зобов`язується її забезпечити, зокрема, через матеріальний і соціальний захист, що включає гарантію виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці.
При цьому, у Рішенні від 11 жовтня 2005 року №8-рп/2005 Конституційний Суд України визначив щомісячне довічне грошове утримання як особливу форму соціального забезпечення суддів, зміст якої полягає у гарантованій державою щомісячній звільненій від сплати податків грошовій виплаті, що слугує забезпеченню належного матеріального утримання суддів, у тому числі після звільнення від виконання обов`язків судді; щомісячне довічне грошове утримання судді у встановленому розмірі спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага; особливість щомісячного довічного грошового утримання полягає у правовому регулюванні, а також у джерелах його фінансування (абз.абз.5, 6, 7 п.7 мотивувальної частини).
З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів констатує, що за своєю правовою природою щомісячне довічне грошове утримання, на відміну від пенсії на загальних підставах, є гарантованою державою щомісячною грошовою виплатою, що служить забезпеченням належного матеріального утримання судді, яка призначається і нараховується державою за результатом багаторічної праці особи саме на суддівській посаді, виплачується лише за умови наявності встановленого законом стажу роботи на посаді судді та є складовою правового статусу судді, як фінансова гарантія незалежності суддів.
Підсумовуючи наведене, колегія суддів зазначає, що позивач отримує щомісячне довічне утримання суддів відповідно до Закону №1402-VIII, та не є отримувачем пенсії на загальних умовах.
Механізм видачі довідки для отримання пільг інвалідами, які не мають права на пенсію чи соціальну допомогу, відповідно до Законів України "Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам", "Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам" передбачений Порядком №946.
Довідка є документом, що надає право інвалідам, які не мають права на пенсію чи соціальну допомогу, користуватися пільгами, встановленими Законом України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" та іншими актами законодавства (п.2 Порядку №946).
Довідка видається структурними підрозділами соціального захисту населення районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, виконавчими органами міських рад за місцем проживання інвалідам, які не мають права на пенсію чи соціальну допомогу, або їх законним представникам (п.3 Порядку №946).
Довідка видається безоплатно на підставі заяви інваліда або його законного представника за зразком, наведеним у додатку до цього Порядку (п.4 Порядку №946).
У той час, п.7 Порядку №946 передбачено, що підставами для відмови у видачі довідки є подання недостовірних даних, виникнення у особи права на пенсію чи соціальну допомогу відповідно до Законів України "Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам", "Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам" та призначення таких пенсії або соціальної допомоги.
Аналіз зазначених норм законодавства свідчить про те, що законодавцем передбачено перелік підстав для відмови у видачі довідки.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність відмови позивачу у видачі довідки для отримання пільг особами з інвалідністю, які не мають права на пенсію чи соціальну допомогу.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, підставою для відмови у видачі позивачу відповідної довідки визначено пункт 7 Порядку № 946, оскільки позивач не належить до категорії осіб, які не мають права на пенсію чи соціальну допомогу.
При цьому колегія суддів звертає увагу, що за змістом Порядку № 946 довідка видається саме особам з інвалідністю, які не мають права на пенсію чи соціальну допомогу, та посвідчує їх право на користування відповідними пільгами.
Отже, необхідною передумовою для її видачі є відсутність у особи права на призначення пенсії чи соціальної допомоги.
У ході розгляду справи встановлено, що позивач має необхідний страховий стаж тривалістю близько 50 років та досяг віку, з якого відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у нього виникло право на призначення пенсії за віком. Таким чином, позивач має право на пенсійне забезпечення, що виключає його належність до категорії осіб, яким відповідно до Порядку № 946 видається зазначена довідка.
Саме по собі невикористання позивачем права на призначення пенсії не свідчить про відсутність у нього такого права та не змінює правового статусу особи в розумінні Порядку № 946. Визначальним у цьому випадку є наявність у особи права на пенсію, а не факт її фактичного призначення та отримання.
За таких обставин колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про наявність у відповідача правових підстав для відмови позивачу у видачі запитуваної довідки.
В контексті викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
П О С Т А Н О В И В :
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 23 травня 2024 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
ГоловуючийСапальова Т.В.
СуддіВатаманюк Р.В. Капустинський М.М.
Оригінал: reyestr.court.gov.ua