Суд: Сьомий апеляційний адміністративний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: осіб, звільнених з публічної служби
Дата: 01 листопада 2026 р.
Справа: №560/17983/23
Суддя: Сапальова Т.В.
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 560/17983/23
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Шевчук О.П.
Суддя-доповідач - Сапальова Т.В.
02 листопада 2026 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Сапальової Т.В.
суддів: Ватаманюка Р.В. Капустинського М.М. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 04 грудня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,
В С Т А Н О В И В :
позивач звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 20.06.2023 року № 241670059632 щодо відмови в призначенні ОСОБА_2 пенсії за віком згідно з абз.2 ч.1 ст.26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області прийняти рішення про призначення ОСОБА_2 пенсії за віком згідно абз.2 ч.1 ст.26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з 13.06.2023 року відповідно до її особистої заяви від 13.06.2023 року, з врахуванням трудового стажу відповідно до трудових книжок НОМЕР_1 від 07.09.2022 року та НОМЕР_2 від 01.01.1975.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач безпідставно не зарахував їй страховий стаж, у зв`язку з чим порушив право позивача на пенсійне забезпечення.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 04 грудня 2023 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії задоволено частково:
-визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 20.06.2023 №241670059632 про відмову ОСОБА_2 в призначенні пенсії за віком, відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV.
-зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Хмельницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 13.06.2023 про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV, із урахуванням висновків суду викладених у цьому рішенні.
-в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
Відзив позивача на апеляційну скаргу на адресу Сьомого апеляційного адміністративного суду не надходив, що відповідно до ч.4 ст.304 КАС України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, суд апеляційної інстанції відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін, з урахуванням наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач, ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV.
При зверненні за призначенням пенсії за віком позивач надала трудову книжку НОМЕР_1 від 07.09.2022 року та НОМЕР_2 від 01.01.1975, посвідку на постійне проживання.
За результатами поданої заяви за принципом екстериторіальності структурним підрозділом визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області. Рішенням від 20.06.2023 року № 241670059632 Головне управління Пенсійного фонду України у Хмельницькій області відмовило позивачу у призначенні пенсії у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу. За результатами розгляду заяви до страхового стажу позивачу не зарахований страховий стаж відповідно до трудової книжки НОМЕР_2 від 01.01.1975. Відповідач вказав, що страховий стаж позивача становить 3 місяці 24 дні, що є недостатнім для призначення пенсії за віком. За результатами розгляду заяви до страхового стажу не зараховано періоди роботи позивачки згідно записів трудової книжки НОМЕР_2 від 01.01.1975, оскільки записи про зміну прізвища особи здійснено з порушенням Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, та не підтверджено відповідними документами.
Рішення відповідача про відмову у призначенні пенсії за віком позивач вважає протиправним. Тому, з метою захисту свої прав та законних інтересів, звернулась з цим адміністративним позовом до суду.
Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з часткової обґрунтованості вимог позивача, у зв`язку з чим встановив підстави для часткового задоволення позовних вимог.
Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України колегія суддів переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідача.
Відповідно до статті 8 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003 право на отримання пенсій мають громадяни України, які застраховані згідно із цим законом та досягли встановленого пенсійного віку і мають необхідний для призначення пенсії страховий стаж.
За змістом статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення 60 років за наявності страхового стажу 29 років.
Згідно зі ст. 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-XII до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (частина 1 статті 24 Закону №1058-IV).
Відповідно до частини 2 статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (частина 4 статті 24 Закону №1058-IV).
Статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-XII встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 20 Порядку №637 передбачено, що уточнюючі довідки підприємств або організацій для підтвердження спеціального трудового стажу, приймаються у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років.
Як встановлено судом першої інстанції при розгляді заяви про призначення пенсії відмовляючи у врахуванні періодів роботи згідно з трудовою книжкою НОМЕР_2 від 01.01.1975 відповідач послався на те, що записи про зміну прізвища особи здійснено з порушенням Інструкції.
Разом з тим, колегія суддів зазначає, що сама по собі наявність недоліків у веденні трудової книжки не є безумовною підставою для неврахування відповідного періоду роботи до страхового стажу, якщо з її змісту можливо встановити факт трудової діяльності особи, а відомості, що містяться у трудовій книжці, не спростовані іншими доказами.
Працівник не може нести відповідальність за неналежне виконання роботодавцем обов`язку щодо правильного оформлення трудової книжки та інших кадрових документів. Неналежне оформлення трудової книжки з вини підприємства, установи чи організації не може саме по собі позбавляти особу права на врахування відповідного періоду роботи при вирішенні питання про призначення пенсії.
Такий підхід відповідає правовим висновкам Верховного Суду, викладеним, зокрема, у постановах від 06.02.2018 у справі №677/277/17 та від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а.
Посилання апелянта на те, що позивачем не подано окремого документа про зміну прізвища з ОСОБА_3 на ОСОБА_4 , не спростовує висновків суду першої інстанції щодо протиправності оскаржуваного рішення, оскільки відповідач, вирішуючи питання про призначення пенсії, повинен був надати оцінку усім наданим позивачем документам у їх сукупності та з`ясувати можливість підтвердження належності трудової книжки саме позивачу.
Обраний судом спосіб захисту відповідає положенням частини четвертої статті 245 КАС України, оскільки в даному випадку для прийняття остаточного рішення про призначення пенсії необхідним є здійснення Пенсійним фондом належної оцінки всіх поданих позивачем документів, визначення страхового стажу та перевірка наявності інших передбачених законом умов для призначення пенсії.
Колегія суддів також відхиляє посилання апелянта на те, що позивач не надала інших документів на підтвердження відповідних періодів роботи, передбачених Порядком №637.
Порядок №637 передбачає можливість підтвердження трудового стажу іншими документами у випадках відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
Водночас наявність трудової книжки як основного документа, що підтверджує стаж роботи, зумовлює обов`язок пенсійного органу належним чином оцінити її зміст та встановити, чи дають наявні в ній записи можливість підтвердити відповідні періоди трудової діяльності.
Відсутність у позивача на момент звернення за пенсією додаткових документів сама по собі не звільняла відповідача від обов`язку належним чином розглянути подані документи та прийняти обґрунтоване рішення.
Колегія суддів звертає увагу, що в оскаржуваному рішенні відповідач фактично визначив недостатність страхового стажу позивачки, не здійснивши належної індивідуальної оцінки всіх наданих нею документів та кожного спірного періоду окремо.
Отже, доводи апеляційної скарги фактично зводяться до незгоди з оцінкою судом першої інстанції правомірності відмови у зарахуванні окремих періодів до страхового стажу, однак не спростовують встановлених судом обставин та правильності висновку про протиправність рішення відповідача.
Таким чином, суд першої інстанції встановив обставини справи з урахуванням правового регулювання спірних правовідносин, надав їм належну правову оцінку та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне вирішення справи.
В контексті викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
П О С Т А Н О В И В :
апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 04 грудня 2023 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.
ГоловуючийСапальова Т.В.
СуддіВатаманюк Р.В. Капустинський М.М.
Оригінал: reyestr.court.gov.ua