Постанова від 01 листопада 2026 р. у справі №560/2152/24 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 560/2152/24

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Салюк П.І.

Суддя-доповідач - Сапальова Т.В.

02 листопада 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Сапальової Т.В.

суддів: Капустинського М.М. Ватаманюка Р.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 12 березня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

позивач звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, в якій просить:

-визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, щодо відмови здійснити нарахування та виплату пенсії за віком в повному обсязі ОСОБА_1 згідно з постановою Славутського міськрайонного суду від 20.12.2012 по справі №2214/3441/2012 починаючи з травня 2012 року по теперішній час;

-зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсію-різницю між основною пенсією та прожитковим мінімумом згідно з Законом України "Про державний бюджет" на відповідний рік по постанові Славутського міськрайонного суду від 20.12.2012 по справі №2214/3441/2012, починаючи з травня 2012 року по теперішній час.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідачем протиправно не нараховується та не виплачується його пенсія в повному обсязі.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 12 березня 2024 року в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії відмовлено.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити постанову, якою задовольнити позовні вимоги.

Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, суд апеляційної інстанції відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін, з урахуванням наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Хмельницькій області.

Постановою Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 20.12.2012 у справі №2214/3441/2012, зокрема, зобов`язано управління Пенсійного фонду України в Славутському районі та місті Славута призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію відповідно до ч. 2 ст. 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", починаючи з 14 травня 2012 року.

Відповідно до ч.4 ст.78 КАСУ обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

18.08.2023 позивач подавав до відповідача заяви із вимогами виконати вищевказану постанову в повному розмірі та обсязі, привести розмір пенсії до прожиткових мінімумів і провести доплату 9% від заробітку з 01.12.2012.

Листом від 08.09.2023 відповідач повідомив позивача, про те, що рішення суду виконано в повному обсязі. А також надав відомості про розрахункові величини його пенсії.

Вважаючи дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з необґрунтованості вимог позивача, у зв`язку з чим дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України колегія суддів переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги позивача.

Відповідно до частини першої статті 370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Відповідно до вимог частин 2, 4 статті 372 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом.

Положеннями статті 382 КАС України визначаються спеціальні способи судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, до яких належать, зокрема, зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення, накладення штрафу за невиконання судового рішення тощо.

Відповідно до вимог частини першої статті 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Отже, процесуальним законом встановлено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які необхідно вчинити для того, щоб зобов`язати відповідача належним чином виконати рішення суду.

У постановах від 17.04.2019 (справа №355/1648/15-а), від 12.05.2020 (справа №815/2252/16), від 16.12.2021 (справа №170/167/17) Верховний Суд дійшов наступних висновків:

«…зазначені вище правові норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.

Наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень.».

Судом першої інстанції встановлено, що постановою Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 20 грудня 2012 року у справі № 2214/3441/2012, зокрема, зобов`язано управління Пенсійного фонду України в Славутському районі та місті Славута призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію відповідно до ч.2 ст.56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», починаючи з 14 травня 2012 року.

У справі № 2214/3441/2012 позивач просив визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо відмови здійснити нарахування та виплату йому пенсії за віком у повному обсязі згідно із зазначеною постановою та зобов`язати відповідача здійснити перерахунок і виплату пенсії-різниці, починаючи з травня 2012 року по теперішній час.

Отже, постановою Славутського міськрайонного суду від 20 грудня 2012 року було вирішено питання щодо права позивача на призначення та виплату пенсії відповідно до частини другої статті 56 Закону № 796-XII та визначено обов`язок органу Пенсійного фонду України щодо призначення і виплати такої пенсії з 14 травня 2012 року.

Водночас у справі № 560/2152/24 позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зазначеного судового рішення та вважає, що розмір пенсії йому не виплачується у повному обсязі.

Як встановлено з матеріалів справи, 18 серпня 2023 року позивач звертався до відповідача із заявою (а.с.9), у якій вимагав виконати постанову Славутського міськрайонного суду від 20 грудня 2012 року в повному обсязі, привести розмір пенсії до відповідних прожиткових мінімумів та провести доплату 9 відсотків від заробітку з 01 грудня 2012 року.

Листом від 08 вересня 2023 року відповідач повідомив позивача про виконання зазначеного судового рішення в повному обсязі та надав відомості щодо розрахункових величин його пенсії (а.с.11).

Таким чином, спірні правовідносини, з огляду на заявлені позовні вимоги та їх обґрунтування в межах розгляду справи №560/2152/24, виникли у зв`язку з незгодою позивача з виконанням відповідачем постанови суду від 20 грудня 2012 року у справі № 2214/3441/2012.

За змістом статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Згідно зі статтею 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Забезпечення виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, а тому законодавець передбачив спеціальні процесуальні механізми, спрямовані на забезпечення належного виконання судового рішення та реагування на випадки його невиконання або неналежного виконання.

Так, відповідно до статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, здійснює судовий контроль за його виконанням у порядку, визначеному цією статтею.

Крім того, відповідно до частини першої статті 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Наведена норма є спеціальною процесуальною гарантією права особи на належне виконання судового рішення та підлягає застосуванню у випадку, коли після ухвалення судового рішення суб`єкт владних повноважень, на якого покладено обов`язок щодо його виконання, на думку особи, вчиняє протиправні дії або допускає протиправну бездіяльність при його виконанні.

При цьому визначальним для вирішення питання про належність способу захисту є не лише формальне формулювання позовних вимог, а й зміст спірних правовідносин та мета, якої фактично прагне досягти позивач шляхом звернення до суду.

У цій справі позивач пов`язує заявлені вимоги безпосередньо з постановою Славутського міськрайонного суду від 20 грудня 2012 року та просить фактично зобов`язати відповідача виконати її, на його думку, у повному обсязі шляхом проведення відповідного перерахунку та виплати пенсії.

Отже, за своєю правовою природою заявлені вимоги спрямовані не на вирішення нового первинного спору щодо права позивача на пенсію, а на досягнення виконання вже ухваленого судового рішення.

Саме по собі виникнення після ухвалення судового рішення нових обставин, пов`язаних з його виконанням, не створює підстав для повторного вирішення судом матеріально-правового спору, який уже був предметом судового розгляду, шляхом пред`явлення нового позову, якщо для реагування на такі обставини законодавством передбачено спеціальний процесуальний порядок.

Отже, звернення позивача з новим адміністративним позовом про зобов`язання відповідача виконати судове рішення не відповідає передбаченому законом механізму захисту права на належне виконання судового рішення.

У разі незгоди позивача з рішеннями, діями чи бездіяльністю відповідача, вчиненими при виконанні постанови Славутського міськрайонного суду від 20 грудня 2012 року, він не позбавлений права скористатися спеціальними процесуальними засобами, передбаченими КАС України, зокрема звернутися до суду першої інстанції в порядку статті 383 КАС України.

У цьому контексті колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що наявність нових обставин після ухвалення постанови від 20 грудня 2012 року свідчить про виникнення нового спору, який підлягає вирішенню в порядку позовного провадження. Визначальним є характер спірних правовідносин та спрямованість заявлених вимог. Якщо такі вимоги безпосередньо пов`язані з виконанням судового рішення та спрямовані на усунення наслідків, які, на думку позивача, виникли внаслідок його неналежного виконання, застосуванню підлягають спеціальні механізми судового контролю за виконанням судових рішень.

Отже, колегія суддів дійшла висновку, що обґрунтованого висновку про те, що обраний позивачем спосіб захисту не відповідає спеціальному порядку, встановленому законодавством для вирішення питань, пов`язаних із виконанням судового рішення.

Колегія суддів також враховує, що судове рішення, яке набрало законної сили, не може бути змінене або доповнене іншим судовим рішенням, ухваленим за результатами розгляду нового позову, якщо таким чином фактично змінюється зміст або обсяг обов`язків, визначених рішенням, що підлягає виконанню.

З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту своїх прав, оскільки заявлені ним вимоги фактично спрямовані на перевірку повноти виконання постанови Славутського міськрайонного суду від 20 грудня 2012 року та спонукання відповідача до її виконання.

Доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

В контексті викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення — без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 12 березня 2024 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

ГоловуючийСапальова Т.В.

СуддіКапустинський М.М. Ватаманюк Р.В.