Постанова від 01 листопада 2026 р. у справі №240/1020/22 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/1020/22

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Черняхович Ірина Едуардівна

Суддя-доповідач - Сапальова Т.В.

02 листопада 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Сапальової Т.В.

суддів: Капустинського М.М. Ватаманюка Р.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Коростенської міської ради Житомирської області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Коростенської міської ради Житомирської області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

до Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом до Коростенської міської ради про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії. Просив суд визнати протиправною бездіяльність Коростенської міської ради щодо неприйняття на черговій сесії VIII скликання рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення ОСОБА_1 земельної ділянки у власність площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Сінгаївської сільської ради Коростенського району Житомирської області, та зобов`язати Коростенську міську раду на найближчому пленарному засідання розглянути проект рішення за заявою ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення ОСОБА_1 вищезазначену земельну ділянку.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2024 року задоволено позов ОСОБА_1 до Коростенської міської ради про визнання протиправною бездіяльність, зобов`язання вчинити дії:

-визнано протиправною бездіяльність Коростенської міської ради щодо неприйняття на черговій сесії VIII скликання рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення ОСОБА_1 земельної ділянки у власність площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Сінгаївської сільської ради Коростенського району Житомирської області;

-зобов`язано Коростенську міську раду повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 02.07.2021 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення ОСОБА_1 земельної ділянки у власність площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Сінгаївської сільської ради Коростенського району Житомирської області та прийняти рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Відзив позивача на апеляційну скаргу на адресу Сьомого апеляційного адміністративного суду не надходив, що відповідно до ч.4 ст.304 КАС України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, суд апеляційної інстанції відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін, з урахуванням наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 є учасником бойових дій та має право на пільги, встановлені статтею 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії іх соціального захисту", зокрема, п.14 ст.12 вищевказаного Закону передбачає першочергове відведення земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва, садівництва та городництва.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області від 18.08.2020 за №272-УБД позивачу надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, розташованої на території Коростенського району Житомирської області, за межами населених пунктів Сингаївської сільської ради. В подальшому розроблений за замовленим у ТОВ "Еліт Центр" даний проект землеустрою було погоджено у встановленому порядку, що підтверджується висновком про розгляд документації з землеустрою ГУ Держгеокадастр у Житомирській області від 08.12.2020. Слід зазначити, що вказаний проект землеустрою було погоджено без зауважень.

З матеріалів справи встановлено, що 02.07.2021 позивач звернувся до відповідача із заявою про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки кадастровий номер 1822385200:22:000:0200 площею 2,0 га з метою передачі у власність. За результатами розгляду вказаного клопотання позивача листом № 764/2509 від 26.08.2021 за підписом міського голови повідомлено, що рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення та передачі даної земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, яке виносилося 19 серпня 2021 року на розгляд сесії VII скликання Коростенської міської ради, не прийнято, оскільки не набрало достатньої кількості голосів відповідно до статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування".

08.09.2021 позивач повторно звернувся до відповідача із заявою про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки кадастровий номер 1822385200:22:000:0200 площею 2,0 га з метою передачі у власність, проте знову отримав відмову у формі листа від 27.09.2021 №820/2509.

26.10.2021 позивачем втретє звернувся до відповідача із аналогічною заявою. Листом від 01.12.2021 №898/25-09 відповідач відмовив позивачу у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки кадастровий номер 1822385200:22:000:0200 площею 2,0 га з метою передачі у власність.

Не погоджуючись з бездіяльністю відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості вимог позивача, відтак і наявності підстав для задоволення позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору та, відповідно до ч.1 ст.308 КАС України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідача.

Згідно з чч.8-10 статті 118 Земельного кодексу України проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 50 Закону України “Про землеустрій” проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються та затверджуються в порядку, встановленому Земельним кодексом України.

Згідно ч.3 ст.50 Закону України “Про землеустрій” проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок включають: завдання на розроблення проекту землеустрою; пояснювальну записку; копію клопотання (заяви) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у разі формування та/або зміни цільового призначення земельної ділянки за рахунок земель державної чи комунальної власності); рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у випадках, передбачених законом); письмову згоду землевласника (землекористувача), засвідчену нотаріально (у разі викупу (вилучення) земельної ділянки в порядку, встановленому законодавством), або рішення суду; довідку з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями; матеріали геодезичних вишукувань та землевпорядного проектування (у разі формування земельної ділянки); відомості про обчислення площі земельної ділянки (у разі формування земельної ділянки); копії правовстановлюючих документів на об`єкти нерухомого майна для об`єктів будівництва, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми та значними наслідками, які розташовані на земельній ділянці; розрахунок розміру втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва (у випадках, передбачених законом); розрахунок розміру збитків власників землі та землекористувачів (у випадках, передбачених законом); акт приймання-передачі межових знаків на зберігання (у разі формування земельної ділянки); акт перенесення в натуру (на місцевість) меж охоронних зон, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон і зон особливого режиму використання земель за їх наявності (у разі формування земельної ділянки); перелік обмежень у використанні земельних ділянок; викопіювання з кадастрової карти (плану)ду першої інстанції та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Згідно з ч. 6 та ч.7 ст.186-1 Земельного кодексу України підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

У разі, якщо проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки підлягає обов`язковій державній експертизі землевпорядної документації, погоджений проект подається замовником або розробником до центрального органу виконавчої влади, що здійснює реалізацію державної політики у сфері земельних відносин, або його територіального органу для здійснення такої експертизи.

Органам, зазначеним у частинах першій - третій цієї статті, при погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки забороняється вимагати: додаткові матеріали та документи, не включені до проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки відповідно до статті 50 Закону України "Про землеустрій"; надання погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки будь-якими іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями; проведення будь-яких обстежень, експертиз та робіт.

Кожен орган здійснює розгляд та погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки самостійно та незалежно від погодження проекту іншими органами, зазначеними у частинах першій - третій цієї статті, у визначений законом строк.

Так, ст.186 Земельного кодексу України встановлений порядок затвердження землевпорядної документації.

При цьому, затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок приймається не на власний розсуд відповідача, а відповідно до ст.ст.6,13,14 Конституції України виключно в встановленому законом порядку.

Отже, системний аналіз наведених норм права дає можливість дійти висновку, що законом передбачено певний алгоритм та поетапність процесу безоплатної передачі земельних ділянок державної та комунальної власності у власність громадян, а саме:

1) подання громадянином клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування щодо отримання земельної ділянки у власність;

2) отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (або мотивовану відмову у його наданні);

3) після розроблення проекту землеустрою такий проект погоджується, зокрема з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин у відповідності до приписів статті 186-1 ЗК України;

4) здійснення державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі;

5) подання громадянином погодженого проекту землеустрою до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність, про що, в свою чергу, такий орган у двотижневий строк, зобов`язаний прийняти відповідне рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність або рішення про відмову передання земельної ділянки у власність чи залишення клопотання без розгляду.

При цьому, з вищенаведених норм Земельного кодексу України слідує, що єдиною підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою може бути лише те, що проект землеустрою не погоджено в порядку, встановленому статтею 186-1 Земельного кодексу України, а також відсутність обов`язкової державної експертизи у визначених законом випадках та відомостей щодо державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі.

Жодних інших правових підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою після його погодження в порядку статті 186-1 Земельного кодексу України, норми статті 118 Земельного кодексу України не містять. При цьому перевірка на відповідність проекту землеустрою вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів має здійснюватися саме на етапі погодження такого проекту.

З матеріалів справи судом встановлено, що на стадії розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки він перевірявся на відповідність вимогам законів спеціально уповноваженими суб`єктами, коло яких визначено законодавчими актами, до яких сільські ради не відносяться, а саме відповідно до матеріалів справи даний проект землеустрою розроблений за замовленим у ТОВ "Еліт Центр" було погоджено у встановленому порядку, що підтверджується висновком про розгляд документації з землеустрою ГУ Держгеокадастр у Житомирській області від 08.12.2020. Слід зазначити, що вказаний проект землеустрою було погоджено без зауважень.

З огляду на викладене, суд дійшов обгрунтованого висновку, що відповідач безпідставно відмовив позивачу у затвердженні проекту землеустрою.

Згідно з частиною 4 статті 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Апеляційним судом досліджено, що лист від 01.12.2021 року про відмову (а.с.17) не містить підстав для відмови у затвердженні документації із землеустрою, які передбачені приписами ч.8 ст. 186 Земельного кодексу України. Як правильно встановлено судом першої інстанції, до доданих до заяви позивачем документів, відповідач зауважень не зазначив.

В апеляційній скарзі відповідач посилається на положення Закону України від 24.03.2022 №2145-ХІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану», яким доповнено Розділ Х Перехідних положень Земельного кодексу пунктом 27, що містить заборону надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі під час дії воєнного стану на території України.

Так, приписами підпункту 5 пункту 27 розділу X Земельного кодексу України передбачено, що безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації забороняється.

Колегія суддів зазначає, приписи підпункту 5 пункту 27 розділу X Земельного кодексу України не встановлюють заборони відповідачу на затвердження проекту землеустрою, а передбачають лише заборону щодо безоплатної передачі земель у приватну власність.

З огляду на зазначене, є безпідставними доводи відповідача стосовно існування заборони на затвердження ним проекту землеустрою позивача.

Таким чином, оскільки відповідачем не наведено обгрунтованих підстав для відмови у затвердженні документації із землеустрою, які передбачені приписами ч.8 ст. 186 Земельного кодексу України, а приписами підпункту 5 пункту 27 розділу X Земельного кодексу України не передбачено заборони саме щодо затвердження проекту землеустрою, апеляційний суд вважає, що бездіяльність Коростенської міської ради щодо неприйняття на черговій сесії VIII скликання рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення ОСОБА_1 земельної ділянки у власність площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства є протиправною.

Враховуючи, що відповідач використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками розгляду заяви позивача, колегія суддів вважає, що належним способом захисту прав позивача є зобов`язання відповідача прийняти рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки 1822385200:22:000:0200 шляхом повторного розгляду його заяви в порядку, встановленому законодаствам.

Заборона затвердження проекту землеустрою приписами підпункту 5 пункту 27 розділу X Земельного кодексу України не передбачена, а отже й відсутні обставини, які б створювали згідно приписів ч.3 ст.378 КАС України підстави для відстрочення виконання судового рішення.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що належним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання відповідача затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передати її у власність позивачу.

Враховуючи зазначаене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку про помилкове застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, яке призвело б до неправильного вирішення справи.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Коростенської міської ради Житомирської області залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2024 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

ГоловуючийСапальова Т.В.

СуддіКапустинський М.М. Ватаманюк Р.В.