Постанова від 02 листопада 2026 р. у справі №320/37388/25 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 320/37388/25 Головуючий у 1 інстанції: Дудін С.О.

Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 листопада 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача Вівдиченко Т.Р.

Суддів Аліменка В.О.

Безименної Н.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправною бездіяльність, -

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач – ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, в якому просила:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо не проведення перерахунку пенсії ОСОБА_1 шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії ОСОБА_1 , на коефіцієнти у розмірі 1,14, у розмірі 1,197, у розмірі 1,0796 та у розмірі 1,115 для забезпечення індексації пенсії;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 у відповідності до частини другої статті 42 Закону України № 1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії ОСОБА_1 , в розмірі 9118,81 грн на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,14 з 01.03.2022 відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 № 118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році», на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,197 з 01.03.2023 відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 № 168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році», на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,0796 з 01.03.2024 відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2024 №185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році», на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,115 з 01.03.2025 відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 №209 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році» та у зв`язку з цим провести виплату недоотриманих сум пенсії, починаючи з 02.01.2025.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2025 року адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві щодо відмови у проведенні індексації пенсії ОСОБА_1 із застосуванням коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,14, у розмірі 1,197, у розмірі 1,0796 та у розмірі 1,115.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в м.Києві провести перерахунок (індексацію) та виплату пенсії ОСОБА_1 у відповідності до частини другої статті 42 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року №1058-IV шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,14 з 01 березня 2022 року відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України "Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році" від 16 лютого 2022 року №118, на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,197 з 01 березня 2023 року відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році" від 24 лютого 2023 року №168, на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,0796 з 01 березня 2024 року відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році" від 23 лютого 2024 року №185, на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,115 з 01 березня 2025 року відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році" від 25 лютого 2025 року №209 та у зв`язку з цим провести виплату недоотриманих сум пенсії, починаючи з 02.01.2025 та з 01.03.2025 відповідно. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач – Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Зокрема, апелянт вказує, що перерахунок пенсії ОСОБА_1 проведено відповідно до вимог чинного законодавства із застосуванням коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати, передбачених постановами Кабінету Міністрів України № 118, № 168, № 185 та № 209. Апелянт вказує, що при проведенні перерахунків застосовано показник середньої заробітної плати за 2014-2016 роки в розмірі 3764,40 грн, збільшений на відповідні коефіцієнти, унаслідок чого з 01.03.2022 цей показник становив 6186,32 грн, з 01.03.2023 - 7405,03 грн, з 01.03.2024 - 7994,47 грн, а з 01.03.2025 - 8913,83 грн. Водночас, апелянт наголошує, що оскільки пенсію ОСОБА_1 було призначено з урахуванням показника середньої заробітної плати за 2017-2019 роки в розмірі 7763,17 грн, підстави для проведення перерахунку пенсії з 01.03.2022 та 01.03.2023 із застосуванням коефіцієнтів збільшення 1,14 та 1,197 відсутні, натомість відповідно до положень постанов Кабінету Міністрів України встановлено щомісячні доплати до пенсії.

У межах встановленого судом строку відзиву на апеляційну скаргу не надійшло.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Частиною 2 статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні.

Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження.

Згідно ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Отже, в апеляційному порядку підлягає перегляду рішення суду першої інстанції виключно в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1 .

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та з 04.01.2021 отримує пенсію відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Для обчислення розміру пенсії ОСОБА_1 при її призначенні Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві було враховано показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, а саме за 2018-2020 роки, у розмірі 9118,81 грн.

ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою щодо проведення індексації пенсії із застосуванням коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески та який враховується для обчислення пенсії, у розмірах 1,14, 1,197, 1,0796 та 1,115.

Листом Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 05.06.2025 № 2600-0202-8/103184 ОСОБА_1 повідомлено про відмову у проведенні індексації пенсії із застосуванням коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески та який враховується для обчислення пенсії, у розмірах 1,14, 1,197, 1,0796 та 1,115.

Не погоджуючись із такими діями відповідача, позивач звернулась до суду з вищевказаним позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Правові засади функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначені Законом України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV).

Згідно з частиною першою статті 27 Закону № 1058-IV, розмір пенсії за віком визначається за формулою:

П = Зп Ч Кс, де:

П - розмір пенсії, у гривнях;

Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи, визначена відповідно до статті 40 цього Закону, з якої обчислюється пенсія, у гривнях;

Кс - коефіцієнт страхового стажу застрахованої особи, визначений відповідно до статті 25 цього Закону.

За приписами частини другої статті 42 Закону № 1058-IV, для забезпечення індексації пенсії щороку з 1 березня проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.

Показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, щороку збільшується на коефіцієнт, що відповідає 50 відсоткам показника зростання споживчих цін за попередній рік та 50 відсоткам показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.

У разі відсутності дефіциту коштів Пенсійного фонду для фінансування виплати пенсій у солідарній системі розмір щорічного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, передбачений абзацом другим цієї частини, може бути збільшений, але не повинен перевищувати 100 відсотків показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.

Розмір та порядок такого збільшення визначаються у межах бюджету Пенсійного фонду за рішенням Кабінету Міністрів України з урахуванням мінімального розміру збільшення, визначеного абзацом другим цієї частини.

Постановою Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 № 124 «Питання проведення індексації пенсій у 2019 році» затверджено Порядок проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Порядок № 124).

Пунктом 1 Порядку № 124 визначено механізм проведення перерахунку раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.

Відповідно до пункту 4 Порядку № 124, розмір коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, визначається щороку Кабінетом Міністрів України у межах бюджету Пенсійного фонду України.

Перерахунок пенсій відповідно до цього Порядку проводиться щороку з 1 березня.

Згідно з пунктом 5 Порядку № 124, у 2019 році перерахунок пенсій у зв`язку із збільшенням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, проводиться шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії, станом на 1 жовтня 2017 р. на коефіцієнт, визначений згідно з абзацом першим пункту 4 цього Порядку.

Кожен наступний перерахунок у зв`язку із збільшенням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, проводиться з урахуванням збільшеного у попередніх роках показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 № 118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році» установлено, що з 01.03.2022 перерахунок пенсій згідно з Порядком № 124 проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,14.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 № 168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році» установлено, що з 01.03.2023 перерахунок пенсій згідно з Порядком № 124 проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,197.

За змістом пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 № 185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році», установлено, що з 01.03.2024 перерахунок пенсій згідно з Порядком № 124 проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,0796.

Відповідно до підпункту 6 пункту 2 зазначеної Постанови, до пенсій, призначених відповідно до Закону № 1058-IV за зверненнями, що надійшли до 31 грудня 2023 р. включно, які не підвищуються з 1 березня 2024 р. згідно з Порядком № 124, встановлюється щомісячна доплата до пенсії в розмірі 100 гривень, яка виплачується додатково до щомісячних доплат до пенсії, встановлених пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 22.02.2021 № 127, пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 № 118 та пунктом 6 постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 № 168, в межах максимального розміру пенсії, визначеного законом.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 № 209 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році» установлено, що з 01.03.2025 перерахунок пенсій згідно з Порядком № 124 проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,115.

Положеннями підпункту 6 пункту 2 Постанови № 209 передбачено, що з метою зменшення диспропорцій у розмірах пенсій, призначених у різні роки, пенсії, призначені відповідно до Закону № 1058-IV за зверненнями, що надійшли до 31 грудня 2024 р. включно, які не підвищені згідно з пунктом 1 цієї постанови, перераховуються шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, який використовувався для призначення/перерахунку їх пенсії, на коефіцієнт збільшення, зокрема для пенсій, призначених/перерахованих із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для призначення пенсії у 2021 році, - 1,0575.

Пунктом 3 Постанови № 209 установлено, що розмір збільшення в результаті перерахунку пенсії, передбаченого пунктом 1 та підпунктами 1-7 пункту 2 цієї постанови, не може перевищувати 1500 гривень.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 на підставі заяви від 04.01.2021 призначено пенсію за віком з 01.12.2020 відповідно до Закону № 1058-IV, для обчислення якої застосовано показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2018-2020 роки в розмірі 9118,81 грн.

Підставою для звернення ОСОБА_1 до суду стала відмова Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві у проведенні індексації пенсії шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який враховувався для обчислення її пенсії, із застосуванням коефіцієнтів збільшення 1,14, 1,197, 1,0796 та 1,115, установлених постановами Кабінету Міністрів України № 118, № 168, № 185 та № 209 відповідно.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що відповідно до частини другої статті 42 Закону № 1058-IV індексація пенсії повинна здійснюватися шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який безпосередньо враховувався для обчислення пенсії при її призначенні, а застосування для цієї мети показника середньої заробітної плати за 2014-2016 роки в розмірі 3764,40 грн не відповідає вимогам зазначеної норми Закону.

При цьому, суд першої інстанції врахував висновки Верховного Суду щодо застосування частини другої статті 42 Закону № 1058-IV та положень Порядку № 124, а також необхідність дотримання строку звернення до адміністративного суду.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Зі змісту частини другої статті 42 Закону № 1058-IV вбачається, що законодавцем визначено механізм щорічної індексації раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.

Водночас, положеннями пункту 5 Порядку № 124 передбачено проведення такого перерахунку шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який враховувався для обчислення пенсії станом на 01.10.2017, з урахуванням його збільшення у попередніх роках.

Питання співвідношення зазначених нормативних положень було предметом розгляду Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду, який у постанові від 16.04.2025 у справі № 200/5836/24 сформулював правовий висновок щодо застосування частини другої статті 42 Закону № 1058-IV та пункту 5 Порядку № 124.

У зазначеній постанові Верховний Суд дійшов висновку, що під час проведення перерахунку пенсій, призначених у 2020-2023 роках відповідно до Закону № 1058-IV, у зв`язку зі щорічною індексацією збільшенню підлягає показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення відповідної пенсії, як це передбачено частиною другою статті 42 Закону № 1058-IV.

При цьому, Верховний Суд наголосив, що Порядок № 124 підлягає застосуванню виключно в частині, яка не суперечить положенням Закону № 1058-IV, а абзаци перший та другий пункту 5 цього Порядку повинні застосовуватися відповідно до частини другої статті 42 Закону № 1058-IV.

Судова палата також не встановила підстав для відступу від правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 13.01.2025 у справі № 160/28752/23, щодо необхідності застосування під час індексації показника середньої заробітної плати, який фактично враховувався для обчислення пенсії.

Застосовуючи наведені правові висновки до встановлених обставин справи, колегія суддів зазначає, що проведення індексації пенсії ОСОБА_1 повинно здійснюватися шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який враховувався для обчислення її пенсії, із застосуванням установлених законодавством коефіцієнтів збільшення.

При цьому, посилання апелянта на правомірність проведення перерахунків пенсії із застосуванням показника середньої заробітної плати за 2014-2016 роки в розмірі 3764,40 грн, збільшеного на відповідні коефіцієнти, не спростовує висновків суду першої інстанції.

Так, Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві в апеляційній скарзі зазначає, що внаслідок послідовного застосування коефіцієнтів збільшення показник середньої заробітної плати становив 6186,32 грн з 01.03.2022, 7405,03 грн з 01.03.2023, 7994,47 грн з 01.03.2024 та 8913,83 грн з 01.03.2025, що, на переконання апелянта, свідчить про правомірність проведених перерахунків.

Однак, наведений розрахунок здійснений виходячи з показника середньої заробітної плати за 2014-2016 роки, тоді як, відповідно до частини другої статті 42 Закону № 1058-IV та наведеного правового висновку Верховного Суду, збільшенню підлягає показник середньої заробітної плати, який враховувався для обчислення пенсії відповідної особи.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що відповідно до листа Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 05.06.2025 № 2600-0202-8/103184 ОСОБА_1 на підставі заяви від 04.01.2021 призначено пенсію за віком з 01.12.2020 із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2018-2020 роки в розмірі 9118,81 грн.

Зазначені відомості також підтверджуються розрахунком заробітку для обчислення пенсії, сформованим Пенсійним фондом України станом на 05.06.2025, в якому зазначено показник середньої заробітної плати за 2018-2020 роки в розмірі 9118,81 грн.

Відтак, посилання апелянта на показник середньої заробітної плати за 2017-2019 роки в розмірі 7763,17 грн як на показник, який враховувався при обчисленні пенсії ОСОБА_1 , не узгоджується з наведеними документами пенсійної справи та не спростовує встановлених судом першої інстанції обставин щодо застосованого при обчисленні пенсії показника середньої заробітної плати.

Щодо доводів апелянта про належне проведення індексації пенсії шляхом установлення щомісячних доплат, колегія суддів зазначає наступне.

Матеріалами пенсійної справи підтверджується, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві ОСОБА_1 встановлено щомісячні доплати до пенсії в розмірі 135 грн з 01.03.2022, 100 грн з 01.03.2023 та 100 грн з 01.03.2024.

Водночас, у постанові від 16.04.2025 у справі № 200/5836/24 Верховний Суд, надаючи оцінку аналогічним правовідносинам, дійшов висновку про неправомірність дій пенсійного органу, який при проведенні перерахунків пенсії у 2022-2024 роках установив щомісячні доплати в зазначених розмірах замість застосування коефіцієнтів збільшення 1,14, 1,197 та 1,0796 до показника середньої заробітної плати, що безпосередньо враховувався для обчислення пенсії.

З огляду на викладене, саме по собі встановлення ОСОБА_1 щомісячних доплат до пенсії відповідно до постанов Кабінету Міністрів України № 118, № 168 та № 185 не свідчить про належне проведення індексації пенсії у порядку, визначеному частиною другою статті 42 Закону № 1058-IV, та не спростовує висновку суду першої інстанції щодо протиправності відмови у проведенні відповідного перерахунку.

З приводу застосування коефіцієнта індексації за 2025 рік колегія суддів враховує, що пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 № 209 установлено коефіцієнт збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні у розмірі 1,115.

При цьому, підпунктом 6 пункту 2 зазначеної Постанови передбачено окремий механізм перерахунку пенсій, не підвищених відповідно до пункту 1 цієї постанови, шляхом застосування спеціальних коефіцієнтів збільшення залежно від року призначення або перерахунку пенсії.

Як убачається з наявного в матеріалах справи розрахунку заробітку для обчислення пенсії станом на 05.06.2025, Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві застосовано коефіцієнт збільшення показника середньої заробітної плати 1,0575, унаслідок чого відповідний показник визначено в розмірі 9643,14 грн.

Водночас, застосування зазначеного коефіцієнта не свідчить про належне проведення індексації пенсії відповідно до частини другої статті 42 Закону № 1058-IV з урахуванням правових висновків Верховного Суду щодо необхідності збільшення показника середньої заробітної плати, який фактично враховувався для обчислення пенсії, на встановлені законодавством коефіцієнти індексації.

У цьому контексті колегія суддів враховує постанову Верховного Суду від 10.06.2026 у справі № 440/7571/25, у якій надано правову оцінку застосуванню коефіцієнтів індексації за 2021-2025 роки.

У зазначеній постанові Верховний Суд, зокрема, визнав неправомірним проведення пенсійним органом індексації пенсії у 2025 році із застосуванням коефіцієнта 1,046 замість установленого пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України № 209 коефіцієнта 1,115, а також зазначив про необхідність урахування під час перерахунку пенсії коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати за попередні роки.

Аналогічний підхід щодо необхідності послідовного врахування коефіцієнтів індексації за попередні роки під час проведення перерахунку пенсії з 01.03.2025 застосовано Верховним Судом у постанові від 04.12.2025 у справі № 440/6585/25.

Таким чином, проведення індексації пенсії у 2025 році не може обмежуватися застосуванням відповідного коефіцієнта виключно до показника середньої заробітної плати, визначеного пенсійним органом без належного врахування коефіцієнтів збільшення за попередні роки.

При цьому, колегія суддів зауважує, що щорічні коефіцієнти збільшення показника середньої заробітної плати застосовуються послідовно, оскільки, кожний наступний перерахунок пенсії здійснюється з урахуванням збільшення відповідного показника за попередні роки.

Відповідний висновок викладено Верховним Судом у постанові від 20.10.2025 у справі № 440/11184/24, в якій зазначено, що визначення періоду, за який підлягають виплаті недоотримані суми пенсії, не виключає необхідності послідовного врахування коефіцієнтів індексації за попередні роки при обчисленні належного розміру пенсії.

За таких обставин, суд першої інстанції обґрунтовано виходив із необхідності проведення перерахунку пенсії ОСОБА_1 шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який враховувався для обчислення її пенсії, із застосуванням коефіцієнтів 1,14 з 01.03.2022, 1,197 з 01.03.2023, 1,0796 з 01.03.2024 та 1,115 з 01.03.2025.

Щодо визначеного судом першої інстанції періоду виплати недоотриманих сум пенсії колегія суддів зазначає, що відповідно до частини другої статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Верховний Суд у постанові від 20.10.2025 у справі № 440/11184/24 зазначив, що право на індексацію пенсії не є абсолютним і його судовий захист може бути обмежений строком звернення до адміністративного суду, встановленим процесуальним законом.

Водночас, Верховний Суд розмежував період, за який особа має право на отримання недоотриманих сум пенсії, та необхідність урахування коефіцієнтів індексації за попередні роки під час визначення належного розміру пенсії.

Матеріали справи свідчать, що ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою 02.07.2025, у зв`язку з чим суд першої інстанції визначив початок періоду виплати недоотриманих сум пенсії з 02.01.2025, а щодо перерахунку із застосуванням коефіцієнта збільшення 1,115, установленого постановою Кабінету Міністрів України № 209, з 01.03.2025.

Зазначений підхід відповідає наведеним правовим висновкам Верховного Суду, оскільки застосування коефіцієнтів індексації за попередні роки необхідне для правильного визначення розміру пенсії, що підлягає виплаті в межах установленого судом періоду, та не означає присудження до виплати недоотриманих сум пенсії за періоди, які виходять за межі строку звернення до адміністративного суду.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо протиправності відмови Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві у проведенні індексації пенсії ОСОБА_1 та необхідності зобов`язання відповідача здійснити перерахунок пенсії шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який враховувався для її обчислення, у розмірі 9118,81 грн із застосуванням коефіцієнтів збільшення 1,14 з 01.03.2022, 1,197 з 01.03.2023, 1,0796 з 01.03.2024 та 1,115 з 01.03.2025, з проведенням виплати недоотриманих сум пенсії за визначений судом першої інстанції період.

Решта доводів та заперечень апелянта висновків суду першої інстанції не спростовують.

Згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про часткову обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 та наявність правових підстав для їх часткового задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).

При цьому, доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-329 КАС України.

Суддя-доповідач Вівдиченко Т.Р.

Судді Аліменко В.О.

Безименна Н.В.