Постанова від 02 листопада 2026 р. у справі №320/33022/24 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 320/33022/24 Суддя першої інстанції: Головенко О.Д.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 листопада 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Файдюка В.В.

суддів: Карпушової О.В., Мєзєнцева Є.І.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 28 травня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправними дій і зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В :

У липні 2024 року ОСОБА_1 (далі – позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (далі – відповідач, ГУ ПФ у Київській області) про:

- визнання протиправними дій відповідача щодо обмеження з 20.03.2024 у виплаті позивачу пенсії максимальним розміром – десятьма прожитковими мінімумами, встановленими для осіб, які втратили працездатність;

- зобов`язання ГУ ПФ у Київській області виплатити ОСОБА_1 з 20.03.2024 пенсію з урахуванням індексації згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 №185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році» (далі – Постанова №185) без обмеження її максимальним розміром (десятьма прожитковими мінімумами, встановленими для осіб, які втратили працездатність) з урахуванням уже проведених платежів.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 28.05.2025 позов задоволено повністю.

При цьому суд першої інстанції виходив з того, що положення Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» у правовідносинах щодо призначення та перерахунку пенсій підлягають застосуванню з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016, у зв`язку з чим виплата пенсії позивачу має здійснюватися відповідачем без обмеження максимальним розміром, позаяк це обмежує гарантоване Конституцією України право військовослужбовців на належний соціальний захист. Відтак, за висновками суду, відповідач безпідставно обмежив пенсію позивача максимальним розміром з 20.03.2024, фактично не виплативши позивачу й індексацію згідно з Постановою №185.

Не погоджуючись з указаним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Свою позицію обґрунтовує тим, що пенсія нараховується та виплачується позивачу у розмірах, визначених чинним законодавством, водночас з урахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 №1. Окремо звертає увагу на можливість обмеження соціальних прав громадян в умовах воєнного стану.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 07.07.2025 відкрито апеляційне провадження у справі та встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу, а також витребувано матеріали справи з суду першої інстанції.

Відзиву на апеляційну скаргу не надійшло.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 02.11.2026 продовжено строк розгляду справи та призначено її до розгляду у порядку письмового провадження з 03.11.2026.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню, виходячи з такого.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 є особою з інвалідністю ІІ групи внаслідок війни та учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році (категорія 1), що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями посвідчень серії НОМЕР_1 та серії НОМЕР_2 .

Крім того, ОСОБА_1 перебуває на обліку у ГУ ПФ у Київській області та отримує пенсію по інвалідності ІІ групи, розмір якої обчислено відповідно до ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Матеріали справи свідчать, що 01.03.2024 ОСОБА_1 було проведено перерахунок пенсії, за наслідками якого її розмір визначено в сумі 76 950,95 грн, однак обмежено її виплату максимальним розміром 23 610,00 грн.

За наслідками розгляду звернення позивача про перерахунок та виплату пенсії без обмеження її максимальним розміром з урахуванням індексації відповідач листом від 13.06.2024 №1000-0202-8/101286 повідомив, що розмір пенсії останнього з 01.03.2024 обчислений з урахуванням вимог чинного законодавства, а підстави для її виплати без обмеження максимальним розміром відсутні до визначення порядку асигнувань для виконання рішення і висновків Конституційного Суду України від 20.03.2024 №2-р(ІІ)/2024.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів враховує насамперед те, що позивач отримує пенсію на підставі Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», як помилково вказав суд першої інстанції, неправильно визначивши предмет спору. У зв`язку з викладеним вважає за необхідне зазначити таке.

Із змісту статті 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» (далі – Закон про заходи реформування пенсійної системи), який набрав чинності 01.10.2011 (у редакції, чинній на час здійснення перерахунку пенсії позивача), максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до, зокрема, Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Аналогічні норми закріплені у ч. 3 ст. 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі – Закон; у редакції чинній на момент перерахунку пенсії позивача), за якими максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Разом з тим рішенням Конституційного Суду України від 20.03.2024 №2-р(ІІ)/2024 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), припис статті 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 8 липня 2011 року № 3668-VI зі змінами, що поширює свою дію на Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-XII зі змінами, припис першого речення частини третьої статті 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-XII зі змінами. Цим актом суду конституційної юрисдикції також вирішено, що наведені нормативні приписи втрачають чинність із дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.

Вирішуючи питання щодо початку дії вказаного рішення Конституційного Суду України в аналогічних за змістом правовідносинах, Верховний Суд у постанові від 04.07.2024 у справі №580/7744/23 прийшов до висновку, що правова позиція Конституційного Суду України щодо неконституційності приписів статті 2 Закону про реформування пенсійної системи із змінами, що поширює свою дію на Закон із змінами, та першого речення ч. 3 ст. 67 Закону із змінами має пряму дію у часі і може бути застосована до правовідносин, що виникли або принаймні тривали після ухвалення Конституційним Судом України відповідного рішення, тобто з 21.03.2024.

При цьому у згаданій постанові Верховний Суд також підкреслив, що, враховуючи висновки Конституційного Суду України, викладені у рішенні №2-р(II)/2024, з 21.03.2024 правові підстави обмежувати пенсію позивача максимальним розміром (десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність) у відповідача відсутні.

Водночас, як свідчать матеріали справи, здійснивши перерахунок пенсії позивача з 01.03.2024 та встановивши обмеження її до виплати максимальним розміром, відповідач продовжував виплачувати таку й після визнання неконституційними відповідних положень законів України, не зважаючи на звернення пенсіонера із заявою про припинення вчинення таких дій.

За таких обставин та правового регулювання спірних правовідносин, колегія суддів з урахуванням ч. 5 ст. 242 КАС України приходить до висновку, що, починаючи з 21.03.2024 (а не з 20.03.2024, як помилково зазначив суд першої інстанції) дії ГУ ПФ у Київській області щодо обмеження пенсії ОСОБА_1 максимальним розміром, є протиправними, а відтак позовні вимоги у відповідній частині – обґрунтованими з урахуванням зміни дати, з якої така пенсія підлягає нарахуванню та виплаті без обмеження максимальним розміром.

Крім того, колегія суддів зауважує, що пунктом 1 Постанови №185 установлено, що з 1 березня 2024 р. перерахунок пенсій згідно з Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 р. № 124 «Питання проведення індексації пенсій у 2019 році» (Офіційний вісник України, 2019 р., № 19, ст. 663), проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії (далі - коефіцієнт збільшення), у розмірі 1,0796.

Підпунктом 3 пункту 2 указаної Постанови передбачено, що з 1 березня 2024 року розміри пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи, передбачені частиною третьою статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з урахуванням розміру підвищення пенсій відповідно до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 р. № 118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році» (Офіційний вісник України, 2022 р., № 18, ст. 968), пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2023 р. № 168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році» (Офіційний вісник України, 2023 р., № 26, ст. 1475) підвищуються на коефіцієнт збільшення, установлений пунктом 1 цієї постанови, з урахуванням положень, передбачених пунктом 3 цієї постанови.

Водночас згідно з абз. 3 п. 3 Постанови №185 розмір збільшення в результаті перерахунку пенсії, передбаченого пунктом 1 та підпунктами 1-7 пункту 2 цієї постанови, не може перевищувати 1500 гривень.

Матеріали справи свідчать, що позивачу з 01.03.2024 нараховано індексацію відповідно до Постанови №185 в сумі 6 915,22 грн, однак обмежено її розмір на суму 5 415,22 грн, тобто на суму, що перевищує 1 500 грн, передбачену абз. 3 п. 3 Постанови №185.

З урахуванням наведеного колегія суддів приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог в частині перерахунку та виплати пенсії позивачу з урахуванням індексації згідно з Постановою №185, оскільки, як свідчать матеріали справи, така нараховується ОСОБА_1 , однак не виплачується з огляду на виплату пенсії з обмеженням максимального розміру пенсії, на протиправності чого було наголошено вище.

Щодо посилання апелянта на постанову Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 №1, за якою виплата пенсії позивача у 2025 році здійснюється з урахуванням понижуючих коефіцієнтів, колегія суддів зазначає, що такі правовідносини перебувають поза межами предмету спору, який виник щодо обмеження максимального розміру пенсії з 20.03.2024.

Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції, вирішуючи цей спір, неправильно встановив фактичні обставини справи та предмет цього спору, у зв`язку з чим прийшов до помилкового висновку про наявність у позивача права на перерахунок пенсії з 20.03.2024, що має своїм наслідком скасування оскаржуваного судового рішення із ухваленням нового про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Приписи п. п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 317 КАС України визначають, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

У зв`язку з цим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, а рішення суду першої інстанції – скасувати та ухвалити нове про часткове задоволення позовних вимог.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п. 10 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», то судові витрати не перерозподіляються.

Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області – задовольнити частково.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 28 травня 2025 року – скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо обмеження з 21 березня 2024 року пенсії ОСОБА_1 максимальним розміром.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області (08500, Київська обл., м. Фастів, вул. Саєнка Андрія, 10; код ЄДРПОУ 22933548) виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) пенсію з 21 березня 2024 року без обмеження її максимальним розміром з урахуванням раніше виплачених сум.

У задоволенні іншої частини позовних вимог – відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та подальшому оскарженню не підлягає відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 263, п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Суддя-доповідач В.В. Файдюк

Судді О.В. Карпушова

Є.І. Мєзєнцев

Повне судове рішення виготовлено 03 листопада 2026 року.