Постанова від 02 листопада 2026 р. у справі №640/13424/20 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 640/13424/20 Суддя (судді) першої інстанції: Лісовська Н. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 листопада 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Мєзєнцева Є.І., суддів - Епель О.В., Файдюка В.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, як відокремлений підрозділ ДПС України про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ :

ОСОБА_1 звернулась до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, як відокремлений підрозділ ДПС України в якому просила скасувати податкові повідомлення-рішення від 01.04.2020 №73312-2018-3313-2615, №73312-2019-3313-2615, №73312-3313-261.

На виконання положень Закону України від 13 грудня 2022 року № 2825-IX «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» та відповідно до Порядку передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 16 вересня 2024 року № 399 цю справу передано на розгляд до Миколаївського окружного адміністративного суду.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2025 року адміністративний позов задоволено.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно витягу із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 14.06.2020 р., ОСОБА_1 є власником частини офісної будівлі (літера Ж) загальною площею 179,40 кв. м, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Вказана офісна будівля, відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 05.06.2020 р. та витягу Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 13.12.2016 р., розташована на земельній ділянці кадастровий номер 8000000000:75:222:0027, загальною площею 0,0310 га, цільове призначення - для обслуговування офісної будівлі, форма власності - комунальна, власники - Київська міська рада, вид іншого речового права - право оренди земельної ділянки, підстава виникнення - Договір оренди земельної ділянки, серія та номер: 217, виданий 02.09.2016, орендар - ОСОБА_1 , дата державної реєстрації - 02.09.2016, строк дії - 02.09.2017.

Як вбачається з витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 04.06.2020 р. цільове призначення земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер 8000000000:75:222:0027): 0,0310 га для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури (адміністративних будинків, офісних приміщень та інших будівель громадської забудови, які використовуються для здійснення підприємницької та іншої діяльності, пов`язаної з отриманням прибутку). Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 839359,07 грн.

01.04.2020 р. податковим органом прийняті податкові повідомлення-рішення №73312-2018-3313-2615, №73312-2019-3313-2615, №73312-3313-261 про нарахування земельного податку з фізичних осіб за 2018, 2019, 2020 роки у розмірі 12590,39 гривень за кожний рік, усього на суму 37771,17 гривень. Розрахунок суми податку: 839359,07*3%*1/2) = 12590,07 грн., де 1916688,92 - нормативно грошова оцінка земельної ділянки, грн. (до 09.06.2020 року), 839359,07 - нормативно грошова оцінка земельної ділянки, грн.; 3% - ставка податку (пункт 5.3 додатка 3 Положення «Про плату за землю в місті Києві», затвердженого Рішенням Київської міської ради «Про встановлення місцевих податків і зборів у м. Києві та акцизного податку» від 23.06.2011 року №242/5629 із змінами та доповненнями); - частка у праві власності.

Вважаючи вищевказані податкові повідомлення-рішення протиправними, позивачка звернулась до суду з відповідним позовом.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України).

Пунктом 14.1 статті 14 ПК України визначено, що земельний податок - обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (далі - податок для цілей розділу XII цього Кодексу) (підпункт 14.1.72); власники земельних ділянок - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), які відповідно до закону набули права власності на землю в Україні, а також територіальні громади та держава щодо земель комунальної та державної власності відповідно (підпункт 14.1.34); земельна ділянка - частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, цільовим (господарським) призначенням та з визначеними щодо неї правами (підпункт 14.1.74); плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (підпункт 14.1.147).

Згідно з підпунктом 269.1.1 пункту 269.1 статті 269 ПК України платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

Об`єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні; земельні частки (паї), які перебувають у власності (підпункт 270.1.1 пункту 270.1 статті 270 ПК України).

Таким чином, обов`язок платника податку сплачувати плату за землю виникає у власників та землекористувачів з дня виникнення права власності або користування земельною ділянкою.

При цьому, для цілей оподаткування земельним податком особа повинна мати статус землевласника/землекористувача, набутого в порядку, встановленому Земельним кодексом України (тут і далі в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - ЗК України).

За змістом пункту 286.1 статті 286 ПК України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Згідно пункту 287.1 статті 287 ПК України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Отже, платником земельного податку є особа, яка володіє відповідним речовим правом на земельну ділянку (правом власності або правом користування).

За статтями 125 та 126 ЗК України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав, яка оформляється відповідно до Закону України від 01.07.2004 №1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Аналогічні положення закріплені в частині 1 статті 377 Цивільного кодексу України.

В той же час, доказів на підтвердження того, що позивачка є власником земельної ділянки щодо якої прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення відповідачем до суду не надано, а позивачка стверджує, що не є суб`єктом плати на земельний податок з фізичних осіб.

Крім того, судом встановлено, що відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 05.06.2020 р., земельна ділянка, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер 8000000000:75:222:0027), загальною площею 0,0310 га, була зареєстрована за позивачкою на праві оренди згідно Договору оренди земельної ділянки № 217 від 02.09.2016 р. у періоді з 02.09.2016 р. по 02.09.2017 р. (дата державної реєстрації - 02.09.2016, строк дії - 02.09.2017).

Відповідно до пункту 287.1 статті 287 ПК України, власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Згідно пункту 287.6 статті 287 ПК України, при переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку.

У розумінні положень підпунктів 14.1.72, 14.1.73 пункту 14.1 статті 14, підпунктів 269.1.1, 269.1.2 пункту 269.1, пункту 269.2 статті 269, підпунктів 270.1.1, 270.1.2 пункту 270.1 статті 270, пункту 287.7 статті 287 ПК України платником земельного податку є власник земельної ділянки або землекористувач, якими може бути фізична чи юридична особа. Обов`язок сплати цього податку для його платника виникає з моменту набуття (переходу) в установленому законом порядку права власності на земельну ділянку чи права користування нею і триває до моменту припинення (переходу) цього права» (Правова позиція Верховного Суду у справі від 31.01.2018 р. №825/308/17).

Таким чином, враховуючи, що у позивачки відсутнє право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:75:222:0027, а право користування тривало до 02.09.2017 р., нарахування земельного податку з фізичних осіб за 2018, 2019, 2020 роки є протиправним.

За наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 01.04.2020 №73312-2018-3313-2615, №73312-2019-3313-2615, №73312-3313-261 про нарахування земельного податку з фізичних осіб за 2018, 2019, 2020 роки.

Доводи апеляційних скарг зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Решта тверджень та посилань сторін судовою колегією апеляційного суду не приймається до уваги через їх неналежність до предмету позову або непідтвердженість матеріалами справи.

При цьому, колегія суддів зазначає, що згідно з п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Однак, згідно з п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

За правилами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві залишити без задоволення, а рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2025 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Є.І.Мєзєнцев

cуддя О.В.Епель

суддя В.В.Файдюк