Суд: Запорізький апеляційний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Кримінальне
Категорія: Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами
Дата: 01 листопада 2026 р.
Справа: №314/668/26
Суддя: Кравченко Л. Ю.
Дата документу 02.11.2026 Справа№ 314/668/26
ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Єдиний унікальний №314/668/26 Головуючий в 1 інст. ОСОБА_1
Провадження №11-кп/807/932/26 Доповідач в 2 інст. ОСОБА_2
ВИРОК
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 листопада 2026 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду у складі
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря судових засідань ОСОБА_5 ,
за участю прокурора ОСОБА_6 ,
представника потерпілої ОСОБА_7 (в режимі відео конференції),
захисника ОСОБА_8 (в режимі відео конференції),
обвинуваченого ОСОБА_9 (в режимі відео конференції),
розглянула в апеляційному порядку у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги представника потерпілої ОСОБА_7 та прокурора на вирок Вільнянського районного суду Запорізької області від 03.08.2026, яким
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Запоріжжя, який має неповну вищу освіту, студента магістратури Національного університету «Запорізька політехніка», працевлаштований налагоджувальником станків у «Руббіон», не одружений, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
визнано винуватим та засуджено за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,
ВСТАНОВИЛА:
Вироком Вільнянського районного суду Запорізької області ОСОБА_9 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.286 КК України, за наступних обставин.
04.01.2026, приблизно о 20.30 годині, водій ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , керуючи автомобілем BMW 5281 реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись проїзною частиною автодороги між с.Яковлеве та с.Спасівка Запорізького району Запорізької області, на засніженій дорозі, маючи об`єктивну можливість уникнути ДТП шляхом врахування дорожньої обстановки, після подолання заокруглення за напрямком руху, з метою вирівняння транспортного засобу на проїзній частині, відвернув рульове колесо, змінив напрямок руху вправо, допустив занос автомобіля та подальший виїзд на праве узбіччя за напрямком руху, де здійснив наїзд на дерево.
У наслідок ДТП водій ОСОБА_9 та неповнолітня пасажирка автомобіля ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 отримали тілесні ушкодження та були доставлені до медичних закладів.
Своїми діями водій ОСОБА_9 порушив вимоги п. 12.1 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 зі змінами та доповненнями, відповідно до яких:
- п. 12.1: «Під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен враховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним»;
Невиконання водієм ОСОБА_9 вимог п. 12.1 Правил дорожнього руху, з технічної точки зору, знаходяться в прямому причинному зв`язку з подією даної дорожньо-транспортної пригоди.
У результаті даної дорожньо-транспортної пригоди неповнолітня пасажирка ОСОБА_10 отримала тілесні ушкодження у вигляді поєднаної травми: закрита тяжка черепно-мозкова травма. Забій головного мозку важкого ступеню. Внутрішньо шлуночковий крововилив з проривом у бічні шлуночки. Множинні переломи нижньої щелепи зліва з незначним зміщенням. Травма зовнішнього вуха ліворуч у вигляді рани із ураженням хрящу. Ретинальні крововиливи. Множинні садна обличчя. Тупа травма органів грудної клітини (ознаки забою легень), що ускладнилася набряком головного мозку та дихальною недостатністю III ст., що кваліфікується як тяжке тілесне ушкодження за ознакою небезпеки для життя.
Дії ОСОБА_9 кваліфіковано за ч. 2 ст.286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керувала транспортним засобом, що спричинило потерпілому тяжкі тілесні ушкодження.
Йому призначено покарання за ч. 2 ст. 286 КК України у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.
На підставі ст. 75КК України звільнено ОСОБА_9 від призначеного покарання з випробуванням, встановлено іспитовий строк тривалістю 1(один) рік.
Вирішено долю речових доказів, питання про стягнення витрат на проведення судової інженерно-транспортної експертизи, скасовано арешт з транспортного засобу.
Прокурор в апеляційній скарзі просить вирок в частині призначення покарання обвинуваченому скасувати, ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_9 покарання за ч. 2 ст. 286 КК України у вигляді чотирьох років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортами засобами на 1 рік. На підставі ст.. 75 КК України звільнити від відбування основного покарання з випробуванням на 2 роки, з покладенням обов`язків, визначених ст.76 КК України.
Зазначає, що призначене ОСОБА_9 покарання є необґрунтовано м`яким, не відповідає особі засудженого та тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, не забезпечить виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів.
Законодавством визначено обов`язкове застосування додаткового покарання у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами за вчинення нетяжкого аналогічного кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України – порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто законодавець визначив ступінь суспільної небезпеки такого діяння та рівень кримінального покарання, необхідного для виправлення винної особи.
Судом не враховано всі обставини кримінального правопорушення, та призначено покарання неспіврозмірне ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення.
В апеляційній скарзі представник потерпілої ОСОБА_7 просить змінити вирок в частині додаткового покарання, призначивши ОСОБА_9 додаткове покарання у виді позбавлення права керування усіма видами транспортних засобів строком на три роки. Зазначає, що призначене судом покарання не відповідає ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м`якості. Відшкодування шкоди потерпілій не є безумовною підставою до того, щоб не призначати додаткового покарання за вказане кримінальне правопорушення, а є однією з тих обставин, що беруться до уваги щодо визначення виду та розміру покарання, необхідного серед іншого, для досягнення мети попередження вчинення таких злочинів іншими особами за аналогічних обставин.
Суд першої інстанції фактично не врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину обвинуваченим ОСОБА_9 , який відповідно до ст.. 12 КК України відноситься до тяжких злочинів, особу обвинуваченого. Не позбавляючи ОСОБА_9 права керування транспортними засобами допустив неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме: не застосував закон, який підлягає застосуванню, тоді як відповідно до ч. 2 ст. 286 КК України до особи, заподіяла тяжке тілесне ушкодження, може бути застосоване додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами на строк до трьох років. Не призначивши додаткове покарання обвинуваченому, суд першої інстанції не позбавив ОСОБА_9 можливості реалізувати таке право надалі. Застосування до обвинуваченого додаткового покарання у виді позбавлення права керування усіма видами транспортних засобів за вчинене кримінальне правопорушення на 3(три) роки, буде справедливим, необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.
В судовому засіданні апеляційного суду прокурор підтримала свою апеляційну скаргу та зазначила, що призначене судом покарання не відповідає особі засудженого та тяжкості вчиненого кримінального правопорушення.
Представник потерпілої у судовому засіданні апеляційного суду підтримала свою апеляційну скаргу та зазначила, що суд не врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину та особу обвинуваченого, допустив неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Обвинувачений та його захисник у судовому засіданні апеляційного суду заперечували проти задоволення апеляційних скарг та зазначили, що суд врахував усі обставини, а саме те: що обвинувачений визнав свою провину, відшкодував потерпілій завдану шкоду.
Заслухавши доповідь судді по справі, прокурора, обвинуваченого та його захисника, представника потерпілої, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи, наведені в апеляційній скарзі, провівши судові дебати і надавши обвинуваченому останнє слово, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги прокурора та представника потерпілої підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Висновки суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_9 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, за обставин, викладених у вироку, а також висновки суду про юридичну кваліфікацію дій обвинуваченого за ч. 2 ст. 286 КК України є обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам справи та підтверджені наявними у справі доказами, які досліджувались за згодою усіх учасників провадження, у тому числі обвинуваченого в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, і в апеляційній скарзі не оспорюються.
Відповідно до ст. 414 КПК України, невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м`якість або через суворість.
У відповідності до ст. 65 КК України суд призначає покарання в межах, встановлених в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини КК України, яка передбачає відповідальність за скоєний злочин, враховуючи ступінь тяжкості скоєного кримінального правопорушення, особу винного, обставини пом`якшуючи та обтяжуючі покарання. Особі, яка скоїла кримінальне правопорушення, повинно бути призначено покарання, необхідне та достатнє для його виправлення та попередження нових злочинів.
Згідно з положеннями ч. 2 ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
Призначаючи покарання ОСОБА_9 , суд першої інстанції послався на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відноситься до категорії тяжких злочинів, визнав щире каяття обвинуваченого, активне сприяння ним розкриттю злочину та добровільне відшкодування потерпілій шкоди (50000 грн. моральної шкоди та частково матеріальної під час лікування у виді придбання компресійного бандажу, сухого душу та шампуню до нього) за обставини, що пом`якшують покарання, встановив відсутність обставин, що обтяжують покарання.
Крім того, суд врахував дані про особу обвинуваченого, який працює, раніше не судимий, до адміністративної відповідальності за порушення ПДР не притягувався, за допомогою до лікарів нарколога і психіатра не звертався, за місцем проживання та навчання характеризується виключно позитивно.
Колегія суддів вважає, що призначаючи ОСОБА_9 основне покарання зі звільненням від його відбування з випробуванням, суд першої інстанції виконав вимоги ст.ст. 50, 65, 75 КК України, в повній мірі встановив та належним чином оцінив і врахував всі обставини, які за законом повинні бути врахованими при призначенні особі основного покарання.
Разом з тим, колегія суддів погоджується з доводами прокурора та представника потерпілої, що не призначення ОСОБА_9 додаткового покарання у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами не відповідає вимогам закону, з огляду на наступне.
Доходячи до висновку про недоцільність призначення ОСОБА_9 додаткового покарання, суд не в достатній мірі врахував, що він, керуючи транспортним засобом, порушив Правила дорожнього руху України, легковажно розраховуючи на відвернення можливих суспільно-небезпечних наслідків від своїх неправомірних дій, а також наслідки від вчиненого кримінального правопорушення, які полягають у заподіянні потерпілій тяжких тілесних ушкоджень.
За таких обставин, вирок суду першої інстанції не може залишатися в силі, тому підлягає скасуванню з ухваленням нового вироку.
Призначаючи покарання ОСОБА_9 апеляційний суд враховує, що він вчинив необережний тяжкий злочин у сфері безпеки руху та експлуатації транспорту, від якого потерпілій заподіяні тяжкі тілесні ушкодження, самовпевнено та безвідповідально експлуатував транспортний засіб, разом з тим, повністю визнав свою вину, щиро розкаявся, активно сприяв розкриттю злочину, відшкодував завдану шкоду, а також дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, не працює, суспільно-корисною працею не займається, має постійне місце проживання та роботи, характеризується позитивно, на обліку у нарколога та психіатра не перебуває, до адміністративної відповідальності за порушення ПДР не притягувався.
Зазначене свідчить про те, що покарання з випробуванням та без призначення додаткового покарання не досягне своєї мети, визначеної ст. 50 КК України, - виправлення обвинуваченого та запобігання вчиненню ним нових злочинів.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що покарання за ч. 2 ст. 286 КК України у вигляді 3 років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік, зі звільненням на підставі ст. 75 КК України від відбування основного покарання з випробування з іспитовим строком 1 рік, з покладенням обов`язків, передбачених ст. 76 КК України, буде відповідати меті, визначеній у ст. 50 КК України та у відповідності до ст. 65 КК України буде достатнім для виправлення засудженого та запобігання вчиненню ним нових злочинів.
Керуючись ст.ст.404, 405, 407, 414, 420 КПК України, колегія суддів
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу представника потерпілої ОСОБА_7 задовольнити частково.
Апеляційну скаргу прокурора задовольнити частково.
Вирок Вільнянського районного суду Запорізької області від 03.08.2026 відносно ОСОБА_9 скасувати в частині призначеного покарання.
Ухвалити в цій частині новий вирок.
Призначити ОСОБА_9 покарання за ч. 2 ст. 286 КК України у виді 3 (трьох) років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 (один) рік.
На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_9 від призначеного основного покарання з випробовуванням, встановивши йому іспитовий строк тривалістю 1 (один) рік.
На підставі ст.76 КК України покласти на ОСОБА_9 обов`язки: періодично з`являтись на реєстрацію до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
В решті вирок залишити без змін.
Вирок апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржений безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня його оголошення, а засудженим, який перебуває під вартою, - в той же строк з дня отримання копії вироку.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4
Оригінал: reyestr.court.gov.ua