Рішення від 02 листопада 2026 р. у справі №748/164/26 — Чернігівський районний суд Чернігівської області

Суд: Чернігівський районний суд Чернігівської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: позики, кредиту, банківського вкладу, з них

Дата: 02 листопада 2026 р.

Справа: №748/164/26

Суддя: Костюкова Т. В.

Провадження № 2/748/623/26

Єдиний унікальний № 748/164/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 листопада 2026 рокум. Чернігів

Чернігівський районний суд Чернігівської області в складі:

головуючої судді Костюкової Т.В.,

позивачки ОСОБА_1

представника позивача - адвоката Ісакова Д..Г.

за участю секретаря судового засідання Охріменко К.Я.

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань м. Чернігів в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

Керівник Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» - Хлопкова Марія Сергіївна, діючи на підставі Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, 22 січня 2026 року, в системі «Електронний суд», звернулась до суду з позовом про стягнення з відповідача, ОСОБА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» заборгованість за кредитним договором №176304 від 25.03.2025 у розмірі 25404,97 грн.; та судових витрат у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 2662,40 грн і витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 7000 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 25.03.2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредіплюс» та відповідачем, ОСОБА_1 , укладено кредитний договір №176304 у формі електронного документа. Відповідач приєдналась до публічної частини, прийняла умови індивідуальної частини та графіку платежів, що разом становлять єдиний Кредитний договір, шляхом підписання індивідуальної частини електронним підписом 73cbe8eb, створеним за допомогою одноразового персонального ідентифікатора. На виконання умов кредитного договору, 25.03.2025 первісний кредитор ініціював переказ коштів безготівковим зарахуванням на платіжну картку № НОМЕР_1 ОСОБА_1 , з чого слідує що свої зобов`язання перед відповідачем первісний кредитор виконав повному обсязі.

Однак відповідач не виконала взяті на себе зобов`язання, загальна сума заборгованості на момент подання позовної заяви становить 28604,97 грн., що складається із заборгованості за тілом кредиту у розмірі 14483,99 грн., заборгованості по несплаченим відсотках за користування кредитом у розмірі 10120,98 грн., заборгованості по комісії 800 грн., заборгованості по штрафним санкціям 3200 грн.

16 квітня 2025 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредіплюс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» уклали договір факторингу №16042025 за умовами якого позивач набув права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором. Відповідач не виконує умови взятого на себе зобов`язання, не погашає кредит та не сплачує проценти за користування кредитом, що і стало підставою звернення до суду з цим позовом. В той же час позивач просить стягнути з відповідача наявну заборгованість, не враховуючи заборгованість за штрафними санкціями у розмірі 3200 грн.

Ухвалою Чернігівського районного суду Чернігівської області від 26 січня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті з повідомленням учасників справи.

У чергове судове засідання представник позивача не з`явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином, позовна заява місять клопотання про розгляд справи без участі представника, позовні вимоги просить задовольнити в повному обсязі.

Відповідачу було запропоновано протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати відзив на позовну заяву. Ухвалу про відкриття провадження відповідач отримав 14.02.2026 року засобом поштового зв`язку (а.с.78).

Від сторони відповідач через систему "Електронний Суд" надійшов відзив на позовну заявою з клопотанням про поновлення строку для його подання . З відзиву слідує, що зі змісту Договору кредиту №176304 від 25.03.2025 передбачено нарахування(комісії) за управління та обслуговування кредиту, що нараховується за зниженим тарифом за кожний період користування кредитом між датами здійснення чергового платежу згідно графіку платежів у розмірі 1,00 гривня та підлягає сплаті Позичальником у кожну дату чергового платежу, визначеного графіком платежів. Крім того була включена комісія за надання кредиту у розмірі 3584,55, що нараховується та підлягає сплаті одноразово в день укладання кредитного договору за ставкою 23,00% від загальної суми кредиту за рахунок кредиту.Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Таким чином, за змістом загальних норм права об`єктом зобов`язання не можуть бути дії, які одна із сторін вчиняє на власну користь (аналогічні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 (пункти 28, 29), у справі № 363/1834/17 (пункт 27). За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки (частина перша статті 1054 ЦК України). Отже, суть зобов`язання за кредитним договором полягає в обов`язку банку надати гроші (кредит) позичальникові та в обов`язку останнього їх повернути і сплатити за користування ними проценти (аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17 (пункт 28). Розрахунок для позичальника суми його чергового платежу, сумидострокового повернення заборгованості, а також інформування позичальника у вигляді SMS-повідомлень, довідок за телефоном, електронною поштою, через інтернет-сервіс банку або в іншій формі щодо суми платежу, щодо стану кредитної заборгованості, щодо надходження та зарахування коштів на рахунок для повернення заборгованості, щодо зарахування коштів платежу на рахунок для погашення заборгованості тощо, є діями, які банк вчиняє, насамперед, на власну користь. Надання за ціною встановленої у кредитному договорі комісії інших послуг за обслуговування, не пов`язаних із інформуванням позичальника, не передбачено. Банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг (частина третя статті 55 Закону «Про банки і банківську діяльність»), однією із яких є розміщення залучених у вклади (депозити), у тому числі на поточні рахунки, коштів та банківських металів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик (пункт 3 частини третьої статті 47 цього Закону), зокрема надання споживчого кредиту. Тому банк не може стягувати з позичальника платежі за дії, які він вчиняє на власну користь (ведення кредитної справи, договору, розрахунок і облік заборгованості за кредитним договором тощо), чи за дії, які позичальник вчиняє на користь банку (наприклад, прийняття платежу від позичальника), чи за дії, що їх вчиняє банк або позичальник з метою встановлення, зміни, припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення до нього змін тощо). Інакше кажучи, банк неповноважний стягувати з позичальника плату (комісію) за обслуговування, встановленому у договорі, який підписали сторони, оскільки такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов`язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку.Відповідно до рішення Конституційного суду від 11 липня 2013 року у справі №1-12/2013 року, яким встановлено, що приписи частини 4 ст. 42 Конституції України. Участь у договорі споживача, як слабкої сторони підлягає особливому ьправовому захисту договорах про надання споживчого кредиту. Позивач, як юридична особа, діяльність якою пов`язана з наданням фінансових послуг і яка є правонаступником особи, яка підготувала проєкт договору позики - є сильнішою стороною у цих правовідносинах, а тому тлумачення умов договору повинно здійснюватися на користь відповідача. Враховуючи вищевикладене, умови Договору кредиту №176304 від 25.03.2025 щодо нарахуванням (комісії) плати за надання кредиту, (комісії)плати за управління та обслуговування кредитної заборгованості, є нікчемнимиюТаким чином, кошти в сумі 3584,55 грн. підлягають зарахуванню на погашення заборгованості по тілу кредиту та відсотків.Крім того згідно платіжних інструкції №1XH4-B540-2CK1-589K від 24.02.2026 та №3А2Р-6XA1-PH91-34HA від 28.04.2026 відповідачкою було добровільно сплачено на рахунок позивача 10000,00 (десять тисяч) гривень 00 коп. заборгованості згідно договору кредиту №176304 від 25.03.2025.Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню на загальну суму 11020,42 грн. (14483,99+10120,98-3584,55-10000,00). Відповідач вважає, необґрунтованою вимогу позивача про стягнення на його користь витрат на правову допомогу в розмірі 7000,00 та беручи до уваги, зокрема критерії реальності понесення адвокатських витрат, розумності їхнього розміру, співмірності просить витрати на правничу допомогу зменшити до 2000,00 грн.

Представником позивача через систему "Електронний Суд" подана відповідь на відзив , згідно до якої сторона позхивача акцентує увагу на тому, що відповідно п. 5.3. Кредитного договору № 176304 від 25.03.2025 приймаючи пропозицію Кредитодавця про укладання кредитного Договору Позичальник також погоджується з усіма додатками та невід`ємними частинами (у т.ч. Правилами, Паспортом споживчого кредиту та Графіком платежів) Договору в цілому та підтверджує, що: він до моменту підписання цієї індивідуальної частини/акцепту ознайомився з Публічною частиною, Правилами, паспортом споживчого кредиту, графіком платежів за кредитом, усіма визначеннями, умовами та змістом, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватись їх умов; · він не перебуває під впливом алкогольних, наркотичних, психотропних, токсичних речовин, здатний усвідомлювати значення своїх дій та управляти своїми вчинками; на момент підписання Кредитного договору не існує ніяких обставин, які могли б негативно вплинути на плато та кредитоспроможність Позичальника та/або які створюють загрозу належному виконанню цього Договору про які він не повідомив Кредитодавця (судові справи, майнові вимоги третіх осіб тощо), зокрема Позичальник підтверджує, що він не подавав до суду заяву про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, стосовно нього відсутнє відкрите провадження у справі про неплатоспроможність (банкрутство) та, що на момент укладення цього договору підстав передбачених Кодексом України з питань банкрутства для відкриття такого провадження не існує; · вся інформація надана Кредитодавцю, в т.ч. під час заповнення та відправлення заяви про надання кредиту, є повною, актуальною та достовірною; · він відповідає вимогам Заявника, що встановлені Правилами.· він не є лудоманом та не перебуває в списках КРАЇЛ; · він не є військовослужбовцем та або дружиною/чоловіком військовослужбовця, якому відповідно до ч.15 ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» проценти за користування кредитом не нараховуються. При укладенні Кредитного договору № 176304 від 25.03.2025 р. Позичальник погодився з умовами, визначеними в п. 2.5. Комісія за надання кредиту складає 3 584,55 грн., що нараховується та підлягає сплаті одноразово в день укладення цього Договору за ставкою 23,00% від загальної суми кредиту за рахунок власних коштів Позичальника або за рахунок кредиту, якщо це передбачено п.2.2.1. цієї індивідуальної частини. Розмір комісії за надання кредиту не може бути змінено. Таким чином, Позичальник повністю усвідомлював та прийняв на себе всі зобов`язання, передбачені Кредитним договором У відповдід на відзив вказує, що 10.09.2025 Позивач та АБ «Соломко та партнери», в особі Соломко О.В. (разом – Сторони) уклали Договір надання правничої допомоги № 10/09/25-02 (далі – Договір). Відповідно до Договору: гонорар складається з суми вартості послуг, тарифи яких узгоджені Сторонами в Протоколі погодження вартості послуг до договору про надання правничої допомоги №10/09/25-02 від 10.09.2025 (п.3.3. договору про надання правничої допомоги); Разом з поданням позовної заяви Позивачем надано попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які Позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. Відповідно до п.3.4 договору про надання правничої допомоги, після належного виконання доручення Адвокатське бюро надає Клієнту Акт прийомупередачі наданих послуг . Сторони уклали акт прийому-передачі наданих послуг до Договору надання правничої допомоги № 10/09/25-02 від 10.09.2025 (Додаток долучено до позовної заяви). Вартість послуг, що надані відповідно до акту прийому-передачі наданих послуг відповідають попередньому розрахунку, що входить до суми судових витрат. Витрати на професійну правничу складаються: - вивчення матеріалів справи: 2 год.- 1000,00 грн.;- складання адвокатського запиту: 1 год.- 500,00 грн.;- складання клопотання про витребування доказів:1 год.- 500,00 грн.;- складання позовної заяви: 2 год.- 5 000,00 грн.Таким чином витрати на професійну правничу допомогу становлять:7 000, 00 грн.При цьому розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги у разі надання відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Отже просить суд стягнути з відповідачки на користь позивача витрати на правничу допомогу в розмірі 7000 грн

Через систему "Електронний Суд" від сторони відповідача подані письмові заперечення на відповідь на відзив, з яких слідує, що банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг (частина третя статті 55 Закону «Про банки і банківську діяльність»), однією із яких є розміщення залучених у вклади (депозити), у тому числі на поточні рахунки, коштів та банківських металів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик (пункт 3 частини третьої статті 47 цього Закону), зокрема надання споживчого кредиту. Інакше кажучи, банк неповноважний стягувати з позичальника плату (комісію) за обслуговування, встановленому у договорі, який підписали сторони, оскільки такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов`язків банку за кредитним договром і відповідаютьь економічним потребам самого банку .З урахуванням принципів справедливості та добросовісності на позичальникане можна покладати обов`язок сплачувати платежі за послуги, за отриманням яких він до кредитодавця фактично не звертався. Недотримання вказаних принципів призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту. Виконання позичальником умов кредитного договору, встановлених із порушенням зазначених принципів, не приводить ці умови у відповідність до засад цивільного законодавства. Аналогічні висновки Велика Палата Верховного Суду сформулювала у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17 (пункти 29-31).Згідно з ч.5 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними. Згідно ч. 8 ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів», нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача.Враховуючи вищевикладене, умови Договору кредиту №176304 від 25.03.2025 нарахуванням (комісії) плати за надання кредиту, (комісії) плати за управління та обслуговування кредитної заборгованості, є нікчемними.Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України «Про споживче кредитування» у разінедостатності суми здійсненого платежу для виконання зобов`язання за договором про споживчий кредит у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості: 1) у першу чергу сплачуються прострочена до повернення сума кредиту та прострочені проценти за користування кредитом; 2) у другу чергу сплачуються сума кредиту та проценти за користування кредитом; 3) у третю чергу сплачуються неустойка та інші платежі відповідно до договору про споживчий кредит. Таким чином, кошти в сумі 3584,55 грн. підлягають зарахуванню на погашення заборгованості по тілу кредиту та відсотків. Крім того згідно платіжних інструкції №1XH4-B540-2CK1-589K від 24.02.2026 та №3А2Р-6XA1-PH91-34HA від 28.04.2026 відповідачкою було добровільно сплачено на рахунок позивача 10000,00 (десять тисяч) гривень 00 коп. заборгованості згідно договору кредиту №176304 від 25.03.2025. Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню на загальну суму 11020,42 грн. (14483,99+10120,98-3584,55-10000,00). Відповідач вважає, необґрунтованою вимогу позивача про стягнення на його користь витрат на правову допомогу в заявленому розмір 7000,00 грн так як вказану сума є неспівмірною, зокрема, із складністю справи та виконаними роботами. Також вказував, що частинами 1, 3 ст. 136 ЦПК України передбачено, що суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі. З підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до сплати судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати. Особа, яка заявляє клопотання про відстрочення або розстрочення судових витрат, зменшення їх розміру або звільнення від їх сплати, зобов`язана одночасно надати докази, які підтверджують наявність обставин, якими обґрунтоване таке клопотання (ч. 5 ст. 136 ЦПК України). Згідно приписів ст. 8 Закону України «Про судовий збір» за умовами, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу за попередній календарний рік фізичної особи, яка подає позовну заяву, іншу заяву, скаргу, апеляційну чи касаційну скаргу, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі або звільнити від його сплати. ОСОБА_1 є особою пенсійного віку, не працює, доходу окрім пенсії не отримує. З урахуванням цього просить суд звільнитит ОСОБА_1 від сплати судового збору

Стороною позивача через систему "Електронний Суд" подані додаткові пояснення у справі відповідно до яких позивач зауважує, що відповідачем не враховано, що умовами укладеного між сторонами Кредитного Договору№ 176304 від 25.03.2025 прямо передбачено обов`язок Позичальника сплачувати комісію за надання кредиту та комісію за управління та обслуговування кредиту. Так, відповідно до п. 2.1 Договору Позичальник зобов`язався повернути Кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту, комісію за управління та обслуговування кредиту та проценти за користування кредитом відповідно до умов та у строки, визначені Договором. Щодо комісії за надання кредиту, пунктом 2.5 Договору прямо визначено її розмір у сумі 3 584,55 грн., що становить 23,00 % від загальної суми кредиту. При цьому Договором встановлено, що зазначена комісія нараховується та підлягає сплаті одноразово в день укладення Договору за рахунок власних коштів Позичальника або за рахунок кредиту, якщо це передбачено п. 2.2.1 Договору. Також прямо зазначено, що розмір цієї комісії не може бути змінено. Більше того, відповідно до п. 2.2.1 Договору із загального розміру кредиту 15 585,00 грн. сума 12 000,45 грн. підлягала перерахуванню на рахунок Позичальника, тоді як 3 584,55 грн. — спрямуванню на погашення заборгованості Позичальника за комісією, нарахованою згідно з п. 2.5 Договору. Отже, сам Договір чітко визначає як розмір відповідної комісії, так і порядок її врахування при наданні кредиту. Щодо комісії за управління та обслуговування кредиту, пунктом 2.4 Договору встановлено знижений тариф у розмірі 1,00 грн. та стандартний (базовий) тариф у розмірі 100,00 грн. При цьому Договором прямо передбачено, що розмір цієї комісії не може бути змінено. Зазначене свідчить про те, що порядок та розмір відповідної комісії були визначені сторонами безпосередньо при укладенні Договору. Відповідно до п. 1.1 Договору Позичальник шляхом підписання індивідуальної частини прийняв її умови та умови графіка платежів як невід`ємних складових Кредитного договору. Пунктом 1.2 Договору Позичальник також підтвердив, що до укладення Договору отримав та ознайомився з індивідуальною частиною, графіком платежів, паспортом споживчого кредиту, публічною частиною Договору, Правилами та іншою необхідною інформацією, а також підтвердив, що у разі незрозумілості будь-якої інформації мав відмовитися від підписання Договору. Крім того, відповідно до п. 5.3 Договору, приймаючи пропозицію Кредитодавця, Позичальник погодився з усіма додатками та невід`ємними частинами Договору в цілому та підтвердив, що до моменту підписання ознайомився з усіма визначеннями, умовами та змістом Договору, повністю їх розуміє, погоджується з ними та зобов`язується неухильно дотримуватися їх умов. Таким чином, умови щодо комісії за надання кредиту та комісії за управління і обслуговування кредиту не були визначені одноосібно після укладення Договору або встановлені поза межами договірних відносин.Витрати на правничу допомогу в розмірі 7000 грн вважади обгрунтованими та такими , що підлягаються стягненню з відповідачки у заявленому розмірі.

У судовому засіданні відповідачка та її представник визнали позоні вимоги частково, зауваживши,що дійсно кредитні кошти були отримані і відповідчка вносила грошові кошти на погашення заборгованості . Після подачі позову нею були сплачені грошові кошти в сумі 10000 грн підтвердженням чому є платіжні інструкції №1XH4-B540-2CK1-589K від 24.02.2026 та №3А2Р-6XA1-PH91-34HA від 28.04.2026 , однак після подання заяв по суті сторона позивача не врахувала дану суму і не зменшила зоборговаінсть за кредитним договром на вказану суму, що є проявом недобросовісності, а тому відповідчака просить суд врахувати дану обставин зменшивши суму заборгованості. В частині стягнення комісії просили суд відмовити, з огляду на те позивач як фінансова установа неповноважена стягувати з позичальника плату (комісію) за обслуговування, встановленому у договорі, який підписали сторони, оскільки такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов`язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку.Відповідно до рішення Конституційного суду від 11 липня 2013 року у справі №1-12/2013 року, яким встановлено, що приписи частини 4 ст. 42 Конституції України. Участь у договорі споживача, як слабкої сторони підлягає особливому ьправовому захисту договорах про надання споживчого кредиту. Позивач, як юридична особа, діяльність якою пов`язана з наданням фінансових послуг і яка є правонаступником особи, яка підготувала проєкт договору позики - є сильнішою стороною у цих правовідносинах, а тому тлумачення умов договору повинно здійснюватися на користь відповідача, з урахуванням чого просять зменшити суму кредиту на 3 584,55 грн, що є сумою безпідставно стягнутої комісії. Клопотали про зменшення витрат на правничу допомогу до 2000 грн та звільнення відповідачки від стягнення витрат у вигляді судового збору.

Заслухавши сторону відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд встановив такі факти та відповідні їм правовідносини, і дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч.1 ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частин 1, 2, 3 статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до п.1 ч.1 статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються.

В матеріалах справи наявна заява ОСОБА_1 про видачу кредиту №100787132 від 21 березня 2025 року, з проханням надати їй кредит у розмірі 15585 грн., мета кредиту: комунальні, сплати комісій, яка підписана відповідачем одноразовим ідентифікатором «b4f13048» (а.с.19).

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом 25 березня 2025 року між ТОВ «Фінансова компанія «Кредіплюс» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит №176304 (індивідуальна частина). Пунктом 1.1. індивідуальної частини сторони дійшли згоди, що Договір що укладається позичальником складається з цієї індивідуальної частини договору про споживчий кредит, графіку платежів, які містить персональні умови кредитування позичальника та загальної для вcix клiєнтiв кредитодавця публічної частини договору пpo споживчий кредит. З моменry пiдписання цієї індивідуальної частини/акцепту, договір про споживчий кредит набуває чинності. Сума кредиту становить 15585 грн. надається не пізніше наступного дня пiсля укладення договору в наступному порядку: у розмiрi 12000,45 грн. на № рахунку/картки позичальника НОМЕР_2 , у національній валюті; у розмiрi 3584,55 грн. шляхом погашення заборгованості позичальника за комісією нарахованою згідно п.2.5 індивідуальної частини (п.2.2.1. Договору). Проценти за користування кредитом нараховуються за ставкою 350% рiчних. Тип процентної ставки - фіксована (п.2.3. Договору). Знижений тариф комісії за управління та обслуговування кредиту складає 1 грн., стандартний (базовий) тариф 100 гривень (п.2.4. Договору). Комiсія за надання кредиту складає 3584,55 грн., що нараховується та підлягає сплаті одноразово в день укладення цього договору за ставкою 23% від загальної суми кредиту за рахунок власних коштів позичальника або за рахунок кредиту (п.2.5. Договору). Загальний строк кредитування за цим договором складає 126 дні з 25.03.2025 по 29.07.2025 (п.2.6 Договору). Строк на який надається кредит встановлюється Графіком платежів, перiодичнiсть виплат кредиту, процентів та комісії за кредитом становить 1 раз на два тижні. Конкретні дати вказані у графіку платежів (п.2.6.1 Договору). Цей кредитний договір укладається в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-комунікаційній системі кредитодавця та доступний через веб-сайт кредитодавця https://finx.com.ua. (п.5.1 Договору). Відповідно до розділу VII кредитного договору, фінансовий номер позичальника: 0966564202, номер рахунку/картки № НОМЕР_2 . Договір (індивідуальна частина) та графік платежів за кредитним договором підписані електронним підписом відповідача шляхом відтворення одноразового ідентифікатора 73cbe8eb який введено 25.03.2025 09:59:59. (а.с.9-12)

Крім того, відповідачем, ОСОБА_1 , 25.03.2025 09:58:57 підписано з використанням електронного підпису за допомогою одноразового ідентифікатора b4f13048 Паспорт споживчого кредиту до договору про споживчий кредит №176304 від 25.03.2025 р., який містить інформацію, яка надається споживачу до укладання договору, а саме: сума/ліміт кредиту 155854 грн, строк кредитування 126 днів, процентна ставка 350% річних, комісія за управління та обслуговування кредиту за зниженим тарифом складає 1 грн, стартовий (базовий) тариф - 100 грн, комісія за надання кредиту складає 3584,55 грн, що нараховується та підлягає сплаті одноразово в день укладення цього договору за ставкою 23% від загальної суми кредиту. (а.с.20-21)

Матеріали справи містять Договір про споживчий кредит (публічна частина), в редакції, що діє з 21.11.2023 року , що затверджений наказом ТОВ «Фінансова компанія «Кредіплюс» №35-од від 20.11.2023 року та Правила надання коштів та банківських матеріалів у кредит ТОВ «Фінансова компанія «Кредіплюс», затверджені наказом ТОВ «Фінансова компанія «Кредіплюс» №25-од від 26.06.2024 року з умовами яких ознайомилась відповідач та в редакції яка діяла на час укладення договору 25.03.2025. (а.с.13-18, 22-32)

Отже, між сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов кредитного договору.

Відповідно до довідки Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредіплюс» №3886/30-10від 30.10.2025, було успішно проведено фінансові операції з видачі кредиту за кредитним договором № 176304 від 25.03.2025, ОСОБА_1 , зараховано 12000,45 грн, 25.03.2025 9:58, на платіжну картку № НОМЕР_3 , номер транзакції НОМЕР_4 . (а.с.33)

З наданої, на виконання ухвали суду від 26.01.2026, АТ «Державний ощадний банк України» інформації від 18.02.2026 року №46/1211/21576/2026/БТ слідує, що на ім`я ОСОБА_1 емітована банківська платіжна картка № НОМЕР_5 , фінансовий номер телефону, що міститься в анкетних даних НОМЕР_6 . (а.с.79)

З платіжної інструкції (МО) №1870534559026 від 26.03.2025 вбачається зарахування переказу на рахунок ОСОБА_1 у сумі 12000,45 грн. (а.с.80-83)

Таким чином, ТОВ «ФК «Кредіплюс» свої зобов`язання за договором про споживчий кредит №176304 від 25.03.2025 виконало в повному обсязі, надавши відповідачу кредит у розмірі 15585 грн. шляхом зарахування 12000,45 грн на банківську картку та погашення заборгованості за комісією за надання кредиту у розмірі 3584,55 грн, відповідно до умов договору, з якими ОСОБА_1 погодилася, що підтвердила своїм підписом.

16 квітня 2025 року між Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредіплюс», як клієнтом, і Товариством з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал», як фактором, укладено договір факторингу №16042025, згідно з умовами якого клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах визначених цим договором. (а.с.40-44)

Відповідно до витягу з Додатку №1 до Договору факторингу №16042025 від 16.04.2025 Реєстру прав вимог №6 від 03.09.2025 ТОВ «ФК «Кредіплюс» відступило ТОВ «Юніт Капітал» право вимоги до боржника ОСОБА_1 за Кредитним договором в сумі 28604,97 грн., з яких: 14483,99 грн. заборгованість по тілу кредиту, 10120,98 грн. заборгованість по відсотках, 800 грн заборгованість по комісії, 3200 грн заборгованість по штрафах/пені. (а.с.45)

Із платіжної інструкції №588 від 09 вересня 2025 року вбачається, що ТОВ «Юніт Капітал» перерахувало кошти ТОВ «ФК «Кредіплюс» за договором відступлення прав вимоги №16042025 від 16.04.2025 року, Реєстру прав вимог №6 від 03.09.2025 р. (а.с.47)

Відповідно до картки обліку виконання договору №176304, вбачається, що відповідач має заборгованість за кредитним договором у сумі 28604,97 грн, що складається із тіла кредиту – 14483,99 грн, відсотків за кредитом 10120,98 грн, комісії 800,00 грн, пені 3200 грн. (а.с.48-49).

Також, згідно виписки з особового рахунка за кредитним договором №176304 від 25.03.2025, сума заборгованості ОСОБА_1 , станом на 01.11.2025 р. складає 28604,97 грн, та складається із суми кредиту – 14483,99 грн, простроченої заборгованості за відсотками 10120,98 грн, простроченої комісії 800 грн, заборгованості за штрафними санкціями 3200 грн. (а.с.50).

Установлено, що між сторонами існують зобов`язальні правовідносини, що виникли з Кредитного договору.

За положеннями ч.1, 2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно із ст.ст.626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до вимог ст.639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами. Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України). Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 року у справі №732/670/19, від 23.03.2020 року у справі №404/502/18, від 07.10.2020 року №127/33824/19.

Відповідно до ч.ч.1, 3, 4, 7 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч.12 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п.б ч.1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Встановлені судом фактичні обставини у справі свідчать про те, відповідач ОСОБА_1 та первісний кредитор ТОВ «Фінансова компанія «Кредіплюс»» вчинили дії, визначені ст.11 та ст.12 Закону України «Про електронну комерцію», оскільки відповідач підписав Договір про споживчий кредит за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Підписавши договір, відповідач надала свою згоду на його укладення, погодилась з усіма визначеннями, умовами та змістом, повністю розуміючи і зобов`язуючись неухильно дотримуватися умов кредитного договору.

Відповідно до ст.1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у ст.1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст.1048 ЦК України (ч.2 ст.1050 ЦК України).

Відповідно до ст.629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами та якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст.530 ЦК України).

За положеннями ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 ЦК України).

Згідно ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 536 ЦК України встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Частиною 1 ст.599 ЦК України передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст.610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 ст.625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Статтею 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст.513 ЦК України, правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Відповідно до ст.1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідає перед фактором, якщо одержані ним суми є меншими від суми, сплаченої фактором клієнтові (ч.1 ст.1084 ЦК України).

Разом із тим щодо суб`єктного складу таких правовідносин ч.3 ст.1079 ЦК України визначає, що фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

Закон України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» встановлює загальні правові засади у сфері надання фінансових послуг, здійснення регулятивних та наглядових функцій за діяльністю з надання фінансових послуг.

Зокрема, у п.1 ч.1 ст.1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» визначено, що фінансова установа - юридична особа, яка відповідно до закону надає одну чи декілька фінансових послуг, а також інші послуги (операції), пов`язані з наданням фінансових послуг, у випадках, прямо визначених законом, та внесена до відповідного реєстру в установленому законом порядку. До фінансових установ належать банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг, а у випадках, прямо визначених законом, - інші послуги (операції), пов`язані з наданням фінансових послуг.

Згідно з п.5 ч.1 ст.1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» фінансова послуга - це операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

За п.11 ч.1 ст.4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» факторинг є фінансовою послугою.

У ч.1 ст.7 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» зазначено, що юридична особа, яка має намір надавати фінансові послуги, зобов`язана звернутися до відповідного органу державного регулювання ринків фінансових послуг протягом тридцяти календарних днів з дати державної реєстрації для включення її до державного реєстру фінансових установ.

Таким чином, фактор для надання фінансової послуги повинен бути включеним до державного реєстру фінансових установ.

Навіть при умові, що відповідач з будь-яких підстав не отримав вищезазначені повідомлення про відступлення права вимоги, має місце той факт, за яким відповідач не мав жодних перешкод для реалізації свого зобов`язання по сплаті кредитної заборгованості на рахунок первісного кредитора, і таке виконання було б належним відповідно до вимог ст.516 ЦК України.

Відповідно до правової позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 25 вересня 2015 року по справі №6-979цс15, неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі.

Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.57-59) підтверджує, що ТОВ «Юніт Капітал» за своїм правовим статусом відноситься до юридичних осіб, що мають статус фінансових установ, які відповідно до Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» мають право здійснювати діяльність з надання фінансових послуг на території України.

Таким чином, права вимоги за договором про споживчий кредит №176304 від 25.03.2025 р. перейшло до ТОВ «Юніт Капітал».

Однак, всупереч умовам договору про споживчий кредит №176304 від 25.03.2025 р., відповідач не виконалаа свого зобов`язання. Після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідача, остання не здійснила жодного платежу для погашення кредитної заборгованості ні на рахунки ТОВ «Юніт Капітал», ні на рахунки попереднього кредитора.

За вищевказаних обставин та вимог матеріального закону суд доходить висновку, що між сторонами по справі укладений договір про споживчий кредит №176304 від 25.03.2025 р., за умовами якого відповідач зобов`язалась прийняти грошові кошти, та повернути їх у визначений договором строк, а також сплатити відповідні проценти та комісії, у погодженому сторонами розмірі за користування такими кредитними коштами. Доказів повернення в повному обсязі вказаних грошових сум позичальнику у вигляді тіла кредиту, відсотків, комісії матеріали справи не містять.

В той же час., відповідно до платіжних інструкції №1XH4-B540-2CK1-589K від 24.02.2026 та №3А2Р-6XA1-PH91-34HA від 28.04.2026 відповідачкою було добровільно сплачено на рахунок позивача 10000,00 (десять тисяч) гривень 00 коп. Призначення платежу: "За договром №176304 від 25.03.2025 ОСОБА_1 " ( а.с 117,118), а тому сума зоборгованості за кредитним договором має бути зменшена на вказану суму

У зв`язку із чим, суд вважає за необхідне позовні вимоги задовольнити частково і стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за кредитним договором у розмірі 15404,97 грн (25404,97 грн -10000 грн)

Щодо одноразової комісії в розмірі 3584,55 грн

Пунктом 2.5 договору передбачено, що кредитодавець одноразово нараховує комісію за надання кредиту в розмірі 23 % від суми кредиту, що становить 3584,55 грн.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 виходила з того, що Закон України «Про споживче кредитування» допускає встановлення комісій, пов`язаних із наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту. Нікчемною Велика Палата визнала конкретну умову про щомісячну оплату інформації, яку відповідно до статті 11 цього Закону кредитодавець повинен надавати споживачу безоплатно.

У постанові від 20 вересня 2024 року у справі № 331/2974/23 Верховний Суд безпосередньо зазначив, що є законним установлення комісії за розрахунково-касове обслуговування у формі здійснення операції з видачі кредиту, якщо така комісія передбачена договором і включена до загальних витрат за споживчим кредитом.

Наведені висновки є релевантними до спірних правовідносин.

На відміну від справ, у яких Верховний Суд визнавав нікчемними умови про щомісячну плату за невизначене розрахунково-касове обслуговування або за інформацію, що повинна надаватися споживачеві безоплатно, у цій справі комісія є одноразовою, її призначення прямо визначене договором - за надання кредиту, її розмір визначений у твердій сумі 3584,55 грн, вона відображена у договорі та паспорті споживчого кредиту і врахована у загальних витратах та розрахунку денної процентної ставки.

За таких обставин підстав для неврахування 3584,55 грн одноразової комісії за надання кредиту суд не вбачає.

Крім того, відповідно до ст.264 ЦПК України, суд під час ухвалення судового рішення вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати. При цьому відповідно до ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Як встановлено в судовому засіданні, позивач поніс судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в сумі 2662,40 грн, що підтверджується копією платіжної інструкції №34617 від 20.01.2026 року (а.с.1), а тому суд у відповідності ст.141 ЦПК України стягує з відповідача судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (60,64%) у сумі 1614,38 грн

Оцігнюючи клопотання сторони відповідача щодо звільнення ОСОБА_1 від сплати судового збору , суд зауважує наступне.

Згідно джо сть 8 ЗУ "Про судовий збір"враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі, за таких умов:1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу за попередній календарний рік фізичної особи, яка подає позовну заяву, іншу заяву, скаргу, апеляційну чи касаційну скаргу; або2) особами, які подають позовну заяву, іншу заяву, скаргу, апеляційну чи касаційну скаргу, є:а) військовослужбовці;б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю;г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї;ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю; або4) заявником (позивачем) у межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) є юридична або фізична особа, у тому числі фізична особа - підприємець, яка перебуває у судових процедурах розпорядження майном, санації або реструктуризації боргів, за клопотанням арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією) або боржника. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

В даному випадку йде мова саме про звільнення від сплати судового збору, відстрочення або розстрочення виплати судовго збору при поданні позовної зяави, а не при розподілі судових витрат

Крім того, згідно із ч.3 ст.133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом судової справи, належать витрати на професійну правничу допомогу, які відповідно до ч.1 ст.137 ЦПК України несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. При цьому сам факт оплати таких послуг не є обов`язковою передумовою можливості відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, у разі якщо стороною, на користь якої ухвалено рішення суду, подано необхідні докази, які підтверджують надання відповідних послуг щодо розгляду конкретної судової справи (постанова ВС від 28.09.2021 року у справі №160/12268/19).

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 7000 грн, суду подано договір про надання правничої допомоги №10/09/25-02 від 10 вересня 2025 року (а.с.51-52), додаток 1 до Договору про надання правничої допомоги - протокол погодження вартості послуг до Договору про надання правничої допомоги №10/09/25-02 від 10.09.2025 р. (а.с.52 – зворотна сторона), додаткову угоду №25771371759 від 11.09.2025 до Договору про надання правничої допомоги №10/09/25-02 від 10.09.2025 року (а.с.53), акт прийому-передачі наданих послуг від 01.11.2025 (а.с.54), копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №7073/10 Соломко О.В. (а.с.55); довіреність (а.с.56).

У постановах Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року у справі №211/3113/16-ц (провадження №61-299св17), від 07 листопада 2019 року у справі №905/1795/18, від 08 квітня 2020 року у справі №922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Аналогічні висновки викладені й в постановах Верховного Суду від 12 жовтня 2022 року у справі №456/456/20 (провадження №61-2042св22), від 01 листопада 2022 року у справі №757/24445/21-ц (провадження №61-9163св22), від 17 листопада 2022 року у справі №687/35/21 (провадження №61-19990ск21).

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції.

Так, спірні правовідносини між сторонами у справі виникли у зв`язку зі стягненням заборгованості за кредитним договором, у зв`язку з чим, адвокатом в інтересах позивача було здійснено підготовку та складено позовну заяву.

Даний спір для кваліфікованого юриста є спором незначної складності, з огляду на ціну позову, тому, підготовка документів для звернення до суду у рамках зазначеної справи не вимагала великого обсягу юридичної та технічної роботи. Крім того, суд враховує те, що справа про стягнення кредитної заборгованості є справою, у якій судова практика є сталою і передбачуваною, великої кількості законів і підзаконних нормативно-правових актів, які підлягають дослідженню адвокатом і застосуванню, спірні правовідносини не передбачають.

У рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у додаткових постановах від 20 травня 2019 у справі №916/2102/17, від 25 червня 2019 у справі № 909/371/18, у постановах від 05 червня 2019 року у справі № 922/928/18, від 30 липня 2019 року у справі №911/739/15.

Відтак, з огляду на викладене, виходячи із загальних засад цивільного законодавства щодо справедливості, добросовісності та розумності, зважаючи на критерії реальності адвокатських витрат та розумності їхнього розміру, враховуючи характер виконаної адвокатом роботи, складність та категорію справи, розгляд якої здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження,беручи до уваги клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу, що подане стороною відповідача, суд дійшов висновку, що справедливим буде зменшення розміру витрат, понесених на надання професійної правничої допомоги до 3500,00 гривень, які підлягають стягненню із відповідача на користь позивача.

На підставі вищевикладеного та керуючись статтями 10, 12, 76, 81, 82, 141, 178, 247, 264-268, 354 ЦПК України, статтями 205, 207, 509, 513, 514, 525, 526, 530, 611, 638, 639, 1049, 1054 ЦК України, суд,

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково .

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» заборгованість за кредитним договором №176304 від 25.03.2025 у розмірі 15404 ( пятнадцять тисяч чотириста чотири) грн 97 коп.

В іншій чапстині позовних вимог - відмовити

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» понесені судові витрати у виді судового збору в розмірі 1614,38 грн та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 3500 гривень.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі, якщо повне рішення не було вручено в день його проголошення позивач має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про учасників справи відповідно до п.4 ч.5 ст.265 ЦПК України:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал», код ЄДРПОУ 43541163, адреса місцезнаходження: 01133, м. Київ, вул. Лесі Українки, буд.34, офіс 333.

Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_7 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Суддя Т.В. Костюкова

Оригінал: reyestr.court.gov.ua