Рішення від 21 жовтня 2026 р. у справі №619/2449/26 — Дергачівський районний суд Харківської області

Суд: Дергачівський районний суд Харківської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: про спонукання виконати або припинити певні дії

Дата: 21 жовтня 2026 р.

Справа: №619/2449/26

Суддя: Пруднікова О. В.

справа № 619/2449/26

провадження № 2/619/1646/26

РІШЕННЯ

іменем України

22 жовтня 2026 року м. Дергачі

Дергачівський районний суд Харківської області

у складі: головуючого судді Пруднікової О.В.,

за участю секретаря судового засідання Вишневської О.П.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа: Державний реєстратор Золочівської селищної ради Богодухівського району Харківської області, про скасування рішення державного реєстратора та внесення запису державним реєстратором до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, встановив:

Короткий зміст позовних вимог.

Адвокат Пантелей В.В., який діє в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду із позовною заявою до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа: Державний реєстратор Золочівської селищної ради Богодухівського району Харківської області, в якій просить: скасувати рішення та запис про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за ОСОБА_3 -рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 59632372 від 03.08.2021 15:03:41, Ільченко Олегом Олександровичем, державним реєстратором Золочівської селищної ради Богодухівського (колишнього Золочівського) району Харківської області на зареєстроване на підставі договору дарування укладеного між ОСОБА_3 , серія та номер 707, виданий 03.07.2008, видавник: посвідченого приватним нотаріусом Золочівського районного нотаріального округу Харківської області Івановим М.І. 71/100 частин нежитлового приміщення, загальною площею 143,4 м2, матеріали стін: цегла, опис: сарай- «Б», веранда «б», гараж «В», гараж «Д», гараж «Б» за адресою: АДРЕСА_1 та гаражу площею 21 м2. (позначений) літерою «Г» 15/100 частин нежитлового приміщення, загальною площею 143,4 м2, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 – зареєстрованого на праві власності за ОСОБА_4 ; внести державним реєстратором до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомості про речове право позивача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на 71/200 нежитлового приміщення, загальною площею 143,4 м2 , матеріали стін: цегла, опис: сарай- «Б», веранда «б», гараж «В», гараж «Д», гараж «Б» за адресою: АДРЕСА_1 , на праві спільної часткової власності по частині кожному (71/200).

Позов обґрунтований тим, що 30.07.1988 ОСОБА_5 уклала шлюб з ОСОБА_4 . Під час шлюбу у 2000 році ОСОБА_6 та ОСОБА_4 придбали сарай і гараж, які позначені на плані літерами Б-сарай, б-веранда, В-гараж. В 2001 році вони купили гараж площею 21 м2, позначений літ. Г. 29.08.2007 ОСОБА_6 розірвала шлюб з ОСОБА_4 . 16.02.2008 ОСОБА_6 уклала шлюб з ОСОБА_1 , та змінила прізвище на ОСОБА_7 . 03.07.2008 ОСОБА_4 подарував вищевказане майно (будівлі), яке було спільною сумісною власністю подружжя, без згоди колишньої дружини, своєму батькові – ОСОБА_3 . ОСОБА_1 звернулася з позовом до Золочівського районного суду Харківської області до ОСОБА_3 та приватного нотаріуса Іванова М.І. про визнання договору дарування недійсним, рішенням Золочівського районного суду Харківської області від 23.12.2009 по справі №2-151/09 договір дарування, укладений 03.07.2007 між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , посвідчений та зареєстрований нотаріусом Золочівського районного нотаріального округу Івановим М.І., реєстр №707 – було визнано недійсним. 02.12.2013 ОСОБА_1 звернулася до Золочівського районного суду Харківської області з позовом до ОСОБА_4 , в якому просила визнати сарай (загальною площею 59, 4 м2 ) літ. «Б» та гараж (загальною площею 21,1 м2) літ. «В», що знаходиться в АДРЕСА_2 спільною сумісною власністю ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , що належить кожному із них у рівних частинах. Рішенням Золочівського районного суду Харківської області від 17.06.2015 по справі №622/1598/13-ц позовні вимоги ОСОБА_1 були задоволені повністю. 31.08.2020 ОСОБА_1 звернулася з заявою до державного реєстратора прав на нерухоме майно Шеховцової М.Є., Департамент реєстрації Харківської міської ради про реєстрацію права власності на нерухоме майно, яке було спільною частковою власністю та надала документи. Рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно ОСОБА_8 . Департаменту реєстрації Харківської міської ради від 03.09.2020 за №53878138 було відмовлено ОСОБА_1 в державній реєстрації. 09.03.2021 ОСОБА_1 звернулася до Золочівського районного суду Харківської області з позовною заявою до ОСОБА_4 про реальний виділ в натурі частини нежитлової будівлі, та просила визнати спільної сумісної власності та поділити будівлю гаража загальною площею 21 м2, позначеною на плані літ. «Г», 15/10 ч. нежитлового приміщення та сараю (загальною площею 59, 4 м2) літ. «Б» та гаражу (загальною площею 21, 1 м2) літ. «В», 56/100 ч. нежитлового приміщення, загальною площею 143, 4, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , яка є спільною частковою власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_4 . Договір дарування, на підставі якого була здійснена державна реєстрація, був укладений 03.07.2007 між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , та зареєстрований приватним нотаріусом Золочівського районного нотаріального округу Івановим М.І. реєстр №707 – рішенням Золочівського районного суду Харківської області від 23.12.2009 по справі №2-151/09 був визнаний недійсним. Рішення набрало законної сили 04.01.2010. Також виявилося, що заочним рішенням Золочівського районного суду Харківської області від 28.02.2014 по справі №2015/1174/2012 було скасовано державну реєстрацію права власності на нерухоме майно гараж-літерою «Г», що розміщений за адресою АДРЕСА_1 власником якого є ОСОБА_4 . Ухвалою Дергачівського районного суду Харківської області від 25.07.2025 по цивільній справі 622/300/21 позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про реальний виділ в натурі частини нежитлової будівлі за заявою ОСОБА_1 залишено без розгляду, т.я. спірне майно було незаконно зареєстровано.

У відзиві на позовну заяву ОСОБА_3 та ОСОБА_9 просили застосувати строки позовної давності та відмовити у задоволенні позову посилаючись на те, що між позивачем по даній справі та ОСОБА_4 29.08.2007 відділом реєстрації актів цивільного стану Золочівського управління юстиції Харківської області розірвано шлюб між ОСОБА_1 і ОСОБА_4 , актовий запис №76, минуло 19 років. Загальним правилом, закріпленим у ч. 1 ст. 261 ЦК України, встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалась або могла довідатися про порушення права або способу, яка його порушила. Позивачу було відомо 5 років, у ч. 2 ст. 72 ЦК України та п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України №11 від 21.12.2007, про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визначення його недійсним та поділ спільного майна подружжя визначено, що до майна, заявленого після розірвання шлюбу застосовується позовна давність у три роки. Позовна давність обчислюються від дати, коли один із співвласників дізнався або міг дізнатися про порушення свого права власності.

Участь у справі сторін та інших учасників справи.

Позивач ОСОБА_1 та її представник адвокат Пантелей В.В. у судовому засіданні підтримали позовні вимоги та просили їх задовольнити.

У судове засідання відповідач ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не з`явилися, надали суду заяви, у яких позовні вимоги не визнали, просили застосувати строки позовної давності та відмовити у задоволенні позову.

Представник третьої особи – Державний реєстратор Золочівської селищної ради Богодухівського району Харківської області у судове засідання не з`явився, про день та час слухання справи був повідомлений своєчасно і належним чином в порядку ст. 128 ЦПК України, про причини своєї неявки суд не повідомив.

Фактичні обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Згідно з довідкою керівника відділу реєстрації актів цивільного стану - 30 липня 1988 року в Одноробівській Першій сільській раді Золочівського району Харківської області зареєстровано шлюб ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , актовий запис №05. 29.08.2007 відділом реєстрації актів цивільного стану Золочівського районного управління юстиції Харківської області зареєстровано розірвання зазначеного шлюбу, актовий запис №76. Після реєстрації шлюбу присвоєні прізвища: йому ОСОБА_10 їй ОСОБА_10 (а.с. 16).

01.12.2000 між відділом капітального будівництва управління сільського господарства Золочівської райдержадміністрації Харківської області, в особі начальника відділу Ясиньовою Т.М. та ОСОБА_4 було укладено договір купівлі-продажу гаража загальною площею 21.1 м2, позначений на плані літ. «В», сарай, загальною площею 59.4 м2, позначений на плані літ. «Б», що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 18).

16 лютого 2008 року ОСОБА_1 та ОСОБА_11 зареєстрували шлюб актовий запис № 17, про що свідчить свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 (а.с. 17).

Відповідно до витягу з Реєстру прав власності на нерухоме майно від 23.06.2008 № 19284834, виданого Комунальним підприємством «Архітектурно-інвентаризаційне бюро Золочівського району» на заяву ОСОБА_4 , нежитлова будівля (колишній АДРЕСА_3 (реєстраційний номер НОМЕР_2 , номер запису 746 у книзі 2), належить на праві спільної часткової власності:

– госпрозрахунковому відділу капітального будівництва управління сільського господарства – 15/100 часток на підставі свідоцтва про право власності, виданого виконавчим комітетом Золочівської селищної ради відповідно до рішення від 14.11.2000 № 166-4;

– ОСОБА_12 – 14/100 часток на підставі договору купівлі-продажу від 30.11.2000, посвідченого приватним нотаріусом Золочівського районного нотаріального округу Харківської області Івановим М. І. та зареєстрованого в реєстрі за № 464;

– ОСОБА_4 – 15/100 часток на підставі рішення Золочівського районного суду Харківської області від 13.02.2008 у справі № 2-143/08 та 56/100 часток на підставі договору купівлі-продажу від 01.12.2000, посвідченого приватним нотаріусом Золочівського районного нотаріального округу Харківської області Івановим М. І. та зареєстрованого в реєстрі за № 476, а всього – 71/100 часток (а.с. 29).

03.07.2008 між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 укладено договір дарування, яким дарувальник передав обдаровуваному безоплатно у власність, а обдаровуваний прийняв у дар 71/100 частини нежитлової будівлі, що знаходиться в АДРЕСА_1 . До відчуженого майна входить: сарай Б, веранда б, площею 59,4 м2, гараж Г, площею 21,5 м2, гараж В, площею 21,1 м2. Договір посвідчено приватним нотаріусом Золочівського районного нотаріального округу Харківської області Івановим М.І. та зареєстровано в реєстрі за №707 (а.с. 19).

Рішенням Золочівського районного суду Харківської області від 23.12.2009 позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Договір дарування, укладений 3 липня 2007 року ОСОБА_4 та ОСОБА_3 визнано недійсним (а.с. 36).

Заочним рішенням Золочівського районного суду Харківської області від 28.02.2014 позовні вимоги Золочівської районної адміністрації Харківської області задоволено. Скасовано державну реєстрацію права власності на нерухоме майно гараж- літ. «Г», що розміщений за адресою: АДРЕСА_1 , власником якого є ОСОБА_4 . Зобов`язано реєстраційну службу Золочівського РУЮ внести до Державного реєстру прав запис про скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно гараж літерою « Г», що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 за ОСОБА_4 . Зобов`язано ОСОБА_4 відновити первинний стан нерухомого майна шляхом відновлення стіни та припинити користування нерухомим майном-гаражем літерою «Г», що знаходиться по АДРЕСА_1 (а.с. 21-22).

Зі змісту рішення Золочівського районного суду Харківської області від 28.02.2014 року у справі за позовом Золочівської районної державної адміністрації Харківської області до ОСОБА_4 вбачається, що рішення Золочівського районного суду Харківської області від 13.02.2008 скасовано рішенням апеляційного суду Харківської області від 27.05.2009, справу направлено на новий розгляд. Ухвалою Золочівського районного суду Харківської області від 17.12.2009 року позов залишено без розгляду за заявою позивача ОСОБА_4 .

Рішенням Золочівського районного суду Харківської області від 17.06.2015 позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Визнано сарай (загальною площею 59,4 кв.м.) літ «Б» та гараж (загальною площею 21.1 кв.м) літ «В», що знаходяться в АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , що належить кожному з них в рівних частках по 1/2 частині кожному (а.с. 23-24).

Рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту реєстрації Харківської міської ради Шеховцової М. Є. від 03.09.2020 № 53878138 ОСОБА_1 відмовлено в державній реєстрації права приватної власності на нежитлові будівлі літ. «Б» та літ. «В», розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 04.07.2025 № 434196589 об`єкт нерухомого майна, тип якого зазначено як «нежитлове приміщення, гараж (машиномісце), гараж», загальною площею 143,4 кв. м, матеріал стін – цегла, що складається із сараю літ. «Б», веранди літ. «б», гаражів літ. «В», «Д», «Е», розташований за адресою: АДРЕСА_1 , належить на праві спільної часткової власності:

– ОСОБА_3 – частка в розмірі 71/100 на підставі договору, посвідченого 03.07.2008 приватним нотаріусом Золочівського районного нотаріального округу Харківської області Івановим М. І. та зареєстрованого в реєстрі за № 707;

– госпрозрахунковому відділу капітального будівництва управління сільського господарства – частка в розмірі 15/100;

– ОСОБА_12 – частка в розмірі 14/100 на підставі договору, посвідченого 03.07.2008 приватним нотаріусом Золочівського районного нотаріального округу Харківської області Івановим М. І. та зареєстрованого в реєстрі за № 707 (а.с. 30-31).

Дані щодо права власності ОСОБА_3 внесено державним реєстратором Золочівської селищної ради Золочівського району Харківської області Ільченком О.О. - 29.07.2021 на підставі договору № 707 від 03.07.2008, посвідченого приватним нотаріусом Золочівського районного нотаріального округу Харківської області Івановим М.І.

Застосовані норми права, мотиви та висновки суду.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Згідно з частиною першою статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом. Кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Судом встановлено, що 01.12.2000, під час перебування у шлюбі з позивачем, ОСОБА_4 придбав за договором купівлі-продажу сарай літ. «Б» загальною площею 59,4 кв. м та гараж літ. «В» загальною площею 21,1 кв. м. за адресою: АДРЕСА_1 . На підставі цього договору за ОСОБА_4 у Реєстрі прав власності на нерухоме майно було зареєстровано частку в розмірі 56/100 у праві спільної часткової власності на нежитлову будівлю загальною площею 143,4 кв. м. Сукупна площа сараю літ. «Б» та гаража літ. «В» становить 80,5 кв. м.

03.07.2008 ОСОБА_4 подарував ОСОБА_3 71/100 частки нежитлової будівлі. До складу відчуженого майна увійшли сарай літ. «Б» з верандою літ. «б», гараж літ. «В» та гараж літ. «Г». Договір посвідчено приватним нотаріусом Золочівського районного нотаріального округу Харківської області Івановим М. І. та зареєстровано в реєстрі за № 707.

Рішенням Золочівського районного суду Харківської області від 23.12.2009 у справі № 2-151/09, яке набрало законної сили 04.01.2010, цей договір визнано недійсним.

Згідно з частиною першою статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. Відповідно до частини першої статті 236 ЦК України правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Отже, ОСОБА_3 не набув права власності на 71/100 частки спірної нежитлової будівлі на підставі договору дарування від 03.07.2008.

Рішенням Золочівського районного суду Харківської області від 17.06.2015 сарай літ. «Б» загальною площею 59,4 кв. м та гараж літ. «В» загальною площею 21,1 кв. м визнано спільною сумісною власністю ОСОБА_4 та ОСОБА_1 з визначенням часток кожного з них у розмірі по 1/2.

Станом на 03.09.2020, як убачається з рішення державного реєстратора Департаменту реєстрації Харківської міської ради № 53878138, у Реєстрі прав власності на нерухоме майно право спільної часткової власності на 71/100 частки нежитлової будівлі було зареєстровано за ОСОБА_4 .

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 04.07.2025 № 434196589 відомості про право власності ОСОБА_3 на 71/100 частки нежитлової будівлі внесено державним реєстратором Золочівської селищної ради Ільченком О. О. 29.07.2021 на підставі договору дарування № 707 від 03.07.2008. Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) має індексний номер 59632372 і датоване 03.08.2021. Отже, на час проведення реєстрації договір, покладений в її основу, понад одинадцять років тому було визнано судом недійсним рішенням, що набрало законної сили.

Крім того, частка в розмірі 15/100, яка увійшла до складу відчужених за договором дарування 71/100 частки, була зареєстрована за ОСОБА_4 на підставі рішення Золочівського районного суду Харківської області від 13.02.2008 у справі № 2-143/08. Це рішення скасовано рішенням апеляційного суду Харківської області від 27.05.2009, а позов ОСОБА_4 після нового розгляду залишено без розгляду ухвалою суду від 17.12.2009 за його ж заявою. Отже, правова підстава набуття ОСОБА_4 права на цю частку відпала. Заочним рішенням Золочівського районного суду Харківської області від 28.02.2014 скасовано також державну реєстрацію права власності ОСОБА_4 на гараж літ. «Г», що входив до предмета договору дарування.

За таких обставин державна реєстрація за ОСОБА_3 частки в розмірі 71/100 не ґрунтується на законі.

Отже, рішення державного реєстратора підлягає скасуванню в частині державної реєстрації права власності ОСОБА_3 на 71/100 частки нежитлової будівлі.

Щодо вимоги про скасування запису про державну реєстрацію права власності

Законом України від 05.12.2019 № 340-IX, який набрав чинності 16.01.2020, статтю 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» викладено в новій редакції. З цього часу законодавець виключив такий спосіб захисту, як скасування запису про проведену державну реєстрацію права Правові наслідки для відомостей Державного реєстру прав настають у силу скасування самого рішення державного реєстратора. Тому в задоволенні вимоги про скасування запису слід відмовити.

Позивач також просить скасувати реєстрацію права на гараж літ. «Г» (15/100 частки), зареєстрованого, за її твердженням, за ОСОБА_4 . Однак рішення суду від 13.02.2008, на підставі якого за ОСОБА_4 було зареєстровано цю частку, скасовано рішенням апеляційного суду Харківської області від 27.05.2009, а державну реєстрацію права власності ОСОБА_4 на гараж літ. «Г» скасовано заочним рішенням суду від 28.02.2014.

Щодо вимоги про внесення до Державного реєстру прав відомостей про право позивача на 71/200 частки ця вимога задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Позивач просить внести відомості про її право на 71/200 частки, тобто на 1/2 від 71/100. Однак частка 71/100 включає частку в розмірі 15/100, право на яку ОСОБА_4 набув на підставі рішення суду від 13.02.2008. Це рішення скасоване рішенням апеляційного суду Харківської області від 27.05.2009, а позов ОСОБА_4 залишено без розгляду. Тож правова підстава набуття права на цю частку відпала, а державну реєстрацію права власності на гараж літ. «Г» скасовано рішенням суду від 28.02.2014. Крім того, ця частка набувалася вже після розірвання шлюбу 29.08.2007, а рішенням суду від 17.06.2015 спільною сумісною власністю подружжя визнано лише сарай літ. «Б» та гараж літ. «В», що відповідають частці 56/100 Отже, право позивача на 1/2 від частки 15/100 не може виникнути з майна, право на яке не належало і її колишньому чоловікові. Вимога в заявленому розмірі є необґрунтованою.

Щодо заяви відповідачів про застосування позовної давності

Відповідачі просять відмовити в позові у зв`язку зі спливом позовної давності. На їхню думку, позовну давність слід обчислювати від дня розірвання шлюбу 29.08.2007, тобто минуло 19 років. Вони посилаються на частину другу статті 72 СК України та пункт 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 № 11, а також на те, що позивачу «було відомо 5 років».

Відповідно до статей 256, 257 ЦК України позовна давність є строком, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, і становить три роки. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України). Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Частина друга статті 72 СК України та роз`яснення, викладені в пункті 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 № 11, стосуються вимог про поділ майна, що є спільною сумісною власністю подружжя. Предметом цього спору є не поділ майна, а захист права позивача від порушення, якого воно зазнало внаслідок державної реєстрації права власності за ОСОБА_3 . Право позивача на частку в спірному майні вже встановлене рішенням суду від 17.06.2015. Отже розірвання шлюбу 29.08.2007 не є подією, з якою пов`язується початок перебігу позовної давності за цією вимогою.

За правилами статей 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частини перша та п`ята статті 261 ЦК України).

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Разом із цим, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), та воєнного стану законодавець застосував нову конструкцію, якою тимчасово доповнив перелік обставин, які впливають на перебіг позовної давності, а саме продовження позовної давності.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з 12 березня 2020 року на всій території України було встановлено карантин.

Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» (далі - Закон № 540-IX) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено пунктом 12, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Цей Закон набрав чинності 02 квітня 2020 року.

Відтак початок продовження строку для звернення до суду потрібно пов`язувати саме з моментом набрання чинності 02 квітня 2020 року Законом № 540-IX.

Подібний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 06 вересня 2023 року у справі № 910/18489/20 (провадження № 12-46гс22).

Строк дії карантину неодноразово продовжувався, а відмінений він був з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».

Отже, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), позовна давність була продовжена з 02 квітня 2020 року до 30 червня 2023 року.

Поряд з цим Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» було введено воєнний стан в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України. Надалі строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався Указами Президента України, цей стан триває до теперішнього часу.

Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» (далі - Закон № 2120-ІХ) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено пунктом 19, згідно з яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

Закон № 2102-IX набрав чинності 17 березня 2022 року.

Надалі Законом України від 08 листопада 2023 року № 3450-ІХ «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини» (далі - Закон № 3450-ІХ) пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України викладено в новій редакції, відповідно до якої у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Закон № 3450-ІХ набрав чинності 30 січня 2024 року.

04 вересня 2025 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності», який скасовує зупинення строків позовної давності на період дії воєнного стану, шляхом виключення пункту 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України.

Таким чином, в умовах дії воєнного стану строк звернення до суду (позовна давність) було продовжено від початку воєнного стану до 29 січня 2024 року, а після 30 січня 2024 року перебіг такого строку зупинився і лише 04 вересня 2025 року зупинення строків позовної давності на період дії воєнного стану було скасовано.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02 липня 2025 року у справі № 903/602/24 (провадження № 12-19гс25) зазначила, що у разі якщо позовна давність не спливла станом на 02 квітня 2020 року, то цей строк звернення до суду спочатку було продовжено (до 30 червня 2023 року - на строк дії карантину, а надалі до 29 січня 2024 року - на строк дії воєнного стану), а з 30 січня 2024 року перебіг строку звернення до суду зупинився на строк дії воєнного стану.

Враховуючи викладене, оскільки з 02 квітня 2020 року набрав чинності Закон № 540-IX, згідно з яким в Україні запроваджений з 12 березня 2020 року загальнодержавний карантин, який тривав до 30 червня 2023 року, а з 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан, то звернувшись із позовом 13 квітня 2026 року, позивач не пропустила визначену чинним законодавством позовну давність (постанова Верховного Суду від 11.02.2026 у справі № 753/11139/22).

За таких обставин підстав для відмови в позові у зв`язку зі спливом позовної давності немає.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову. Рішення державного реєстратора від 03.08.2021, індексний номер 59632372, слід скасувати в частині державної реєстрації права власності ОСОБА_3 на 71/100 частки нежитлової будівлі, у задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 141 ЦПК України в разі часткового задоволення позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач сплатила судовий збір у загальному розмірі 2 662,40 грн за дві вимоги немайнового характеру, по 1 331,20 грн за кожну. Суд задовольнив вимогу про скасування рішення державного реєстратора, отже з відповідачів на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1 331,20 грн у рівних частках, по 665,60 грн з кожного.

Керуючись статтями 12, 13, 76-82, 89, 200, 263-265 ЦПК України, суд -

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 – задовольнити частково.

Скасувати рішення державного реєстратора Золочівської селищної ради Золочівського району Харківської області Ільченка Олега Олександровича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 59632372 від 03.08.2021, в частині державної реєстрації права власності ОСОБА_3 на 71/100 частки об`єкта нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 665,60 грн (шістсот шістдесят п`ять гривень шістдесят копійок).

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 665,60 грн (шістсот шістдесят п`ять гривень шістдесят копійок).

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування (ім`я) сторін:

позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_4 ;

відповідач: ОСОБА_3 , РНОКПП: місце реєстрації: Харківська область, Богодухівський район, с. Івашки;

відповідач: ОСОБА_4 , РНОКПП: НОМЕР_4 , місце реєстрації: АДРЕСА_5 ;

третя особа: Державний реєстратор Золочівської селищної ради Богодухівського району Харківської області, код ЄДРПОУ: 25175462, місцезнаходження: 62203, Харківська область, Богодухівський район, с-ще Золочів, вул. Центральна, буд. 13-А.

Суддя О. В. Пруднікова

Оригінал: reyestr.court.gov.ua