Рішення від 02 листопада 2026 р. у справі №615/2371/26 — Валківський районний суд Харківської області

Справа № 615/2371/26

Провадження № 2/615/978/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 листопада 2026 року м. Валки

Валківський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді Логвінова А.О.,

за участю секретаря судового засідання Партоли О.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Валки Харківської області за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу № 615/2371/25

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент»

до ОСОБА_1

про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

Стислий зміст (виклад) позовних вимог.

31 серпня 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» (далі по тексту - позивач, ТОВ «Фінансова компанія «Процент») звернулось до Валківського районного суду Харківської області з позовом до ОСОБА_1 (далі по тексту - відповідач, ОСОБА_1 ), у якому просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором № 21131 від 13 жовтня 2024 року у розмірі 25 600,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 13 жовтня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 21131, за умовами якого останній отримав кредит у розмірі 4 000,00 грн, строком на 730 днів, до 13 жовтня 2026 року, зі сплатою відсотків у розмірі 1,00 % від суми кредиту за кожен день користування кредитом. Позивач виконав свої зобов`язання за кредитним договором та надав кредит відповідачу.

У порушення умов кредитного договору щодо належного, повного і своєчасного виконання зобов`язань ОСОБА_1 зобов`язання за договором належним чином не виконав, у результаті чого утворилася заборгованість зі сплати відсотків за користування кредитом за період з 13 жовтня 2024 року по 15 липня 2026 року у розмірі 25 600,00 грн, яку позивач просить стягнути з відповідача.

Стислий зміст (виклад) заяв по суті справи.

Заяви по суті справи від сторін не надходили.

Аргументи (позиції) учасників справи.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, надав до суду клопотання, у якому просить розглядати справу за відсутності представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент». Також зазначив, що у разі неявки в судове засідання відповідача не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідач у судове засідання не з`явився. Про день, час та місце розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином. Про причини неявки суд не повідомив, відзив на позовну заяву не подав.

Згідно із ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

У відповідності до приписів ст. 280 ЦПК України суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Рух справи.

Ухвалою Валківського районного суду Харківської області від 02 вересня 2026 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» залишено без руху.

Ухвалою Валківського районного суду Харківської області від 21 вересня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Фактичні обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

13 жовтня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 21131 (надалі – кредитний договір) (а.с. 10 зворот – 13).

Згідно п. 1.1 кредитного договору на умовах встановленим цим Договором, Товариство зобов`язується надати Позичальникові грошові кошти в розмірі 4 000 гривень (чотири тисячi гривень 00 копійок) (далі – Кредит) на умовах строковості, зворотності, платності, а Позичальник зобов`язується повернути Кредит та сплатити проценти за користування Кредитом в строки, визначені цим Договором.

Згідно п. 1.2 кредитного договору процентна ставка за користування Кредитом становить - 1.0% від суми Кредиту за кожний день (річна процентна ставка становить 365.00%) користування Кредитом.

Процентна ставка за користування Кредитом є фіксованою та застосовується у межах строку визначеного в п. 1.3. Договору.

Згідно п. 1.3 кредитного договору строк надання Кредиту та строк дії Договору становить 730 днів, з сплатою Кредиту в кінці строку користування згідно Додатку №1 до цього Договору.

Згідно п. 1.6 кредитного договору Товариство переказує суми Кредиту на електронний платіжний засіб НОМЕР_1 , що належить Позичальникові. Переказ суми Кредиту здійснюється Товариством через платіжний сервіс (фінансову установу, що здійснює діяльність переказу коштів без відкриття рахунків) або іншим способом.

Додатком № 1 до кредитного договору № 21131 від 13 жовтня 2024 року є Таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача, графіку платежів та реальної річної процентної ставки за кредитним договором, що підписана сторонами (а.с. 13).

Згідно із зазначеним графіком платежів загальна вартість кредиту за весь строк кредитування тривалістю 730 календарних днів становить 33 200,00 грн, із яких 4 000,00 грн – сума кредиту та 29 200,00 грн – проценти за користування кредитом.

Графіком передбачено сплату процентів за користування кредитом кожні 20 календарних днів у розмірі 800,00 грн за відповідний період, а 13 жовтня 2026 року – повернення суми кредиту у розмірі 4 000,00 грн та сплату процентів у розмірі 400,00 грн.

Кредитний договір та додатки до нього підписані електронним підписом позичальника з одноразовим ідентифікатором 991498.

Згідно листа Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» № 81-15-9/17295-БТ від 06 жовтня 2026 року, банківська платіжна картка № НОМЕР_2 , відкрита до рахунку № НОМЕР_3 , належить ОСОБА_1 (а.с. 62).

Відповідно до банківської виписки Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» по зазначеному рахунку за період з 13 жовтня 2024 року по 18 жовтня 2024 року, 13 жовтня 2024 року о 17 год 01 хв на банківську картку № НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_1 , зараховано грошові кошти у розмірі 4 000,00 грн, в деталях операції зазначено «FUIB MoneyTransfer(00000001), Visa Direct, UKR» (а.с. 63-64).

З детального розрахунку заборгованості (щоденні нарахування і погашення) за кредитним договором № 21131 від 13 жовтня 2024 року вбачається, що позивачем здійснювалось нарахування процентів за користування кредитом за процентною ставкою 1,00 % від суми неповерненого кредиту за кожен день користування, що становить 365,00 % річних (а.с. 16-20).

13 жовтня 2024 року на суму кредиту 4 000,00 грн за процентною ставкою 1,00 % на день нараховано 40,00 грн процентів за користування кредитом. 14 жовтня 2024 року у розрахунку відображено нарахування процентів у розмірі 0,00 грн. Починаючи з 15 жовтня 2024 року проценти за користування кредитом нараховувались щоденно у розмірі 40,00 грн за процентною ставкою 1,00 % на день на залишок неповерненої суми кредиту 4 000,00 грн.

Згідно з розрахунком за період з 13 жовтня 2024 року по 15 липня 2026 року включно нараховано 25 600,00 грн процентів за користування кредитом, що відповідає 640 денним нарахуванням по 40,00 грн.

За зазначений період платежі у рахунок погашення кредиту та процентів за користування кредитом у розрахунку не відображені. Залишок неповернутої суми кредиту становить 4 000,00 грн.

Згідно з наданим позивачем розрахунком станом на 15 липня 2026 року загальна заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 21131 від 13 жовтня 2024 року становить 29 600,00 грн, із яких 4 000,00 грн – строкова заборгованість за основним боргом та 25 600,00 грн – прострочена заборгованість за процентами за користування кредитом.

Мотиви, з яких виходив суд, застосовані норми права та висновки суду.

Положеннями ч.ч.1, 2 ст. 207 ЦК України встановлено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Частинами 1 та 2 ст. 639 Цивільного кодексу України визначено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. За змістом ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

За приписами ч.ч. 1, 2 ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

За змістом вимог ч. 1 ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається в письмовій формі, а відповідно частини 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний стороною (сторонами).

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Порядок укладання договорів в електронній формі регламентується Законом України «Про електронну комерцію».

Статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Статтею 11 Закону України «Про електронну комерцію» визначений порядок укладення електронного договору. Зокрема, відповідно до частини 3 цієї статті, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Частинами 4 та 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає, якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Згідно з ч. 1 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис.

За правилами ч. 1 ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги».

Таким чином, укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у постанові від 12.01.2021 у справі №524/5556/19, до аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах: від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18 (провадження № 61-8449св19); від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19 (провадження № 61-7203св20).

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Як вбачається з матеріалів справи, кредитний договір № 21131 від 13 жовтня 2024 року містить основні істотні умови, характерні для таких видів договорів, зазначено суму кредиту, дату її видачі, строк повернення грошових коштів, розмір процентів, умови кредитування.

Як вбачається з наявного в матеріалах справи договору, він підписаний відповідачем електронним підписом з одноразовим ідентифікатором.

Факт надання ОСОБА_1 кредитних коштів у розмірі 4 000,00 грн підтверджується листом Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» від 06 жовтня 2026 року № 81-15-9/17295-БТ, згідно з яким банківська картка № НОМЕР_2 належить ОСОБА_1 , та банківською випискою за рахунком № НОМЕР_3 , відповідно до якої 13 жовтня 2024 року на зазначену картку зараховано грошові кошти у розмірі 4 000,00 грн.

За вказаних обставин суд вважає встановленим факт укладення ОСОБА_1 кредитного договору № 21131 від 13 жовтня 2024 року та отримання ним кредитних коштів у розмірі 4 000,00 грн.

За змістом положень ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Згідно ч. 2 ст. 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно з наданим позивачем розрахунком заборгованості за кредитним договором № 21131 від 13 жовтня 2024 року, за період з 13 жовтня 2024 року по 15 липня 2026 року на залишок неповернутої суми кредиту 4 000,00 грн за процентною ставкою 1,00 % на день нараховано 25 600,00 грн процентів за користування кредитом, виходячи із щоденного нарахування 40,00 грн за 640 днів. При цьому 14 жовтня 2024 року проценти позивачем не нараховувались.

Відомості про здійснення ОСОБА_1 платежів у рахунок погашення нарахованих процентів у зазначеному розрахунку відсутні.

Отже, станом на 15 липня 2026 року заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 21131 від 13 жовтня 2024 року становить 29 600,00 грн, з яких 4 000,00 грн – заборгованість за основною сумою кредиту, строк повернення якої не настав, та 25 600,00 грн – прострочена заборгованість за процентами за користування кредитом.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Оскільки позивачем заявлено вимогу виключно про стягнення заборгованості за процентами за користування кредитом у розмірі 25 600,00 грн, суд розглядає справу в межах зазначеної позовної вимоги. Питання про стягнення основної суми кредиту в розмірі 4 000,00 грн судом не вирішується, оскільки такої вимоги позивач не заявляє.

Відповідно до положень ст.ст. 526, 530, 610, ч. 1 ст. 612 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

За змістом ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Отже, для належного виконання зобов`язання необхідно дотримуватись визначених у договорі строків, зокрема, щодо сплати коштів, визначених кредитним договором, а тому прострочення виконання зобов`язання є його порушенням.

На час розгляду справи судом відповідач не надав даних, що свідчать про добровільне погашення заборгованості та про причини несвоєчасного погашення заборгованості за кредитним договором у добровільному порядку.

Отже, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» підлягають задоволенню шляхом стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № 21131 від 13 жовтня 2024 року у розмірі 25 600,00 грн, яка складається із заборгованості за процентами за користування кредитом.

Розподіл судових витрат.

Частиною 1 статті 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду з цим позовом позивачем сплачено 2 662,40 грн судового збору за подання позову (позов подано через систему «Електронний Суд»), що підтверджується платіжною інструкцією від 21 липня 2026 року (а.с. 1).

Приймаючи до уваги, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 662,40 грн.

Відповідно до ч. 1 статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Згідно з положеннями частин першої-четвертої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Процесуальний закон визначає критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Такий висновок міститься у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) та у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 червня 2023 року у справі № 357/8277/19 (провадження № 14-65цс22).

У вказаних постановах Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені у постановах Верховного Суду.

В обґрунтування розміру понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн до матеріалів справи надано копії наступних документів: договору № 03/06/2024 про надання юридичних послуг від 03 червня 2024 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» та фізичною особою – підприємцем ОСОБА_2 (а.с. 31 зворот -32); свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ПТ № 2412, виданого Радою адвокатів Полтавської області 23 жовтня 2018 року на ім`я Руденка Костянтина Васильовича (а.с. 33); акта приймання-передачі наданих послуг № 145 від 30 квітня 2026 року, відповідно до якого ОСОБА_2 надано юридичні послуги зі складання та подання позовних заяв про стягнення заборгованості на загальну суму 100 000,00 грн (а.с. 33); витягу з реєстру № 1 до акта приймання-передачі наданих послуг № 145 від 30 квітня 2026 року, у якому зазначено перелік та вартість юридичних послуг, наданих ОСОБА_2 у справі про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 (а.с. 33 зворот); платіжної інструкції № 75 від 01 травня 2026 року, відповідно до якої Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» сплачено ОСОБА_2 100 000,00 грн за надання юридичних послуг згідно з договором № 03/06/2024 від 03 червня 2024 року та актом № 145 від 30 квітня 2026 року (а.с. 33 зворот).

Відповідно до витягу з реєстру № 1 до акта приймання-передачі наданих послуг № 145 від 30 квітня 2026 року ОСОБА_2 надано Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» юридичні послуги у справі про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 за кредитним договором № 21131 від 13 жовтня 2024 року, а саме: складання та подання до суду позовної заяви та клопотання про витребування доказів вартістю 9 000,00 грн; складання адвокатського запиту про витребування доказів вартістю 1 000,00 грн. Загальна вартість наданих юридичних послуг відповідно до витягу становить 10 000,00 грн (а.с. 33 зворот).

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

У постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 сформовано правовий висновок про те, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, приписами статей 123- 130 ГПК України, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Отже, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

Вирішуючи питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, суд враховує, що справа не є складною, спір виник з типових кредитних правовідносин, ціна позову становить 25 600,00 грн, а підготовка позовної заяви не вимагала дослідження значного обсягу доказів чи вирішення складних правових питань.

Суд також враховує характер фактично виконаної адвокатом роботи та її обсяг, зазначений у витягу з реєстру № 1 до акта приймання-передачі наданих послуг № 145 від 30 квітня 2026 року, відповідно до якого вартість послуг зі складання та подання позовної заяви і клопотання про витребування доказів становить 9 000,00 грн, а складання адвокатського запиту про витребування доказів – 1 000,00 грн. При цьому зазначений витяг не містить відомостей про час, витрачений адвокатом на надання кожної із цих послуг.

Зважаючи на складність справи, обсяг виконаної адвокатом роботи, ціну позову, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерії реальності адвокатських витрат та розумності їхнього розміру, а також положення частини третьої статті 141 ЦПК України, суд доходить висновку, що заявлений позивачем розмір витрат на професійну правничу допомогу у сумі 10 000,00 грн не відповідає критеріям обґрунтованості та пропорційності до предмета спору з урахуванням ціни позову, складності справи та обсягу фактично наданих адвокатом послуг.

За таких обставин, оцінюючи обґрунтованість та пропорційність заявлених витрат на професійну правничу допомогу, суд вважає, що розумним та обґрунтованим розміром таких витрат, який підлягає покладенню на відповідача, є 3 000,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 12, 13, 133, 137, 141, 259, 264-265, 268, 273, 280-284, 289, 351-352, 354-355 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» заборгованість за кредитним договором № 21131 від 13 жовтня 2024 року у розмірі 25 600 (двадцять п`ять тисяч шістсот) грн 00 коп, яка складається з відсотків за користування кредитом, нарахованих за період з 13 жовтня 2024 року по 15 липня 2026 року.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн 40 коп та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000 (три тисячі) грн 00 коп.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, шляхом подачі апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент», місцезнаходження: м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, 4, код ЄДРПОУ: 41466388.

Відповідач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Повне судове рішення складено 03 листопада 2026 року.

Суддя А.О. Логвінов