Рішення від 02 листопада 2026 р. у справі №750/6980/25 — Деснянський районний суд м. Чернігова

Справа № 750/6980/25

Провадження № 2-а/750/166/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 листопада 2026 року м. Чернігів

Деснянський районний суд м. Чернігова в складі судді Маринченко О.А., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,

в с т а н о в и в:

23 травня 2025 року ОСОБА_1 з використанням засобів поштового зв`язку звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_2 ), в якому просить скасувати постанову № 379 від 10 березня 2025 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП), а справу закрити.

Обґрунтовано позов, зокрема, тим, що 16 травня 2025 року позивачу через адвоката стало відомо, що 10 березня 2025 року ІНФОРМАЦІЯ_2 було винесено щодо позивача оскаржувану постанову за те, що 05 березня 2025 року о 17 год. 00 хв. позивач не мав при собі військово-облікового документа та не пред?явив його за вимогою уповноваженого представника територіального центру комплектування та соціальної підтримки ІНФОРМАЦІЯ_3 , чим порушив абзац 1 частини шостої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Оскаржуваною постановою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210-1 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 грн. Вказана постанова є незаконною та необґрунтованою, оскільки позивач не допускав порушення вимог чинного законодавства та не вчиняв адміністративного правопорушення, за яке його притягнуто до адміністративної відповідальності. Оскаржувана постанова була винесена на підставі протоколу № 379, дата складання якого не зрозуміла. На першому аркуші протоколу наявний рукописний текст або «05.02.25», або «05.03.25», а тому не можливо встановити дату його складання. При цьому, відповідно до Інструкції зі складання протоколів та оформлення матеріалів про військові адміністративні правопорушення, яка затверджена Наказом Міністерства оборони України 23 жовтня 2021 року № 329, помилкові та неправильні записи закреслюються однією лінією і засвідчуються підписами особи, щодо якої складається протокол, та уповноваженою посадовою особою, яка склала протокол. Не допускаються закреслення чи виправлення записів, що вносяться до протоколу, а також унесення додаткових записів після того, як протокол підписано особою, щодо якої він складений. Таким чином, при складанні протоколу про адміністративне правопорушення працівники територіального центру комплектування та соціальної підтримки порушили вимоги вказаної Інструкції. Також, у протоколі про адміністративне правопорушення зазначено, що до протоколу додається відеофіксація відповідного пристрою № S/N 202.401060026, з якою позивача ознайомлено не було. Крім того, позивач надавав усні пояснення працівникам територіального центру комплектування та соціальної підтримки, що він жодним чином не відмовляється пред?явити свій військово-обліковий документ, що вибіг із дому і просто забув свої документи в іншому одязі, але має при собі водійське посвідчення і показав його. Також, позивач просив представитись особу або назвати свою посаду, яка від нього вимагала документи, однак особа ігнорувала його. ІНФОРМАЦІЯ_4 вказали позивачу, які пояснення він повинен написати.

Ухвалою Деснянського районного суду міста Чернігова від 10 липня 2025 року вказану позовну заяву повернуто позивачу.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 вересня 2026 року ухвалу Деснянського районного суду міста Чернігова від 10 липня 2025 року скасовано, а справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 23 вересня 2026 року поновлено ОСОБА_1 строк для звернення до суду з даним позовом; прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в справі; справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними в справі матеріалами; визначено відповідачу строк для подачі відзиву на позов.

В установлений судом строк відповідач подав відзив на позов, у якому просить відмовити позивачу в його задоволенні. Зокрема, у відзиві на позов відповідач вказує, що Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» передбачено, що у період проведення мобілізації (крім цільової) громадяни України чоловічої статі віком від 18 до 60 років зобов`язані мати при собі військово обліковий документ та пред`являти його за вимогою уповноваженого представника територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейського. Вчинення позивачем адміністративного правопорушення підтверджується протоколом № 379 від 05.03.2025 та власними поясненнями позивача, зазначеними в протоколі, в яких позивач підтвердив факт того, що на момент перевірки не мав при собі військово-облікових документів. Позивач декілька разів підписав протокол, а тому позивач був ознайомлений з датою розгляду справи про адміністративне правопорушення стосовно нього. Також, позивачу було роз`яснено статтю 63 Конституції України. Оскаржувана постанова була направлена засобами поштового зв`язку на задекларовану адресу проживання позивача. На даний час надати до суду матеріали відеофіксації зазначених подій не має можливості, оскільки відповідно до пункту 2 розділу IV Інструкції із застосування територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото та відеофіксації, яка затверджена наказом Міністерства оборони України від 06 серпня 2024 року № 532, строк зберігання на сервері фото- та відеозаписів з портативних відеореєстраторів становить 30 днів з дати завантаження відповідної інформації. Аргументи позову є нерелевантними для вирішення справи по суті, оскільки вони жодним чином не спростовують факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення та наявність в його діях вини.

На підставі положень частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши наявні в справі докази, суд встановив таке.

05 березня 2025 року посадовою особою Чернігівського ОМЦ складено протокол № 379 про адміністративне правопорушення, згідно з яким 05 березня 2025 року о 17 год. 00 хв. було встановлено, що громадянин України ОСОБА_1 (знаходиться в приміщенні Чернігівського ОМЦ за адресою: АДРЕСА_1 ) порушив Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а саме: абзац 1 частини шостої статті 22 (не має при собі військово-облікового документа), чим вчинив правопорушення, передбачене частиною третьою статті 210-1 КУпАП (а.с. 7).

У графі про те, що громадянинові ОСОБА_1 роз`яснено зміст статті 63 Конституції України, права та обов`язки, передбачені статтею 268 КУпАП, а також про те, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться об 11 год. 00 хв. 10 березня 2025 року в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_3 за адресою: АДРЕСА_2 , наявний підпис позивача.

Також, у графі «пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу особою, яка притягається до адміністративної відповідальності» зазначено: «Не маю документів, бо забув покласти у сумку».

До протоколу додано відеофіксацію відповідного пристрою № S/N 202.401060026.

У графі «другий примірник протоколу отримав(ла)» наявний підпис позивача.

10 березня 2025 року начальником територіального центру комплектування та соціальної підтримки ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 винесено постанову № 379 по справі про адміністративне правопорушення, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210-1 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 грн. (а.с. 8).

Зі змісту вказаної постанови слідує, що 05 березня 2025 року о 17 год. 00 хв. громадянин України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , перебуваючи в приміщенні Чернігівського обласного мобілізаційного центру за адресою: АДРЕСА_1 , не мав при собі військово-облікового документа та не пред?явив його за вимогою уповноваженого представника територіального центру комплектування та соціальної підтримки ІНФОРМАЦІЯ_1 , чим порушив абзац 1 частини 6 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене частиною третьою статті 210-1 КУпАП.

Оскаржувана постанова не містить підпису позивача.

Також, у постанові зазначено, що копію постанови від 10 березня 2025 року № 379 про притягнення до адміністративної відповідальності 10 березня 2025 року направлено засобами поштового зв?язку по місцю проживання ОСОБА_1 .

Згідно із частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Статтею 7 КУпАП визначено, що провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Згідно з частиною першою статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до статті 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України). Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Згідно зі статтею 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до статті 280 КУпАП (у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно із частиною першою статті 283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова виконавчого органу сільської, селищної, міської ради по справі про адміністративне правопорушення приймається у формі рішення. Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.

Відповідно до положень статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, відомостями та інформацією з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також іншими документами.

Згідно із статтею 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Також, частиною першою статті 90 КАС України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із частиною другою статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Так, відповідно до статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Також, згідно із частиною першою статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Стаття 210-1 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Відповідно до частини першої статті 210-1 КУпАП порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію - тягне за собою накладення штрафу на громадян від трьохсот до п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно з частиною третьою статті 210-1 КУпАП вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період - тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Зазначена норма є бланкетною, тобто при її застосуванні необхідно застосовувати законодавчі акти, які визначають, зокрема, правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні.

24 лютого 2022 року відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні постановлено ввести воєнний стан з 24.02.2022 строком на 30 діб. У подальшому воєнний стан в Україні було неодноразово продовжено і він діє і на даний час.

З метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань згідно з Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 69/2022 запроваджено загальну мобілізацію.

Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, сил оборони і сил безпеки, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і час демобілізації після закінчення воєнних дій.

Отже, починаючи з 24 лютого 2022 року і на даний час в Україні діє особливий період.

Частиною сьомою статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» визначено, що виконання військового обов`язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, центри надання адміністративних послуг, центри рекрутингу та районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).

Згідно із пунктами 1, 2 Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов`язаних та резервістів, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 559 (далі – Порядок № 559) (у редакції на момент виникнення спірних правовідносин), військово-обліковий документ є документом, що визначає належність його власника до виконання військового обов`язку, який оформляється (створюється) та видається громадянину України, який є призовником, військовозобов`язаним або резервістом, у тому числі, якщо він був виключений з військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів відповідно до пунктів 3 і 4 частини шостої статті 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та не отримував такий документ до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 559 «Про затвердження Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов`язаних та резервістів і форми такого документа». Військово-обліковий документ оформляється (створюється) та видається (замінюється): в електронній формі - засобами електронного кабінету призовника, військовозобов`язаного, резервіста та/або Державного веб-порталу електронних публічних послуг у сфері національної безпеки і оборони та/або Єдиного державного вебпорталу електронних послуг (далі - Портал Дія), зокрема з використанням мобільного додатка Порталу Дія (Дія) (у разі технічної реалізації); у паперовій формі - на бланку, форма якого затверджується постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 559. Особа може мати на бланку лише один військово-обліковий документ.

Пунктом 5 Порядку № 559 передбачено, що військово-обліковим документом призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також громадян, виключених з військового обліку відповідно до пунктів 3 та 4 частини шостої статті 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», в електронній формі (далі - військово-обліковий документ в електронній формі) є відображення в електронній формі відомостей про громадянина України, що містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також відомостей щодо звернення або повідомлення про вчинення адміністративного або кримінального правопорушення до Національної поліції.

Згідно з пунктом 7 Порядку № 559 (у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) військово-обліковий документ в електронній формі формується на безоплатній основі за бажанням особи після проходження нею електронної ідентифікації та автентифікації. Формування та відображення військово-облікового документа в електронній формі здійснюється автоматично за умови підключення електронного пристрою до Інтернету та наявності у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей, визначених у пункті 8 цього Порядку. У військово-обліковому документі в електронній формі відображається унікальний електронний ідентифікатор у вигляді двовимірного штрихкоду (далі - QR-код військово-облікового документа). Строк дії військово-облікового документа в електронній формі становить не більше одного року з дати його формування та не може перевищувати строк дії відстрочки від направлення для проходження базової військової служби для призовників або відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період (бронювання) для військовозобов`язаних та резервістів.

Відповідно до пункту 14 Порядку № 559 (у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) військово-обліковий документ на бланку видається (замінюється) за письмовою заявою громадянина України районним (міським) територіальним центром комплектування та соціальної підтримки або його відділом (відповідним органом СБУ, підрозділом розвідувального органу) за місцем перебування на військовому обліку або виключення з військового обліку у випадках: взяття громадянина на військовий облік як призовника, військовозобов`язаного або резервіста; якщо призовник, який перебував на військовому обліку до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 559, не отримував посвідчення призовника, а військовозобов`язаний та резервіст - військового квитка осіб рядового, сержантського і старшинського складу, військового квитка офіцера запасу або тимчасового посвідчення військовозобов`язаного; зміни категорії щодо військового обов`язку; відсутності місця для внесення змін; невідповідності відомостям, що містяться у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, зазначеним у пункті 3 цього Порядку; втрати (зіпсування); виявлення бажання змінити військово-обліковий документ, який був виданий до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 559. Призовникам військово-обліковий документ на бланку оформляється та видається районним (міським) територіальним центром комплектування та соціальної підтримки або його відділом.

Згідно із пунктом 9 Порядку № 559 військово-обліковий документ в електронній формі (у тому числі роздрукований) та військово-обліковий документ у паперовій формі мають однакову юридичну силу.

Відповідно до частини шостої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» у період проведення мобілізації (крім цільової) громадяни України чоловічої статі віком від 18 до 60 років зобов`язані мати при собі військово-обліковий документ та пред`являти його за вимогою уповноваженого представника територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейського, а також представника Державної прикордонної служби України у прикордонній смузі, контрольованому прикордонному районі та на пунктах пропуску через державний кордон України. Під час перевірки документів уповноважений представник територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейський здійснює фото- і відеофіксацію процесу пред`явлення та перевірки документів із застосуванням технічних приладів та засобів фото- та відеофіксації, а також може використовувати технічні прилади, засоби та спеціалізоване програмне забезпечення з доступом до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Також, згідно з пунктами 49-51 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560 (далі – Порядок № 560), у період проведення мобілізації (крім цільової) уповноважені представники територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейські, а також представники Держприкордонслужби мають право вимагати у громадян чоловічої статі віком від 18 до 60 років військово-обліковий документ (військово-обліковий документ в електронній формі) разом з документом, що посвідчує особу. Право на перевірку військово-облікового документа (військово-облікового документа в електронній формі) у резервістів та військовозобов`язаних під час мобілізації надається представникам територіального центру комплектування та соціальної підтримки, уповноваженим вручати повістки (далі - уповноважені представники). Перевірка військово-облікового документа (військово-облікового документа в електронній формі) у громадян чоловічої статі віком від 18 до 60 років може здійснюватися: у прикордонній смузі, контрольованому прикордонному районі та на пунктах пропуску через державний кордон України - представниками органів охорони державного кордону або їх структурних підрозділів Держприкордонслужби; за місцем проживання, роботи, навчання, у громадських місцях, громадських будинках та спорудах, місцях масового скупчення людей, на пунктах пропуску (блок-постах) - уповноваженими представниками територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки або поліцейськими.

Пунктом 52 Порядку № 560 визначено, що під час перевірки військово-облікового документа (військово-облікового документа в електронній формі) разом з документом, що посвідчує особу, уповноважений представник територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейський здійснює фото- і відеофіксацію процесу пред`явлення та перевірки документів із застосуванням технічних приладів та засобів фото- та відеофіксації. У разі коли під час перевірки військово-облікового документа встановлено, що особа перебуває на військовому обліку в Центральному управлінні або регіональних органах СБУ чи розвідувальних органах, процес фото- і відеофіксації пред`явлення такими особами документів не здійснюється.

Таким чином, у період проведення мобілізації (крім цільової) громадяни України чоловічої статі віком від 18 до 60 років зобов`язані мати при собі військово-обліковий документ та пред`являти його за вимогою уповноваженого представника територіального центру комплектування та соціальної підтримки, а відсутність військово-облікового документа при собі та не пред`ялення його є порушенням законодавства про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, що утворює склад адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена частиною третьою статті 210-1 КУпАП.

Суд враховує, що в позовній заяві позивач вказує, що не допускав порушення вимог чинного законодавства та не вчиняв адміністративного правопорушення, за яке його притягнуто до адміністративної відповідальності. При цьому, в позовній заяві позивач сам зазначає, що вибіг із дому і просто забув свої документи в іншому одязі, але мав при собі водійське посвідчення і показав його. Крім того, у протоколі про адміністративне правопорушення при його складанні позивач зазначив, що не має документів, бо забув покласти в сумку.

Отже, у протоколі про адміністративне правопорушення та у позовній заяві позивач фактично підтвердив обставини, викладені в оскаржуваній постанові (про відсутність при собі військово-облікового документу та непред?явлення його за вимогою уповноваженого представника Чернігівського об?єднаного міського територіального центру комплектування та соціальної підтримки 05 березня 2025 року о 17 год. 00 хв.).

Відсутність на момент розгляду справи відеофіксації правопорушення не може бути підставою для скасування постанови, враховуючи, що такий розгляд здійснюється через тривалий проміжок часу, а відповідно до пункту 2 розділу IV Інструкції із застосування територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото та відеофіксації, яка затверджена наказом Міністерства оборони України від 06 серпня 2024 року № 532, строк зберігання на сервері фото- та відеозаписів з портативних відеореєстраторів становить 30 днів з дати завантаження відповідної інформації.

Також, доводи позивача про те, що йому не було відомо про розгляд справи про адміністративне правопорушення не заслуговують на увагу і спростовуються даними, зазначеними в протоколі, в якому міститься підпис позивача.

Враховуючи викладене, оцінивши наявні в справі докази та доводи сторін в їх сукупності, суд дійшов висновку, що відповідач при винесенні постанови в справі про адміністративне правопорушення діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України, КУпАП та іншими нормативно-правовими актами, а тому підстав для задоволення позову не знаходить.

Керуючись статтями 2, 6-10, 72, 77, 90, 139, 241-246, 271, 272, 286, 297 КАС України, суд

в и р і ш и в:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення – відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження – з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Рішення суду може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня його проголошення.

Позивач – ОСОБА_1 ; місце проживання: АДРЕСА_3 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_1 .

Відповідач – ІНФОРМАЦІЯ_6 ; місцезнаходження: АДРЕСА_4 ; ідентифікаційний код – НОМЕР_2 .

Суддя