Рішення від 02 листопада 2026 р. у справі №750/9358/26 — Деснянський районний суд м. Чернігова

Справа № 750/9358/26

Провадження № 2/750/4472/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 листопада 2026 року м. Чернігів

Деснянський районний суд міста Чернігова у складі судді Кузнєцової О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

у с т а н о в и в :

27.08.2026 ТОВ «Споживчий центр» звернулося до Деснянського районного суду м. Чернігова через систему «Електронний суд» з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 01.11.2025 № 01.11.2025-100002435 у розмірі 31 942,50 грн, мотивуючи свої вимоги неналежним виконанням відповідачем умов кредитного договору..

Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 14 вересня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в справі; справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження; визначено сторонам строк для подачі заяв по суті справи.

05.10.2026 до суду надійшов відзив відповідача ОСОБА_1 на позовну заяву, в якому він просив відмовити у задоволенні позовних вимог у частині стягнення нарахованих процентів у розмірі 7 003,05 грн та відсотків за ст. 625 ЦК України у розмірі 8 979,82 грн, а також зменшити розмір позовних вимог за кредитним договором до розміру заборгованості за тілом кредиту з урахуванням здійсненого 10.03.2026 платежу в сумі 2 000,00 грн, визначивши остаточну суму до стягнення у розмірі 13 959,63 грн. Свої заперечення відповідач мотивував тим, що він є військовослужбовцем (штаб-сержантом), проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 та має статус учасника бойових дій (що підтверджується довідкою військової частини НОМЕР_1 від 23.09.2026 та посвідченням УБД серії НОМЕР_2 ), а тому відповідно до п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» штрафні санкції, пеня та проценти за користування кредитом йому нараховуватися не повинні. Крім того, зазначив про нікчемність умови договору щодо встановлення комісії за надання кредиту, безпідставність нарахування процентів поза межами строку кредитування (після 06.04.2026), а також вказав, що передбачені п. 15 Договору 170 000% річних за ст. 625 ЦК України за своєю правовою природою є прихованою штрафною санкцією та подвійним нарахуванням надмірних відсотків, а сплачені ним 10.03.2026 кошти у сумі 2 000,00 грн мають зараховуватися виключно в рахунок погашення основної суми боргу.

19.10.2026 від представника позивача через систему «Електронний суд» надійшла відповідь на відзив, у якій позивач просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. Позивач зазначив, що проценти за користування кредитом нараховані виключно у межах строку кредитування (жодних нарахувань процентів за користування кредитом поза межами строку кредитування позивачем не здійснювалось), а розмір денної процентної ставки не перевищує максимального обмеження у 1%, встановленого ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування». Щодо комісії зауважив, що вона пов`язана з перерахуванням коштів із використанням інтернет-еквайрингу та обслуговуванням кредиту і відповідна умова договору відповідачем не оспорювалась. Стосовно документів про проходження військової служби позивач вказав, що згідно з правовими висновками Верховного Суду у справах № 199/3051/14 та № 426/4264/19 для реалізації права на пільгу за п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» позичальник мав письмово повідомити кредитодавця та надати визначений перелік документів (зокрема військовий квиток зі службовими відмітками або довідку про призов військовозобов`язаного на військову службу під час мобілізації), проте надані відповідачем документи є неповними, не дозволяють встановити дату прийняття на військову службу, період та вид проходження військової служби, а отже не підтверджують наявність у відповідача права на пільгу у період дії кредитного договору.

У встановлений судом строк клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін не надійшло, у зв`язку з чим згідно з ч. 5 ст. 279 ЦПК України справа розглядається у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

01.11.2025 між ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 01.11.2025-100002435 (далі – Договір).

Договір складається з пропозиції про укладення кредитного договору (кредитної лінії) (оферта), заявки кредитного договору № 01.11.2025-100002435 від 01.11.2025, відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) кредитного договору № 01.11.2025-100002435 від 01.11.2025 та інформаційного повідомлення позичальника від 01.11.2025.

Згідно з п. 3.1 пропозиції про укладення кредитного договору (оферта) за цим Договором кредитодавець зобов`язується надати кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених Договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти, комісію, якщо комісія встановлена Договором.

Зі змісту зазначених вище документів вбачається, що первісно Договір укладено на наступних умовах: тип кредиту – кредитна лінія; сума кредиту – 15 000,00 грн; строк кредитування – 140 днів з дати його надання; дата повернення кредиту – 20.03.2026; процентна ставка – фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1% за 1 день користування кредитом; денна процентна ставка – 0,82%; комісія, пов`язана з наданням кредиту (плата за надання кредиту) – 15% від суми кредиту, що становить 2 250,00 грн; у разі прострочення виконання будь-якого грошового зобов`язання за договором позичальник на вимогу кредитодавця зобов`язаний сплатити кредитодавцю суму заборгованості з урахуванням 170 000% річних від суми заборгованості за весь час прострочення відповідно до ст. 625 ЦК України.

У подальшому між ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» та ОСОБА_1 було укладено додаткові договори до кредитного договору № 01.11.2025-100002435 від 01.11.2025 про збільшення суми кредиту та надання чергових траншів, а саме: від 25.11.2025 у розмірі 3 000,00 грн, , від 26.12.2025 у розмірі 4 000,00 грн, від 17.01.2026 у розмірі 2 400,00 грн, від 25.01.2026 розмірі 3 800,00 грн, від 07.02.2026 у розмірі 3 900,00 грн. Також 23.02.2026 між сторонами укладено додатковий договір про продовження строку кредитування до 157 днів з датою повернення (виплати) кредиту – 06.04.2026 (денна процентна ставка – 0,7%).

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Кредитний договір укладається у письмовій формі (ч. 1 ст. 1055 ЦК України).

Відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір – це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

За змістом ч.ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

За змістом ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема, електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» одноразовий ідентифікатор – це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію.

Кредитний договір № 01.11.2025-100002435 від 01.11.2025 підписано відповідачем із використанням одноразового ідентифікатора «Е511».

Отже, кредитний договір № 01.11.2025-100002435 від 01.11.2025 та додаткові договори до нього укладено ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» із ОСОБА_1 в електронній формі відповідно до вимог цивільного законодавства. При цьому в укладеному договорі сторонами визначено розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування. Таким чином, сторонами дотримано вимоги щодо форми такого договору, досягнуто згоди щодо істотних умов договору кредитування.

З огляду на викладене, 01.11.2025 внаслідок укладення вказаного кредитного договору між ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» та ОСОБА_1 виникло кредитне правовідношення, за яким ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» зобов`язалося надати кредит ОСОБА_1 , а останній зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти і комісію на визначених у договорі умовах.

Умовами Договору передбачено спосіб надання позичальнику кредиту, а саме шляхом перерахування грошових коштів на рахунок споживача, включаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача 5168-74XX-XXXX-3237.

Згідно з копіями інформаційних довідок ТОВ «Універсальні платіжні рішення» вих. № 1-1804 від 18.04.2026, адресованих ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР», ТОВ «УПР» надає послуги з переказу коштів в національній валюті без відкриття рахунків. Для цього підприємство внесене в державний реєстр фінансових установ (свідоцтво серія ФК № 342 від 02.10.2012) та отримало Ліцензію Національного банку України № 3 від 11.11.2013. Між товариствами укладено договір на переказ коштів ФК-П-2024/01-2 від 01.04.2024. Відповідно до зазначеного договору було перераховано кошти на платіжну картку клієнта: 01.11.2025, 25.11.2025, 26.12.2025, 17.01.2026, 25.01.2026 та 07.02.2026 на суму 15 000,00 грн, 3 000,00 грн, 4 000,00 грн, 2 400,00 грн, 3 800,00 грн та 3 900,00 грн відповідно, призначення платежу: видача за договором кредиту № 01.11.2025-100002435 та відповідними додатковими договорами до нього на картку № НОМЕР_3 .

Позивач свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі, надавши відповідачу кредитні кошти на умовах, передбачених договором.

У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Відповідно до статті 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки та порядок їх сплати визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення кредитного договору.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

У частині другій статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з частиною першою статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Як убачається з довідки-розрахунку про стан заборгованості за кредитним договором № 01.11.2025-100002435 від 01.11.2025, наданої позивачем, у ОСОБА_1 утворилася заборгованість перед ТОВ «Споживчий центр» у розмірі 31 942,50 грн, з яких: 15 959,63 грн – основний борг, 7 003,05 грн – проценти (нараховані за період з 01.11.2025 по 06.04.2026), 8 979,82 грн – неустойка.

Надаючи оцінку запереченням відповідача у відзиві на позовну заяву та аргументам позивача у відповіді на відзив щодо стягнення основної суми боргу та процентів за користування кредитом, суд зазначає наступне.

Доводи відповідача про необхідність зменшення заявленої позивачем суми основного боргу (15 959,63 грн) на суму сплаченого ним 10.03.2026 платежу у розмірі 2 000,00 грн (до 13 959,63 грн) є безпідставними, оскільки загальний розмір наданих відповідачу кредитних коштів за всіма траншами становить 33 500,00 грн, а сплачені відповідачем кошти, у тому числі платіж від 10.03.2026 у сумі 2 000,00 грн, уже були враховані позивачем при визначенні залишку тіла кредиту (який станом на дату укладення додаткових договорів від 07.02.2026 та 23.02.2026 становив 17 959,63 грн, а після сплати 10.03.2026 суми 2 000,00 грн зменшився саме до 15 959,63 грн). Доказів внесення інших платежів на погашення кредиту відповідач суду не надав.

Щодо заперечень відповідача проти стягнення процентів за користування кредитом у розмірі 7 003,05 грн з посиланням на п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», суд враховує правовий висновок Верховного Суду, викладений у постановах від 15.07.2020 у справі № 199/3051/14 та від 04.09.2024 у справі № 426/4264/19, відповідно до якого для звільнення від нарахування відсотків за користування кредитом на підставі вказаної норми Закону позичальник повинен підтвердити свій статус відповідним переліком документів: військовим квитком, у якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки, або довідкою про призов військовозобов`язаного на військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, а для інших військовослужбовців – документами про безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України у період дії кредитного договору.

Разом з тим, відповідачем не надано копії військового квитка чи довідки про призов на військову службу під час мобілізації, а долучена до відзиву копія довідки військової частини НОМЕР_1 від 23.09.2026 та копія посвідчення УБД не містять відомостей про вид проходження військової служби, дату призову (прийняття) на військову службу та безпосередню участь відповідача у заходах із забезпечення оборони України саме у період дії спірного кредитного договору (з 01.11.2025 по 06.04.2026). Крім того, всупереч твердженням відповідача у відзиві, проценти за користування кредитом у сумі 7 003,05 грн нараховані позивачем виключно у межах погодженого сторонами строку кредитування (з 01.11.2025 по 06.04.2026), а розмір денної процентної ставки за договором та додатковими договорами (від 0,64% до 0,82%) не перевищує граничного розміру денної процентної ставки (1%), встановленого ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування». За таких обставин вимоги позивача про стягнення основного боргу в розмірі 15 959,63 грн та процентів за користування кредитом у розмірі 7 003,05 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Водночас, вирішуючи вимогу позивача про стягнення з відповідача 8 979,82 грн відсотків за ст. 625 ЦК України (170 000% річних за прострочення виконання грошового зобов`язання), які у наданій позивачем довідці-розрахунку прямо визначені як «неустойка», суд приходить до висновку про відмову в її задоволенні з огляду на таке.

Відповідно до пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що звільнення позичальника від відповідальності за прострочення виконання грошового зобов`язання, визначеної статтею 625 ЦК України, та обов`язку сплати неустойки (штрафу, пені) та інших платежів за прострочення виконання за кредитним договором у період дії воєнного стану є прямою імперативною нормою Цивільного кодексу України, яка є чинною на час виникнення спірних правовідносин та розгляду справи судом.

Отже, підстави для стягнення з відповідача вказаної суми у розмірі 8 979,82 грн відсутні.

Із урахуванням вищевикладеного, суд доходить висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором від 01.11.2025 № 01.11.2025-100002435, яка підлягає стягненню на користь ТОВ «Споживчий центр», становить 22 962,68 грн, яка складається з: 15 959,63 грн – основна сума боргу, 7 003,05 грн – борг по відсотках. В задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

Згідно зі статтею 141 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню на користь ТОВ «Споживчий центр» витрати по оплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог (71,89%), що становить 1913,93 грн, та 132,98 грн поштових витрат за направлення відповідачу копії позовної заяви у паперовій формі, які відноситься до витрат, пов`язаних з вчиненням інших процесуальних дій у розумінні п. 4 ч. 3 ст. 133 ЦПК України.

Ураховуючи викладене, керуючись статтями 12, 13, 81, 141, 258, 259, 265, 279, 354 ЦПК України, суд,

у х в а л и в :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором від 01.11.2025 № 01.11.2025-100002435 у розмірі 22 962,68 грн (двадцять дві тисячі дев`ятсот шістдесят дві гривні 68 копійок).

У задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» 1 913 грн 93 коп. (одну тисячу дев`ятсот тринадцять гривень 93 копійки) у відшкодування витрат по сплаті судового збору та 132 (сто тридцять дві) гривні 98 копійок витрат, пов`язаних з вчиненням інших процесуальних дій.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.

Суддя О.О. Кузнєцова