Вирок від 01 листопада 2026 р. у справі №745/650/26 — Борзнянський районний суд Чернігівської області

БОРЗНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

16400, м. Борзна, Чернігівської обл., вул. Незалежності, буд. 4 тел.: 0 (4653)3-50-01

Справа №745/650/26

Провадження № 1-кп/730/95/2026

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" листопада 2026 р. м.Борзна

Борзнянський районний суд Чернігівської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

з участю секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Борзна кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 1202627370000077 від 11.09.2026 року, з обвинувальним актом від 30.09.2026 року, за обвинуваченням

ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Борзна Чернігівської області, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, не одруженого, не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 249 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» від 25.06.1991 року № 1264-ХІІ, громадяни України зобов`язані: а) берегти природу, охороняти, раціонально використовувати її багатства відповідно до вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища; б) здійснювати діяльність з додержанням вимог екологічної безпеки, інших екологічних нормативів та лімітів використання природних ресурсів; в) не порушувати екологічні права і законні інтереси інших суб`єктів; г) вносити плату за спеціальне використання природних ресурсів та штрафи за екологічні правопорушення; д) компенсувати шкоду, заподіяну забрудненням та іншим негативним впливом на навколишнє природне середовище. Громадяни України зобов`язані виконувати й інші обов`язки у галузі охорони навколишнього природного середовища відповідно до законодавства України.

Відповідно до ст. 52-1 Закону України «Про тваринний світ» для добування об`єктів тваринного світу забороняються виготовлення, збут, застосування, зберігання отруйних принад, колючих, давлячих та капканоподібних знарядь лову, електроловильних систем (електровудок), електрогону, петель, самоловів, самострілів, вибухових речовин, пташиного клею та монониткових (волосінних) сіток (крім тих, що призначені для промислового лову), а також інших засобів, заборонених законом.

Згідно підпункту 1 пункту 1 розділу IV та підпункту ІІ пункту 5 розділу IV Правил любительського і спортивного рибальства, затверджених наказом Міністерства аграрної політики та продовольства «Про затвердження Правил любительського і спортивного рибальства» від 19.09.2022 року № 700, забороняється добування (вилов) сітками та пастками усіх типів та конструкцій, а також іншими сітковими знаряддями добування (вилову), за винятком раколовок конструкції «хапка», підсак та ручних драг, встановлених цими Правилами розмірів. Забороняється перебування на рибогосподарському водному об`єкті (його частині) або в його прибережній захисній смузі із забороненими цими Правилами знаряддями добування (вилову), або їх зберігання чи транспортування.

Судом визнано доведеним, що 11 вересня 2026 року близько 11 години 00 хвилин, знаходячись на озері без власної назви, яке розташоване на відстані близько 5 кілометрів на північний захід від села Бутівка Корюківського району Чернігівської області, діючи умисно, без передбаченого законом дозволу, з використанням заборонених знарядь лову – однієї простої сітки та однієї поріжної сітки, здійснив виловив риби з вказаного озера загальною вагою 3,2 кілограм, а саме: карась сріблястий у кількості 6 штук, вартість якого складає 1581,00 грн за одну штуку, загальною вартістю 9486,00 грн, краснопірка у кількості 10 штук, вартість якої складає 1564,00 грн за одну штуку, загальною вартістю 15640,00 грн, окунь звичайний у кількості 3 штуки, вартість якого складає 3162,00 грн за одну штуку, загальною вартістю 9486,00 грн., синець звичайний у кількості 5 штук, вартість якого складає 1581,00 грн, загальною вартістю 7905,00 грн, щука звичайна у кількості 3 штуки, вартість якої складає 3468,00 грн, загальною вартістю 10404,00 грн, а всього на суму 52921,00 грн, чим грубо порушив вимоги статті 52-1 Закону України «Про тваринний світ», вимоги підпункту 1 пункту 1 Розділу IV «Правил любительського рибальства», затверджених наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України №700 від 19.09.2022, заподіяв екологічну шкоду, завдану навколишньому природному середовищу (державі) станом на 11.09.2026 у сумі 52 921 (п`ятдесят дві тисячі дев`ятсот двадцять одна) гривня 00 (нуль) копійок, що є істотною шкодою.

Вказаних висновків суд дійшов з урахуванням пояснень обвинуваченого, який, будучи допитаним в судовому засіданні, свою вину у вчиненні кримінального правопорушення визнав повністю, надав показання, підтвердив обставини його вчинення, викладені в установочній частині вироку, зокрема, в частині часу, місця та способу вчинення кримінального проступку, щиро розкаявся у вчиненому. Вартість збитків не оспорює, готовий все відшкодувати, але пізніше, оскільки немає коштів. У вересні 2026 року виїхав на озеро, привіз з собою човен, весла, насос, дві сітки. Заплив на середину озера, поставив сітки на ніч. З ранку вийшов на воду, забрав сітки та рибу, яку склав у пакети. В цей час його затримав патруль. Вказав, що дійсно здійснював незаконний вилов риби сітками, оскільки він не працює. Розуміє, що це неправильно, йому соромно, висновки зробив. Рибу ловив виключно для себе. Був обізнаний, що не можна ловити сіткою, але хотів наловити більше риби.

Крім повного визнання своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення просив суд визнати недоцільним дослідження доказів в частині обставин вчинення цього кримінального правопорушення, оскільки повністю погоджується з встановленими обставинами.

Показання обвинуваченого в судовому засіданні послідовні і логічні, а тому не викликають сумнівів суду у правильності розуміння ним змісту обставин, добровільності та істинності його позиції.

Представник потерпілого в судове засідання не з`явився, надав заяву про можливість розгляду справи у його відсутність.

Згідно з ч. 3 ст. 349 КПК України суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з`ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз`яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

У цьому випадку обвинувачений повністю визнав вину, не оспорював фактичних обставин кримінального провадження та правової кваліфікації своїх дій, підтвердив правильне розуміння цих обставин і наслідків застосування ч. 3 ст. 349 КПК України. Суд перевірив добровільність його позиції та роз`яснив, що обставини, дослідження доказів щодо яких визнано недоцільним, не можуть бути предметом апеляційного оскарження. Учасники, які брали участь у судовому засіданні, проти такого порядку дослідження доказів не заперечували.

На підставі ч. 3 ст. 349 КПК України суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо неоспорюваних обставин обвинувачення. Суд допитав обвинуваченого, дослідив матеріали, що характеризують його особу, а також матеріали, необхідні для вирішення питань про покарання, речові докази, спеціальну конфіскацію, процесуальні витрати та цивільний позов. З урахуванням визнаних обвинуваченим обставин і досліджених матеріалів суд дійшов висновку про доведеність його вини у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 249 КК України.

З огляду на наведене та у світлі формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, суд кваліфікує дії ОСОБА_4 за ч. 1 ст. 249 КК України, оскільки він здійснив незаконне зайняття рибним добувним промислом, що заподіяло істотну шкоду.

Вирішуючи питання про обрання міри покарання обвинуваченому, суд, відповідно до ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке згідно зі ст. 12 КК України відноситься до категорії проступків, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Відповідно до ст. 50 КК України покарання має на меті не лише кару, а й виправлення засудженого та запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень. Згідно зі ст. 65 КК України суд призначає покарання, необхідне й достатнє для виправлення особи та попередження нових кримінальних правопорушень, з урахуванням ступеня тяжкості правопорушення, особи винного та обставин, що пом`якшують і обтяжують покарання.

Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише тоді, коли менш суворий вид покарання є недостатнім для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.

Призначаючи покарання, суд ураховує, що ОСОБА_4 вчинив умисний кримінальний проступок, його характер і спосіб, дані про особу обвинуваченого, його поведінку після вчинення правопорушення, а також наявність пом`якшуючих та відсутність обтяжуючих обставин. Сам факт віднесення діяння до кримінальних проступків суд не розцінює як самостійну підставу для висновку про низький ступінь його суспільної небезпеки.

Обставиною, що пом`якшує покарання, суд визнає щире каяття обвинуваченого відповідно до ст. 66 КК України. Воно підтверджується не лише визнанням вини, а й висловленим жалем з приводу вчиненого, засудженням власної поведінки та заявленим наміром відшкодувати заподіяну шкоду, хоча на цей час обвинувачений не має для цього коштів.

Щире каяття характеризує дійсне ставлення особи до вчиненого та має підтверджуватися її поведінкою і висловленим осудом власних дій, а не лише формальним визнанням вини. Такий підхід узгоджується з практикою Верховного Суду, зокрема постановами від 22.03.2018 у справі № 759/7784/15-к та від 09.10.2018 у справі № 756/4830/17-к.

Під час судового розгляду обвинувачений послідовно підтвердив обставини правопорушення, пояснив мотив своїх дій, висловив жаль і зазначив, що зробив висновки. Суд ураховує ці обставини в сукупності під час оцінки щирості каяття.

Сам по собі виклад обвинуваченим обставин правопорушення під час судового засідання не є достатньою підставою для визнання активного сприяння його розкриттю. Оскільки інших конкретних дій обвинуваченого, спрямованих на розкриття кримінального правопорушення, судом не встановлено, таку обставину суд не враховує як самостійну пом`якшуючу покарання.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченому, судом не встановлено.

Також, суд враховує, що обвинувачений на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, має місце проживання, хоча й не зареєстроване, спосіб життя (див. дані установочної частині цього рішення), відношення обвинуваченого до вчиненого, ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особливості й обставини вчинення: форму вини, мотив і мету, спосіб, стадію вчинення, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали; поведінку під час та після вчинення злочинних дій.

Дотримання загальних засад призначення покарання є гарантією обрання винній особі необхідного й доцільного заходу примусу, яке би ґрунтувалося на засадах законності, гуманізму, індивідуалізації та сприяло досягненню справедливого балансу між правами і свободами людини та захистом інтересів держави й суспільства.

А тому, відповідно до принципу індивідуалізації покарання, суд, керуючись принципом справедливості, вважає, що для досягнення мети попередження кримінальних правопорушень та виправлення ОСОБА_4 необхідно призначити йому покарання у виді пробаційного нагляду, оскільки суд переконаний, що, відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК України, дана міра покарання є достатньою для виправлення обвинуваченого та попередження нових кримінальних правопорушень, сприятиме його перевихованню з усвідомленням суспільної небезпечності діяння.

Відповідно до ч. 1 ст. 59-1 КК України покарання у виді пробаційного нагляду полягає в обмеженні прав і свобод засудженого, визначених законом і встановлених вироком суду, із застосуванням наглядових та соціально-виховних заходів без ізоляції від суспільства.

Суд покладає на засудженого до пробаційного нагляду, згідно ч. 2 ст. 59-1 КК України, такі обов`язки:

1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання;

3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Згідно з п. 3 ч. 3 ст. 59-1 КК України суд може покласти на засудженого до пробаційного нагляду обов`язок працевлаштуватися або за направленням уповноваженого органу з питань пробації звернутися до органів державної служби зайнятості для реєстрації як безробітного та працевлаштуватися, якщо йому буде запропоновано посаду (роботу), а також виконувати заходи передбачені пробаційними програмами.

Строк покарання у виді пробаційного нагляду, згідно з ч. 1 ст. 49-2 Кримінально-виконавчого кодексу України обчислюється з дня постановки засудженого на облік уповноваженим органом з питань пробації.

На думку суду, покарання у вигляді пробаційного нагляду, перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винної, адже справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому порушенню. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного. Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину, так як категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину.

З огляду на те, що ч. 1 ст. 249 КК України прямо передбачена ст. 96-1 КК України, суд вирішує питання про спеціальну конфіскацію майна відповідно до ст.ст. 96-1, 96-2 КК України.

Спеціальна конфіскація полягає у примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави майна у випадках, визначених Кримінальним кодексом України.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 96-2 КК України спеціальній конфіскації підлягає майно, одержане внаслідок вчинення кримінального правопорушення. Згідно з п. 4 ч. 1 цієї статті вона також застосовується до майна, яке було підшукане, виготовлене, пристосоване або використане як засіб чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення, крім майна, що повертається власнику (законному володільцю), який не знав і не міг знати про його незаконне використання.

Дослідженими судом матеріалами встановлено, що виловлена риба є безпосереднім результатом кримінального правопорушення, а вилучені сітки, човен, весла та насос були використані для незаконного вилову. Підстав для повернення зазначеного майна власнику, який не знав і не міг знати про його незаконне використання, судом не встановлено.

Застосування спеціальної конфіскації є способом вирішення долі цих речових доказів. Тому суд не постановляє одночасно з конфіскацією знищити ті самі сітки; їх подальше поводження здійснюється після передачі у власність держави в порядку виконання вироку.

Відповідно до ч. 4 ст. 174 КПК України одночасно з ухваленням судового рішення суд вирішує питання про арешт майна. Оскільки щодо зазначених у резолютивній частині речових доказів застосовано спеціальну конфіскацію, арешт у цій частині не підлягає скасуванню до виконання вироку. Якщо арешт, накладений ухвалою слідчого судді Менського районного суду Чернігівської області від 16.09.2026 у справі № 738/2200/26, поширюється на інше майно, щодо якого спеціальна конфіскація не застосовується, арешт у цій частині підлягає скасуванню.

Відповідно до частини 2 статті 124 Кримінального процесуального кодексу України з обвинуваченого належить стягнути на користь Державного бюджету України процесуальні витрати на залучення експерта.

Питання щодо речових доказів суд вирішує відповідно до статті 100 Кримінального процесуального кодексу України.

Запобіжний захід щодо ОСОБА_4 не обирався; підстав для його застосування до набрання вироком законної сили суд не вбачає.

Що стосується цивільного позову, то відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 127 КПК України підозрюваний, обвинувачений, а також за його згодою будь-яка інша фізична чи юридична особа має право на будь-якій стадії кримінального провадження відшкодувати шкоду, завдану потерпілому, територіальній громаді, державі внаслідок кримінального правопорушення. Шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

За приписами ч. 5 ст. 128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала, що визначено ч. 1 ст. 1166 ЦК України.

Згідно ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Заявлений прокурором Корюківської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Сосницької селищної ради Корюківського району Чернігівської області цивільний позов про стягнення з обвинуваченого шкоди, завданої кримінальним правопорушенням у розмірі 52921,00 гривень підлягає задоволенню, оскільки остання ним не відшкодована, а цивільний позов визнано в судовому засіданні.

Одночасно, у цій справі прокурором долучено довідку начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 , що обвинувачений у вказаному відділі не перебуває на обліку. На запитання суду, чому дані перевірялися не за місцем реєстрації обвинуваченого прокурор відповісти суду не зміг. Сам обвинувачений пояснив, що жодних викликів у будь-які ТЦК щодо військового обліку не отримував, хоча постійно проживає за адресою: АДРЕСА_2 . Ураховуючи викладене, суд уважає за необхідне направити копію вироку до ІНФОРМАЦІЯ_3 .

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 100, 124, 128, 174, 349, 368, 370, 373–376 КПК України, ст.ст. 50, 65, 66, 96-1, 96-2, 249 КК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 249 КК України, та призначити йому покарання у виді пробаційного нагляду строком на один рік.

На підставі ч. 2 ст. 59-1 КК України покласти на засудженого ОСОБА_4 такі обов`язки:

1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;

3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Строк покарання у виді пробаційного нагляду обчислювати з дня постановки ОСОБА_4 на облік уповноваженим органом з питань пробації відповідно до ч. 1 ст. 49-2 КВК України.

Роз`яснити ОСОБА_4 , що в разі систематичного невиконання обов`язків, установлених для відбування покарання у виді пробаційного нагляду, вчинення адміністративних правопорушень або інших випадків ухилення, визначених ст. 49-3 КВК України, уповноважений орган з питань пробації застосовує передбачені законом заходи та може направити матеріали до Національної поліції для вирішення питання про притягнення до кримінальної відповідальності за ст. 389 КК України.

На підставі ст.ст. 96-1, 96-2 КК України застосувати спеціальну конфіскацію та конфіскувати у власність держави майно, використане як засіб або знаряддя незаконного зайняття рибним промислом, а також одержане внаслідок його вчинення, а саме: сітку поріжну довжиною 35 м, висотою 1,5 м, з діаметром вічка 30 мм; сітку просту довжиною 50 м, висотою 1,8 м, з діаметром вічка 35 мм; гумовий човен «INTEX EXPLORER 200»; два пластикові весла; насос; свіжовиловлену рибу: синець звичайний – 5 шт., щука звичайна – 3 шт., краснопірка – 10 шт., карась сріблястий – 6 шт., окунь звичайний – 3 шт., загальною вагою 3,2 кг. Зазначені предмети визнані речовими доказами та зберігаються у кімнаті зберігання речових доказів Відділення поліції № 1 (м. Мена) Корюківського РВП ГУНП в Чернігівській області.

Технічні носії інформації – залишити у матеріалах кримінального провадження.

Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Менського районного суду Чернігівської області від 16.09.2026 у справі № 738/2200/26, щодо майна, до якого застосовано спеціальну конфіскацію, не скасовувати до виконання вироку. У частині іншого майна, якщо воно охоплюється зазначеним арештом і не підлягає спеціальній конфіскації, арешт скасувати.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави 2 888,16 грн процесуальних витрат, пов`язаних із проведенням судової інженерно-екологічної експертизи (висновок експерта СЕ-19/125-26/11830-ФХЕД від 22.09.2026 року).

Цивільний позов задовольнити, стягнути з ОСОБА_4 на користь держави в особі Сосницької селищної ради 52921,00 гривень в рахунок відшкодування збитків, заподіяних внаслідок незаконного добування (збирання) цінних видів водних біоресурсів: код класифікації доходів бюджету 24062200; код отримувача ЄДРПОУ - 37972475; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); номер рахунку (iban) UА 988999980314010611000025679; найменування коду класифікації доходів бюджету: грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності.

Направити копію вироку до ІНФОРМАЦІЯ_3 – для відома.

На вирок може бути подано апеляційну скаргу до Чернігівського апеляційного суду через Борзнянський районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок суду першої інстанції не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч.3 ст.349 КПК України.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок не набрав законної сили.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку чи ухвали суду. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому, представнику юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, та прокурору. Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім у судовому засіданні.

Сторони мають право ознайомитися із журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження.

Учасники судового провадження протягом строку апеляційного оскарження мають право заявити клопотання про ознайомлення з матеріалами кримінального провадження.

Суддя ОСОБА_1