Рішення від 02 листопада 2026 р. у справі №729/1109/26 — Бобровицький районний суд Чернігівської області

Справа 729/1109/26

2/729/984/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"03" листопада 2026 р. Бобровицький районний суд Чернігівської області в складі:

судді Демченко Л.М.,

за участю секретаря судового засідання Роєнко А.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 26 лютого 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту № 8805603, відповідно до умов якого відповідачці надано кредитні кошти у розмірі 8 000,00 грн.

13 травня 2026 року між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» укладено договір факторингу № 13052026, відповідно до якого позивач набув право грошової вимоги до боржників первісного кредитора, зокрема до відповідачки за кредитним договором № 8805603 від 26.02.2025.

Відповідачка взяті на себе зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконала, у зв`язку з чим утворилася заборгованість у загальному розмірі 29 921,60 грн, яка складається з: 6 328,00 грн - заборгованості за основною сумою кредиту, 7 593,60 грн - заборгованості за процентами та 16 000,00 грн - штрафних санкцій.

Оскільки позивачем вимоги про стягнення штрафних санкцій не заявляються, він просить стягнути з відповідачки заборгованість за кредитним договором у розмірі 13 921,60 грн, а також понесені судові витрати, а саме: 2 662,40 грн судового збору та 7 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Представник позивача у позовній заяві просив розгляд справи здійснювати за його відсутності, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.

Відповідачка у судове засідання не з`явилася, про час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином, шляхом оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України та шляхом направлення судової повістки за місцем її реєстрації, відповідно до вимог ст. 128 ЦПК України, яка повернулася до суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

Згідно ч. 7 ст. 128 ЦПК України, у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси, судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку. У разі відсутності осіб, які беруть участь у справі, за такою адресою, вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене їм належним чином.

Відповідно до ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. За таких підстав відповідач вважається належно повідомленим про дату, час і місце судового засідання.

Згідно ст. ст. 223, 280 ЦПК України суд вважає можливим розглянути справу у порядку заочного провадження у відсутність відповідача з дотриманням вимог, встановлених законом, за згодою позивача на розгляд справи в порядку заочного провадження.

Оскільки сторони до суду не з`явились, суд вважає за необхідне розгляд справи провести відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України без проведення фіксування судового засідання технічними засобами.

Дослідивши письмові матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд приходить до таких висновків.

Судом установлено, що 26 лютого 2025 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту № 8805603 в електронній формі (а.с.10-19).

Відповідно до пункту 1.3 кредитного договору сума кредиту становить 8 000,00 грн.

Згідно з пунктом 1.4 договору строк кредитування складає 360 днів.

Пунктом 1.5.1 договору передбачено стандартну процентну ставку в розмірі 1,00 % на день, а пунктом 1.5.2 - знижену процентну ставку в розмірі 0,95 % на день, яка застосовується за визначених договором умов.

Відповідно до умов договору кредитодавець зобов`язався надати позичальниці кредитні кошти, а остання - повернути отриманий кредит та сплатити проценти за користування ним у строки та порядку, встановлені договором.

Із наданих матеріалів убачається, що кредитний договір укладено шляхом використання інформаційно-комунікаційної системи кредитодавця, зокрема через особистий кабінет споживача.

Відповідачка здійснила акцепт пропозиції про укладення кредитного договору шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором A5302.

Таким чином, електронне оформлення кредитного договору відповідає передбаченому законодавством способу укладення договорів за умови належного підтвердження волевиявлення сторін.

На виконання умов кредитного договору 26 лютого 2025 року ТОВ «Авентус Україна» ініціювало перерахування кредитних коштів у розмірі 8 000,00 грн через платіжного посередника ТОВ «Пейтек» на платіжну картку, зазначену відповідачкою під час оформлення кредиту (а.с.50-51).

На підтвердження перерахування грошових коштів позивачем надано повідомлення ТОВ «Пейтек» та відповідні документи щодо здійснення платіжної операції.

З інформації наданої на виконання ухвали Бобровицького районного суду Чернігівської області, АТ КБ «ПРИВАТБАНК» надано інформацію, що на ім`я ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АТ КБ «ПриватБанк» емітовано платіжну картку № НОМЕР_2 . Номер мобільного телефону НОМЕР_3 міститься в анкетних даних ОСОБА_1 . На рахунок відповідачки, до якого емітовано вказану платіжну картку, зараховано грошові кошти в розмірі 8 000,00 грн. На підтвердження зазначених відомостей банком надано виписку за рахунком за період із 26.02.2025 до 03.03.2025 (а.с.114-116).

Зазначені докази узгоджуються між собою щодо дати та суми кредитної операції.

Ураховуючи наведене, суд приходить до висновку, що факт надання відповідачці кредитних коштів у розмірі 8 000,00 грн за кредитним договором № 8805603 від 26.02.2025 знайшов своє підтвердження належними та допустимими доказами.

Водночас належне виконання первісним кредитодавцем зобов`язання щодо надання кредитних коштів породжує відповідний обов`язок позичальниці щодо повернення отриманих коштів та сплати процентів відповідно до умов укладеного договору й вимог законодавства.

13 травня 2026 року між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» укладено договір факторингу № 13052026 (а.с.60-65).

Відповідно до пункту 1.1 зазначеного договору фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт - відступити факторові права грошової вимоги до третіх осіб - боржників, перелік яких визначається реєстром боржників.

Згідно з пунктом 1.2 договору факторингу перехід прав вимоги від клієнта до фактора відбувається в момент підписання сторонами акта приймання-передачі реєстру боржників.

Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу № 13052026 від 13 травня 2026 року, ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 8805603 від 26 лютого 2025 року (а.с.70-71).

Докази на підтвердження недійсності вищезазначеного кредитного договору відсутні.

Відповідно до ст.ст. 526, 615 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись у встановлений термін, відповідно до вимог закону та умов договору.

Згідно ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За нормою ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Відповідно до положень ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частина 5 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Згідно ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не допускається.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Порушення відповідачем умов договору є цивільним правопорушенням, оскільки ст. 629 ЦК України встановлюється принцип безумовності та обов`язковості виконання договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Припис абзацу 2 ч. 1 ст. 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Враховуючи викладене, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі предявлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою ст. 1050 ЦК України.

Згідно ст.ст. 512, 514 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

У ст. 1077 ЦК України зазначено, що за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Статтею 1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Матеріали справи не містять докази погашення відповідачем заборгованості за кредитним договором, таким чином, суд погоджується з доводами позивача щодо наявності порушення відповідачем грошового зобов`язання та наявності правових підстав для застосування положень ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Отже, зважаючи на юридичну природу правовідносин між сторонами як грошових зобов`язань, на них поширюється дія положень ч. 2 ст. 625 ЦК України, за якою боржник на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням розміру процентів, встановлених договором.

Крім того, невиконання або неналежне виконання боржником свого грошового зобов`язання не може бути залишене без реагування та застосування до нього міри відповідальності, оскільки б це суперечило загальним засадам цивільного законодавства, якими є справедливість, добросовісність та розумність (ст. 3 ЦК України).

Згідно зі ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

На даний час відповідач продовжує ухилятись від виконання своїх зобов`язань, що є порушенням законних прав ті інтересів позивача. Заперечень на позовну заяву відповідач не надала. Доказів протилежного матеріали справи не містять.

Таким чином, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС».

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно з ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін - пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивачем надано копію договору № 20/01/26-01 від 20.01.2026, укладений між ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» та Адвокатським бюро «Тимошенко та партнери», додаткову угоду № 25771573525 від 25.05.2026 до зазначеного договору, опію ордеру на надання правничої (правової) допомоги, копія свідоцтва на заняття адвокатською діяльність адвоката Томошенка О.О., акт прийому-передачі наданих послуг.

Суд з урахуванням складності справи, спрощеного порядку її розгляду, задоволення позовних вимог, обсягом виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання таких робіт, з урахуванням принципу розумності та справедливості, вважає вказані витрати є співмірними зі складністю справи та обсягом вищезазначених наданих адвокатом послуг, приходить до висновку про те, що з відповідача підлягають стягненню витрати на правничу допомогу в розмірі у розмірі 7 000,00 гривень.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача слід стягнути 2 662 грн 40 коп. понесених і документально підтверджених судових витрат.

Керуючись статтями 4, 12, 13, 81, 89, 133, 137, 141, 263-265, 280-284 ЦПК України, статтями 205, 207, 512, 514, 525, 526, 530, 610, 612, 638, 1049, 1054, 1077, 1078 ЦК України, Законом України «Про електронну комерцію», суд,-

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» заборгованість в розмірі 13 921 (тринадцять тисяч дев`ятсот двадцять одна) гривня 60 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» судовий збір у розмірі 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» 7 000 (сім тисяч) гривень 00 коп. витрат на правничу допомогу.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс», місцезнаходження: 02094, м. Київ, вул. Юрія Поправки, буд. 6, кабінет 13, код ЄДРПОУ 42986956.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Заочне рішення може бути переглянуте судом, який його ухвалив, за письмовою заявою відповідачки.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про перегляд заочного рішення, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений у разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення з урахуванням правил обчислення строків апеляційного оскарження, установлених ЦПК України.

Суддя Л.М.Демченко