Рішення від 01 листопада 2026 р. у справі №949/1362/26 — Дубровицький районний суд Рівненської області

Суд: Дубровицький районний суд Рівненської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: споживчого кредиту

Дата: 01 листопада 2026 р.

Справа: №949/1362/26

Суддя: Отупор К.М.

Справа №949/1362/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне рішення)

02 листопада 2026 року Дубровицький районний суд Рівненської області у складі:

головуючого - судді Отупор К.М.,

за участю секретаря судового засідання Катюхи К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дубровиця в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ДІДЖИ ФІНАНС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи фінанс» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , у якому просить стягнути з відповідачки на свою користь заборгованість за договором про надання споживчого кредиту № 2216818 від 10 квітня 2025 року у загальному розмірі 31 592,25 грн, а також судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6 000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 10 квітня 2025 року між первісним кредитором Товариством з обмеженою відповідальністю «Слон Кредит» та ОСОБА_1 укладено в електронній формі договір про надання споживчого кредиту № 2216818, який підписано відповідачкою електронним підписом одноразовим ідентифікатором. На виконання умов договору первісний кредитор перерахував на платіжну картку відповідачки кредитні кошти у сумі 5 700,00 грн.

Відповідачка своїх зобов`язань за договором не виконала. 28 листопада 2025 року на підставі договору факторингу № 28112025 ТОВ «Слон Кредит» відступило право вимоги за цим договором позивачу. За даними позивача, заборгованість відповідачки становить 31 592,25 грн, з яких: 5 700,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 14 492,25 грн - заборгованість за процентами; 0,00 грн - заборгованість за комісією; 11 400,00 грн - заборгованість за неустойкою (у позові - пеня).

Одночасно з позовом позивач заявив клопотання про витребування в АТ «Універсал Банк» відомостей про власника платіжної картки № НОМЕР_1 та виписки про рух коштів за нею.

У позовній заяві та заяві від 10 вересня 2026 року позивач просив розглядати справу без участі його представника, позовні вимоги підтримав у повному обсязі та не заперечував проти ухвалення заочного рішення.

Ухвалою суду від 16 липня 2026 року клопотання позивача про витребування доказів задоволено. На виконання цієї ухвали АТ «Універсал Банк» надіслало до суду лист від 25 серпня 2026 року № БТ/Е-36889 з додатком - випискою про рух коштів за картковим рахунком.

Відповідачка, будучи належним чином повідомленою про дату, час і місце судового засідання, у судове засідання не з`явилася, причини неявки суду не повідомила. Клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило. Відзиву на позовну заяву, письмових заперечень чи доказів на спростування позовних вимог відповідачка суду не подала.

Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Враховуючи вищезазначене, приймаючи до уваги, що відповідач належним чином повідомлена про дату, час і місце судового засідання, не з`явилася в судове засідання без поважних причин, без повідомлення причин, не подала відзив, представник позивача не заперечує проти такого вирішення справи, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних та доказів, постановивши заочне рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши документи і матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, суд приходить до наступного висновку.

Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом.

Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За правилами частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені у постановах Верховного Суду.

Судом встановлено, що 10 квітня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Слон Кредит» як кредитодавцем та ОСОБА_1 як споживачем укладено договір про надання споживчого кредиту за продуктом «Зручний» № 2216818. Договір укладено за допомогою інформаційно-комунікаційної системи кредитодавця, доступ до якої забезпечується через вебсайт https://sloncredit.ua, та підписано відповідачкою електронним підписом одноразовим ідентифікатором E424.

Зі заяви-анкети для отримання кредиту вбачається, що відповідачка зазначила свої прізвище, ім`я та по батькові, дату народження, реєстраційний номер облікової картки платника податків, серію й номер паспорта, орган і дату його видачі, номер мобільного телефону, адресу електронної пошти, адресу реєстрації та проживання, відомості про зайнятість і щомісячний дохід, а також контактні дані третьої особи. Заява-анкета містить підтвердження достовірності наданої інформації та заяву-приєднання до публічної пропозиції кредитодавця на укладення договору про використання аналогу власноручного підпису від 10 квітня 2025 року. Заяву-анкету підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором E424 10 квітня 2025 року.

Відповідно до п. 1.3 договору сума кредиту складає 5 700,00 грн. Згідно з п. 1.4 договору строк кредиту становить 360 днів, періодичність сплати процентів - кожні 30 днів, а детальні строки повернення кредиту та сплати процентів визначено в Графіку платежів (додаток № 1 до договору).

Пунктом 1.5 договору визначено фіксований тип процентних ставок та такий порядок їх застосування: підвищена процентна ставка - 15 % на день за перший день користування кредитом (п. 1.5.1); стандартна процентна ставка - 3 % на день з другого дня користування кредитом до 09 травня 2025 року включно (п. 1.5.2); знижена процентна ставка - 1,5 % на день, яка застосовується замість стандартної лише за умови сплати споживачем до 09 травня 2025 року (або протягом трьох календарних днів після цієї дати) суми не менше першого платежу за графіком (п. 1.5.2.1); пільгова процентна ставка - 0,75 % на день з 10 травня 2025 року до останнього дня строку кредиту (п. 1.5.3).

Згідно з пунктами 1.7-1.10 договору денна процентна ставка на дату укладення договору становить 0,971 % (за стандартною ставкою) або 0,85 % (за зниженою ставкою); загальні витрати за кредитом - 19 921,50 грн або 17 442,00 грн; орієнтовна реальна річна процентна ставка - 13 574,76 % або 2 782,62 % річних; орієнтовна загальна вартість кредиту - 25 621,50 грн або 23 142,00 грн відповідно.

Пунктом 2.1 договору визначено, що кошти кредиту надаються у безготівковій формі шляхом перерахування за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 . Відповідно до п. 2.4 договору кредит вважається наданим в день перерахування суми кредиту за цими реквізитами.

Згідно з п. 3.1 договору проценти нараховуються на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом у межах строку кредиту.

Пунктом 6.4 договору передбачено сплату штрафу за невиконання зобов`язань у розмірі 570,00 грн на четвертий день прострочення та 114,00 грн за кожний день прострочення, починаючи з п`ятого дня.

Графіком платежів (Таблицею обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки) передбачено 12 платежів. У графіку окремо зазначено, що в разі невиконання споживачем умов для отримання зниженої ставки перший платіж зі сплати процентів складе 5 814,00 грн, а загальна сума процентів за весь строк - 19 921,50 грн. Графік підписано відповідачкою електронним підписом одноразовим ідентифікатором E424.

Із паспорта споживчого кредиту за продуктом «Зручний», наданого відповідачці 10 квітня 2025 року, вбачається, що їй було повідомлено ті самі умови кредитування: суму кредиту 5 700,00 грн, строк 360 днів, розмір і періоди застосування кожної процентної ставки, загальні витрати, реальну річну процентну ставку, порядок повернення кредиту та наслідки прострочення. Отримання та ознайомлення з цією інформацією відповідачка підтвердила електронним підписом одноразовим ідентифікатором C243.

Згідно з довідкою ТОВ «Слон Кредит» від 28 листопада 2025 року про ідентифікацію клієнта ОСОБА_1 10 квітня 2025 року ідентифікована в інформаційно-комунікаційній системі кредитодавця способом BankID; акцепт оферти здійснено з використанням одноразового ідентифікатора E424, надісланого 10 квітня 2025 року на номер телефону НОМЕР_2 ; у довідці зазначено також маску платіжної картки НОМЕР_1 . Ці дані збігаються з номером телефону, зазначеним у заяві-анкеті, та реквізитами картки, визначеними в п. 2.1 договору.

За змістом статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій, у тому числі електронній формі.

Відповідно до статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних, а воля сторін виражена за допомогою електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Частина друга статті 639 Цивільного кодексу України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-комунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним у письмовій формі.

Введення клієнтом коду одноразового ідентифікатора з метою підписання договору є належним підтвердженням направлення повідомлення про прийняття в повному обсязі умов договору.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Відповідно до частини першої статті 5 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Згідно частин 1 та 2 статті 6 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію(оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 6 частини першої статті 3 Закону України "Про електронну комерцію").

У статті 11 Закону України "Про електронну комерцію" передбачено, порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (стаття 12 Закону України "Про електронну комерцію").

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 сформувала правовий висновок, згідно з яким підписання кредитного договору за допомогою одноразового ідентифікатора є належним способом укладення правочину в електронній формі, який прирівнюється до власноручного підпису особи.

Таким чином, суд встановив, що договір про надання споживчого кредиту № 2216818 від 10 квітня 2025 року укладено в електронній формі відповідно до вимог Закону України «Про електронну комерцію». Сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору: суми кредиту, строку та порядку його повернення, розміру та порядку нарахування процентів, відповідальності за порушення зобов`язання.

Згідно з листом Товариства з обмеженою відповідальністю «Пейтек» від 10 грудня 2025 року вих. № 20251210-85 відповідно до договору про надання платіжних послуг з переказу коштів без відкриття рахунку № 31102024-4 від 31 жовтня 2024 року на платіжну картку НОМЕР_1 від ТОВ «Слон Кредит» успішно перераховано 5 700,00 грн. Номер транзакції в системі кредитодавця - 22168181744281820, дата і час виконання -10 квітня 2025 рок , банк-еквайр - АТ «ПУМБ», призначення платежу - зарахування на картку.

За відомостями АТ «Універсал Банк» від 25 серпня 2026 року № БТ/Е-36889, наданими на виконання ухвали суду про витребування доказів, платіжну картку № НОМЕР_1 емітовано банком на ім`я ОСОБА_1 ; ідентифікаційні дані власника картки (прізвище, ім`я, по батькові, реєстраційний номер облікової картки платника податків, серія та номер паспорта) збігаються з даними, зазначеними в заяві-анкеті та кредитному договорі. З доданої банком виписки вбачається, що 10 квітня 2025 року на картковий рахунок відповідачки зараховано 5 700,00 грн з описом операції «Від: FUIB MoneyTransfer», та що в подальшому відповідачка розпорядилася коштами на рахунку, здійснивши видаткові операції.

Отже, суд вважає доведеним, що первісний кредитор виконав свій обов`язок і надав відповідачці кредит у сумі 5 700,00 грн, у зв`язку з чим у неї виник обов`язок повернути кредит і сплатити проценти на умовах договору.

Відповідно до частин 1, 3 статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно з статтею 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором чи законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (стаття 1046 ЦК України).

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України (ч. 1ст. 1048 ЦК України).

Згідно з частиною 1 статті 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлено договором.

Відповідно до частини 2 статті 1050 ЦК України, в разі прострочення повернення чергової частини позики кредитор має право вимагати від боржника дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати відсотків за користування кредитом.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1048 ЦК України).

Згідно з статтею 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до статті 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з статтею 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (частина 1 статті 1078 ЦК України).

Судом встановлено, що 28 листопада 2025 року між ТОВ «Слон Кредит» як клієнтом та ТОВ «Діджи фінанс» як фактором укладено договір факторингу № 28112025, за яким клієнт зобов`язався відступити фактору права вимоги, зазначені у реєстрах прав вимоги, а фактор - прийняти їх та сплатити ціну придбання (п. 1.1). Внаслідок відступлення фактор замінює клієнта у кредитних договорах і набуває права вимагати від боржників виконання грошових зобов`язань (п. 1.2). Згідно з п. 2.1 договору факторингу перехід прав вимоги відбувається в день підписання сторонами акта прийому-передачі реєстру прав вимоги, після чого фактор стає кредитором боржників.

Договір факторингу та акт прийому-передачі реєстру прав вимог від 28 листопада 2025 року укладено в письмовій (електронній) формі та підписано директорами обох товариств кваліфікованими електронними підписами з накладенням електронних печаток у сервісі «Вчасно», що відповідає вимогам статті 513 ЦК України. Згідно з актом клієнт передав, а фактор прийняв реєстр прав вимоги щодо боржників.

З витягу з додатку до договору факторингу № 28112025 від 28 листопада 2025 року, вбачається, що до фактора перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за договором № 2216818 від 10 квітня 2025 року у сумі 31 592,25 грн, з яких 5 700,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 14 492,25 грн - за процентами, 11 400,00 грн - за неустойкою (штрафом, пенею).

Факт виконання фактором зобов`язання зі сплати ціни придбання підтверджується платіжною інструкцією № 13848 від 03 грудня 2025 року з призначенням платежу «Оплата ціни придбання (фінансування) зг. Договору факторингу № 28112025 від 28 листопада 2025 року», якою кошти перераховано на рахунок ТОВ «Слон Кредит».

Договір факторингу, акт прийому-передачі реєстру, витяг з реєстру прав вимоги та платіжна інструкція є взаємопов`язаними доказами, які у сукупності підтверджують набуття позивачем з 28 листопада 2025 року права грошової вимоги до відповідачки за кредитним договором № 2216818. Доказів визнання договору факторингу недійсним чи відсутності у позивача права вимоги матеріали справи не містять.

Неповідомлення боржника про заміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення заборгованості, а лише дає право виконати зобов`язання первісному кредитору (ч. 2 ст. 516, ст. 1082 ЦК України; постанова Верховного Суду України від 23 вересня 2015 року у справі № 6-979цС15). Доказів виконання зобов`язання первісному кредитору відповідачка не надала.

Згідно з розрахунком заборгованості, складеним ТОВ «Слон Кредит» станом на дату відступлення 28 листопада 2025 року, відповідачка жодного платежу на погашення кредиту та процентів не здійснила; заборгованість за тілом кредиту становить 5 700,00 грн, за процентами - 14 492,25 грн, за штрафами (пенею) - 11 400,00 грн.

Перевіривши розрахунок процентів, суд встановив, що він відповідає умовам договору. Проценти нараховані в межах строку кредитування, а саме:до 04 квітня 2026 року, та лише до дати відступлення права вимоги, що узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12. Заявлена сума процентів не перевищує погоджених сторонами загальних витрат за кредитом у розмірі 19 921,50 грн.

Розрахунок заборгованості відповідачкою не спростований, контррозрахунку та доказів повного чи часткового погашення боргу не подано. Кредитний договір недійсним у судовому порядку не визнавався, презумпція правомірності правочину (стаття 204 ЦК України) не спростована. Тому заборгованість за тілом кредиту у розмірі 5 700,00 грн та за процентами у розмірі 14 492,25 грн підлягає стягненню з відповідачки на користь позивача.

Суд зазначає, що заявлена до стягнення сума 11 400,00 грн, яку позивач іменує пенею, за своєю правовою природою є штрафом, передбаченим п. 6.4 кредитного договору за прострочення сплати кредиту та процентів, тобто неустойкою в розумінні статті 549 ЦК України. З розрахунку заборгованості вбачається, що цю суму нараховано у липні - жовтні 2025 року.

Згідно з пунктом 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальникові надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Воєнний стан, введений Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України № 2102-IX, неодноразово продовжувався і триває дотепер (останній раз - Указом Президента України від 26 жовтня 2026 року № 1060/2026 з 31 жовтня 2026 року строком на 90 діб). Отже, увесь період прострочення, за який нараховано штраф, припадає на час дії воєнного стану, і відповідачка в силу прямої вказівки закону звільнена від його сплати.

Зазначена норма поширюється на кредитні договори, укладені з фінансовими компаніями згідно з висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 18 жовтня 2023 року у справі № 706/68/23.

Новий кредитор відповідно до статті 514 ЦК України набуває права в тому ж обсязі, що й первісний, тому не може вимагати сплати такої неустойки. Тому, у задоволенні позову в цій частині слід відмовити.

Таким чином, на підставі всебічного, повного та об`єктивного дослідження доказів у їх сукупності суд доходить висновку про часткове задоволення позову та стягнення з відповідачки на користь позивача заборгованості за кредитним договором № 2216818 від 10 квітня 2025 року у розмірі 20 192,25 грн, що складається з 5 700,00 грн - тіла кредиту, 14 492,25 грн - процентів.

Відповідно до статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу. Згідно з частинами першою, другою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а інші судові витрати у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду позивач сплатив судовий збір у розмірі 2 662,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 2216818 від 30 червня 2026 року. Пропорційно до задоволених вимог з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1 701,68 грн (2 662,40 грн ? 20 192,25 / 31 592,25).

Щодо витрат на професійну правничу допомогу суд враховує таке.

За змістом статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи подає детальний опис робіт, виконаних адвокатом, а розмір цих витрат має бути співмірним іззі складністю справи, часом, витраченим адвокатом, обсягом наданих послуг та ціною позову. Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи, чи є їх розмір обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, а також значення справи для сторін.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 зазначено, що склад та розмір витрат на правову допомогу входять до предмета доказування у справі.

У додатковій постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц Велика Палата Верховного Суду вказала, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має оцінити їх дійсність, необхідність і розумність.

У постанові від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що суд за наявності підстав може за власною ініціативою не покласти на сторону витрати, які не відповідають критеріям пов`язаності, обґрунтованості та пропорційності. Європейський суд з прав людини у рішенні від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України» (заява № 19336/04, п. 268) вказав, що витрати відшкодовуються, якщо вони були дійсними, необхідними і розумними за розміром.

Як вбачається з матеріалів справи, 01 червня 2026 року між ТОВ «Діджи фінанс» та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 , яка має право на заняття адвокатською діяльністю (свідоцтво серії КС № 11306/10 від 02 листопада 2023 року), укладено договір про надання правової допомоги № 42649746. Додатковою угодою № 2216818 від 03 липня 2026 року виконавець зобов`язалася здійснювати представництво інтересів клієнта у справі про стягнення кредитної заборгованості з ОСОБА_1 . Згідно з детальним описом робіт і актом про надання послуг від 03 липня 2026 року адвокатом надано такі послуги: письмова консультація клієнта; правовий аналіз обставин справи та надання рекомендацій; складання позовної заяви; формування додатків до позовної заяви. Загальна вартість послуг визначена у сумі 6 000,00 грн.

Водночас суд враховує, що справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження, є малозначною та не складною, стосується типових правовідносин із усталеною судовою практикою. Послуги «письмова консультація» та «правовий аналіз і надання рекомендацій (консультацій)» за змістом дублюють одна одну та є частиною підготовки позовної заяви; позовну заяву складено за типовою формою, а підписано її директором позивача. Адвокат участі в судових засіданнях не брала, інших заяв по суті справи не готувала. З огляду на це, а також на ціну позову та обсяг фактично виконаної роботи, суд вважає заявлені 6 000,00 грн неспівмірними, а розумним та пропорційним розміром витрат на правничу допомогу в цій справі - 3 000,00 грн.

Суд враховує, що справа є малозначною, в даній категорії справ наявна узгоджена та усталена судова практика, через що позовні заяви у таких справах є майже типовими та фактично шаблонними, а обсяг наданих доказів є невеликим, участі в судовому засіданні представник позивача не брав, а тому суд вважає за необхідне зменшити розмір стягуваних витрат на правничу допомогу до 3500 грн. Саме такий розмір витрат суд вважає розумним, співмірним з виконаною адвокатом роботою у цій справі.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 3, 6, 11, 15, 203, 204, 207, 509, 512-514, 516, 525, 526, 530, 536, 599, 611, 612, 625-628, 638, 639, 641, 644, 1048, 1049, 1050, 1054, 1055, 1077, 1078, 1082 ЦК України, пунктом 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, ст.ст. 4, 10, 12, 13, 19, 23, 76-78, 81, 141, 265, 280-282, 352, 354, 355 ЦПК України суд-

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи фінанс» заборгованість за договором про надання споживчого кредиту № 2216818 від 10 квітня 2025 року у розмірі 20 192,25 грн (двадцять тисяч сто дев`яносто дві гривні 25 копійок), яка складається з: 5 700 грн (п`ять тисяч сімсот гривень) - заборгованості за тілом кредиту; 14 492,25 грн (чотирнадцять тисяч чотириста дев`яносто дві гривні 25 коп) - заборгованості за процентами за користування кредитом.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи фінанс» судовий збір у розмірі 1 701,68 грн (одна тисяча сімсот одна гривня 68 копійок) та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3500 грн (три тисячі п`ятсот гривень).

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Рівненського апеляційного суду.

Відомості про учасників справи згідно пункту 4 частини 5 статті 265 Цивільного процесуального кодексу України:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи фінанс», код ЄДРПОУ 42649746, адреса: 07406, Київська обл., м. Бровари, вул. Симона Петлюри, буд. 21/1, IBAN: НОМЕР_3 в АТ "ПУМБ", МФО: 334851.

Відповідач: ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Суддя: підпис.

Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду.

Суддя Дубровицького

районного суду К.М. Отупор

Оригінал: reyestr.court.gov.ua