Рішення від 01 листопада 2026 р. у справі №559/5482/25 — Дубенський міськрайонний суд Рівненської області

Справа № 559/5482/25

Провадження № 2/559/659/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2026 року місто Дубно

Дубенський міськрайонний суд Рівненської області в складі головуючої судді Жуковської О.Ю., з участю секретаря судового засідання Джигирей В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Шевчук Віктор Миколайович, до ОСОБА_2 про стягнення моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

І. Стислий виклад позиції учасників.

Адвокат Шевчук В.М. звернувся до суду в інтересах ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2 про стягнення моральної шкоди у розмірі 20 000 грн., а також судових витрат у справі. В обґрунтування позову вказує, що вироком Дубенського міськрайонного суду віл 02.01.2025 ОСОБА_2 визнано винним у вчинені кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України та призначено покарання у виді штрафу. Зокрема, вказаним вироком встановлено. Що 14.12.2024 ОСОБА_2 перебуваючи поблизу будинку ОСОБА_1. на ґрунті неприязних відносин, з метою вирішення суперечки, завдав один удар в ділянку лівої щоки позивачці. В результаті протиправних дій ОСОБА_2 . ОСОБА_1 отримала легкі тілесні ушкодження. Через погане самопочуття позивачка змушена була звернутися за медичною допомогою та оплачувати своє лікування. Після отриманих травм позивачка перебувала вдома кілька днів, сусіди допомагали їй з купівлею продуктів. Стан її здоров`я був поганий протягом двох місяців. Внаслідок вказаних дій у ОСОБА_1 погіршився стан здоров`я та змінився її звичайний спосіб життя, також це викликало сильний психологічний стрес, тривогу, значне погіршення сну і посилення дратівливості. Вважає, що між сторонами виникли правовідносини у сфері відшкодування шкоди, завданої злочином, зокрема щодо права позивачки отримати відшкодування моральної шкоди. Розмір душевних страждань позивачка оцінює у 20 000 грн. та просить стягнути вказану суму із ОСОБА_2 .

Відповідач подав відзив, згідно якого вважає позовні вимоги безпідставними та необґрунтованими. У відзиві вказує, що свою вину у вчиненні кримінального проступку за ч. 1 ст. 125 КК України він визнав та повністю розкаявся. Позивачка в обґрунтування завдання їй моральної шкоди зазначила, що в результаті вчинення відповідачем умисних дій їй було завдано моральну шкоду, яка виразилася в душевних стражданнях, витратах по відновленню психічного здоров`я, ОСОБА_1 довелося самостійно шукати кошти для свого лікування, вона доклала зусилля для поїздки до адвоката, поліції для відновлення порушених прав. Між тим, вважає, що розмір моральної шкоди у сумі 20 000 грн. достатніми доказами не обґрунтований та не відповідає фактичним обставинам справи. Вважає, що вказана вимога підлягає задоволенню частково, а саме з нього, як заподіювача шкоди підлягає стягненню 1 000 грн. моральної шкоди, яка буде достатньою компенсацією завданих душевних страждань. Також просить врахувати, що він на даний час не працевлаштований, має на утриманні неповнолітню дитину і для нього 20 000 грн. є надмірним тягарем. Також зазначає, що оскільки згідно Закону у даній категорії справи особа звільняється від сплати судового збору, вимоги про стягнення з нього витрат зі сплати судового збору на користь ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Представник позивачки адвокат Шевчук В.М. подав відповідь на відзив, згідно якої вказує, що відзив подано з порушенням строку, тому він не може бути прийнятий судом та врахований при постановленні рішення. Також вказує, що позивачка дійсно отримала ушкодження свого тіла саме від дій відповідача і протиправність таких ушкоджень встановлена вирок суду, що набрав законної сили. Позивачка як потерпіла зазнала фізичних та душевних страждань і відсутність працевлаштування у відповідача та наявність неповнолітнього сина не звільняє ОСОБА_2 від оплати позивачці моральної шкоди, завданої в результаті його протиправних дій. Тому просить позов задовольнити у повному обсязі.

ІІ. Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі

Ухвалою суду від 18.12.2025 відкрито провадження у справі та призначено до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін та встановлено учасникам строки для подачі заяв по суті.

Ухвалою суду від 10.06.2026 здійснено перехід від розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін до розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін.

В судовому засіданні позивачка підтримала позовні вимоги та пояснила, що відповідач завдав їй моральну шкоду, яку повинен відшкодувати. Відповідач обзивав її нецензурними словами та простягав до неї руки, не зважаючи на те, що вона є старшою людиною, до якої необхідно ставитися з повагою. Крім того, ОСОБА_2 є родичем їхньої сім`ї, оскільки являється другим зятем ОСОБА_3 , який має родинні зв`язки із покійним чоловіком позивачки. В силу її віку він завдав їй моральних страждань, які вона оцінює у 20 000 грн.

Представник позивачки адвокат Шевчук В.М. в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві та відповіді на відзив. Додатково вказав, що вимоги про стягнення моральної шкоди у заявленому розмірі є обґрунтованими, законним та підтверджуються безумовними доказами. Факт протиправної поведінки і вини відповідача доведений вироком суду, який набрав законної сили і не потребує доказування. Вказаним вироком ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України. Суд встановив, що відповідач умисно вдарив позивачку долонею у ліку щоку, завдавши їй легких тілесних ушкоджень. Обсяг та глибина страждань 60-річної жінки полягає у тому, що внаслідок удару молодим чоловіком, вона зазнала сильного фізичного болю та ушкоджень обличчя. Через припухлість ока, вона протягом двох місяців погано почувалася, погано бачила та змушена була самостійно купувати собі ліки. Глибокий стрес спровокував зміну звичного способу її життя, вона перебувала у стані шоку, кілька днів боялася виходити на власне подвір`я, сусіди змушені були купувати їй продукти. Позивака втратила нормальний сон, стала тривожною та дратівливою. Крім того, ситуація ускладнювалася тим, що позивачка не могла пройти лікування, так як повинна була доглядати за своїм важко хворим чоловіком. При цьому, ОСОБА_4 після вчинення злочину, навіть не вибачився перед позивачкою, не намагався залагодити конфлікт, а продовжував демонструвати байдужість. У своєму відзиві відповідач просить зменшити суму моральної шкоди до 1000 грн., посилаючись на відсутність працевлаштування та перебування на утриманні дитини. Однак, ці обставини не звільняють його від відповідальності за вчинений кримінальний проступок. Сума у 20 000 грн. є способом збагачення, вона є виваженою і справедливою мінімальною оплатою за той біль, страх та приниження, які ОСОБА_5 терпить з вини відповідача. Також вказує на пропуск відповідачем строку на подання відзиву на позовну заяву. Тому просить не брати до уваги поданий відзив та позов задовольнити у повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Свою позицію щодо позовних вимог висловив у поданому до суду відзиві на позовну заяву. Будь-яких інших заяв чи клопотань від відповідача на адресу суду не надходило.

Суд звертає увагу, що копію ухвали про відкриття провадження у справі, а також копію позовної заяви з додатками відповідач отримав 24.06.2026, про що свідчить наявна в матеріалах справи розписка. Відзив на позовну заяву подано відповідачем 01.07.2026, тобто у встановлений судом та законом процесуальний строк, у зв`язку з чим він приймається судом до розгляду та долучається до матеріалів справи.

28.10.2026 суд після заслуховування учасників справи та дослідження матеріалів справи перейшов до стадії ухвалення рішення.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом.

Судом встановлено, що вироком Дубенського міськрайонного суду від 02.01.2025 ОСОБА_2 визнано винним у вчинені кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України та призначено покарання у виді штрафу. Зокрема, вказаним вироком, який набрав законної сили, встановлено, що 14.12.2024 ОСОБА_2 , перебуваючи поблизу будинку ОСОБА_1 , на ґрунті неприязних відносин, реалізовуючи свій протиправний намір, направлений на умисне спричинення тілесних ушкоджень, з метою вирішення суперечки на свою користь, долонею лівої руки завдав один удар в ліву частину обличчя, а саме: в ділянку лівої щоки ОСОБА_1 . В результаті протиправних дій ОСОБА_2 - ОСОБА_1 отримала тілесні ушкодження у виді припухлості м`яких тканин на рівні лівої виличної ділянки, крововиливу в м`які тканини внутрішнього кута лівого ока, які згідно п. 2.3.5 «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень» відносяться до легких тілесних ушкоджень. В ході розгляду справи ОСОБА_2 свою вину у вчинені кримінального проступку беззаперечно визнав та згідний із встановленими досудовим розслідуванням обставинами та щиро розкаявся (а.с.4).

Згідно висновку КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги «Здоров`я+» Дубенської міської ради від 30.09.2025, ОСОБА_2 встановлено діагноз: Гіпертонічна хвороба 2ст, 2ст (І 11.9) (а.с.41).

Також, відповідач має на утриманні неповнолітнього сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.42).

IV. Норми права, які застосував суд.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України, до суду може звернутись кожна особа за захистом своїх порушених прав, а також в інтересах інших осіб у випадках встановлених законом.

За вимогами ст. 12,80,81,83 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених кодексом. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративні правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалено вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Відповідно до ч. 2 ст. 23 ЦК України, моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Згідно ч. 3, 4, 5 ст. 23 ЦК України, моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частина 1 ст. 1167 ЦК України, визначає підстави відповідальності за завдану моральну шкоду. Так, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору

Таким чином, до загальних підстав відповідальності, встановлених ст.1167 ЦК України, для покладення відповідальності на заподіювача моральної (немайнової) шкоди, відповідно, необхідна сукупність чотирьох умов, а саме: наявність шкоди; протиправність дій заподіювача; причинний зв`язок між протиправною поведінкою заподіювача і шкодою; вина в заподіянні шкоди.

Відповідно до п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. (ч.1 ст.89 ЦПК України)

V. Мотивована оцінка і висновки суду.

Судом встановлено та підтверджено наявними у справі доказами, що внаслідок протиправних дій відповідача, які кваліфіковані за ч. 1 ст. 125 КК України, позивачці були завдані умисні легкі тілесні ушкодження. Зважаючи на принцип преюдиційності, факт вчинення ОСОБА_2 стосовно позивачки кримінального проступку, є доведеним та не підлягає повторному доказуванню під час розгляду цієї справи. Суд зазначає, що сам факт ушкодження здоров`я особи, встановлений судовим актом, що набрав законної сили, є самостійною та безумовною правовою підставою для констатації заподіяння особі моральних страждань.

Суд погоджується з доводами позивачки та вважає обґрунтованими її твердження про те, що внаслідок протиправних дій відповідача, які призвели, зокрема, до травмування та припухлості ока, вона протягом певного часу відчувала значний фізичний біль і загальне нездужання, мала розлади зору та була змушена самостійно купувати лікарські засоби для відновлення здоров`я. Крім того, перенесений глибокий психоемоційний стрес спричинив суттєві негативні зміни у звичному способі її життя.

Разом з тим, визначаючи розмір грошового відшкодування завданої моральної шкоди, суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Зважаючи на те, що моральна шкода за своєю природою є немайновою втратою, її точний еквівалент не може бути розрахований математично чи підтверджений виключно документально. Тому оцінка глибини та тривалості фізичних і душевних страждань позивачки здійснюється судом на підставі внутрішнього переконання з дотриманням балансу між інтересами сторін та недопущенням перетворення компенсації на засіб безпідставного збагачення.

Суд бере до уваги, що встановлені вироком суду легкі тілесні ушкодження не потягли за собою стійкої втрати працездатності, інвалідності чи необхідності проведення складних і тривалих хірургічних маніпуляцій, а лікування хоч і вимагало придбання медикаментів, проте відбувалося в амбулаторному режимі.

Таким чином, аналізуючи норми чинного законодавства з огляду на встановлені обставини справи, приймаючи до уваги принципи, які повинні враховуватись при стягненні моральної шкоди, враховуючи тривалість періоду з часу вчинення неправомірних дій відповідачем, також виходячи із засад розумності та справедливості, суд приходить до висновку про можливість задоволення позовних вимог щодо стягнення моральної шкоди в розмірі 10 000 грн. Сама така сума у даному випадку є співмірною із завданими стражданнями та дозволить позивачці частково відновити свій душевний баланс, не покладаючи на відповідача,я кий має на утриманні дитину, надмірного фінансового тягаря.

Водночас, заперечення відповідача, який одночасно вважає позов безпідставним і вказує, що належним відшкодуванням буде 1000 грн. та просить врахувати, що він не працює, - суд до уваги не бере. 1000 грн. - це мізерний розмір відшкодування від винної особі потерпілій, а факт відсутності працевлаштування не знімає з молодого чоловіка працездатного віку відшкодовувати збитки, завдані потерпілій похилого віку.

В підсумку суд задовольняє позовні вимоги частково.

Вирішуючи питання судових витрат суд зазначає наступне. При поданні позовної заяви позивачкою було сплачено судовий збір у розмірі 3028 грн. Разом з тим, відповідно ч. 1 ст.5 ЗУ «Про судовий збір» остання звільнена від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях. Тому суд вважає за необхідне повернути помилково сплачений судовий збір ОСОБА_1 та стягнути з відповідача судовий збір в дохід держави пропорційно розміру задоволених позовних вимог, що становить 1514 грн. (10 000 грн. х 3028 грн. / 20 000 грн).

На підставі викладеного, керуючись ст. 2, 10, 12, 19, 81, 128, 141, 258-260, 263-265 ЦПК України, 23, 1166, 1167 ЦК України, ЗУ «Про судовий збір», суд -

ВИРІШИВ:

позов задовольнити частково: стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 відшкодування моральної шкоди у розмірі 10 000 (десять тисяч) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави (в особі Державної судової адміністрації України) судовий збір в розмірі 1514 (одна тисяча п`ятсот чотирнадцять) гривень.

Повернути ОСОБА_1 з Державного бюджету сплачений судовий збір у розмірі 3028 (три тисячі двадцять вісім) гривень.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення (підписання) до Рівненського апеляційного суду. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивачка: ОСОБА_1 , адреса АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Представник позивачки: адвокат Шевчук Віктор Миколайович, адреса АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , електронна адреса ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрована адреса проживання АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Суддя О.Ю. Жуковська