Постанова від 01 листопада 2026 р. у справі №580/3607/26 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 580/3607/26 Суддя (судді) першої інстанції: Сергій КУЛЬЧИЦЬКИЙ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Грибан І.О.

судді: Беспалов О.О.

Тереза Ю.О.

розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 24 червня 2026 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Відділу житлово - комунального господарства Уманської міської ради про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити дії,-

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась з позовом до Відділу житлово - комунального господарства Уманської міської ради, в якому просила суд:

- визнати протиправними дії відділу житлово-комунального господарства Уманської міської ради щодо відмови, що міститься у листі від 08.04.2026 р. 515/09 надати ОСОБА_1 безкоштовно на е-адресу: ІНФОРМАЦІЯ_1 скановані копії усіх документів, які стосуються кількості стяжок будинку АДРЕСА_1 , вказати роки, підстави;

- зобов`язати відділ житлово-комунального господарства Уманської міської ради надіслати на електронну адресу ОСОБА_1 скановані копії усіх документів, які стосуються кількості стяжок будинку АДРЕСА_1 , вказати роки, підстави.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що листом від 08.04.2026 р. №515/09 відповідач протиправно відмовив у задоволенні запиту від 03.04.2026, мотивуючи відсутністю правових підстав.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 24 червня 2026 року позов задоволено частково:

- визнано протиправними дії відділу житлово-комунального господарства Уманської міської ради щодо відмови, що міститься у листі від 08.04.2026 р. 515/09 надати ОСОБА_1 безкоштовно на е-адресу: ІНФОРМАЦІЯ_1 скановані копії документів у кількості 10 аркушів, які стосуються кількості стяжок будинку АДРЕСА_1 ;

- зобов`язано відділ житлово-комунального господарства Уманської міської ради надіслати на електронну адресу ОСОБА_1 скановані копії документів, які стосуються кількості стяжок будинку АДРЕСА_1 у кількості 10 аркушів безкоштовно, з урахуванням частини другої статті 21 Закону №2939-VI;

- у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог, позивачка подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просила змінити оскаржуване рішення, задовольнивши позовні вимоги в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги позивачка зазначала, що суд першої інстанції безпідставно обмежив безоплатне надання запитуваних документів десятьма сторінками, не врахувавши, що відповідна інформація наявна в електронному вигляді.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив відмовити в її задоволенні, посилаючись на правомірність відшкодування фактичних витрат на виготовлення цифрових копій документів обсягом понад десять сторінок.

Переглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги на предмет законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, колегія суддів звертає увагу на наступне.

Як убачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 03.04.2026 ОСОБА_1 звернулася з інформаційним запитом до відділу ЖКГ Уманської міської ради в якому просила надати точну, повну та достовірну інформацію щодо кількості стяжок будинку АДРЕСА_1 , вказати роки, підстави та надіслати БЕЗКОШТОВНО копії усіх документів з даного питання на е-адресу: ІНФОРМАЦІЯ_1.

На вказаний запит відповідач надав відповідь від 08.04.2026 №515/09 такого змісту: «Згідно статті 21 Закону України «Про доступ до публічної інформації», у разі якщо задоволення запиту на інформацію передбачає виготовлення копій документів обсягом більш як 10 сторінок, запитувач зобов`язаний відшкодувати фактичні витрати на копіювання та друк. Уманської міською радою прийнято рішення від 20 липня 2016 року №2.3-14/7 «Про затвердження Порядку відшкодування фактичних витрат на копіювання або друк документів», зі змінами, внесеними рішенням Уманської міської ради від 25.06.2021 № 23-16/8, відповідно до якого відповідь на запит надається після отримання документів, що підтверджують повну оплату витрат, пов`язаних з наданням відповіді. Відповідь на запит не надається у разі повної або часткової відмови запитувача від оплати витрат, пов`язаних із наданням відповіді за запитом на інформацію. Відділ житлово-комунального господарства Уманської міської ради є виконавчим органом Уманської міської ради, який підзвітний та підконтрольний міській раді і якому, відповідно до ст. 73 Закону України «Про місцеве самоврядування», акти міської ради є обов`язковими для виконання. Враховуючи вищевикладене, у відділу відсутні правові підстави для безкоштовного виготовлення та надання Вам усіх копій документів».

Вважаючи протиправною відмову у наданні сканованих копій усіх документів безкоштовно, позивачка звернулася до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв`язку з нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, в межах доводів та вимог апеляційної скарги колегія суддів апеляційного суду враховує такі обставини та факти.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 34 Конституції України кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Статтею 40 Конституції України встановлено, що усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про інформацію» від 02.10.1992 року №2657-XII (далі - Закон №2657-XII) кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про доступ до публічної інформації» від 13.01.2011 року №2939-VI (далі - Закон №2939-VI) публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону №2939-VI доступ до інформації забезпечується шляхом надання інформації за запитами на інформацію.

За п. 1 ч. 1 ст. 6 Закону №2939-VI інформацією з обмеженим доступом є конфіденційна інформація.

Пунктом 6 ч. 1 ст. 14 Закону №2939-VI встановлено, що розпорядники інформації зобов`язані надавати та оприлюднювати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об`єктивність наданої інформації і оновлювати оприлюднену інформацію.

Згідно ч.ч. 1-4 ст. 19 Закону №2939-VI запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні. Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту. Запит на інформацію може бути індивідуальним або колективним. Запити можуть подаватися в усній, письмовій чи іншій формі (поштою, факсом, телефоном, електронною поштою) на вибір запитувача. Письмовий запит подається в довільній формі.

Згідно з п. 5, 7 ч. 2 ст. 23 Закону №2939-VI запитувач має право оскаржити: несвоєчасне надання інформації; інші рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації, що порушили законні права та інтереси запитувача.

Статтею 20 Закону №2939-VI визначено, що розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту.

У разі якщо запит на інформацію стосується інформації, необхідної для захисту життя чи свободи особи, щодо стану довкілля, якості харчових продуктів і предметів побуту, аварій, катастроф, небезпечних природних явищ та інших надзвичайних подій, що сталися або можуть статись і загрожують безпеці громадян, відповідь має бути надана не пізніше 48 годин з дня отримання запиту.

Клопотання про термінове опрацювання запиту має бути обґрунтованим.

У разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту.

Відповідно до ч.ч.1-2 ст. 22 Закону №2939-VI розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках: 1) розпорядник інформації не володіє і не зобов`язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит; 2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону; 3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов`язані з копіюванням або друком; 4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п`ятою статті 19 цього Закону.

Відповідь розпорядника інформації про те, що інформація може бути одержана запитувачем із загальнодоступних джерел, або відповідь не по суті запиту вважається неправомірною відмовою в наданні інформації.

Ч. 6 ст. 22 Закону №2939-VI передбачено, що відстрочка в задоволенні запиту на інформацію допускається в разі, якщо запитувана інформація не може бути надана для ознайомлення в передбачені цим Законом строки у разі настання обставин непереборної сили. Рішення про відстрочку доводиться до відома запитувача у письмовій формі з роз`ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.

Згідно з п. 5, 7 ч. 2 ст. 23 Закону №2939-VI запитувач має право оскаржити: несвоєчасне надання інформації; інші рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації, що порушили законні права та інтереси запитувача.

Приписами частин першої - четвертої статті 21 Закону № 2939-VI установлено, що інформація на запит надається безкоштовно. У разі якщо задоволення запиту на інформацію передбачає виготовлення копій документів обсягом більш як 10 сторінок, запитувач зобов`язаний відшкодувати фактичні витрати на копіювання та друк.

Розмір фактичних витрат визначається відповідним розпорядником на копіювання та друк у межах граничних норм, установлених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо розпорядник інформації не встановив розміру плати за копіювання або друк, інформація надається безкоштовно.

При наданні особі інформації про себе та інформації, що становить суспільний інтерес, плата за копіювання та друк не стягується.

Частиною третьою статті 21 Закону № 2939-VI Кабінету Міністрів України делеговані повноваження для встановлення граничних норм розміру витрат на копіювання та друк документів, що узгоджується з приписами статей 19, 113, 116, 117 Конституції України.

Кабінет Міністрів України відповідно до частини третьої статті 21 Закону № 2939-VI видав постанову № 740, якою затвердив граничні норми витрат на копіювання або друк документів, що надаються за запитом на інформацію.

Пунктом 2 розділу І Правил організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18 червня 2015 року № 1000/5, установлено, що копія документа - це документ, що містить точне знакове відтворення змісту чи документної інформації іншого документа і в окремих випадках - деяких його зовнішніх ознак.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 жовтня 2022 року у справі №9901/496/21 дійшла висновку, що положення статті 21 Закону № 2939-VI, особливо частина перша та кореспондуюча їй частина друга цієї статті, фокусують увагу на праві отримати інформацію безкоштовно в дозволеному законом обсязі чи поза цим обсягом, якщо вона існує в запитуваному вигляді і її можна надати без витрат на виготовлення копій або коли розпорядник інформації не встановив розміру плати за копіювання або друк. Закон не обмежує в доступі до інформації в більшому обсязі, ніж визначений законом, але покладає на запитувача інформації обов`язок відшкодувати саме фактичні витрати розпорядника інформації за надання інформації обсягом більше 10 сторінок. Тобто умовою відшкодування зазначених витрат є не те, на якому носії відображена / збережена інформація (папір), а саме необхідність понесення витрат на задоволення запиту на інформацію.

У зазначеній постанові Велика Палата Верховного Суду також зауважила, що цей Закон не розрізняє паперові та цифрові копії документа, принаймні у ньому немає формулювань, за якими відшкодування фактичних витрат за копіювання/друк документа треба тлумачити вузько й пов`язувати тільки з паперовими носіями. За контекстними законодавчими приписами терміни "копіювання" та "друк" позначають насамперед будь-який процес виготовлення (множення) відповідних оригіналу документальних відомостей з використанням будь-яких засобів продукування (друку). Виготовлення електронних копій документа (якщо розпорядник їх не має і не зобов`язаний мати у своєму розпорядженні) є одним із таких способів; він теж вимагає залучення додаткового ресурсу й матеріально-технічних затрат, а отже, потребує їх відшкодування.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів акцентує увагу, що аналіз змісту положень ч.2 ст.21 Закону №2939-VI дає підстави для висновку, що у разі якщо задоволення запиту на інформацію передбачає виготовлення копій документів обсягом більш як 10 сторінок, запитувач зобов`язаний оплатити витрати, пов`язані з копіюванням документів понад встановлений обсяг. Тобто копії десяти сторінок документу надаються безкоштовно.

Аналогічна позиція викладена у постанові ВП ВС від 27 квітня 2023 року у справі № 9901/454/21 та у постанові Верховного Суду від 17.01.2020 року у справі №818/40/17.

Як убачається з матеріалів справи, відповідачем сформовано рахунок № 1 від 12 березня 2026 року на відшкодування фактичних витрат на копіювання або друк документів формату А4 у кількості 155 сторінок вартістю 1032,30 грн та виготовлення цифрових копій документів шляхом сканування у кількості 155 сторінок вартістю 516,15 грн. Загальна сума визначених відповідачем витрат становить 1548,45 грн.

Отже, відповідачем передбачено здійснення операцій із виготовлення копій документів, у тому числі шляхом сканування, за які встановлено відповідну плату.

Колегія суддів підкреслює, що закон не ставить обов`язок відшкодування витрат у залежність від форми надання інформації (паперової чи електронної), якщо для підготовки відповіді необхідно здійснювати копіювання матеріалів.

Колегія суддів зазначає, що підготовка відповіді на інформаційний запит може містити документи, створені в паперовій формі; вимагати відцифрування (сканування), систематизації, вилучення інформації з обмеженим доступом.

Такі дії потребують використання технічних та трудових ресурсів, що підпадає під поняття «фактичні витрати на копіювання».

З огляду на викладене, вимога про відшкодування фактичних витрат на виготовлення копій документів обсягом понад десять сторінок відповідає положенням статті 21 Закону №2939-VI.

Доводи позивачки про наявність запитуваної інформації в електронному вигляді не підтверджують, що всі запитувані документи перебувають у розпорядженні відповідача у вигляді готових електронних копій, надання яких не потребує додаткових витрат.

Разом з тим, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що відповідач мав надати позивачу 10 сторінок інформації безкоштовно та повідомити позивача про необхідність відшкодування витрат щодо решти документів (в даному випадку 145 сторінок), шляхом надання рахунку відповідно до чинного порядку.

Частиною першою статті 22 Закону № 2939-VI встановлено, що розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках:

1) розпорядник інформації не володіє і не зобов`язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит;

2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону;

3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов`язані з копіюванням або друком;

4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п`ятою статті 19 цього Закону.

Отже, у спірному випадку інформація має бути надана частково у кількості 10 сторінок, а решта інформації може бути надана після виконання передбачених законом умов, а саме сплати відшкодування фактичних витрат позивачем.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність відмови відповідача у безоплатному наданні позивачці перших десяти сторінок запитуваних документів та відсутність підстав для зобов`язання відповідача безоплатно надати решту документів, виготовлення цифрових копій яких потребує відшкодування фактичних витрат відповідно до статті 21 Закону України «Про доступ до публічної інформації».

З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують його висновків.

Колегією суддів враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 24 червня 2026 р. залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.

Головуючий суддя І.О. Грибан

Судді: О.О. Беспалов

Ю.О. Тереза

(повний текст постанови складено 02 листопада 2026 року)