Суд: Шостий апеляційний адміністративний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: звільнення з публічної служби, з них
Дата: 01 листопада 2026 р.
Справа: №320/1974/23
Суддя: Чаку Євген Васильович
ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 320/1974/23 Суддя (судді) першої інстанції: Панова Г. В.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 листопада 2026 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді: Чаку Є.В.,
суддів: Сорочка Є.О., Коротких А.Ю.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державного підприємства обслуговування повітряного руху України (Украерорух) на рішення Київського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства обслуговування повітряного руху України (Украерорух), за участю третіх осіб: Міністерство оборони України, Міністерство інфраструктури України, Міністерство фінансів України про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,-
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Державного підприємства обслуговування повітряного руху України (Украерорух), за участю третіх осіб: Міністерство оборони України, Міністерство інфраструктури України, Міністерство фінансів України про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2024 року позов задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Державного підприємства обслуговування повітряного руху України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 як військовослужбовцю Збройних Сил України, відрядженому для проходження військової служби до Державного підприємства обслуговування повітряного руху України, додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану”. Зобов`язано Державне підприємство обслуговування повітряного руху України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 як військовослужбовцю Збройних Сил України, відрядженому для проходження військової служби до Державного підприємства обслуговування повітряного руху України, додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану”, починаючи з 24 лютого 2022 року.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. На думку апелянта, зазначене рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечив проти доводів апеляційної скарги та просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Оскільки апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного (в порядку письмового) позовного провадження, колегія суддів, керуючись пунктом 3 частини 1 статті 311 КАС України, вирішила розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Судом встановлено, що позивач проходить військову службу в Збройних силах України.
Наказом Міністра оборони України по особовому складу від 10.05.2016 №406 ОСОБА_1 відряджено до Державного підприємства обслуговування повітряного руху України із залишенням на військовій службі у Збройних Силах України на три роки.
Наказом Міністра оборони України по особовому складу від 24.03.2021 № 93 зі старшим лейтенантом ОСОБА_1 укладено новий контракт про проходження громадянами України на військовій службі у Збройних Силах України строком на 2 роки з 30.05.2021 до 30.05.2023.
Згідно довідки від 08.09.2022 №21.2.08-64, виданої Державним підприємством обслуговування повітряного руху України, ОСОБА_1 відряджений до Державного підприємства обслуговування повітряного руху України із залишенням на військовій службі в Збройних Силах України і проходить військову службу на посаді диспетчера з руху літаків (старшого штурмана) районного диспетчерського центру організації повітряного руху структурних підрозділів служби аеронавігаційного обслуговування Одеського регіонального структурного підрозділу Украероруху.
Позивач звернувся із заявою до Украероруху про виплату йому заборгованості з додаткової допомоги відповідно до Постанови №168 з 24.02.2022.
Листом Украероруху від 01.12.2022 № 21.1-02/222/22 за наслідками розгляду заяви повідомлено, що виплата грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, відрядженим до Украероруху, здійснюється на підставі Порядку № 104. Зазначено, що пунктом 3 Постанови №168 регламентовано, що питання щодо видатків для забезпечення реалізації цієї постанови здійснюється відповідними розпорядниками бюджетних коштів. Украерорух не є розпорядником бюджетних коштів, не отримує фінансування з державного бюджету, а основним і єдиним джерелом отримання коштів є надходження за надання послуги з аеронавігаційного обслуговування польотів цивільної авіації, яке відсутнє у зв`язку із закриттям повітряного простору України для виконання таких польотів на невизначений термін.
Не погодившись із діями відповідача щодо не нарахування та не виплати додаткової винагороди згідно постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану", позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.
Суд першої інстанції задовольняючи позов, виходив з того, що з 24.02.2022 позивач мав право на отримання додаткової щомісячної винагороди в розмірі до 30 000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, установленої Постановою № 168.
Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції та зазначає наступне.
Спірні правовідносини виникли у зв`язку з невиплатою ОСОБА_1 вказаної додаткової винагороди.
Позивач вважає, що оскільки він перебуває на військовій службі в Збройних Силах України і був відряджений до Державного підприємства обслуговування повітряного руху України із залишенням на військовій службі, то останнім повинна здійснюватися виплата додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 168.
Колегія суддів зазначає, що питання (не)поширення на військовослужбовців, відряджених до державних органів, положень Постанови № 168, якою передбачено на період воєнного стану право військовослужбовців Збройних Сил України на отримання додаткової винагороди, у подібних правовідносинах вирішували Велика Палата Верховного Суду в постанові від 29.08.2024 у справі № 640/13029/22 та Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду в постанові від 19.03.2026 у справі № 160/13876/22, висновки у яких є релевантними до обставин цієї справи та підлягають врахуванню під час вирішення цієї справи.
Так, аналізуючи норми Постанови № 168, Судова палата дійшла висновку, що норми вказаної Постанови не поширюють свою дію на військовослужбовців, відряджених до державних органів, установ та організацій, грошове забезпечення яким виплачується відповідно до Постанови № 104.
При цьому, Судова палата вказала, що правове регулювання визначення порядку грошового забезпечення військовослужбовців (абзац 2 частини четвертої статті 9 цього Закону) та військовослужбовців, відряджених до державних органів, підприємств, установ, організацій (абзац 3 частини четвертої статті 9 цього ж Закону), здійснюється різними нормативно-правовими актами.
Правовими підставами проходження військової служби позивачем у структурному підрозділі Украероруху є частина десята статті 6 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25 березня 1992 року № 2232-ХІІ, пункт 153 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008, Указ Президента України від 03 травня 2017 року № 126/2017 "Про Перелік посад, що заміщуються військовослужбовцями Збройних Сил України, інших військових формувань, правоохоронних органів спеціального призначення у державних органах, на підприємствах, в установах, організаціях, а також державних та комунальних навчальних закладах, та граничних військових звань за цими посадами".
Відповідно до пункту 1.1 Статуту Державного підприємства обслуговування повітряного руху України, затвердженого наказом Міністерства інфраструктури України від 18 березня 2021 року № 121 (далі - Статут Украероруху), Державне підприємство обслуговування повітряного руху України (Украерорух) є державним унітарним підприємством, яке діє як державне комерційне підприємство та належить до сфери управління Міністерства інфраструктури України.
Підприємство є провайдером аеронавігаційного обслуговування, яке здійснюється на всіх етапах польоту повітряних суден у повітряному просторі України та повітряному просторі над відкритим морем, де відповідальність за обслуговування повітряного руху відповідно до договорів покладена на Україну.
Згідно з пунктом 1.2 Статуту Украероруху підприємство є основою об`єднаної цивільно-військової системи організації повітряного руху України (далі - ОЦВС), до його складу входять підрозділи ОЦВС.
В особливий період підрозділи ОЦВС підпорядковуються Генеральному штабу Збройних Сил України щодо виконання завдань в інтересах оборони держави та її безпеки.
Відповідно до пункту 1 Постанови № 168 (у первинній редакції) на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 грн щомісячно, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 грн в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
З 19 липня 2022 року абзац 1 пункту 1 Постанови № 168 діяв у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 07 липня 2022 року № 793 (застосовується з 24 лютого 2022 року) та передбачав, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил України виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30 000,00 грн пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100000,00 грн у розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях і заходах.
Конкретизація умов, визначених цитованим положенням пункту 1 Постанови № 168, залежить від типу військового формування (роду військ), в якому проходить службу військовослужбовець, у зв`язку з чим подальшими змінами, унесеними Постановою від 07 липня 2022 року № 793 (застосовується з 24 лютого 2022 року), Постанову № 168 доповнено пунктом 2-1, яким установлено, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств і державних органів.
Судова палата зазначила, що з метою врегулювання виплати військовослужбовцям Збройних Сил України додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 Постанови № 168, Міністр оборони України видав директиви від 07 березня 2022 року № 248/1217, від 25 березня 2022 року № 248/1298, від 18 квітня 2022 року № 248/1529, доведені до кожної окремої військової частини (установи) телеграмами (діяли до 01 червня 2022 року), Окреме доручення від 23 червня 2022 року № 912/з/29 (чинне з 01 червня 2022 року).
У вказаних телеграмах Міністр оборони України вимагав на період дії воєнного стану військовослужбовцям (у тому числі військовослужбовцям строкової служби та курсантам вищих військових навчальних закладів і військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти) встановлювати виплату щомісячної додаткової винагороди (пропорційно із розрахунку на місяць) у розмірах:
- 100000,00 грн - військовослужбовцям, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (пропорційно часу участі у таких діях або заходах);
- 30000,00 грн - іншим військовослужбовцям (із дня призову (прийняття) на військову службу до дня виключення із списків особового складу військової частини у зв`язку зі звільненням з військової частини).
Судова палата вказала про те, що змін до Порядку № 104 у зв`язку з прийняттям Постанови № 168 не вносилося.
Судова палата виходила з того, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 29 серпня 2024 року у справі № 640/13029/22, правовідносини у якій є подібними до обставин справи [160/13876/22], здійснюючи системне тлумачення Постанови № 168, ураховуючи зміст преамбули цієї постанови в первісній редакції, в якій зазначалося, що ця постанова прийнята на виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 "Про введення воєнного стану в Україні" та № 69 "Про загальну мобілізацію".
При цьому, здійснюючи тлумачення Постанови № 168, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що як текстуальне тлумачення змісту первинної редакції пункту 1 Постанови № 168, так і системне тлумачення цієї постанови, з урахуванням умов її прийняття, визначеними у преамбулі, дають підстави для висновку, що виплата додаткової винагороди в розмірі 30000,00 грн повинна здійснюватися як стимулювання винятково тим військовослужбовцям Збройних Сил України, які своїми безпосередніми діями здійснюють захист суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності України, а тому пункт 1 Постанови № 168 не поширюється на військовослужбовців, відряджених до державних органів, установ та організацій, грошове забезпечення яким виплачується відповідно до Постанови № 104.
На тій підставі, що передбачена пунктом 1 первинної редакції Постанови № 168 додаткова винагорода в розмірі 30000,00 грн є одноразовим додатковим видом грошового забезпечення військовослужбовців (пункт 2 частини другої статті 9 Закону № 2011-ХІІ), тоді як абзацом 2 пункту 1 Постанови № 104 чітко визначено, що грошове забезпечення військовослужбовцям, відрядженим до державних органів, установ та організацій, виплачується виходячи з окладів за посадами, займаними зазначеними особами в державних органах, установах та організаціях, до яких вони відряджені, інших виплат, установлених для відповідних працівників цих органів, установ та організацій, а також окладів за військовими (спеціальними) званнями і надбавки за вислугу років у розмірах і порядку, визначених законодавством для військовослужбовців, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що положення Постанови № 168 не поширюють дію на військовослужбовців, відряджених до державних органів, установ та організацій.
У підсумку, Судова палата вважала за необхідне відступити від висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 29 лютого 2024 року у справі №320/2090/23 та від 07 березня 2024 року у справі № 320/10293/22, де суд вказував, що, починаючи з 24 лютого 2022 року, позивач має право на отримання додаткової щомісячної винагороди в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, установленої Постановою № 168, та надалі застосовувати правовий висновок, відповідно до якого положення Постанови № 168 не поширюють дію на військовослужбовців, відряджених до державних органів, установ та організацій, грошове забезпечення яким виплачується відповідно до Постанови № 104.
За встановленими в цій справі обставинами позивач є військовослужбовцем Збройних Сил України, який відряджений до Украероруху із залишенням на військовій службі та проходить військову службу безпосередньо у вказаному структурному підрозділі Украероруху, а тому суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що до спірних правовідносин необхідно застосовувати положення Постанови № 104.
Отже, позивачу виплачуються тільки оклади за військовими званнями і надбавка за вислугу років у розмірах і порядку, визначених законодавством для військовослужбовців, а інші складові грошового забезпечення - як для відповідних працівників структурного підрозділу Украероруху.
Виплата грошового забезпечення військовослужбовцям, відрядженим до Украероруху, здійснюється за рахунок коштів цієї установи, й оскільки додаткова винагорода в розмірі 30000,00 грн є одноразовим додатковим видом грошового забезпечення військовослужбовців, виплату якої для працівників цієї установи не передбачено, то й немає правових підстав для її виплати позивачу.
Суд першої інстанції наведені вище обставини не врахував та дійшов помилкового висновку щодо наявності підстав для задоволення позову у повному обсязі.
Надаючи оцінку доводам апелянта, судова колегія також приймає до уваги рішення ЄСПЛ по справі “Ґарсія Руіз проти Іспанії” (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому Суд зазначив, що “…хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід…”.
Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Приписи п. п. 1, 4 ч. 1 ст. 317 КАС України визначають, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, неповно з`ясовано обставин, що мають значення для справи, що призвело до неправильного вирішення справи.
Керуючись ст.ст. 242, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322 КАС України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Державного підприємства обслуговування повітряного руху України (Украерорух) задовольнити.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2024 року скасувати та ухвалити нове.
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Державного підприємства обслуговування повітряного руху України (Украерорух), за участю третіх осіб: Міністерство оборони України, Міністерство інфраструктури України, Міністерство фінансів України про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії – відмовити.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя: Є.В. Чаку
Судді: Є.О.Сорочко
А.Ю. Коротких
Оригінал: reyestr.court.gov.ua