Суд: Козятинський міськрайонний суд Вінницької області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: Справи у спорах, що виникають із відносин спадкування, з них
Дата: 22 жовтня 2026 р.
Справа: №133/1188/25
Суддя: Дем'янова Ж. М.
КОЗЯТИНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
РІШЕННЯ
Іменем України
Справа №133/1188/25
23.10.2026 м. Козятин
Козятинський міськрайонний суд Вінницької області у складі:
головуючої судді: Дем`янової Ж.М.,
за участі:
секретаря судового засідання: Бірюкової Т.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні позовну заяву ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Проніва Наталія Романівна, до ОСОБА_2 про розподіл спадкового майна,
встановив:
Стислий виклад позицій учасників справи.
Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про поділ спадкового майна, яке залишилося після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 її баби – ОСОБА_3 .
Позивачка зазначає, що після смерті її діда – ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , його дружина ОСОБА_3 фактично прийняла спадщину, однак належним чином свої спадкові права не оформила.
Після смерті ОСОБА_3 спадкоємцями спадкового майна стали позивачка та її дядько – ОСОБА_2 . При цьому батько позивачки – ОСОБА_5 , який був сином ОСОБА_3 , помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , тобто до відкриття спадщини після смерті матері, у зв`язку з чим позивачка вважає, що успадкувала належну її батькові частку за правом представлення.
Позивачка також посилається на те, що на час відкриття спадщини після смерті ОСОБА_3 була неповнолітньою, а тому відповідно до закону вважається такою, що прийняла спадщину.
Крім позивачки, спадщину прийняв ОСОБА_2 , який звернувся із заявою про прийняття спадщини до Козятинської державної нотаріальної контори.
Позивачка фактично користується спадковим житловим будинком із погосподарськими будівлями, розташованим за адресою: АДРЕСА_1 , утримує його та сплачує комунальні послуги, у зв`язку з чим бажає оформити право власності на зазначене нерухоме майно.
Посилаючись на наведені обставини, позивачка просила суд здійснити поділ спадкового майна, яке залишилося після смерті ОСОБА_3 , а саме:
-визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок із погосподарськими будівлями, розташований за адресою: АДРЕСА_1 ;
-стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію вартості 1/2 частки житлового будинку у розмірі 51 262,00 грн.
До суду 09.09.2026 надійшла заява від представника позивача, адвоката Пронівої Н.Р., яка просила розгляд справи провести без їх участі та здійснила уточнення позовних вимог, а саме: визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок із погосподарськими будівлями, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , проте не стягувати з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію вартості 1/2 частки житлового будинку у розмірі 51 262,00 грн.
До суду 09.09.2026 надійшла заява від відповідача, ОСОБА_2 , який просив розгляд справи провести без його участі. Уточненні позовні вимоги, щодо визнання за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок із погосподарськими будівлями, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , визнає в повному обсязі.
Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі
У провадженні судді Козятинського міськрайонного суду Вінницької області Гуменюка О.О. перебувала цивільна справа № 133/1188/25.
Ухвалою суду від 25 березня 2026 року провадження у справі відкрито та призначено її до розгляду за правилами загального позовного провадження з проведенням підготовчого судового засідання.
Ухвалою суду від 20 травня 2026 року клопотання представника позивачки – адвоката Пронівої Н.Р. – про врегулювання спору за участю судді задоволено, розпочато відповідну процедуру та призначено проведення спільної наради.
18 червня 2026 року до суду надійшла заява представника позивачки – адвоката Пронівої Н.Р. – про припинення процедури врегулювання спору за участю судді, поновлення провадження у справі та передачу справи для здійснення автоматизованого розподілу.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судових справ між суддями від 23 червня 2026 року справу передано для подальшого розгляду судді Дем`яновій Ж.М.
Ухвалою суду від 01 липня 2026 року справу прийнято до провадження судді та продовжено її розгляд.
09 вересня 2026 року до суду надійшла заява представника позивачки – адвоката Пронівої Н.Р., у якій остання просила розглянути справу за її відсутності та повідомила про уточнення позовних вимог.
Того ж дня до суду надійшла заява відповідача ОСОБА_2 про розгляд справи за його відсутності, у якій він зазначив, що уточнені позовні вимоги щодо визнання за ОСОБА_1 права власності на житловий будинок із погосподарськими будівлями, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , визнає в повному обсязі.
Ухвалою суду від 09 вересня 2026 року підготовче провадження у справі закрито та витребувано з Козятинської державної нотаріальної контори засвідчену копію спадкової справи № 63/2019 щодо майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_3 .
Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
З огляду на подані учасниками справи заяви про розгляд справи за їх відсутності судове засідання проведено без їх участі, а відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України технічне фіксування судового засідання не здійснювалося.
Інших заяв, клопотань чи заперечень від учасників справи до суду не надходило.
Інші процесуальні дії у справі судом не здійснювалися.
Встановлені судом фактичні обставини та відповідні їм правовідносини
Судом установлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 28 вересня 2000 року.
На день смерті ОСОБА_4 проживав та був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою Глуховецької селищної ради № 4/168 від 10 жовтня 2024 року.
Після його смерті відкрилася спадщина, до складу якої входили земельна ділянка площею 0,73 га, призначена для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, а також житловий будинок із погосподарськими будівлями та спорудами, розташовані за вказаною адресою.
Оскільки спадщина після смерті ОСОБА_4 відкрилася ІНФОРМАЦІЯ_2 , тобто до ІНФОРМАЦІЯ_5 , питання щодо її прийняття та набуття спадкових прав підлягають вирішенню відповідно до положень Цивільного кодексу Української РСР 1963 року, чинного на час відкриття спадщини.
Відповідно до статті 529 ЦК УРСР при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є діти, дружина та батьки померлого, які спадкують у рівних частках.
Згідно зі статтею 548 ЦК УРСР для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту її відкриття.
Відповідно до статті 549 ЦК УРСР визнавалося, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном чи подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.
Як убачається з матеріалів справи, дружина померлого ОСОБА_4 – ОСОБА_3 , шлюб із якою підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_2 від 22 серпня 1981 року, після його смерті фактично прийняла спадщину, вступивши в управління та володіння спадковим майном.
Зазначена обставина підтверджується довідкою Глуховецької селищної ради Козятинського району Вінницької області № 4/117 про фактичне прийняття спадщини та розпорядження спадковим майном.
Отже, ОСОБА_3 вчинила дії, які відповідно до статей 548, 549 ЦК УРСР свідчать про прийняття нею спадщини після смерті чоловіка, а тому набула відповідних спадкових прав з часу відкриття спадщини, незалежно від оформлення свідоцтва про право на спадщину.
Судом також установлено, що ІНФОРМАЦІЯ_4 померла ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 від 04 вересня 2013 року, виданим повторно.
На час відкриття спадщини після її смерті її син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , помер, а саме ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_4 від 18 грудня 2017 року.
Позивачка ОСОБА_1 є дочкою ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_5 від 04 лютого 2019 року, виданим повторно.
Родинні відносини також підтверджуються свідоцтвом про народження ОСОБА_5 , відповідно до якого він народився ІНФОРМАЦІЯ_7 , свідоцтвом про народження позивачки та витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу № 00047438094, згідно з яким позивачка змінила прізвище « ОСОБА_6 » на « ОСОБА_7 ».
Відповідно до частини першої статті 1266 ЦК України внуки, правнуки спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові, бабі, дідові, якби вони були живими на час відкриття спадщини.
Оскільки ОСОБА_5 , який був сином ОСОБА_3 , помер до відкриття спадщини після її смерті, його дочка – ОСОБА_1 – має право на спадкування за законом тієї частки спадщини, яка належала б її батькові, якби він був живим на час відкриття спадщини, тобто за правом представлення.
Щодо кола спадкоємців та прийняття спадщини.
Згідно з матеріалами спадкової справи № 63/2019, заведеної після смерті ОСОБА_3 , із заявою про прийняття спадщини до нотаріальної контори звернувся її син – ОСОБА_2 , який був зазначений спадкоємцем у спадковій справі.
Разом із тим відсутність у спадковій справі заяви позивачки ОСОБА_1 про прийняття спадщини не свідчить про відсутність у неї спадкових прав.
Як установлено судом, позивачка є дочкою ОСОБА_5 , який був сином ОСОБА_3 та помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , тобто до відкриття спадщини після смерті матері ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідно до частини першої статті 1266 ЦК України позивачка має право на спадкування за правом представлення тієї частки спадщини, яка належала б її батькові, якби він був живим на час відкриття спадщини.
При цьому судом установлено, що на момент відкриття спадщини після смерті ОСОБА_3 позивачка була неповнолітньою.
За змістом частини четвертої статті 1268 ЦК України неповнолітня особа вважається такою, що прийняла спадщину, якщо не було подано заяву про відмову від її прийняття.
Отже, позивачка в силу прямої вказівки закону вважається такою, що прийняла спадщину після смерті баби, незалежно від подання нею особистої заяви про прийняття спадщини та зазначення її як спадкоємця у матеріалах спадкової справи.
Таким чином, звернення ОСОБА_2 із заявою про прийняття спадщини та відсутність аналогічної заяви від позивачки не є підставою для висновку про набуття ним права на все спадкове майно, оскільки спадкові права позивачки виникли безпосередньо на підставі закону.
З огляду на наведене суд доходить висновку, що спадкоємцями після смерті ОСОБА_3 є ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , яка спадкує за правом представлення та вважається такою, що прийняла спадщину в силу частини четвертої статті 1268 ЦК України.
Предметом спору є визначення правового режиму та поділ спадкового нерухомого майна, зокрема житлового будинку з погосподарськими будівлями та спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .
Як убачається з первісно заявлених позовних вимог, позивачка просила передати зазначений житловий будинок у її власність із припиненням права відповідача ОСОБА_2 на належну йому частку у цьому майні та виплатою останньому грошової компенсації вартості його частки в розмірі 51 262,00 грн.
Водночас із заяви представника позивачки від 09 вересня 2026 року вбачається, що позовні вимоги були уточнені, а відповідач у поданій заяві зазначив про визнання уточнених позовних вимог щодо визнання за позивачкою права власності на житловий будинок із погосподарськими будівлями та спорудами в повному обсязі.
Норми права, які застосовував суд, та мотиви їх застосування. Мотивована оцінка аргументів, наведених учасниками справи щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову
Дослідивши матеріали цивільної справи, зокрема письмові докази, документи, що підтверджують родинні відносини сторін зі спадкодавцями, обставини прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , а також матеріали спадкової справи № 63/2019, витребуваної з Козятинської державної нотаріальної контори, оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд доходить висновку про наявність правових підстав для задоволення позову з огляду на таке.
Згідно зі статтею 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Відповідно до статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Статтею 1217 ЦК України визначено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Згідно з частинами першою, другою статті 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.
Відповідно до статті 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Частиною першою статті 1266 ЦК України передбачено, що внуки, правнуки спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові, бабі, дідові, якби вони були живими на час відкриття спадщини.
Отже, спадкування за правом представлення є передбаченим законом механізмом переходу до нащадків права на ту частку спадщини, яку отримав би їхній померлий родич у разі, якби був живим на час відкриття спадщини. Таке право виникає безпосередньо на підставі закону та не залежить від волевиявлення інших спадкоємців.
За змістом частин третьої, четвертої статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків, установлених частинами другою – четвертою статті 1273 цього Кодексу.
Відповідно до статті 32 ЦК України неповнолітньою є фізична особа у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років.
Таким чином, законодавець установив особливий порядок прийняття спадщини неповнолітніми особами, відповідно до якого вони вважаються такими, що прийняли спадщину, незалежно від подання заяви про її прийняття.
Такий правовий механізм спрямований на забезпечення підвищеного захисту майнових прав неповнолітніх та унеможливлення втрати ними спадкових прав унаслідок неподання відповідної заяви.
У постанові від 29 серпня 2018 року у справі № 183/4406/16 (провадження № 61-472св17) Верховний Суд дійшов висновку, що частина четверта статті 1268 ЦК України встановлює додаткові гарантії охорони спадкових прав малолітніх, неповнолітніх, недієздатних осіб, а також осіб з обмеженою цивільною дієздатністю. Такі особи вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків відмови від неї у встановленому законом порядку.
Зазначений правовий підхід отримав подальший розвиток у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23 жовтня 2024 року у справі № 308/5321/20 (провадження № 61-5031св24).
Верховний Суд наголосив, що передбачене частиною четвертою статті 1268 ЦК України правило є спеціальною гарантією захисту спадкових прав неповнолітніх осіб. Прийняття ними спадщини не може ставитися в залежність від того, чи звернулися їхні законні представники до нотаріуса із заявою про її прийняття.
Відсутність такої заяви сама по собі не свідчить про неприйняття спадщини, оскільки юридичне значення має наявність належним чином оформленої відмови від спадщини з дотриманням установлених законом вимог.
Крім того, у постанові від 20 березня 2025 року у справі № 522/11093/23 (провадження № 61-344св25) Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду звернув увагу на те, що відсутність у спадкоємця свідоцтва про право на спадщину сама по собі не позбавляє його права на спадщину. Відповідно до частини третьої статті 1296 ЦК України відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину, а отримання такого свідоцтва є оформленням спадкового права, набутого внаслідок прийняття спадщини.
Верховний Суд також зазначив, що визнання права власності на спадкове майно може бути способом судового захисту у разі невизнання або оспорювання відповідного права. Наведені правові висновки у своїй сукупності свідчать про те, що спадкові права неповнолітньої особи виникають і зберігаються на підставі закону, а неподання заяви про прийняття спадщини чи невидача на її ім`я свідоцтва про право на спадщину не можуть самі по собі бути підставою для заперечення такого права.
Як установлено судом, батько позивачки ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , тобто до відкриття спадщини після смерті своєї матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_8 .
Позивачка є дочкою ОСОБА_5 , що підтверджується відповідними документами про народження, а отже, набула право на спадкування за законом за правом представлення відповідно до частини першої статті 1266 ЦК України — на ту частку спадщини, яка належала б її батькові, якби він був живим на час відкриття спадщини.
На час смерті ОСОБА_3 позивачка була неповнолітньою, а тому в силу прямої вказівки частини четвертої статті 1268 ЦК України вважається такою, що прийняла спадщину. При цьому судом не встановлено обставин, які б свідчили про здійснення від її імені відмови від спадщини з дотриманням вимог статті 1273 ЦК України.
Той факт, що у спадковій справі № 63/2019 спадкоємцем, який подав заяву про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , зазначений ОСОБА_2 , не спростовує наявності у позивачки спадкового права.
Відсутність у спадковій справі заяви від імені позивачки, яка на час відкриття спадщини була неповнолітньою, не свідчить про неприйняття нею спадщини, оскільки відповідно до частини четвертої статті 1268 ЦК України вона вважається такою, що прийняла її в силу закону.
Вирішуючи питання щодо визнання за позивачкою права власності на житловий будинок із погосподарськими будівлями в цілому, суд також ураховує процесуальну позицію відповідача.
Відповідно до частини першої статті 206 ЦПК України відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.
Згідно з частиною четвертою статті 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. У разі визнання відповідачем позову суд ухвалює рішення в порядку, встановленому статтею 200 цього Кодексу.
Отже, визнання позову відповідачем є процесуальним волевиявленням, яке суд має право прийняти за умови, що воно не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб. При цьому суд не звільняється від обов`язку перевірити наявність правових підстав для задоволення заявлених вимог, однак у разі встановлення таких підстав процесуальна позиція відповідача підлягає врахуванню під час вирішення спору.
Як убачається з матеріалів справи, відповідач ОСОБА_2 подав до суду письмову заяву, у якій зазначив про повне визнання уточнених позовних вимог у частині визнання за ОСОБА_1 права власності на житловий будинок із погосподарськими будівлями, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
Суд бере до уваги, що відповідач є особою, яка заявила про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , та водночас не заперечує проти визнання за позивачкою права власності на спірний житловий будинок у цілому.
Таким чином, між сторонами відсутній спір щодо належності позивачці права власності на зазначений об`єкт нерухомого майна, а відповідач не наполягає на збереженні за собою будь-яких прав на цей будинок та не заперечує проти задоволення позовної вимоги в заявленому обсязі.
Оцінюючи таке визнання позову, суд ураховує, що воно є однозначним, стосується саме уточнених позовних вимог щодо визнання за позивачкою права власності на житловий будинок у цілому, не містить застережень чи умов та підтверджене письмовою заявою відповідача. Матеріали справи не містять відомостей про те, що прийняття такого визнання позову призведе до порушення прав або охоронюваних законом інтересів інших осіб.
За таких обставин, з урахуванням установленого права позивачки на спадкування за законом за правом представлення, факту прийняття нею спадщини в силу частини четвертої статті 1268 ЦК України, а також повного визнання відповідачем уточнених позовних вимог, суд доходить висновку про наявність передбачених частиною четвертою статті 206 ЦПК України підстав для задоволення позову та визнання за позивачкою права власності на спірний житловий будинок із погосподарськими будівлями в цілому.
Щодо розподілу судових витрат
Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Разом із тим, оскільки позивачкою не заявлено вимоги про відшкодування понесених судових витрат, питання про їх стягнення з відповідача судом не вирішується. Таким чином, судові витрати залишаються за позивачкою.
Керуючись статтями 1216, 1217, 1218, 1220, 1261, 1266, 1268, 1296 ЦК України, статтями 4, 12, 13, 76–81, 89, 141, 200, 206, 258–265 ЦПК України, суд, –
ухвалив:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на житловий будинок — задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом право власності на житловий будинок із погосподарськими будівлями, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення або справу розглянуто без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги, якщо рішення не скасовано, воно набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (частина перша статті 273 ЦПК України).
Повний текст судового рішення складено 03.11.2026.
Учасники провадження:
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , ідентифікаційний номер НОМЕР_6 , паспорт № НОМЕР_7 , виданий 16.02.2022 po органом 1814, що зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , засоби зв`язку НОМЕР_8 ,
Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_9 , паспорт НОМЕР_10 , виданий Козятинським РВ УМВС України у Вінницькій області 22 лютого 2002 року, що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , засоби зв`язку (097) 351-72-59
Суддя Жанна ДЕМ`ЯНОВА
Оригінал: reyestr.court.gov.ua