Суд: П'ятий апеляційний адміністративний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: військової служби
Дата: 02 листопада 2026 р.
Справа: №400/806/26
Суддя: Скрипченко В.О.
П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
————————————————————————
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
03 листопада 2026 р.м. ОдесаСправа № 400/806/26
П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача Скрипченка В.О.,
суддів Голуб В.А. та Осіпова Ю.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2026 року у справі №400/806/26 (суддя Гордієнко Т.О., м. Миколаїв, повний текст рішення складений 15.10.2026) про відмову у задоволенні заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу,-
В С Т А Н О В И В:
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 22.04.2026 у справі №400/806/26:
- визнано протиправною бездіяльність в/ч НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 31 січня 2017 року по 07 квітня 2017 року відповідно до вимог Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078, з визначенням місяця, в якому відбулося підвищення посадових окладів військовослужбовців, січень 2008 року;
- зобов`язано в/ч НОМЕР_1 нарахувати і виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 31 січня 2017 року по 07 квітня 2017 року з визначенням місяця, в якому відбулося підвищення посадових окладів військовослужбовців, січень 2008 року;
- визнано протиправною бездіяльність в/ч НОМЕР_2 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 10 квітня 2017 року по 14 серпня 2017 року відповідно до вимог Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078, з визначенням місяця, в якому відбулося підвищення посадових окладів військовослужбовців, січень 2008 року;
- зобов`язано в/ч НОМЕР_2 нарахувати і виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 10 квітня 2017 року по 14 серпня 2017 року з визначенням місяця, в якому відбулося підвищення посадових окладів військовослужбовців, січень 2008 року;
- визнано протиправною бездіяльність в/ч НОМЕР_3 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 17 серпня 2017 року по 31 жовтня 2017 року відповідно до вимог Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078, з визначенням місяця, в якому відбулося підвищення посадових окладів військовослужбовців, січень 2008 року;
- зобов`язано в/ч НОМЕР_3 нарахувати і виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 17 серпня 2017 року по 31 жовтня 2017 року з визначенням місяця, в якому відбулося підвищення посадових окладів військовослужбовців, січень 2008 року;
- визнано протиправною бездіяльність в/ч НОМЕР_4 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 листопада 2017 року по 31 січня 2020 року відповідно до вимог Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078, з визначенням місяця, в якому відбулося підвищення посадових окладів військовослужбовців, з 01 листопада 2017 року січень 2008 року, з 01 березня 2018 року із застосуванням щомісячної індексації-різниці;
- зобов`язано в/ч НОМЕР_4 нарахувати і виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 листопада 2017 року по 28 лютого 2018 року з визначенням місяця, в якому відбулося підвищення посадових окладів військовослужбовців, січень 2008 року, а за період з 01 березня 2018 року по 31 січня 2020 року індексацію-різницю у фіксованій величині в розмірі 62 197,56 грн.
У задоволенні позовних вимог про зобов`язання військових частин нарахувати і виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення відмовлено.
Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 21.07.2026 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 22.04.2026 в частині відмови у задоволенні позовних вимог про зобов`язання військових частин НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , НОМЕР_4 нарахувати і виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення скасовано та ухвалено у відповідній частині нове рішення, яким зазначені позовні вимоги задоволено.
Зобов`язано військові частини НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , НОМЕР_4 нарахувати і виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення.
В іншій частині рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 22.04.2026 залишено без змін.
Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 31.08.2026 задоволено заяву позивача про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення.
03.10.2026 позивач подав до Миколаївського окружного адміністративного суду заяву, в якій просив долучити до матеріалів справи докази понесених ОСОБА_1 витрат на оплату професійної правничої допомоги у розмірі 6000,00 грн, які просив суд стягнути з відповідачів на свою користь.
Згідно доданого до заяви акту наданих послуг б/н, адвокатом позивачу були надані послуги:
1. Складання на направлення до суду заяви про встановлення судового контролю у справі №400/806/26 вартістю 3000 грн.
2. Складання на направлення до суду заперечень на заяву в/ч про відмову у встановленні судового контролю у справі №400/806/26 вартістю 3000 грн.
Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 15.10.2026 заяву про стягнення з відповідачів на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу залишено без задоволення.
Відмовляючи у задоволенні поданої заяви, суд виходив із того, що за загальним правилом, питання про стягнення таких витрат повинно вирішуватися судом одночасно із задоволенням позову такої сторони у рішенні, постанові або ухвалі. Разом із тим, суд може розглянути це питання і після вирішення справи, але лише за наявності визначених законом передумов: неможливості подати докази розміру понесених витрат внаслідок поважних причин з подачею відповідної заяви "про це" до закінчення судових дебатів.
Не погоджуючись з вищезазначеною ухвалою, позивач подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення норм процесуального права просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити заяву про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу загальною сумою 6000,00 грн.
На обґрунтування поданої скарги апелянт покликається на постанову Верховного Суду у постанові від 20.10.2020 у справі №520/928/19, у якій виснувано, що можливість розподілу процесуальних витрат не обмежується ухваленням рішення по суті спору та поширюється на судовий контроль.
Відповідачі своїм правом подати відзиви на апеляційну скаргу не скористалися, що, відповідно до статті 304 КАС України, не перешкоджає апеляційному перегляду справи.
Судом першої інстанції спірне питання було розглянуто в порядку письмового провадження.
Апеляційним судом справа розглянута в порядку письмового провадження відповідно до статті 311 КАС України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду, колегія суддів дійшла таких висновків.
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Частинами першою та другою статті 16 КАС України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.
Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Однією з основних засад (принципів) адміністративного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 10 частини третьої статті 2 КАС України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, відшкодування витрат, понесених у зв`язку із реалізацією права на судовий захист або у разі подання до особи необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Частиною першою статті 139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до частини сьомої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Частинами третьою та п`ятою статті 143 КАС України передбачено, що якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
У випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу.
За змістом статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких, в свою чергу, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно зі статтею 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до частини дев`ятої статті 139 КАС України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Аналіз вищенаведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.
Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постановах від 27 квітня 2023 року у справі №280/4115/20 та від 21 березня 2025 року у справі №520/1405/22.
Колегія суддів також враховує висновки, висловлені у постанові Верховного Суду від 20.10.2020 у справі №520/928/19 про те, що адміністративний процесуальний закон не обмежує можливість вирішення питання розподілу процесуальних витрат, зокрема витрат на правову допомогу, виключно при ухваленні судового рішення по суті спору, а й може бути вирішено при здійсненні судового контролю.
Водночас наведене правове регулювання та сформульовані Верховним Судом висновки щодо компенсації витрат на професійну правничу допомогу не означають, що такі витрати підлягають відшкодуванню автоматично лише з огляду на їх належність до судових витрат. Вирішення питання про їх розподіл передбачає дотримання встановлених процесуальним законом умов, зокрема щодо своєчасного заявлення відповідної вимоги та підтвердження розміру понесених витрат у визначеному законом порядку.
Саме по собі право сторони на компенсацію витрат на професійну правничу допомогу не звільняє її від обов`язку дотримання процесуальних вимог, установлених для їх відшкодування, а суд - від необхідності перевірки дотримання таких вимог під час вирішення питання про розподіл судових витрат.
Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, висловленого у пункті 53 постанови від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц, вимога частини восьмої статті 141 ЦПК України (зміст якої кореспондує положенням частини сьомої статті 139 КАС України) щодо строку та порядку подання доказів про розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, має застосовуватися і до справ, що розглядаються в спрощеному провадженні, де судові дебати відсутні.
Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду ухвалою від 07 липня 2023 року у справі №340/2823/21 сформулював такі загальні підходи до розподілу витрат на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції. Частина сьома статті 139, частини третя, четверта статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України містять приписи, які дозволяють стороні надати суду докази, які підтверджують витрати на правничу допомогу, протягом п`яти днів після ухвалення судового рішення за наслідками розгляду справи, але за умови, що ця сторона зробить про це відповідну заяву до закінчення судових дебатів. Вказівка у частині сьомій статті 139, частині третій статті 143 КАС України на судові дебати, до закінчення яких сторона може заявити суду прохання (вимогу, клопотання) про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, потрібно розуміти не як єдино можливу стадію розгляду справи по суті, на якій дозволяється повідомити суду про цю обставину. Це є останнім етапом - перед виходом суду до стадії ухвалення судового рішення за наслідками розгляду справи - для того, щоб сторона могла заявити про необхідність подати докази на підтвердження розміру понесених витрат, які підлягають розподілу за наслідками розгляду справи. Передбачена процесуальними нормами можливість подати суду протягом п`яти днів докази на підтвердження витрат на правничу допомогу з метою розподілу цих витрат й ухвалення з цього питання додаткового судового рішення є не способом заявити суду про необхідність вирішення цього питання (про яке сторона не висловлювалася раніше), а механізмом довести суду факт понесення цих витрат, як умову для їх розподілу. Коли йдеться про розподіл витрат, понесених на професійну правничу допомогу, то ініціювати це питання має сторона, яка понесла ті витрати, й для цього треба щонайменше заявити/повідомити суду касаційної інстанції про необхідність їх розподілу за наслідками розгляду справи. Власне, з цим, - з об`єктивованою формою вираження наміру сторони щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу ще до завершення розгляду справи (чи то в порядку письмового провадження, чи в судовому засіданні) і пов`язується можливість як потім подати протягом п`яти днів докази на підтвердження цих витрат, так і ухвалення на цій підставі додаткового судового рішення відповідно до статті 252 КАС України.
У постанові від 25 липня 2023 року у справі №340/4492/22 у розвиток зазначеної вище позиції об`єднаної палати Верховний Суд вказав, що, за загальним правилом, усі докази понесених судових витрат мають бути надані сторонами до закінчення розгляду справи. Однак, у випадку, якщо сторона з певних причин не може надати такі документи, ця сторона повинна зробити відповідну заяву до закінчення розгляду справи і надати відповідні докази протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду. Певної форми відповідної заяви та вимог до її змісту законом не передбачено, отже, така заява може бути письмовою або усною (під час фіксування судового засідання технічними засобами). Проте підстави для розподілу судових витрат, зокрема, витрат на правничу допомогу, мають існувати до того, як справа буде розглянута по суті, і з цим пов`язується ухвалення додаткового судового рішення в цій частині. Зазначення ж у прохальній частині касаційної скарги узагальненої вимоги про стягнення судових витрат за результатами касаційного розгляду не може розцінюватися як належне звернення до суду із заявою про відшкодування судових витрат (в тому числі на правову допомогу), адже за такого викладу прохальної частини без наведення жодних мотивів та обґрунтувань суд фактично позбавлений можливості встановити як склад таких витрат, так і факт їх понесення.
У розвиток зазначеного підходу Верховний Суд в постанові від 25 липня 2023 року по справі №340/4492/22 вказав, що, за загальним правилом, усі докази понесених судових витрат мають бути надані сторонами до закінчення розгляду справи. Однак, у випадку, якщо сторона з певних причин не може надати такі документи, ця сторона повинна зробити відповідну заяву до закінчення розгляду справи і надати відповідні докази протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду. Так само - у значенні абзацу третього частини сьомої статті 139 КАС України - залишається без розгляду і заява сторони про розподіл понесених витрат на правничу допомогу (разом з доказами, які до неї додані), якщо вона подана після того, як суд касаційної інстанції вже розглянув касаційну скаргу.
Також в постанові від 26 липня 2023 року у справі №160/16902/20 Верховний Суд зазначив, що певної форми відповідної заяви та вимог до її змісту законом не передбачено, отже, така заява може бути письмовою або усною (під час фіксування судового засідання технічними засобами). Проте підстави для розподілу судових витрат мають існувати до того, як справа буде розглянута по суті, і з цим пов`язується ухвалення додаткового судового рішення в цій частині. Зазначення ж у прохальній частині касаційної скарги узагальненої вимоги про стягнення судових витрат за результатами касаційного розгляду не може розцінюватися як належне звернення до суду із заявою про відшкодування судових витрат (в тому числі на правову допомогу), адже за такого викладу прохальної частини без наведення жодних мотивів та обґрунтувань суд фактично позбавлений можливості встановити склад таких витрат, факт їх понесення.
Крім того в постанові від 19 вересня 2024 року у справі №200/2125/23 Верховний Суд дійшов висновку про правомірність залишення судом апеляційної інстанції без розгляду заяви позивача про ухвалення додаткового рішення щодо витрат на професійну правничу допомогу на підставі частини сьомої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України з огляду на те, що ним не було заявлено до ухвалення судом апеляційної інстанції судового рішення по справі про неможливість подання доказів на підтвердження судових витрат, а також про стягнення з відповідача судових витрат, понесених саме при апеляційному розгляді справи, чи що такі витрати будуть понесені.
Як убачається з матеріалів справи, позивач у заяві від 03.10.2026 про стягнення витрат на оплату професійної правничої допомоги у розмірі 6000,00 грн пов`язує свої витрати із складанням на направлення до суду заяви про встановлення судового контролю у справі №400/806/26 та заперечень на заяву відповідача про відмову у встановленні судового контролю.
Водночас, під час подання заяви від 18.08.2026 про встановлення судового контролю за виконанням рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 22.04.2026 та постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 21.07.2026 у справі №400/806/26 позивач не порушував питання про відшкодування таких витрат, а також не повідомляв суд про намір подати докази на підтвердження їх розміру після ухвалення судового рішення. Відповідну заяву позивач подав лише після ухвалення судом першої інстанції судового рішення за наслідками розгляду заяви про встановлення судового контролю.
Наведені обставини свідчать про недотримання позивачем встановленого процесуальним законом порядку ініціювання питання про розподіл судових витрат. Як зазначено вище, передбачена частиною сьомою статті 139 та частиною третьою статті 143 КАС України можливість подання доказів на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу протягом п`яти днів після ухвалення судового рішення обумовлена необхідністю заявлення відповідного наміру до завершення розгляду справи. Така заява є процесуальною передумовою для подальшого подання доказів і вирішення питання про розподіл витрат шляхом ухвалення додаткового судового рішення.
Отже, подання після завершення розгляду судом спірного питання заяви про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу разом із доказами на підтвердження їх розміру не може слугувати підставою для розподілу таких витрат, якщо особа до завершення розгляду справи не заявила відповідної вимоги та не повідомила про намір подати докази понесених витрат у строк, установлений законом.
За таких обставин колегія суддів дійшла висновку про відсутність передбачених частиною сьомою статті 139 КАС України та частиною третьою статті 143 КАС України передумов для вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу після ухвалення рішення по суті спірного питання. Заява позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, відповідно до частини сьомої статті 139 КАС України підлягає залишенню без розгляду.
Водночас колегія суддів зауважує, що у судовій практиці неодноразово застосовувався принцип заборони повороту до гіршого (non reformatio in peius). Правило заборони повороту означає недопустимість погіршення становища сторони, яка оскаржує судове рішення. Тобто, особа, яка оскаржує судове рішення, не може потрапити в гірше становище, порівняно із тим, що така особа досягнула в попередній інстанції в результаті своєї ж скарги.
Указаний принцип застосовано у постановах Верховного Суду від 11 жовтня 2024 року у справі №520/5147/19, від 23 листопада 2023 року у справі №466/725/20, від 24 травня 2023 року у справі №179/363/21, від 21 березня 2024 року у справі №922/1715/22 тощо.
З огляду на те, що заява позивача про стягнення на його користь судових витрат підлягає залишенню без розгляду, що свідчить про відсутність правових підстав для відшкодування йому витрат на професійну правничу допомогу та водночас недопустимість погіршення становища позивача, який ініціював апеляційне провадження, підстави для скасування оскаржуваної ухвали суду першої інстанції відсутні.
Згідно з пунктом першим частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відтак, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 292, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, апеляційний суд,-
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2026 року про відмову у задоволенні заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу – без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий суддя-доповідач В.О.Скрипченко
Суддя В.А.Голуб
Суддя Ю.В.Осіпов
Оригінал: reyestr.court.gov.ua