Постанова від 02 листопада 2026 р. у справі №420/14512/23 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 листопада 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/14512/23

Головуючий І інстанції: Вовченко О.А.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Осіпова Ю.В.,

суддів - Голуб В.А., Скрипченка В.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2026 року (м.Одеса, дата складання повного тексту ухвали - 31.08.2026р.) про відмову у задоволенні заяви про зміну способу та порядку виконання судового рішення у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

21.06.2023р. ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до ГУ ПФУ в Одеській області, в якому просив суд:

- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови йому в проведенні перерахунку та виплати пенсії з 01.12.2019р. на підставі довідки ДУ «ТМО МВС України по Одеській області» від 23.02.2023р. №33/36-6725, виданої станом на листопад 2019р.;

- зобов`язати відповідача перерахувати та виплачувати йому пенсію на підставі зазначеної довідки та здійснити виплату різниці між максимально нарахованим та фактично виплаченим розміром з 01.12.2019р. по день проведення перерахунку.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що після визнання в судовому порядку протиправними та нечинними п.п.1, 2 та скасування п.3 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018р. №103 у позивача виникло право на перерахунок пенсії, призначеної за Законом України від 09.04.1992р. №2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», на підставі нової довідки про розмір грошового забезпечення станом на листопад 2019р., однак відповідач у такому перерахунку відмовив.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 24.07.2023р. позов ОСОБА_1 - задоволено частково. Визнано протиправними дії відповідача щодо відмови позивачу перерахунку та виплаті пенсії на підставі довідки про розмір грошового забезпечення від 23.02.2023р. №33/36-6725. Зобов`язано ГУ ПФУ в Одеській області провести з 01.12.2019р. перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 на підставі цієї довідки із врахуванням раніше виплачених сум. В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Зазначене вище рішення в апеляційному порядку не оскаржувалось та набрало законної сили 24.08.2023р.

25.08.2026р. ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції із заявою про зміну способу і порядку виконання судового рішення, в якій просив змінити спосіб і порядок виконання рішення від 24.07.2023р. із зобов`язання відповідача провести перерахунок та виплату пенсії на стягнення з ГУ ПФУ в Одеській області на його користь заборгованості з пенсії за період з 01.12.2019р. по день проведення перерахунку у сумі 259741,91 грн.

В обґрунтування заяви зазначено, що відповідач на виконання рішення суду лише розрахував суму доплати пенсії за період з 01.12.2019р. по 31.10.2023р. у розмірі - 260839,96 грн., з якої з жовтня 2025р. по червень 2026р. виплачено лише - 1098,05 грн., а тому рішення суду більш ніж протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили залишається невиконаним, що за абз.2 ч.3 ст.378 КАС України є самостійною підставою для зміни способу виконання рішення.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2026 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про зміну способу та порядку виконання рішення суду - відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 14.09.2026р. через свого представника подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що судом, при винесенні даного судового рішення, було порушено норми матеріального і процесуального права, просив скасувати ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 31.08.2026р. та задовольнити його заяву про зміну способу і порядку виконання рішення суду шляхом стягнення з ГУ ПФУ в Одеській області на його користь 259741,91 грн.

Зокрема, апелянт зазначає про те, що положення ч.3 ст.378 КАС України не передбачають як умову зміни способу виконання рішення попереднє отримання виконавчого листа чи відкриття виконавчого провадження, оскільки рішення суду є обов`язковим до виконання незалежно від вчинення позивачем дій з отримання виконавчого документа, а самостійною підставою для зміни способу виконання рішення на стягнення є сам факт його невиконання протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили. Також, як стверджує апелянт, суму заборгованості розраховано самим відповідачем, а тому зміна способу виконання не створює нового грошового зобов`язання, а суд першої інстанції цих доказів не дослідив.

Ухвалами П`ятого апеляційного адміністративного суду від 15.09.2026р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 та призначено справу до розгляду в порядку письмового провадження.

28.09.2026р. матеріали справи надійшли до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

За правилами ч.1 ст.312 КАС України, апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч.1 ст.308 КАС України).

Розглянувши матеріали даної справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення у межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів доходить наступних висновків.

Так, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24.07.2023р., яким ГУ ПФУ в Одеській області зобов`язано провести з 01.12.2019р. перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки про розмір грошового забезпечення від 23.02.2023р. №33/36-6725, набрало законної сили 24.08.2023р.

Виконавчий лист у справі не видавався.

Згідно з випискою боргу, сформованою самим відповідачем, на виконання рішення суду ГУ ПФУ в Одеській області перерахувало пенсію позивача та нарахувало суму доплати за період з 01.12.2019р. по 31.10.2023р. у розмірі - 260839,96 грн., з якої з жовтня 2025р. по червень 2026р. за рахунок виділених асигнувань було виплачено лише - 1098,05 грн.

Таким чином, невиплаченою залишається нарахована відповідачем сума доплати пенсії у розмірі 259741,91 грн. (260839,96 грн. - 1098,05 грн.).

Відмовляючи у задоволенні заяви про зміну способу та порядку виконання судового рішення, суд 1-ї інстанції виходив з того, що встановлення чи зміна способу або порядку виконання рішення суду передбачена лише на стадії виконання рішення після видачі виконавчого листа або відкриття виконавчого провадження, коли сторони набувають статусу стягувача та боржника, а оскільки виконавчий лист у цій справі не видавався, то ОСОБА_1 статусу стягувача не набув. При цьому, суд зазначив, що ухвала про зміну способу та порядку виконання рішення не є виконавчим документом, а безспірне списання коштів органами Казначейства за «Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників» (затв. постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011р. №845) здійснюється на підставі виконавчого документа.

Колегія суддів апеляційного суду, уважно дослідивши матеріали даної справи та наявні у них докази, не погоджується з наведеними висновками суду 1-ї інстанції і вважає їх необґрунтованими, з огляду на наступне.

За приписами ст.129-1 Конституції України, судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку, а контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до ч.2 ст.14 та ст.370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи та для всіх органів, посадових чи службових осіб і підлягає виконанню на всій території України, а його невиконання тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

При цьому, законодавство не пов`язує обов`язковість судового рішення для суб`єкта владних повноважень з видачою виконавчого документа, що є лише підставою для примусового виконання рішення (ч.1 ст.373 КАС України).

Порядок та підстави встановлення чи зміни способу і порядку виконання судового рішення визначені ст.378 КАС України.

Згідно з абз.1 ч.1 цієї статті, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд 1-ї інстанції, може відстрочити або ж розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання, а відповідне питання може бути розглянуто також за ініціативою суду.

Водночас, абз.2 ч.1 ст.378 КАС України (доповнений Законом України від 21.11.2024р. №4094-IX) прямо розмежовує судове рішення, «на підставі якого видано виконавчий документ», та «рішення, яке підлягає виконанню», і поширює правила цієї статті на обидва випадки.

У свою чергу, за абз.1 ч.3 ст.378 КАС України, підставою для встановлення або зміни способу чи порядку виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

При цьому, абз.2 цієї частини, внесений Законом №4094-IX і чинний з 19.12.2024р., встановив, що невиконання суб`єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення пенсійних виплат протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого рішення шляхом стягнення з такого суб`єкта владних повноважень відповідних виплат.

Крім того, згідно з ч.9 ст.382-3 КАС України питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення розглядається за правилами ст.378 цього Кодексу і в межах судового контролю, здійснення якого, за ч.4 ст.382 КАС України, не залежить від наявності виконавчого провадження.

Системний аналіз вказаних вище нормативних приписів дає підстави для висновку, що статус стягувача для цілей ст.378 КАС України має особа, на користь якої ухвалено судове рішення, що набрало законної сили і підлягає виконанню, незалежно від того, чи видавався у справі виконавчий лист та чи відкривалось виконавче провадження. У справах стосовно пенсійних виплат єдиною умовою зміни способу виконання рішення на стягнення відповідних виплат за абз.2 ч.3 ст.378 КАС України є факт невиконання рішення протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.

За правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 28.10.2025р. у справі №380/7706/22, застосування процесуального механізму, передбаченого ч.3 ст.378 КАС України, про зміну способу і порядку виконання судового рішення із зобов`язання вчинити дії на стягнення з органу Пенсійного фонду України нарахованої суми є єдиним дієвим та ефективним заходом, спрямованим на реальне поновлення порушених соціальних прав громадянина, а формалістичний підхід до тлумачення згаданої ст.378 КАС України, який дозволяє суб`єкту владних повноважень затягувати виконання рішення, є неправомірним (п.п.75-77). При цьому, зміна способу виконання судового рішення не є створенням нового грошового зобов`язання, якщо сума заборгованості є чітко визначеною та нарахованою самим відповідачем (п.80).

За правилами ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Застосовуючи наведені норми та правові висновки до обставин даної справи, колегія суддів зазначає наступне.

Рішенням суду від 24.07.2023р. у даній справі, яке набрало законної сили 24.08.2023р., ГУ ПФУ в Одеській області зобов`язано не лише перерахувати, але й виплатити позивачу пенсію з 01.12.2019р.

Відповідач перерахунок провів і самостійно визначив суму доплати за період з 01.12.2019р. по 31.10.2023р. у розмірі 260839,96 грн., проте за понад 3 роки, що минули з дня набрання рішенням законної сили, виплатив з неї лише 1098,05 грн.

Таким чином, рішення суду в частині виплати перерахованої пенсії залишається невиконаним значно довше двох місяців, що в силу абз.2 ч.3 ст.378 КАС України є самостійною підставою для зміни способу і порядку його виконання.

Що ж стосується висновку суду першої інстанції про те, що зміна способу виконання рішення можлива лише після видачі виконавчого листа або відкриття виконавчого провадження, то колегія суддів вважає його помилковим.

Стаття 378 КАС України наведеної умови не містить, а абз.2 ч.1 цієї статті, навпаки, прямо передбачає її застосування до «рішення, яке підлягає виконанню», поряд із рішенням, на підставі якого видано виконавчий документ. Позивач, на користь якого ухвалено рішення, яке набрало законної сили, є стороною, уповноваженою вимагати його виконання, а виконавчий лист за ч.1 ст.373 КАС України є лише інструментом примусового виконання рішення і жодним чином не впливає на обов`язок суб`єкта владних повноважень виконати рішення добровільно.

При цьому, колегія суддів зважає на те, що за ч.9 ст.382-3 КАС України питання зміни способу виконання рішення є частиною судового контролю, а Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02.07.2026р. у справі №990/282/24 (п.п.105-113) наголосила на тому, що виконавче провадження не є передумовою здійснення судового контролю, а покладення на особу, на користь якої ухвалено рішення, обов`язку спочатку вичерпати процедури примусового виконання фактично звільняє суб`єкта владних повноважень від його власного обов`язку виконати рішення суду.

Аналогічного правового висновку в подібній процесуальній ситуації дійшов також і П`ятий апеляційний адміністративний суд у постанові від 23.03.2026р. у справі №420/24419/21.

Не є підставою для відмови у задоволенні заяви і посилання суду першої інстанції на Порядок №845 та на те, що ухвала про зміну способу виконання рішення не є виконавчим документом. Ці обставини стосуються подальшого примусового виконання рішення у змінений спосіб, для якого стягувач має право отримати виконавчий лист за правилами ст.373 КАС України, і жодним чином не визначають підстав для самої зміни способу виконання, які вичерпно встановлені ч.3 ст.378 КАС України.

Сума, стягнення якої просить позивач, є чітко визначеною та розрахована самим відповідачем на виконання рішення суду, що підтверджується випискою боргу, а наявність чи розмір цієї заборгованості ГУ ПФУ в Одеській області не заперечує. Перевіривши розрахунок, колегія суддів зазначає, що за вирахуванням виплачених 1098,05 грн. з нарахованих 260839,96 грн. невиплаченим залишається саме 259741,91 грн.

Отже, як уже зазначалося вище, зміна способу виконання рішення шляхом стягнення цієї суми не створює нового грошового зобов`язання і не виходить за межі рішення суду, а лише забезпечує його реальне виконання.

Враховуючи викладене, колегія суддів доходить висновку, що суд 1-ї інстанції безпідставно відмовив у задоволенні заяви позивача, а тому спірна ухвала підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про зміну способу і порядку виконання рішення суду шляхом стягнення з ГУ ПФУ в Одеській області на користь позивача нарахованої, але не виплаченої суми доплати пенсії.

При цьому, оскільки ухвала про відмову у зміні способу виконання рішення не перешкоджає подальшому провадженню у справі, суд апеляційної інстанції вирішує це питання самостійно (п.2 ч.1 ст.315 КАС України).

Слід також зазначити про те, що за правилами ст.ст.9,77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно зі ст.90 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Ухвалюючи дане судове рішення, колегія суддів керується ст.322 КАС України, ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.

Так, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» (п.58) зазначено, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином викладені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна тлумачити як вимогу детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може різнитися в залежності від характеру рішення.

У п.41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень зазначено, що обов`язок судів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від природи рішення.

З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення має засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у даній справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші зазначені в апеляційній скарзі аргументи, оскільки вони не впливають на вирішення питання.

У силу вимог ч.1 ст.317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду 1-ї інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:

1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Отже, враховуючи, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання, апеляційний суд, діючи виключно в межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до ч.1 ст.317 КАС України, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду першої інстанції - скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення заяви позивача.

Керуючись ст.ст.308,311,312,315,317,321,322,325,328,378 КАС України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2026 року - скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким заяву ОСОБА_1 про зміну способу та порядку виконання судового рішення - задовольнити.

Змінити спосіб і порядок виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24 липня 2023 року у справі №420/14512/23 шляхом стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на користь ОСОБА_1 нарахованої, але не виплаченої суми доплати пенсії за період з 01.12.2019 року по 31.10.2023 року у розмірі 259741 (двісті п`ятдесят дев`ять тисяч сімсот сорок одна) грн. 91 коп.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови виготовлено 03.11.2026р.

Головуючий у справі

суддя-доповідач: Ю.В. Осіпов

Судді: В.А. Голуб

В.О. Скрипченко