Постанова від 02 листопада 2026 р. у справі №420/4471/26 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 листопада 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/4471/26

Перша інстанція: суддя Самойлюк Г.П.,

повний текст судового рішення

складено 30.04.2026, м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Голуб В.А.,

суддів: Осіпова Ю.В., Скрипченка В.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2026 року у справі № 420/4471/26 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , в якому позивач просив суд зобов`язати військову частину НОМЕР_1 доплатити ОСОБА_1 в період з 24.02.2022 по 19.05.2023 включно належних з урахуванням проведених раніше виплат суми грошового забезпечення, грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, обчислених із розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених з урахуванням пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" в редакції, чинній з 29.01.2020, шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а саме встановленого Законом України від 02.12.2021 № 1928-IX “Про Державний бюджет України на 2022 рік” на 01.01.2022, Законом України від 03.11.2022 № 2710-IX “Про Державний бюджет України на 2023 рік” на 01.01.2023, на відповідні тарифні коефіцієнти.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2026 року суд задовольнив частково позов ОСОБА_1 . Визнав протиправними дії військової частини НОМЕР_1 , як правонаступника військової частини НОМЕР_2 , щодо не нарахування ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 24.02.2022 по 19.05.2023 в належному розмірі. Зобов`язав військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 в період з 24.02.2022 по 19.05.2023 включно належних з урахуванням проведених раніше виплат суми грошового забезпечення, грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, обчислених із розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених з урахуванням пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (далі також – Постанова № 704) в редакції чинній з 29.01.2020 шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а саме встановленого Законом України від 02.12.2021 № 1928-IX “Про Державний бюджет України на 2022 рік” на 01.01.2022, Законом України від 03.11.2022 року № 2710-IX “Про Державний бюджет України на 2023 рік” на 01.01.2023, на відповідні тарифні коефіцієнти. В задоволенні решти позовних вимог – відмовив.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, представник військової частини НОМЕР_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та винести нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

На обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначив, що протягом спірного періоду позивач перебував на грошовому забезпеченні не тільки відповідача, а й інших військових формувань (зокрема, ІНФОРМАЦІЯ_1 і військової частини НОМЕР_2 ), у зв`язку з чим заявлені до військової частини НОМЕР_1 вимоги виходять за межі її компетенції стосовно частини спірного періоду. Скаржник підкреслив, що військова частина НОМЕР_2 була відповідальною за нарахування грошового забезпечення позивачеві на підставі власних наказів, однак жодних вимог до неї позивачем заявлено не було, а військова частина НОМЕР_1 не є правонаступником військової частини НОМЕР_2 .

Окрім цього, апелянт вказав, що в період з 24.02.2022 по 30.06.2022 військова частина НОМЕР_1 перебувала на фінансовому забезпеченні ІНФОРМАЦІЯ_2 , і лише з 01.07.2022 її було зараховано на фінансове забезпечення ІНФОРМАЦІЯ_3 з одночасним зняттям з такого забезпечення в ІНФОРМАЦІЯ_4 . Відтак протягом періоду з 24.02.2022 по 30.06.2022 включно військова частина НОМЕР_1 не перераховувала на користь позивача жодних коштів, а тому не може здійснювати перерахунок та нести відповідальність у разі їх виплати в неналежному розмірі.

Також апелянт наголосив, що розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за військовим званням як складових грошового забезпечення військовослужбовців є саме розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня 2018 року.

Додатково представник відповідача звернув увагу суду на порушення позивачем строків звернення до суду з цим позовом.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому висловив заперечення проти доводів апелянта.

Зокрема, позивач зазначив, що позиція військової частини НОМЕР_1 зводиться до відсутності правонаступництва щодо військової частини НОМЕР_2 . Водночас судом першої інстанції було вірно встановлено та підтверджено матеріалами справи, а саме витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 31.07.2025 № 231 (п. 1.1), що військову частину НОМЕР_2 було реорганізовано та визначено НОМЕР_3 батальйоном територіальної оборони військової частини НОМЕР_1 . Таким чином, військова частина НОМЕР_2 припинила своє існування як окремий суб`єкт та увійшла до складу військової частини НОМЕР_1 , яка є відповідачем у справі.

Крім того позивач додав, що відповідач підтвердив, що ОСОБА_1 не отримував грошовий атестат 23.02.2023, а повний розрахунок за період з 2022 по 2025 рік з ним було проведено лише під час звільнення 17.11.2025. Відповідно до витягу з наказу від 17.11.2025 № 348 позивача було виключено зі списків особового складу військової частини.

Оскільки позивача виключено зі списків 17.11.2025, а з позовом він звернувся 16.02.2026 (що підтверджується датою формування документа в системі «Електронний суд»), встановлений процесуальним законом тримісячний строк звернення до суду позивачем пропущено не було.

З огляду на вказане, позивач просив залишити скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Справу розглянуто судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження на підставі ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 в період з 24.02.2022 по 17.11.2025 проходив військову службу, зокрема у військовій частині НОМЕР_1 та військовій частині НОМЕР_2 .

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) № 348 від 17.11.2025 ОСОБА_1 звільнено з військової служби у запас. З 17.11.2025 виключений зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та всіх видів забезпечення військової частини, з котлового забезпечення з 18.11.2025.

Не погоджуючись із нараховуванням та виплатою йому грошового забезпечення в заниженому розмірі, позивач звернувся до суду в межах даної справи задля захисту своїх прав та законних інтересів.

Ухвалюючи вказане рішення суд першої інстанції зазначив, що з 29.01.2020 - дня набрання законної сили рішенням у справі № 826/6453/18 - діє редакція пункту 4 Постанови № 704, яка була чинною до зазначених змін. Це свідчить про те, що з 29.01.2020 було відновлено дію пункту 4 Постанови № 704 у первісній редакції, якою передбачалося, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Як наслідок, суд першої інстанції дійшов висновку, що застосування відповідачем для визначення грошового забезпечення позивача розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, у періоді з 24.02.2022 по 19.05.2023 є протиправним. З огляду на це, у період з 24.02.2022 по 19.05.2023 нарахування та виплата позивачу грошового забезпечення, зокрема грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та премії, обчислені виходячи з прожиткового мінімуму станом на 01.01.2018, проведено з порушенням вимог законодавства.

Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції та надаючи правову оцінку його висновкам і встановленим обставинам справи, виходить з такого.

Згідно з ч. 2 ст. 9 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон № 2011-XII) до складу грошового забезпечення, окрім іншого, входять посадовий оклад та оклад за військовим званням.

Частиною 4 статті 9 Закону № 2011-XII вказано, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Постановою № 704 затверджено: тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 1; схему тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 14.

Пунктом 4 Постанови № 704 в редакції, чинній до 20.05.2023, визначено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначалися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

У свою чергу, у пункті 1 приміток Додатку 1 до Постанови № 704 закріплено, що посадові оклади за розрядами тарифної сітки визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт. У разі коли посадовий оклад визначений у гривнях з копійками, цифри до 4,99 відкидаються, від 5 і вище - заокруглюються до десяти гривень.

У примітці Додатку 14 Постанови № 704 визначено, що оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт. У разі коли розмір окладу визначений у гривнях з копійками, цифри до 4,99 відкидаються, від 5 і вище - заокруглюються до десяти гривень.

З 24 лютого 2018 року набула чинності постанова Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (далі також Постанова № 103), якою п. 4 Постанови № 704 викладено в новій редакції, яка передбачає, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.

З огляду на зазначене, з 24 лютого 2018 року змінено розрахункову величину, з якої обчислюються розміри посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями, а саме - замість розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року) передбачено використання розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі № 826/6453/18 було визнано протиправним та нечинним п. 6 Постанови № 103, яким п. 4 Постанови № 704 викладений у новій редакції.

Таким чином, починаючи з 29 січня 2020 року відновлено дію п. 4 Постанови № 704 у редакції, яка передбачає використання розрахункової величини, яка дорівнює розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року).

Згідно з п. 3 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом (01 січня 2017 року) не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 01 січня 2017 року.

Отже, з прийняттям постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі № 826/6453/18 розрахункову величину для обчислення розміру посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями було змінено з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року.

Однак, 20.05.2023 набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 № 481, якою внесені зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" та викладено у наступній редакції: "Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1,12,13,14".

Тобто, починаючи з 20.05.2023 пункт 4 Постанови № 704 викладено в новій редакції, яка не передбачає застосування прожиткового мінімуму, встановленого на 1 січня відповідного календарного року при розрахунку розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб.

За таких обставин, у спірних правовідносинах у відповідача у період з 24.02.2022 по 19.05.2023 були всі правові підстави для розрахунку грошового забезпечення позивача, виходячи із посадового окладу, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого, зокрема, і станом на 01.01.2022, 01.01.2023 на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до Постанови № 704.

Однак в подальшому, постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 2023 року № 481 "Про скасування п.п.1 п. 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103, та внесення зміни до п.4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704" внесено зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" та викладено абзац перший в такій редакції: «Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1 762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14».

Крім того, колегія суддів погоджується, що у спірному періоді з 24.02.2022 по 19.05.2023 грошова допомога на оздоровлення та матеріальна допомога на вирішення соціально-побутових питань протиправно виплачені позивачу, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018 на відповідні тарифні коефіцієнти.

Колегія суддів звертає увагу, що основою для нарахування як надбавок, доплат, компенсації, так і грошової допомоги для вирішення соціально-побутових питань та матеріальної допомоги є грошове забезпечення військовослужбовця за відповідний період. Відтак, перерахунок грошового забезпечення безпосередньо впливає на розмір відповідних допомог.

Щодо визначення належного відповідача у справі, колегія суддів зауважує, що доводи апелянта стосовно перебування військової частини у спірний період на фінансовому забезпеченні ІНФОРМАЦІЯ_2 , а також щодо здійснення нарахування грошового забезпечення військовою частиною НОМЕР_2 , є необґрунтованими.

Колегія суддів виходить з того, що наразі саме відповідач як розпорядник бюджетних коштів має відповідні повноваження та процесуальну можливість виконати рішення суду у разі задоволення позовних вимог. Більш того, після включення військової частини НОМЕР_2 до складу військової частини НОМЕР_1 (як НОМЕР_3 батальйону територіальної оборони), остання повністю перейняла і обов`язки та повноваження щодо особового складу вказаного підрозділу, а відтак є належним відповідачем у спірних правовідносинах.

З огляду на викладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно та у достатньому обсязі встановив обставини справи, і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до ст. 316 КАС України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Щодо посилання апелянта на порушення позивачем строків звернення до суду, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до матеріалів справи позивача було звільнено з військової служби та виключено зі списків особового складу військової частини 17.11.2025. З даним позовом позивач звернувся до суду 17.02.2026, тобто у межах визначеного законодавством тримісячного строку звернення до суду. За таких обставин доводи апеляційної скарги про пропуск позивачем процесуального строку є безпідставними та спростовуються матеріалами справи.

Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

З урахуванням викладеного суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції повно з`ясовані обставини, що мають значення для справи, висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції, відповідають обставинам справи, судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального права та норми процесуального права, а тому відсутні підстави для скасування рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 325 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2026 року у справі № 420/4471/26 - залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2026 року у справі № 420/4471/26 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку виключно у випадках, передбачених ч. 4 ст. 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя-доповідач В.А. Голуб

СуддіЮ.В. Осіпов В.О. Скрипченко