Постанова від 20 жовтня 2026 р. у справі №420/23810/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 жовтня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/23810/25

Перша інстанція: суддя Катаєва Е.В.

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Вербицької Н.В.,

суддів – Джабурії О.В.,

- Кравченка К.В.,

при секретарі судового засідання – Худику С.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29 липня 2026 року по справі за адміністративним позовом Головного управління ДПС в Одеській області до фізичної особи – платника податків ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу та зустрічним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області, третя особа Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, публічне акціонерне товариство «МІСТО БАНК» про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И Л А :

17 липня 2025 року Головне управління ДПС в Одеській області звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просило стягнути з ОСОБА_1 податковий борг у розмірі 2 416 147,19 грн, а саме: по податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування – 2 230 315,87 грн, по військовому збору, що сплачується фізичними особами за результатам річного декларування – 185 831,32 грн.

В обґрунтування позовних вимог ГУ ДПС в Одеській області зазначило, що за ОСОБА_1 , наявна податкова заборгованість у розмірі 2416147,19 грн, яка нею у добровільному порядку не сплачена. Податкові зобов`язання визначені контролюючим органом у податкових повідомленнях – рішеннях, прийнятих ГУ ДПС № 15045/15-32-24-06-20 від 03.04.2025, 15043/15-32-24-06-20 від 03.04.2025, №15044/15-32-24-06-20 від 03.04.2025 року та податковій вимогі форми «Ф» №0009925-1305-1532 від 28.05.2025 року, які направлені на адресу боржника.

Не погодившись із позовом, 01.10.2025 року ОСОБА_1 звернулась до суду із зустрічним позовом, в якому просила визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області:

- № 15043/15-32-24-06-20 від 03.04.2025 року про збільшення їй суми грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування за 2019 рік на суму 2 230 315,87 грн;

- № 15044/15-32-24-06-20 від 03.04.2025 року про збільшення їй суми грошового зобов`язання з військового збору за результатами річного декларування за 2019 рік на суму 185 831,32 грн;

- № 15045/15-32-24-06-20 від 03.04.2025 року про застосування до неї штрафних санкцій на суму 340,00 грн за неподання декларації про доходи.

ОСОБА_1 у зустрічному позові зазначала, що вона з лютого 2023 року перебуває за межами України та, відповідно, не отримувала і не могла отримати повідомлення про призначення документальної позапланової невиїзної перевірки, не мала можливості прийняти в ній участь та не отримувала оскаржувані податкові повідомлення – рішення. ОСОБА_1 також повідомила, що між нею та Комерційним банком ТОВ "Місто Банк", (правонаступником якого є АТ "Місто Банк"), 11.06.2007 року укладений кредитний договір №14/Ф/USD/ЦВ з терміном погашення до 08 червня 2012 року. За цим договором вона отримала кредит на суму 300 000 доларів США під 15% річних. В забезпечення кредиту вона передала в іпотеку трьохкімнатну квартиру загальною площею 127,0 кв.м, житловою площею 37.6 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 .

У зв`язку з порушенням умов цього кредитного договору, 23.07.2008 року приватний нотаріус Одеського нотаріального округу Філімонова Г.В. видала виконавчий напис № 4069 про стягнення з неї грошової суми у розмірі 1 539 507,63 грн на користь КБ ТОВ "Місто Банк" шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки: трьохкімнатну квартиру загальною площею 127,0 кв.м, житловою площею 37.6 кв.м за адресою: АДРЕСА_2 року державним виконавцем Першого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції Кузнецовою В.С. було відкрито виконавче провадження №В-6/528 по виконанню цього виконавчого напису нотаріуса.

Враховуючи, що у виконавчому провадженні квартира виставлена на торги за заниженою оцінкою, керівництвом КБ ТОВ "Місто Банк" прийнято рішення подати заяву про повернення виконавчого напису стягувачу без виконання та дозволити ОСОБА_1 продати вказану іпотечну квартиру під контролем банку за 85 000 доларів США та простити залишок боргу. Відповідно 03.06.2010 року постановою державного виконавця Першого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції Глиняною Н.Д. повернуто стягувачу виконавчий напис без виконання та закінчено виконавче провадження № В-6/528, а 07.06.2010 року ОСОБА_1 двома платіжками внесла в касу банку грошову суму у розмірі 85 000 доларів США (48333.43 в рахунок погашення кредиту та 36666.57 в рахунок погашення прострочених відсотків).

Отже, на переконання ОСОБА_1 прощення боргу відбулось в 2010 році, тобто до набрання чинності Податковим кодексом України, а тому строк позовної давності у податкового органу сплинув у 2015 році.

ОСОБА_1 зазначила, що відповідно до положень Податкового кодексу України, обов`язок фізичної особи щодо нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб у разі отримання доходу у вигляді анульованої (прощеної) заборгованості виникає лише за умови належного повідомлення боржника кредитором про прощення боргу. В іншому випадку, обов`язки податкового агента покладаються на кредитора. При цьому, ОСОБА_1 стверджує, що не отримувала у встановленому порядку повідомлення банку про списання боргу, а відтак у неї не виникало обов`язку щодо самостійного нарахування та сплати відповідного податку.

Фонд гарантування вкладів фізичних осіб надав пояснення, в яких зазначив, що останній виступає ліквідатором АТ «МІСТО БАНК», яке на сьогоднішній день не припинено як юридична особа.

ГУ ДПС в Одеській області надало пояснення щодо зустрічного позову, в яких повідомило суд, що факт нарахування та відображення банком доходу в Державному реєстрі фізичних осіб – платників податків (далі – ДРФО) за ознакою « 107» на суму 9 911 003,87 грн за І квартал 2019 року є підтвердженим матеріалами справи і представником відповідача не оспорюється. Відображення банком відповідного запису у ДРФО є формою інформування контролюючого органу про нарахований дохід, передбаченою пп.70.16.1 п. 70.16 ст.70 ПКУ та Порядком ведення Державного реєстру фізичних осіб – платників податків, затвердженим наказом МФУ від 29.09.2017 №822.

Крім того, контролюючий орган вважає безпідставними доводи представника відповідача, що через відсутність повідомлення банком боржника про прощення боргу, саме АТ «МІСТО БАНК» зобов`язане виконати всі обов`язки податкового агенту щодо суми прощеного боргу, оскільки сам по собі факт відображення доходу у ДРФО за ознакою « 107» є достатнім доказом того, що банк реалізував свій обов`язок інформування у відповідній (встановленій для цього виду доходу) формі.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 29 липня 2026 року позовну заяву Головного управління ДПС в Одеській області до фізичної особи – платника податків ОСОБА_1 задоволено.

Відмовлено у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області, третя особа Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, Публічне акціонерне товариство «МІСТО БАНК» про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 03.04.2025 року №15043/15-32-24-06-20, №15044/15-32-24-06-20, №15045/15-32-24-06-20.

Не погодившись з прийнятим рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невірне застосування судом норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ГУ ДПС в Одеській області та задовольнити зустрічний позов. Зокрема, апелянт наголошує, що вона не отримувала в 2019 році повідомлення від АТ "Місто Банк" про прощення заборгованості за кредитним договором.

Крім того, апелянт посилається на те, що оскільки є рішення Київського районного суду м.Одеси від 04 жовтня 2010 року по справі № 2-162-8/10, яке набрало законної сили та яким стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та Аделартей Тундє на користь ПАТ «Місто Банк» заборгованість за кредитним договором № 14/Ф/и8Б/ЦВ від 11 червня 2007 року в розмірі 310 139 доларів 76 центів США, що за курсом НБУ станом на 8.06.2010 року еквівалентно 2 456 617,04 грн, інститут позовної давності до цього спору вже не застосовується в силу своєї правової природи, бо спір вирішено по суті. А відтак, застосування ознаки "107" (списання за спливом строку давності) виключається.

Апелянт наголошує, що списання підтвердженого судом боргу (або його частини) підпадає під дію пп. 164.2.17 Податкового кодексу України, як додаткове благо. У цій ситуації використовуються ознаки "126" та "189" залежно від суми та типу списаної заборгованості: - до ознаки "189" (застосовується до тих сум, які звільняються від податку навіть після рішення суду) відносяться в даному випадку всі прощені проценти, встановлені рішенням суду (пп. 165.1.55 ПК України); - до ознаки "126" відноситься частина основної суми боргу (тіла кредиту), яка перевищує пільговий ліміт 25% мінімальної заробітної плати (в даному випадку 241 665 доларів 69 центів США, що за курсом НБУ станом на 08.06.2010 року еквівалентно 1 914 233 грн. 93 коп., які зазначені в рішенні суду). Наявність рішення суду означає, що банк фактично прощає (анулює) законно підтверджений борг. Тому банк зобов`язаний діяти за правилами прощення боргу, застосовуючи ознаки "126" та "189", а не ознаку "107". При цьому банк повинен письмово повідомити боржника про прощення та необхідність сплати податків з частини за ознакою "126".

Крім того, апелянт зазначила, що з акту податкової перевірки вбачається, що при перевірці податковим органом використана лист-відповідь Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з питань безпосереднього виведення АТ "Місто Банк" з ринку від 22.01.2025 № 153-44-4/25. З цього листа вбачається, що Фонд гарантування вкладів фізичних осіб не надавав ГУ ДПС ніякої інформації, та пояснив, що АТ "МІСТО БАНК" мав передати, а архів Національного банку України мав прийняти на зберігання документи банку, а також довідковий апарат до них. Однак, ГУ ДПС при проведенні перевірки врахувало цей лист, як підтвердження того, що ОСОБА_1 у І кварталі 2019 року отримала дохід у вигляді суми заборгованості платника податку за укладеним цивільно-правовим договором, за якою минув строк позовної давності, у розмірі 9 911 003,87 гривень. Крім того, ГУ ДПС в Одеській області належно не повідомило її про необхідність подання податкової декларації за 2019 рік, не вжило належних заходів, які передбачені пп.20.1.2 п.20.1 ст.20 ПК України, для належного вручення їй копії наказу та повідомлення про дату і місце початку перевірки.

У зв`язку з тим, що в ході перевірки податковим органом ретельно не перевірені всі обставини, ним прийнято протиправні податкові повідомлення-рішення.

Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів зазначає наступне.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 , перебувала на обліку як платник податків у ГУ ДПС в Одеській області.

На підставі пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, пп.75.1.2 п.75.1 ст.75, пп.78.1.1, пп.78.1.2 п.78.1 ст. 78, п.79.2 ст.79 ПК України та наказу Головного управління ДПС в Одеській області від 18.12.2024 року №13180-п ГУ ДПС в Одеській області проведена документальна позапланова невиїзна перевірка діяльності ОСОБА_1 з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати належних сум податку на доходи фізичних осіб та військового збору з доходів, отриманих платником податків за період з 01.01.2019 по 31.12.2019, за результатами якої 27.02.2025 року складено акт № 8778/15-32-24-06-15.

Згідно висновку акту перевірки ОСОБА_1 порушено:

- пп.179.1 п.179.2 ст.179, пп.49.18.4 п.49.18 ст.49 ПК України через неподання

податкової декларації про майновий стан та доходи за 2019 рік;

- п.п.162.1.1 п.162.1 ст.162, п.п.164.2.7 п.164.2 ст.164, пп.б п.171.2 ст. 171, п.

167.1 ст. 167, п.179.1, п.179.7 ст.179 ПК України, в результаті чого визначено суму ПДФО,

що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, за 2019 рік на

суму 1 783 980,70 грн, а також з військового збору на суму 148 665,06 грн за той же період.

До висновків про заниження доходів за 2019 рік контролюючий орган дійшов внаслідок отримання відомостей з Державного реєстру фізичних осіб – платників податків про джерела та суми доходів, отриманих від податкових агентів.

Згідно із наявною інформацією ФОПП ОСОБА_1 у І кварталі 2019 року отримано дохід, у вигляді суми заборгованості платника податку за укладеним цивільно-правовим за яким минув строк позовної давності та який перевищує суму, що становить 50 відсотків місячного прожиткового мінімуму, діючого для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року (за ознакою доходу 107) у сумі 9 911 003,87 гривень без утримання податку на доходи фізичних осіб та військового збору.

Головне управління ДПС в Одеській області на підставі висновків вказаного акта перевірки 03.04.2025 року прийняло податкові повідомлення-рішення:

№15043/15-32-24-06-20 про визначення ПДФО за 2019 рік на суму 2 229 975,87 грн, у т.ч. за основним платежем на суму 1 783 980,70 грн та штрафними санкціями на суму 445 995,17 грн;

№15044/15-32-24-06-20 - про визначення військового збору на суму 185 831,32 грн, у

т.ч. за основним платежем на суму 148 665,06 грн та штрафними санкціями 37 16,26 грн;

№15045/15-32-24-06-20 про застосування штрафних санкцій на суму 340,00грн.

В зв`язку з несплатою відповідачем заборгованості, податковим органом 28.05.2025 року винесено податкову вимогу форми «Ф» № 0009925-1305-1532, яку направлено платнику податків рекомендованим листом.

Задовольняючи позовну заяву ГУ ДПС в Одеській області та відмовляючи ОСОБА_1 у задоволенні зустрічного позову, суд першої інстанції виходив з того, що заборгованість платника податку за укладеним ним цивільно-правовим договором, за якою минув строк позовної давності та яка перевищує суму, що становить 50 відсотків місячного прожиткового мінімуму, діючого для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, вважається безнадійною; платник податку зобов`язаний відобразити таку суму боргу у складі оподатковуваного доходу відповідного періоду з обчисленням та перерахуванням до бюджету суми податку за ставкою, встановленою статтею 167 ПК України. Між тим, ОСОБА_1 декларацію за 2019 рік не подавала, податок з таких доходів та військовий збір нею добровільно не сплачено.

Судова колегія частково не погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовано Податковим кодексом України (далі – ПК України).

Підпункт 16.1.4 п.16.1 ст.16 ПКУ визначає, що платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно приписів підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

За приписами пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу (підпункт 75.1.2 пункту 75.1 статті 75).

Відповідно до пп.78.1.1 п.78.1 ст.78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється у разі, якщо отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником податків податкового законодавства, та платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов`язковий письмовий запит контролюючого органу протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.

Особливості проведення документальної невиїзної перевірки передбачені статтею 79 Податкового кодексу України.

Відповідно до вимог пункту 79.1 статті 79 Податкового кодексу України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності підстав для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки. Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки (абзаци 1, 3 пункту 79.2 статті 79 Податкового кодексу України).

Аналіз наведених правових норм дає підстав для висновку, що перевірка є способом реалізації владних управлінських функцій контролюючим органом як суб`єктом владних повноважень, який зобов`язаний діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією України та законами України. У посадових осіб контролюючого органу виникає право на проведення документальної позапланової невиїзної перевірки лише за наявності визначених законом підстав для її проведення (правова підстава) та за умови вручення платнику податків оформлених відповідно до вимог Податкового кодексу України копії наказу на проведення перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки (формальна підстава).

Документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику) (підпункт 42.2 статті 42).

Згідно з положеннями пункту 42.5 статті 42 Податкового кодексу України у разі якщо платник податків не подав заяву про бажання отримувати документи через електронний кабінет, листування з платником податків здійснюється шляхом надіслання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручаються платнику податків (його представнику).

У разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв`язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.

Отже, податковим законодавством передбачено два окремих випадки, коли документи вважаються належним чином врученими платнику податків (без використання електронного кабінету): надіслані за адресою платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення (що і було зроблено відповідачем у спірному випадку) або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові.

Верховний Суд у питанні застосування положень пункту 79.2 статті 79 Податкового кодексу України у взаємозв`язку з пунктом 42.2 статті 42 Податкового кодексу України дотримується усталеної позиції, що з наказом про невиїзну перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку. Невиконання вказаних вимог призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності її правових наслідків. Оскільки невиїзна перевірка проводиться не за місцезнаходженням платника податків, завчасне (до початку перевірки) повідомлення його про час та місце проведення перевірки є гарантією його права на об`єктивну, повну та всебічну перевірку дотримання ним податкової дисципліни, включаючи можливість надання платником податків наявних у нього документів для підтвердження показників податкового обліку. Платник податків вважається також ознайомленим із наміром про проведення перевірки у разі неможливості вручення йому відповідних документів після проставлення поштовим органом відповідної відмітки.

З матеріалів справи вбачається, що документальна невиїзна перевірка призначена наказом ГУ ДПС в Одеській області від 18.12.2024 № 13180-п у зв`язку із надходженням податкової інформації про отримання ОСОБА_1 у 1 кварталі 2019 року доходу у розмірі 9 911 003,87 грн без утримання податку на доходи фізичних осіб та військового збору (стор.1,4 акту перевірки).

У відповідності до п. 42.2 ст. 42 ПК України контролюючим органом рекомендованим листом з повідомленням про вручення № 0600998762313 02.01.2025 надіслано ОСОБА_1 письмове повідомлення про дату початку та місце проведення перевірки від 01.01.2025 та копію наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки на її податкову адресу, правильність якої підтверджено самою відповідачкою, що свідчить про належне повідомлення платника податків про дату та місце проведення документальної позапланової невиїзної перевірки щодо нього, а відповідно свідчить і про дотримання контролюючим органом процедури призначення та проведення перевірки.

Жодна норма податкового законодавства не зобов`язує контролюючий орган здійснювати заходи для з`ясування причин невручення кореспонденції (наказу на перевірку, повідомлення, запиту), чи для вжиття додаткових заходів (як-то електронні засоби зв`язку, кур`єрська доставка і т.д.) щодо вручення надісланих документів. Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 21.10.2021 у справі № 360/4692/19, від 20.10.2020 у справі №140/30/20 та від 14.07.2022 у справі № 120/479/21-а.

Отже, доводи апелянта, що її неналежним чином повідомлено про проведення перевірки є непідтвердженими, про що правильно зазначено судом першої інстанції.

Разом з цим, судова колегія вважає слушними доводи апелянта, що контролюючим органом не у повному обсязі з`ясовано обставини справи, що вплинуло на результати перевірки.

Так, піпунктом14.1.171 п.14.1 ст.14 ПК України у взаємозв`язку зі ст.16 Закону України «Про інформацію» визначено, що податкова інформація - це сукупність відомостей і даних, що створені або отримані суб`єктами інформаційних відносин у процесі поточної діяльності та необхідні для реалізації покладених на контролюючі органи функцій.

Згідно з ст.72 ПК України для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органу ДПС використовується інформація, що надійшла, зокрема, від Національного банку України, банків, інших фінансових установ, а також інша інформація, оприлюднена як така, що підлягає оприлюдненню відповідно до законодавства, зокрема, відомості декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та/або добровільно чи за запитом надана органу ДПС в установленому законом порядку. Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на органи ДПС завдань та функцій.

Положення підпунктів 83.1.1, 83.1.2, 83.1.6 п.83.1 ст.83 ПК Кодексу передбачають, що матеріалами, які є підставами для висновків під час проведення перевірок є документи, визначені Кодексом, податкова інформація та інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи ДПС.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що в основу акта документальної позапланової невиїзної перевірки ОСОБА_1 №8778/15-32-24-04-20 від 27.02.2025 року покладена інформація з Державного реєстру фізичних осіб платників податків про джерела/суми нарахованого доходу вказаній особі за 2019 рік. Вказана інформація у ДРФО відображена АТ «Місто Банк».

На переконання судової колегії з урахуванням аналізу положень статей 72 та 83 ПК України, дані ДРФО, які є джерелом інформації, мають враховуватись контролюючим органом під час здійснення податкового контролю та оцінюватись у сукупності з іншими матеріалами перевірки.

Тобто, податкова інформація, викладена у листі управління оподаткування фізичних осіб Причорноморського відділу податків і зборів з фізичних осіб та проведення камеральних перевірок, яка складена на запит ГУ ДПС в Одеській області, з даних ДРФО про нарахування АТ «Місто Банк» ОСОБА_1 доходу у розмірі 9 911 003,87 грн за 2019 рік потребувала перевірки та відпрацювання контролюючим органом шляхом отримання доказів отримання такого доходу, які в подальшому мали бути використані під час проведення документальної перевірки такої особи.

Як слідує з акту перевірки, відповідач в ході її проведення не мав доказів отримання доходу від самої ОСОБА_1 . Разом з цим, це не виключало витребування такої інформації від банку. Проте, ГУ ДПС в Одеській області цього зроблено не було.

З витребуваної судом першої інстанції копії матеріалів кредитної справи ОСОБА_1 , наданої Національним Банком України, вбачається, що 11.06.2007 року між ОСОБА_1 та КБ ТОВ «МІСТО БАНК» укладений кредитний договір №14/Ф/USD/ЦВ, за яким КБ ВАТ «Місто Банк» надав ОСОБА_1 кредит в розмірі 300 000 доларів США строком до 08.06.2012 року зі сплатою відсотків за користування кредитом 15% річних.

Рішенням кредитного комітету АТ «МІСТО БАНК» №115 від 23.04.2010 року погоджено продаж позичальником предмета іпотеки за 85 000,00 США за умови одночасного направлення зазначених коштів у повному обсязі на погашення заборгованості за кредитним договором №32/Ф/ОФ від 21.08.2007 року та припинення іпотеки за іпотечним договором.

Вказаним рішенням також визначено, що залишок непогашеної заборгованості становить 1 539 507,63 грн.

У зв`язку з невиконанням умов кредитного договору ПАТ «Місто Банк», в межах строку позовної давності, звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 та Адєлартей Тунде про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 04.10.2010 року у справі №2-1628/10, яке набрало законної сили, стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та Адєлартей Тунде на користь Публічного акціонерного товариства «Місто Банк», МФО 328760, код за ЄДРПОУ 20966466, заборгованість за кредитним договором № 14/Ф/ USD/ЦВ від 11 червня 2007 року в розмірі 310139 доларів 76 центів США, що за курсом НБУ станом на 8.06.2010 року еквівалентно 2 456 617,04 грн та складається з: заборгованості за кредитом - 241665 доларів 69 центів США - 1 914 233,93 грн, заборгованості за відсотками - 68474 доларів 07 центів США – 542 383,11 грн; крім того, неустойка (пеня): за несвоєчасне погашення кредиту – 63 037,06 грн, пеня за несвоєчасне погашення процентів – 130 077,39 грн, штраф: за несвоєчасне повернення кредиту – 15 842,31 грн, штраф за порушення обов`язку зі сплати процентів – 34 550,53 грн - на загальну суму 243 507,29 грн, всього стягненню підлягає 2 700 124,33 грн.

Матеріали кредитної справи підтверджують, що після вказаного судового рішення банком протягом 2011-2013 років проводилось листування з ОСОБА_1 , в якому визначався дещо інший розмір заборгованості за кредитним договором.

Отже, за наявними в матеріалах справи доказів вбачається наявність заборгованості перед АТ «Місто Банк», але в розмірі значно меншому, ніж відображено в ДРФО, та за інший період.

Суд першої інстанції правильно кваліфікувавши таку заборгованість у відповідності до пп.164.2.7 п.164.2 ст.164 ПК України як дохід відповідача, що виник внаслідок закінчення строку позовної давності за укладеним ним кредитним договором, не врахував відсутність доказів нарахування банком ОСОБА_1 доходу саме в розмірі 9 911 003,87 грн, з якого контролюючим органом нараховано ПДФО та військовий збір, а також не врахував відсутність даних нарахування доходу саме у 2019 році, що вплинуло на розмір штрафних санкцій за недекларування відповідачем доходу.

Отже, контролюючим органом не доведено факт отримання ОСОБА_1 доходів, визначених в акті перевірки, що свідчить про незаконність оскаржуваних ППР.

На думку судової колегії, не встановлення контролюючим органом в ході перевірки розміру реальної заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором перед АТ «Місто Банк» та дату визначення такої заборгованості свідчить про помилкове нарахування ним податку на доходи фізичних осіб, військового збору та штрафних санкцій для ОСОБА_1 у розмірі відповідно до оскаржуваних ППР. Вказане також позбавляє можливості відокремити правомірне нарахування ПДФО та військового збору від неправомірного.

Оскільки оскаржувані ППР є непідтвердженим у частині, яку неможливо відокремити, вони підлягають скасуванню у повному обсязі.

Суд першої інстанції надав неправильну оцінку обставинам у справі у зв`язку із чим дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для скасування зазначених ППР.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.317 КАС України рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням по справі постанови про відмову у задоволенні позовних вимог ГУ ДПС в Одеській області та задоволення зустрічних вимог шляхом визнання протиправними та скасування податкових повідомлень–рішень від 03.04.2025 року №№ №15043/15-32-24-06-20, 15044/15-32-24-06-20, 15045/15-32-24-06-20.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України на користь позивача за зустрічними позовними

вимогами підлягають стягнення судові витрати на сплату судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Одеській області, які понесені, як при пред`явленні зустрічного позову – 12 112,00 грн (т.1 а.с.59), так і при подачі апеляційної скарги – 18 168,00 грн (т.3 а.с.31), всього у розмірі 30 280,00 грн.

Керуючись ст.ст.308, 310, 315, 317, 321, 328, 329 КАС України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29 липня 2026 року - скасувати та ухвалити постанову, якою зустрічний позов ОСОБА_1 задовольнити, відмовити у задоволенні позову Головного управління ДПС в Одеській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області від 03.04.2025 року:

№15043/15-32-24-06-20 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування за 2019 рік на суму 2 230 315,87 грн;

№15044/15-32-24-06-20 - про визначення військового збору у розмірі 185 831,32 грн; №15045/15-32-24-06-20 - про застосування штрафних санкцій на суму 340,00 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Одеській

області на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору на загальну суму 30 280,00 (тридцять тисяч двісті вісімдесят) грн.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Повний текст постанови складений та підписаний колегією суддів 03 листопада 2026 року.

Головуючий: Н.В.Вербицька

Суддя: О.В.Джабурія

Суддя: К.В.Кравченко