Постанова від 02 листопада 2026 р. у справі №420/12504/26 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————————————————————————————————————————————————————————————————————————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 листопада 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/12504/26

Перша інстанція: суддя Василяка Д.К.,

повний текст судового рішення

складено 30.06.2026, м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді –Кравченка К.В.,

судді –Вербицької Н.В.,

судді –Джабурія О.В.,

розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30 червня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

29.04.2026 ОСОБА_1 (надалі позивач) звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (надалі відповідач, ГУ ПФУ в Одеській області), в якому просив суд:

- визнати протиправними дії ГУ ПФУ в Одеській області щодо непроведення перерахунку пенсії позивача шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії позивача, за 2019-2021 роки в розмірі 10846,37 грн на коефіцієнти у розмірі 1,197, 1,0796, 1,115, починаючи з 01.03.2023, та у розмірі 1,121, починаючи з 01.03.2026, для забезпечення індексації пенсії;

- зобов`язати ГУ ПФУ в Одеській області провести, починаючи з 01.03.2023, перерахунок пенсії позивача відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії позивача, за 2019-2021 роки в розмірі 10846,37 грн на коефіцієнти збільшення у розмірі 1,197, 1,0796, 1,115 та, починаючи з 01.03.2026, на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,121 (з урахуванням коефіцієнтів збільшення 1,197, 1,0796 та 1,115), та у зв`язку з цим здійснювати виплату пенсії позивача у повному обсязі з видатків бюджету Пенсійного фонду України на виплату пенсій у загальному порядку, а не з видатків на погашення заборгованості з виплати пенсій на виконання судових рішень.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що з 05.05.2022 він отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», обчислену із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2019-2021 роки в розмірі 10846,37 грн, проте відповідач при проведенні щорічних перерахунків не збільшував вказаний показник на коефіцієнти, встановлені пунктом 1 постанов Кабінету Міністрів України №168, №185, №209 та №236, а з 01.03.2025 та з 01.03.2026 застосував знижені коефіцієнти 1,046 та 1,061, і на його звернення листом від 07.04.2026 №1500-1905-8/51943 повідомив про відсутність підстав для такого перерахунку.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 13 травня 2026 року позовну заяву в частині вимог за період з 01.03.2023 по 29.10.2025 повернуто позивачу, а в іншій частині відкрито спрощене позовне провадження у справі.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 30 червня 2026 року, ухваленим в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження, позов ОСОБА_1 задоволено частково:

- визнано протиправними дії ГУ ПФУ в Одеській області щодо непроведення перерахунку пенсії ОСОБА_1 шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, за 2019-2021 роки в розмірі 10846,37 грн на коефіцієнти у розмірі 1,197, 1,0796, 1,115, починаючи з 30.10.2025, та у розмірі 1,121, починаючи з 01.03.2026, для забезпечення індексації пенсії;

- зобов`язано ГУ ПФУ в Одеській області провести, починаючи з 30.10.2025, перерахунок пенсії ОСОБА_1 відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2019-2021 роки в розмірі 10846,37 грн на коефіцієнти збільшення у розмірі 1,197, 1,0796, 1,115 та, починаючи з 01.03.2026, на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,121 (з урахуванням коефіцієнтів збільшення 1,197, 1,0796 та 1,115);

- в іншій частині позовних вимог відмовлено;

- стягнуто з ГУ ПФУ в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача судовий збір у розмірі 1064,96 грн.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та неповне з`ясування обставин справи, просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що частиною другою статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» не передбачено, що індексуватися має саме той показник середньої заробітної плати, з урахуванням якого призначено конкретну пенсію, а розмір та порядок збільшення показника визначаються у межах бюджету Пенсійного фонду України за рішенням Кабінету Міністрів України. Відповідно до пункту 5 Порядку №124 базовим для проведення індексації є показник середньої заробітної плати, який враховувався для обчислення пенсії станом на 1 жовтня 2017 року (за 2014-2016 роки), збільшений на коефіцієнти, визначені Кабінетом Міністрів України, а оскільки показник, з якого обчислено пенсію позивача, перевищує такий збільшений показник, пенсія позивача не підлягала підвищенню, у зв`язку з чим позивачу встановлювались щомісячні доплати до пенсії, а з 01.03.2025 та з 01.03.2026 перерахунок пенсії проведено з урахуванням коефіцієнтів, встановлених підпунктом 6 пункту 2 постанов Кабінету Міністрів України №209 та №236 з метою зменшення диспропорцій у розмірах пенсій, призначених у різні роки. Апелянт зазначає, що позивачу з 05.05.2022 призначено пенсію за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати за 2019-2021 роки в розмірі 10846,37 грн, а тому підстав для врахування коефіцієнтів 1,197 та 1,0796 при перерахунках пенсії з 01.03.2023 та з 01.03.2024 немає, позивачу з цих дат встановлено щомісячні доплати до пенсії в розмірі 100 грн, а з 01.03.2025 та з 01.03.2026 пенсію перераховано із застосуванням коефіцієнтів 1,046 та 1,061, встановлених для пенсій, призначених у 2022 році. Крім того, апелянт вважає, що суд, зобов`язавши провести перерахунок пенсії у визначений спосіб, втрутився у дискреційні повноваження пенсійного органу, а стягнення судового збору за рахунок коштів Пенсійного фонду України суперечить частині другій статті 73 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та нормам Бюджетного кодексу України.

Позивач своїм процесуальним правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Апеляційний суд, заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Суд першої інстанції встановив та з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Одеській області та з 05.05.2022 отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», обчислену із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2019-2021 роки в розмірі 10846,37 грн, що визнається і самим апелянтом.

Представник позивача звернувся до відповідача з вимогою провести перерахунок пенсії позивача шляхом збільшення вказаного показника на коефіцієнти, встановлені пунктом 1 постанов Кабінету Міністрів України №168, №185, №209 та №236.

Листом від 07.04.2026 №1500-1905-8/51943 відповідач повідомив про відсутність підстав для такого перерахунку, зазначивши, що з 01.03.2023 та з 01.03.2024 перерахунки пенсії проведено із застосуванням показника середньої заробітної плати за 2014-2016 роки, збільшеного на відповідні коефіцієнти, з 01.03.2025 - із застосуванням коефіцієнта 1,046, а з 01.03.2026 - із застосуванням коефіцієнта 1,061, встановлених підпунктом 6 пункту 2 постанов Кабінету Міністрів України №209 та №236.

Вирішуючи спір та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що при проведенні щорічного перерахунку пенсії відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» збільшенню на встановлені Кабінетом Міністрів України коефіцієнти підлягає саме той показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, який враховувався для обчислення пенсії позивача, а не показник станом на 01 жовтня 2017 року, передбачений пунктом 5 Порядку проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 №124 (надалі Порядок №124). Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині зобов`язання відповідача здійснювати виплату пенсії не з видатків на виплату пенсій, перерахованих на виконання рішень суду, суд першої інстанції виходив з передчасності таких вимог. Рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог позивачем не оскаржується, а тому в цій частині апеляційним судом не переглядається.

Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування норм матеріального і процесуального права, апеляційний суд дійшов такого висновку.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 №1282-ХІІ (надалі Закон №1282-ХІІ).

Індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг (стаття 1 Закону №1282-ХІІ).

За приписами статті 3 Закону №1282-ХІІ індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема пенсії.

Частиною п`ятою статті 2 Закону №1282-ХІІ, в редакції Закону України від 15.02.2022 №2040-ІХ, визначено, що індексація пенсій проводиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, із застосуванням коефіцієнта збільшення, що визначається відповідно до абзаців другого і третього частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (надалі Закон №1058-IV).

Відповідно до частини другої статті 42 Закону №1058-IV для забезпечення індексації пенсії щороку з 1 березня проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії. Показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, щороку збільшується на коефіцієнт, що відповідає 50 відсоткам показника зростання споживчих цін за попередній рік та 50 відсоткам показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення. Розмір та порядок такого збільшення визначаються у межах бюджету Пенсійного фонду за рішенням Кабінету Міністрів України з урахуванням мінімального розміру збільшення, визначеного абзацом другим цієї частини.

Постановою Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 №124 «Питання проведення індексації пенсій у 2019 році» затверджено Порядок проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (надалі Порядок №124).

Згідно з пунктом 5 Порядку №124 у 2019 році перерахунок пенсій у зв`язку зі збільшенням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, проводиться шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії, станом на 1 жовтня 2017 року на коефіцієнт, визначений згідно з абзацом першим пункту 4 цього Порядку. Кожен наступний перерахунок у зв`язку зі збільшенням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, проводиться з урахуванням збільшеного у попередніх роках показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.

Коефіцієнти збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, для проведення перерахунку пенсій згідно з Порядком №124 встановлені: з 01.03.2023 у розмірі 1,197 - пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 №168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році»; з 01.03.2024 у розмірі 1,0796 - пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 №185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році»; з 01.03.2025 у розмірі 1,115 - пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 №209 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році»; з 01.03.2026 у розмірі 1,121 - пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2026 №236 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2026 році».

Отже, індексація пенсій відповідно до вказаних постанов Кабінету Міністрів України проводиться згідно з Порядком №124 шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, станом на 1 жовтня 2017 року на відповідні коефіцієнти.

Таким чином, положення Порядку №124 не узгоджені з приписами частини другої статті 42 Закону №1058-IV, оскільки по-різному визначають показник, який збільшується на відповідні коефіцієнти: показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії (за приписами Закону №1058-IV), та показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, станом на 01 жовтня 2017 року (за приписами Порядку №124).

Відповідно до статті 7 Закону №1058-IV загальнообов`язкове державне пенсійне страхування здійснюється, серед іншого, за принципами законодавчого визначення умов і порядку здійснення загальнообов`язкового державного пенсійного страхування та диференціації розмірів пенсій залежно від тривалості страхового стажу та розміру заробітної плати (доходу).

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 13.01.2025 у справі №160/28752/23, абзац перший в сукупності з абзацом другим пункту 5 Порядку №124 повинні застосовуватися у відповідності з частиною другою статті 42 Закону №1058-IV, тобто під час проведення індексації повинен застосовуватися показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії під час її призначення. У випадку суперечності норм підзаконного акта нормам закону слід застосовувати норми закону, оскільки він має вищу юридичну силу.

Відповідно до частини четвертої статті 7 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Отже, при проведенні перерахунку пенсії позивача у зв`язку з щорічною індексацією збільшенню на коефіцієнти, встановлені постановами Кабінету Міністрів України №168, №185, №209, №236, підлягає саме той показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, який враховувався для обчислення пенсії позивача, тобто показник за 2019-2021 роки в розмірі 10846,37 грн, а Порядок №124 підлягає застосуванню виключно в частині, яка не суперечить положенням Закону №1058-IV.

Встановлення позивачу замість такого перерахунку щомісячних доплат до пенсії, а також проведення перерахунку пенсії з 01.03.2025 та з 01.03.2026 із застосуванням коефіцієнтів, встановлених підпунктом 6 пункту 2 постанов Кабінету Міністрів України №209 та №236 для пенсій, призначених у відповідні роки, замість коефіцієнтів 1,115 та 1,121, встановлених пунктом 1 цих постанов, не свідчить про належне виконання відповідачем обов`язку з проведення індексації пенсії позивача відповідно до частини другої статті 42 Закону №1058-IV та призводить до порушення принципу диференціації розмірів пенсій залежно від тривалості страхового стажу та розміру заробітної плати (доходу), закріпленого статтею 7 Закону №1058-IV.

Посилання апелянта на те, що розмір та порядок збільшення показника середньої заробітної плати визначаються у межах бюджету Пенсійного фонду України за рішенням Кабінету Міністрів України, апеляційний суд відхиляє, оскільки позивач не заперечує розміри коефіцієнтів збільшення, встановлених пунктом 1 відповідних постанов Кабінету Міністрів України, а спір виник саме щодо показника, до якого такі коефіцієнти мають застосовуватися.

Оскільки пенсію позивачу призначено з 05.05.2022, тобто за зверненням, яке надійшло до 31 грудня 2022 року, вона підлягала щорічному перерахунку відповідно до частини другої статті 42 Закону №1058-IV та пункту 3 Порядку №124, починаючи з 01.03.2023, а тому суд першої інстанції, з урахуванням меж позовних вимог, розглянутих по суті, обґрунтовано зобов`язав відповідача провести перерахунок пенсії позивача з 30.10.2025 шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати за 2019-2021 роки в розмірі 10846,37 грн на коефіцієнти 1,197, 1,0796, 1,115 та з 01.03.2026 - на коефіцієнт 1,121.

Доводи апелянта про втручання суду першої інстанції у дискреційні повноваження пенсійного органу апеляційний суд відхиляє, оскільки повноваження органу Пенсійного фонду України щодо проведення щорічного перерахунку пенсії відповідно до частини другої статті 42 Закону №1058-IV не є дискреційними, адже за наявності визначених законом умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії, і саме такий спосіб захисту забезпечує ефективне відновлення порушеного права позивача.

Також безпідставними є доводи апелянта щодо неможливості стягнення судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Пенсійного фонду України, оскільки відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі. Положення частини другої статті 73 Закону №1058-IV та норми Бюджетного кодексу України не звільняють суб`єкта владних повноважень від обов`язку відшкодувати судові витрати, понесені стороною, на користь якої ухвалено судове рішення.

Доводи апеляційної скарги не містять належних та обґрунтованих міркувань, які б спростовували висновки суду першої інстанції. У ній також не наведено інших міркувань, які б не були предметом перевірки судом першої інстанції та щодо яких не наведено мотивів відхилення наведеного аргументу.

Відповідно до ст. 242 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Таким чином, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, внаслідок чого апеляційна скарга залишається без задоволення, а оскаржуване судове рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 242, 257, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 327-329 КАС України апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30 червня 2026 року - без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя-доповідач К.В. Кравченко

СуддіН.В. Вербицька О.В. Джабурія