Постанова від 02 листопада 2026 р. у справі №420/5925/26 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 листопада 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/5925/26

Категорія 112010200Головуючий у суді І інстанції: Катаєва Е.В. час і місце ухвалення: письмове провадження, м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача – Семенюка Г.В.,

суддів – Федусика А.Г., Шляхтицького О.І.,

розглянувши у письмовому провадженні у приміщенні П`ятого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 06.05.2026 року, яке набрало законної сили 08.06.2026 року, адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправною бездіяльність ГУ ПФУ щодо не проведення з 01.07.2025 року перерахунку пенсії ОСОБА_1 за довідкою від 29.12.2025 року №ЮО111459 про розмір грошового забезпечення станом на 18.06.2025 року, наданої ІНФОРМАЦІЯ_1 . Зобов`язано ГУ ПФУ здійснити перерахунок та виплату основного розміру пенсії з 01.07.2025 року ОСОБА_1 на підставі довідки від 29.12.2025 року №ЮО111459 про розмір грошового забезпечення станом на 18.06.2025 року, наданої ІНФОРМАЦІЯ_1 . Стягнуто ГУ ПФУ за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1064,96 грн.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 23.06.2026 року задоволено частково заяву представника ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду в порядку ст. 382 КАС України. Зобов`язано ГУ ПФУ подати до суду у строк до 21.08.2026 року звіт про виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06.05.2026 року у справі №420/5925/26. Також зобов`язано ГУ ПФУ надати до суду відомості про керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 31.08.2026 року залишено без задоволення заяву представника ОСОБА_1 в порядку ст.383 КАС України.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 31.08.2026 року прийнято звіт ГУ ПФУ про виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06.05.2026 року по справі №420/5925/26 в частині здійснення перерахунку основного розміру пенсії з 01.07.2025 року ОСОБА_1 на підставі довідки від 29.12.2025 року №ЮО111459 про розмір грошового забезпечення станом на 18.06.2025 року, наданої ІНФОРМАЦІЯ_1 . Встановлено ГУ ПФУ новий строк для подання звіту про виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06.05.2026 року по справі №420/5925/26 в частині виплати заборгованості до 27.11.2026 року.

27.08.2026 року за вхід. №99008/26 до Одеського окружного адміністративного суду надійшла заява представника ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду в порядку ст. 382 КАС України, у якій просить:

зобов`язати ГУ ПФУ подати до суду звіт про виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06 травня 2026 року у справі №420/5925/26 у 10 денний строк з моменту отримання відповідної ухвали суду, який обов`язково має включати докази виплати пенсії з 01.08.2026 року у перерахованому розмірі;

у разі невиконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06 травня 2026 року у справі №420/5925/26 або ненадання звіту про його виконання накласти на керівника Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області штраф у розмірі сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, половину з якого стягнути на користь Державного бюджету України, а другу половину на користь ОСОБА_1 .

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2026 року відмовлено у задоволенні заяви представника ОСОБА_1 в порядку ст.382 КАС України у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії.

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати суду та прийняти нову постанову, якою заяву в порядку ст. 382 КАС України задовольнити. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області подати до Одеського окружного адміністративного суду звіт про виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06 травня 2026 року у справі № 420/5925/26 у 10-денний строк з дня отримання відповідної ухвали суду, який обов`язково має включати докази виплати ОСОБА_1 пенсії з 01.08.2026 року у перерахованому розмірі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що відмовляючи в задоволені заяви в порядку ст. 382 КАС України, суд першої інстанції не врахував, що недоплата пенсії позивачці виникла в серпні 2026 р., тобто вже після втрати чинності Постанови № 821. На момент виникнення спірної недоплати жодної правової невизначеності щодо застосовності Постанови № 821 не залишалося: вона не підлягала застосуванню з моменту набрання законної сили відповідним судовим рішенням. Поширення правового висновку, сформульованого для ситуації правової невизначеності, на ситуацію, коли ця невизначеність уже усунута остаточним судовим рішенням, є неправильним застосуванням норм матеріального права.

На підставі ст. 311 КАС України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав:

Положеннями ст. 129-1 Конституції України закріплено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Конституційний Суд України, розглядаючи справу № 1-7/2013 у рішенні від 26.06.2013, зазначив про те, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення від 13.12.2012 р. № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 р. № 11-рп/2012).

Конституційний Суд України зазначив, що бере до уваги практику Європейського суду з прав людини, який, зокрема, в рішенні у справі "Шмалько проти України" від 20.07.2004 вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (п. 43).

Право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

Відповідно до ч. 2-3 ст. 14 КАС України постанови і ухвали суду в адміністративній справі, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, установлену законом.

Відповідно до статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Таким чином, у відповідності до зазначених правових норм, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06.05.2026 року у справі № 420/5925/26, яке набрало законної сили, є обов`язковим до виконання на всій території України.

Положеннями частини першої та другої статті 382 КАС України визначено, що суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Отже, КАС України передбачено спеціальні норми, спрямовані на забезпечення належного виконання судового рішення. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому статтями 382, 383 КАС України.

Зазначені правові норми мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.

Відмовляючи в задоволенні заяви, поданої в порядку 382 КАС України, суд зазначив, що в обґрунтування поданої заяви в порядку ст. 382 КАС України заявник посилається на те, що невиплата пенсії у серпні 2026 року у перерахованому розмірі підтверджує невиконання відповідачем рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06.05.2026 року у справі №420/5925/26. Водночас, питання щодо виплати у серпні 2026 року пенсії у зниженому розмірі виходить за межі предмета спору у справі №420/5925/26, а відтак не можуть бути вирішені на стадії судового контролю за виконання рішення у даній справі. При розгляді справи судом не вирішувалось питання протиправності застосування Постанови №821 до розміру пенсії.

Дослідження питання розмежування спору щодо належного виконання судового рішення, котрий має вирішуватися у межах спеціальної процедури судового контролю, внаслідок вчинення дій, що мають безпосередній зв`язок із виконанням такого та нового адміністративного спору зберігає свою актуальність й у розглядуваному судом випадку.

Переглядаючи оскаржуване судове рішення у апеляційному порядку суд вважає за необхідне звернутися до позиції Верховного Суду, сформованої у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 15.09.2026 у справі №580/490/26, у межах котрої здійснено відступ від висновку, сформульованого у постанові від 30.04.2026 у справі №340/7985/25.

У цій же постанові (справа №580/490/26) Верховний Суд визнав правильним висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 30.04.2026 у справі №620/13341/25, згідно з яким у разі, якщо спір виник у зв`язку з виконанням судового рішення, а заявлені вимоги фактично спрямовані на перевірку правомірності дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, вчинених на стадії виконання такого рішення, цей спір не утворює нового предмета адміністративного судочинства. Відповідні питання підлягають вирішенню в межах спеціальних процедур судового контролю за виконанням судових рішень, установлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Суд касаційної інстанції зазначив, що сам факт прийняття відповідачем у процесі виконання судового рішення певного управлінського рішення або застосування ним нормативного регулювання не змінює процесуальної природи правовідносин, якщо такі дії вчинені саме з метою реалізації обов`язку, встановленого судовим рішенням. Визначальним у такому випадку є не форма відповідного акта чи дії суб`єкта владних повноважень, а їх функціональний зв`язок із виконанням судового рішення.

Встановлений КАС України механізм судового контролю має стадійний характер та передбачає послідовну перевірку виконання судового рішення і застосування відповідних процесуальних заходів у разі його невиконання або неналежного виконання. Така законодавча конструкція свідчить про те, що питання, які виникають безпосередньо у зв`язку з виконанням судового рішення, мають вирішуватися у межах спеціальної процедури судового контролю, а не шляхом повторного розгляду вже вирішеного спору в позовному провадженні.

Отже, якщо особа пов`язує порушення своїх прав саме з тим, що суб`єкт владних повноважень неналежно виконав покладений на нього судовим рішенням обов`язок, належним способом судового захисту є використання передбачених статтями 382, 3821– 3823, 383 КАС України процесуальних механізмів, спрямованих на забезпечення виконання цього рішення.

Інше тлумачення призвело б до ситуації, за якої кожна незгода особи зі способом виконання судового рішення могла б бути підставою для порушення нового адміністративного провадження, що фактично нівелювало б спеціальний інститут судового контролю та створювало можливість повторного судового розгляду правовідносин, щодо яких уже ухвалено остаточне судове рішення.

При цьому сама по собі обставина, що неналежне виконання судового рішення проявилося у прийнятті відповідачем нового індивідуального акта, здійсненні нового розрахунку або застосуванні нормативного акта, не є достатньою для висновку про виникнення нового адміністративного спору. Вирішальним є встановлення того, чи виникли внаслідок таких дій нові самостійні правовідносини щодо іншого предмета, який не був охоплений первісним судовим рішенням, чи відповідні дії є лише способом реалізації обов`язку, вже встановленого цим рішенням. У другому випадку спір стосується виконання судового рішення та підлягає вирішенню в порядку судового контролю.

Визначальним у розмежуванні нового адміністративного спору та спору щодо належного виконання судового рішення є не сам факт прийняття суб`єктом владних повноважень нового рішення чи вчинення ним нових дій, а їх зміст, мета та безпосередній зв`язок із виконанням судового рішення. Якщо такі рішення чи дії є способом реалізації вже встановленого судом обов`язку, питання про їх правомірність підлягає вирішенню в порядку судового контролю за виконанням судового рішення.

За таких обставин перевірка того, чи виплачується позивачу фактично саме визначена самим відповідачем на виконання рішення суду сума, є прямим і безпосереднім змістом судового контролю за виконанням рішення суду.

Підставою для звернення позивача до суду є те, що відповідач, виконуючи судове рішення у справі № 420/5925/26, застосував положення постанови Кабінету Міністрів України від 14 липня 2025 року № 821, що, на переконання позивача, призвело до неправильного виконання рішення суду та порушення його прав.

Фактично доводи позивача зводяться до того, що відповідач, виконуючи рішення суду, неправильно визначив порядок його реалізації, оскільки застосував постанову Кабінету Міністрів України від 14 липня 2025 року № 821, яка, на думку позивача, не підлягала застосуванню або була застосована помилково. Проте така обставина сама по собі не трансформує спір щодо виконання судового рішення у новий публічно-правовий спір.

За таких обставин застосування постанови Кабінету Міністрів України від 14 липня 2025 року № 821 не є самостійним юридичним фактом, який породив нові публічно-правові відносини між сторонами. Застосування зазначеної постанови було лише способом, який обрав відповідач для реалізації покладеного на нього судовим рішенням обов`язку. Саме тому предметом незгоди позивача є не самостійна правомірність постанови Кабінету Міністрів України від 14 липня 2025 року № 821, а правомірність її застосування відповідачем під час виконання судового рішення у справі №420/5925/26.

Отже, якщо застосування постанови Кабінету Міністрів України від 14 липня 2025 року № 821 відбулося виключно під час виконання судового рішення у справі №420/5925/26, а позивач пов`язує порушення своїх прав саме з таким способом виконання рішення суду, то належним процесуальним способом судового захисту є звернення із заявою в порядку статтей 382-383 Кодексу адміністративного судочинства України. Подання окремого адміністративного позову за таких обставин не відповідає спеціальному процесуальному механізму, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, та фактично підміняє інститут судового контролю за виконанням судових рішень загальним позовним провадженням, що суперечить правовій природі цих процесуальних інститутів.

Колегія суддів зазначає, що питання щодо нарахування та виплати пенсії позивачу, які виникли у зв`язку з виконанням рішення суду у справі №420/5925/26, перебувають у безпосередньому зв`язку з предметом спору у зазначеній справі та стосуються належності виконання покладеного на відповідача судовим рішенням обов`язку.

За таких обставин, колегія суддів констатує, що заявлені позивачем вимоги стосуються саме порядку виконання судового рішення, а тому він має встановлене процесуальним законом право в порядку статей 382, 383 Кодексу адміністративного судочинства України подати до суду першої інстанції заяву про зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення та/або заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що ухвалою суду від 31.08.2026 року прийнято звіт ГУ ПФУ про виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06.05.2026 року по справі №420/5925/26 в частині здійснення перерахунку основного розміру пенсії з 01.07.2025 року ОСОБА_1 на підставі довідки від 29.12.2025 року №ЮО111459 про розмір грошового забезпечення станом на 18.06.2025 року, наданої ІНФОРМАЦІЯ_1 . Встановлено ГУ ПФУ новий строк для подання звіту про виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06.05.2026 року по справі №420/5925/26 в частині виплати заборгованості до 27.11.2026 року.

Вказана ухвала набрала законної сили та сторонами не оскаржувалась.

Враховуючи вище викладене, та наявність ухвали Одеського окружного адміністративного суду від 31.08.2026 року у справі №420/5925/26, суд не має правових підстав для задоволення заяви позивача в порядку ст. 382 КАС України.

За пунктом 4 частини 1 статті 317 Кодексу, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини (частина 4 статті 317 КАС України).

За пунктами 2, 3 частини 1 статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення; скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково.

З урахуванням встановлених в цій справі обставин та правового регулювання спірних правовідносин суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 та зміни мотивувальної частини ухвали суду першої інстанції.

Частина 2 статті 328 КАС України передбачає, що у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду першої інстанції про забезпечення позову, заміну заходу забезпечення позову, ухвали, зазначені у пунктах 3, 4, 12, 13, 17, 20 частини першої статті 294 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.

Оскільки ухвала суду першої інстанції щодо судового контролю, постановлена судом відповідно до статті 382 КАС України у цьому переліку відсутня, дана постанова суду апеляційної інстанції в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Керуючись статтями 294, 308, 312, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , - задовольнити частково.

Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2026 року у справі № 420/5925/26, - змінити в мотивувальній частині, виклавши її в редакції цієї постанови.

В решті ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2026 року у справі № 420/5925/26, - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Суддя-доповідач Г.В. Семенюк

СуддіА.Г. Федусик О.І. Шляхтицький