Рішення від 01 листопада 2026 р. у справі №948/622/26 — Машівський районний суд Полтавської області

Справа № 948/622/26

Номер провадження 2/948/599/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.11.2026 Машівський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого – судді Косик С.М.,

за участю секретаря Сизоненко Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Машівка цивільну справу в порядку спрощеного позовного провадження за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

у с т а н о в и в :

у червні 2026 року до Машівського районного суду Полтавської області надійшла зазначена позовна заява, у якій позивач ТОВ «ФК «ЕЙС» просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 на його користь заборгованість за кредитним договором №9207136 від 02.07.2025 в сумі 22 680,00 грн, понесені витрати на сплату судового збору у розмірі 2 662,40 грн та витрати на правову допомогу в розмірі 7 000,00 грн, мотивуючи тим, що відповідач, зареєструвавшись на сайті товариства «Авентус Україна» та створивши особистий кабінет, за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи товариства заповнив та подав Заявку на отримання грошових коштів у кредит. Пройшовши ідентифікацію та верифікацію, відповідач ознайомився та підтвердив згоду з офертою у формі електронного кредитного договору, що містила всі істотні умови правочину.

Таким чином, між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 було укладено у формі електронного документа з використанням електронного підпису кредитний договір №9207136, на виконання умов якого первісний кредитом ініціював переказ коштів на платіжну картку відповідача.

29.01.2026 між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «ЕЙС» було укладено договір факторингу №29012026, відповідно до якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором.

Враховуючи вищезазначене, загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем на момент подання позовної заяви за кредитним договором становить 26 730,00 грн, з яких: 8100,00 грн – заборгованість по тілу кредиту, 14 580,00 заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом, 4 050,00 грн – заборгованість за штрафними санкціями.

Позивач звертає увагу на те,що вимоги щодо стягнення штрафних санкцій у межах даного позову ним не заявляються, у зв`язку з чим загальний розмір грошових вимог до стягнення становить 22 680,00 грн, судові витрати та витрати на професійну правничу допомогу (а.с.1-6).

31.08.2026 року представником відповідача ОСОБА_1 – адвокатом Жигилій І.Ф. подано відзив на позовну заяву, в якому зазначила, що відповідач, ознайомившись із позовною заявою, частково погоджується із заявленими вимогами, зокрема визнає розмір заборгованості за тілом кредиту в розмірі 8100,00 грн та частково за відсотками в розмірі 8100,00 грн, та вважає, що 14 580,00 грн є неспівмірною з сумою кредиту, а отже, суперечить принципам розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника як споживача кредитних послуг фінансової установи, у зв`язку з чим вважає, що розмір відсотків за кредитним договором доцільно зменшити до розміру отриманих відповідачем кредитних коштів.

Також відповідач вважає, що враховуючи складність даної справи та обсяг виконаної адвокатом роботи, принцип співмірності та конкретні обставини цієї справи, заявлений позивачем до стягнення розмір витрат на правничу допомогу в суді першої інстанції є завищеним.

Представник відповідача зазначає, що сторонами дійсно було погоджено розмір процентів і порядок їх нарахування, однак відповідач вважає за необхідне звернути увагу, що нараховані кредитодавцем проценти у розмірі 14 580,00 грн майже в рази перевищують суму, отриману у кредит – 8100,00 грн, що не відповідає передбаченим у ч.3 ст.509 та ч.ч.1,2 ст.627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності, а викладені в декількох значних за обсягом документах дійсні умови кредитування не містять прозорості та зрозумілості, зокрема щодо дійсного періоду та розміру нарахувань за кредитом, укладення кредитного договору перетворюється на непомірний тягар для відповідача як споживача, а тому відповідач вважає, що необхідно зменшити розмір процентів за вказаним договором до розміру отриманих відповідачем кредитних коштів.

Разом з цим, при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат, зокрема щодо витрат позивача на правничу допомогу у розмірі 7000,00 грн, відповідач не погоджується та має думку, що такий заявлений розмір не підтверджується складністю справи даної категорії, оскільки предмет спору та наявні обставини справи не потребують значного обсягу часу.

Враховуючи вищевикладене, відповідач просить позовні вимоги задовольнити частково та зменшити суму заборгованості за відсотками за кредитним договором до стягнення з 14 580,00 грн до 8100,00 грн, а також зменшити загальну суму заборгованості за кредитним договором до стягнення з 22 680,00 грн до 16 200,00 грн та стягнення витрат на професійну правничу допомогу з 7 000,00 грн до 2000,00 грн (а.с.118-121).

У відповіді на відзив представник позивача Сахарова О.І. наполягає на задоволенні позову з підстав, викладених у його змісті та покликається на те, що під час укладення кредитного договору між первісним кредитором та відповідачем було погоджено істотні основні умови договору – суму кредиту, валюту кредиту, строк та порядок його повернення. Нарахування процентів та інших платежів здійснено позивачем виключно відповідно до умов кредитного договору, погодженого сторонами правочину. Також наголошує, що проценти від суми позики нараховані первинним кредитором відповідно до ст.1048 ЦК України (а.с.124-133).

Ухвалою від 01.07.2026 Машівський районний суд Полтавської області відкрив провадження у справі за цим позовом за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, витребував докази з АТ «ПУМБ» та призначив судове засідання для розгляду справи по суті (а.с. 92-93).

Ухвалою суду від 17.08.2026 задоволено клопотання представниці відповідача ОСОБА_1 – адвоката Жигилій І.Ф. та надано додатковий 10-денний строк для подання відзиву (а.с.112).

У судове засідання сторони не з`явилися, про розгляд справи повідомлені належним чином та завчасно, зокрема, позивач шляхом направлення електронного листа до електронного кабінету (а.с.97-100,113-115,117,135,136), відповідач шляхом направлення рекомендованого повідомлення за адресою реєстрації, які повернуто з відміткою про відсутність адресата за вказаною адресою (а.с.102,103), представник відповідача шляхом направлення судової повістки до електронного кабінету (а.с.116,137).

У позовній заяві позивач просить розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження за відсутності представника позивача, позовні вимоги підтримують в повному обсязі, проти заочного розгляду справи та винесення заочного рішення не заперечують (а.с.5).

Представник відповідача 02.11.2026 подала клопотання про розгляд справи за її відсутності та відсутності відповідача, та просила при вирішенні спору врахувати правову позицію відповідача, викладену у відзиві на позов, в якому ОСОБА_1 частково визнає позов у загальному розмірі 16 200,00 грн (а.с.138,139).

Суд, ураховуючи клопотання сторін, уважає за можливе розглянути справу без їх участі та, з`ясувавши правову позицію сторін і дослідивши надані письмові докази, дійшов такого висновку.

Судом установлено, що 02.07.2025 між ОСОБА_1 та ТОВ «Авентус Україна» було укладено договір про надання споживчого кредиту №9207136, відповідно до умов якого відповідачу було надано кредит у сумі 8100,00 грн, строком на 360 днів, зі сплатою стандартної процентної ставки у розмірі 1,00 % в день та застосовується у межах строку кредиту, зниженою процентною ставкою 0,90% в день відповідно до умов, зазначених у п.1.5.2 договору (а.с.10-18).

Згідно з п.п.1.7-1.7.2 Договору денна процентна ставка складає за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 1,00% в день, за стандартною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки 0,99% в день (а.с.11).

Відповідно до п.п.1.8-1.8.2 Договору загальні витрати складають за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 29160,00 грн в день, за стандартною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки 28 917,00 грн в день (а.с.11).

За п.п.1.9-1.9.2 Договору орієнтовна реальна річна процентна ставка за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 2333,95% в день, за стандартною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки 2176,57% в день (а.с.11).

Відповідно п.п.1.10-1.10.2 Договору орієнтовна загальна вартість кредиту складає за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 37 260,00 грн в день, за стандартною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки 37 017,00 грн в день (а.с.11).

Згідно з п.2.1 Договору кошти кредиту надаються у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок споживача за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 (а.с.11 на зв.).

Пунктом 3.1 Договору визначено, що проценти які нараховуються за цим договором є платою за користування кредитом. Нарахування процентів здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом протягом строку кредитування, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році (а.с.12).

Згідно з п.5.1 Договору сторони домовились, що повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, здійснюватимуться згідно Графіка платежів, крім випадку визначеного в п.5.3 договору (а.с.13).

Цього ж числа ОСОБА_1 отримав та ознайомився з інформацією про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту, надані виходячи із обраних ним умов кредитування, які викладені в Паспорті споживчого кредиту (а.с.60-62).

Кредитодавець виконав свої зобов`язання щодо надання грошових коштів у повному обсязі на підставі договору на переказ коштів №ФК-20/11/2019 від 28.11.2019, що підтверджується повідомленням від ТОВ «Універсальні Платіжні Рішення» листом №110 від 29.01.2026 у розмірі 8100.00 грн, на картку № НОМЕР_1 , транзакція 790769336 (а.с.37-38).

Також факт перерахування грошових коштів підтверджується інформацією ТОВ «Авентус Україна» про те, що 02.07.2025 за допомогою системи іPay здійснено переказ грошових коштів у сумі 8100,00 грн згідно кредитного договору №9207136 (а.с.39-40).

За інформацією АТ «ПУМБ» №КНО-07.8.5/12018БТ від 09.07.2026, в банку на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) були відкриті рахунки, до яких випущені картки: НОМЕР_3 , випущена картка № НОМЕР_4 ; НОМЕР_5 , випущена картка № НОМЕР_6 ; НОМЕР_7 , випущена картка № НОМЕР_8 .

В результаті аналізу операцій, здійснених по картці №№ НОМЕР_4 , яка відкрита на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) за період з 02.07.2025 по 07.07.2025 була виявлена операція по надходженню грошових коштів у сумі 8 100,00 грн через банк «Восток» (а.с.104).

26.09.2025 та 29.11.2025 ТОВ «Авентус Україна» відповідачу ОСОБА_1 направлялися вимоги щодо погашення заборгованості для врегулювання питання у досудовому порядку та здійснити повне повернення суми кредиту за вказаними реквізитами (а.с.20 на зв., 21 на зв.).

29.01.2026 року між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» було укладено договір факторингу №29012026, відповідно до умов якого ТОВ «Авентус Україна» відступило ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» право вимоги до боржників, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб-боржників (а.с.47-55).

Як убачається з реєстру боржників до договору факторингу №29012026 від 29.01.2026 року, ТОВ «Авентус Україна» відступило ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» права вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором №9207136 в сумі 26 730,00 грн (а.с. 56-57).

Актом прийому-передачі Реєстру боржників від 29.01.2026 року позивачу переданий Реєстр боржників відповідно до умов договору факторингу №29012026 від 29.01.2026, підтверджує факт переходу до позивача прав вимоги заборгованості (а.с.58).

Згідно з платіжною інструкцією №690 від 03.02.2026 ТОВ «ФК «ЕЙС» сплатило ТОВ «Авентус Україна» за відступлення прави вимог згідно договору факторингу №29012026 від 29.01.2026 (а.с.59).

Відповідно до картки обліку договору (розрахунку заборгованості) заборгованість відповідача за кредитним договором в межах заявлених позовних вимог становить 26 730,00 грн, яка складається з: 8100,00 – заборгованість з основного боргу, 14 580,00 - заборгованість по відсоткам, 4050,00 грн – штраф (а.с.63-67).

На а.с.68 є виписка з особового рахунку, надана ТОВ «ФК «ЕЙС», за кредитним договором №9207136 від 02.07.2025 за період з 29.01.2026 по 01.05.2026 згідно якої заборгованість ОСОБА_1 станом на 01.05.2026 складає 26 730,00 грн, в тім числі: 8100,00 грн – прострочене тіло, 14 580,00 грн – прострочені відсотки.

За ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У ст. 3 ЗУ «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до ч. 5 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них.

Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Аналізуючи викладене, потрібно дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.

З договору №9207136 від 02.07.2025 про надання споживчого кредиту вбачається, що він підписаний відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором А7106, з зазначенням його особистих даних: адреси проживання, серії та номера паспорту, РНОКПП, номеру телефону, електронної адреси.

Отже, між відповідачем та ТОВ «Авентус Україна», укладено кредитний договір у формі електронного документу з електронними підписами сторін та із запропонованими умовами відповідач ознайомився та погодився з ними.

Розглядаючи вимогу позивача про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором №9207136 від 02.07.2025 у загальному розмірі 22 680,00 грн, та доводи ОСОБА_1 , в яких відповідач визнає заборгованість у розмірі 16 200,00 грн (тіло кредиту в сумі 8100,00 грн та проценти 8100,00 грн), суд зазначає таке.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Згідно з ч. 2 ст. 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

За правилами ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

Таким чином, питання визначення процентної ставки за кредитним договором вирішується виключно сторонами у договорі.

Як убачається з кредитного договору № 9207136 від 02.07.2025 сторони визначили суму кредиту в розмірі 8100,00 грн, строк кредитування в 360 календарних днів, знижена % ставка 0,390 % в день; стандартна % ставка 1,00 % в день.

Відповідно до п.п.1.8-1.8.2 Договору загальні витрати складають за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 29 160,00 грн в день, за стандартною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки 28 917,00 грн в день.

За п.п.1.9-1.9.2 Договору орієнтовна реальна річна процентна ставка за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 2333,95% в день, за стандартною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки 2176,57% в день.

Відповідно до п.п.1.10-1.10.2 Договору орієнтовна загальна вартість кредиту складає за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 37 260,00 грн в день, за стандартною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки 37 017,00 грн в день.

З розрахунку заборгованості та виписки з особового рахунку відповідача, наданого позивачем, убачається, що первісним кредитором та позивачем здійснено лише нарахування по процентам за користування кредитом в строк договору, що погоджений між сторонами правочину.

Законом України «Про захист прав споживачів» передбачено право споживача відмовитись в односторонньому порядку від укладеного кредитного договору протягом 14 днів з моменту укладання договору.

Проте вказаним правом відповідач не скористався, а отримавши кошти, не виконав свого обов`язку по їх поверненню, разом з нарахованими відсотками.

Доказів того, що відповідач не погоджувався з розміром відсотків, загальною сумою кредиту, оскаржував умови договору в цій частині, як споживач фінансових послуг, з підстав їх несправедливості, матеріали справи не містять.

Суд враховує правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №2-1383/2010, згідно яких зазначено, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

У разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Відповідачем у справі не спростовано правильності здійсненого позивачем розрахунку за відсотками, натомість, заперечення стосовно їх несправедливості, є безпідставними.

Згідно із ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до ч. 1 ст. 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Отже, оскільки відповідач не виконав свої зобов`язання щодо погашення заборгованості за кредитним договором №9207136 від 02.07.2025 в установлені договором строки, позивач набув право вимоги до відповідача згідно з договором факторингу №29012026 від 29.01.2026, а тому з відповідача на користь позивача потрібно стягнути заборгованість за кредитним договором №9207136 від 02.07.2025 у загальному розмірі 22 680,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з п. 1 ч. 3 цієї статті до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з частинами першою, другою статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У ч. 2 ст. 137 ЦПК України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

У ч.3 ст. 141 ЦПК України передбачено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

До позовної заяви позивачем ТОВ «ФК «ЕЙС» долучено свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії КС №7073/10 від 19.10.2018, видане на ім`я адвоката Соломко О.В., договір про надання правничої допомоги №20/0’/26-01 від 20.01.2026, протокол погодження вартості послуг, додаткова угода №25771532085 до договору про надання правничої допомоги №20/01/26-01 від 20.01.2026, акт прийому-передачі наданих послуг від 05.05.2026, довіреність від 12.02.2026 на представництво ТОВ «ФК «ЕЙС» адвокатом Тимошенком О.О., довіреність від 31.03.2026 на представництво ТОВ «ФК «ЕЙС» адвокатом Сахаровою О.І. (а.с.43,69-70,70 на зв.,71-74).

Згідно з договором про надання правової допомоги між ТОВ «ФК «ЕЙС» та АБ «Тараненко та партнери» сторони визначили предмет договору у виді юридичної допомоги в обсязі та на умовах, передбачених даним договором. Пунктом 2.1. Договору визначено види послуг щодо надання правової допомоги.

При цьому згідно з положеннями п. 3.1, 3.3 Договору отримання винагороди адвокатським бюро за надання правничої допомоги відбувається у формі гонорару, який складається з суми вартості послуг, тарифи яких узгоджені сторонами в протоколі погодження вартості послуг (а.с.69 на зв).

Протоколом погодження вартості послуг визначено вартість послуг, де визначена погодинна ціна роботи (а.с. 70 на зв.).

Згідно з п.1 Додаткової угоди №25771532085 до договору про надання правничої допомоги №20/01/26-01 від 20.01.2026 сторони домовились, що адвокатське бюро приймає на себе зобов`язання надавати юридичну допомогу по захисту прав та інтересів клієнта з питань, що відносяться до судів всіх інстанцій за кредитним договором ОСОБА_1 №9207136 від 02.07.2025 (а.с.71).

Відповідно до акта прийому-передачі наданих послуг від 05.05.2026, АБ «ТИМОШЕНКО ТА ПАРТНЕРИ» надано правові послуги у виді складання позовної заяви: час 2 год, вартість 5000,00 грн; вивчення матеріалів справи: час 2 год, вартість 1000,00 грн; підготовка адвокатського запиту щодо отримання інформації про зарахування кредитних коштів: час 1 год, вартість 500,00 грн; підготовка клопотання щодо отримання інформації про зарахування кредитних коштів: час 1 год, вартість 500,00 грн. Всього 7 000,00 грн (а.с.72).

Відповідно до ч. 4, 5 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Як зазначив Верховний Суд у своїй постанові 24 січня 2022 року по справі № 757/36628/16-ц, у відповідності до статті 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Додаткова постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 30 червня 2022 року у справі № 915/517/21 містить висновок, що «відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару. Отже, визначаючи розмір суми, яка підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з нормами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність". У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково. Подібні правові позиції викладено у постанові Верховного Суду від 01.12.2021 у справі № 910/14598/20 та додатковій постанові Верховного Суду від 06.03.2019 у справі № 922/1163/18».

Отже, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі та встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги. За неможливості встановити умови щодо порядку обчислення, форми та ціни правової допомоги згідно з умовами договору суди, залежно від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково. Такий висновок зроблено у постанові КЦС ВС від 28 вересня 2022 року по справі № 529/201/20.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див.mutatis mutandisрішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).

Згідно зі ст. 141 ЦПК України, оскільки позов задоволений, а тому з відповідача на користь позивача потрібно стягнути судовий збір у розмірі 2 662,40 грн.

Ураховуючи критерії реальності адвокатських витрат, а також критерії розумності їхнього розміру та обставини цієї справи, що зазначені вище, складність та категорію справи, заперечення відповідача щодо розміру витрат, суд уважає що до стягнення підлягають витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. 1-18, 81, 141, 209-245, 259, 264, 265, 268, 354, 355 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

задовольнити позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «ЕЙС»» заборгованість за договором №9207136 від 02.07.2025 про надання споживчого крелдиту у загальному розмірі 22 680,00 грн, судовий збір у розмірі 2 662,40 грн та витрати на правничу допомогу у розмірі 3 000,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Полтавського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ЕЙС», місцезнаходження: вул. Юрія Поправки, 6, кабінет 13, м. Київ, код ЄДРПОУ – 42986956.

Відповідач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканець АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Суддя С. М. Косик