Постанова від 26 жовтня 2026 р. у справі №815/6834/15 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 жовтня 2026 р.м. ОдесаСправа № 815/6834/15

Перша інстанція: суддя Андрухів В.В.,

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача – Шляхтицького О.І.,

суддів: Семенюка Г.В., Федусика А.Г.,

секретар – Афанасенко Ю.М.,

за участю: представника відповідача – адвоката Мартишко А.С.,

третіх осіб - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

представника УДАБК ОМР – Хлистуна Р.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в місті Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2026 року у справі № 815/6834/15 за адміністративним позовом Державної архітектурно-будівельної інспекції України (правонаступник стягувача у виконавчому провадженні - Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради) до ОСОБА_3 , треті особи: ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Люстдорф 139/1", за участю: Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про зобов`язання знести за власний рахунок самочинно збудований будинок, –

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2015 року Державна архітектурно-будівельна інспекція України звернулася до суду першої інстанції з вищевказаним позовом до ОСОБА_3 у якому просила суд зобов`язати знести за власний рахунок самочинно збудований будинок, за адресою: АДРЕСА_1 .

Одеський окружний адміністративний суд постановою від 29.02.2016 по справі №815/6834/15, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 26.04.2016, зобов`язав ОСОБА_3 знести за власний рахунок самочинно збудований будинок за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення набрало законної сили 26.04.2016.

19.05.2016 Одеський окружний адміністративний суд видав виконавчий лист по справі №815/6834/15.

19.10.2017 Одеський окружний адміністративний суд ухвалив видати дублікат виконавчого листа по даній справі за заявою представника Державної архітектурно-будівельної інспекції України.

19.10.2017 Одеський окружний адміністративний суд ухвалою відмовив у задоволенні заяви ОСОБА_3 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.

10.06.2020 Одеський окружний адміністративний суд ухвалою відмовив у задоволенні заяви ОСОБА_3 про визнання виконавчого листа від 12.03.2020 по справі № 815/6834/15 таким, що не підлягає виконанню, зупинення виконання за виконавчим листом №815/6834/15, виданим 12.03.2020, до набрання законної сили ухвалою суду за результатами розгляду заяви ОСОБА_3 .

19.02.2021 Одеський окружний адміністративний суд ухвалою залишеною без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 19.05.2021, визнав поважними причини пропуску Державною архітектурно-будівельною інспекцією України строку пред`явлення до виконання виконавчого листа від 29.02.2016 по справі № 815/6834/15, дублікат якого виданий 12.03.2020. Поновив Державній архітектурно-будівельній інспекції України строк пред`явлення до виконання виконавчого листа від 29.02.2016 Одеського окружного адміністративного суду по справі № 815/6834/15, дублікат якого виданий 12.03.2020.

21.07.2021 Одеський окружний адміністративний суд ухвалою, залишеною без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 14.12.2021 відмовив у задоволенні заяви ОСОБА_3 про зупинення виконання за виконавчим листом № 815/6834/15, виданим 12.03.2020 Одеським окружним адміністративним судом, до розгляду заяви ОСОБА_3 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню до набрання законної сили ухвалою суду за результатами розгляду заяви; та про визнання виконавчого листа Одеського окружного адміністративного суду від 12.03.2020 року по справі №815/6834/15 таким, що не підлягає виконанню.

03.08.2022 до суду першої інстанції від Другого Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) надійшла заява про роз`яснення судового рішення, в якій останній просив суд роз`яснити вказане рішення суду, а саме: роз`яснити виконання виконавчого листа №815/6834/15, виданого Одеським окружним адміністративним судом 12.03.2020, про зобов`язання ОСОБА_3 знести за власний рахунок самочинно збудований будинок за адресою: АДРЕСА_1 .

Одеський окружний адміністративний суд ухвалою від 10.08.2022 відмовив у задоволенні заяви Другого Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про роз`яснення постанови від 29.02.2016 по справі №815/6834/15.

21.05.2025 до суду першої інстанції від ОСОБА_2 та ОСОБА_1 надійшла заява про заміну стягувача у виконавчому провадженні, в якій останні просили: замінити стягувача у виконавчому провадженні щодо виконання постанови Одеського окружного адміністративного суду від 29.02.2016 по справі № 815/6834/15 за позовом Державної архітектурно-будівельної інспекції України до ОСОБА_3 про зобов`язання знести за власний рахунок самочинно збудований будинок по АДРЕСА_1 .

Одеський окружний адміністративний суд ухвалою від 25.06.2025, залишеною без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 04.08.2025, замінив стягувача у виконавчому листі (дублікаті) по справі № 815/6834/15, виданому Одеським окружним адміністративним судом 12.03.2020, з Державної архітектурно-будівельної інспекції України на Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради (адреса: вул. Черняховського, 6, м. Одеса, 65009, код ЄДРПОУ 40199728).

Верховний Суд постановою від 18.11.2025 ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 05.06.2025 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 04.08.2025 залишив без змін.

27.07.2026 через канцелярію суду першої інстанції від представника ОСОБА_3 надійшла заява про визнання виконавчого листа у справі № 815/6834/15 про зобов`язання ОСОБА_3 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 , паспорт серії НОМЕР_2 , виданий 18.07.2012 Малиновським РВ ОДУ УМВС України в Одеській області, адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ) знести за власний рахунок самочинно збудований будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , виданий на підставі рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29.02.2016, таким, що не підлягає виконанню.

Одеський окружний адміністративний суд ухвалою від 02.09.2026 у задоволенні заяви ОСОБА_3 про визнання виконавчого листа у справі № 815/6834/15 про зобов`язання ОСОБА_3 знести за власний рахунок самочинно збудований будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , виданого на підставі рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29.02.2016 року, таким, що не підлягає виконанню – відмовив.

Не погоджуючись з ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 02.09.2026 ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, та просив її скасувати та прийняти нове рішення, яким заяву задовольнити.

Апелянт, мотивуючи власну правову позицію, акцентує на таких обставинах і причинах незаконності і необґрунтованості оскаржуваного судового рішення:

- суд першої інстанції не дослідив і не оцінив докази, на яких ґрунтувалася заява, а висновок про «тотожність» доводів не відповідає обставинам справи;

- суд першої інстанції неправильно застосував частину другу статті 374 КАС України: виконання рішення стало об`єктивно неможливим;

- висновки суду першої інстанції щодо справ № 520/11330/17 та № 916/2791/13 є необґрунтованими;

- суд першої інстанції не надав оцінки пропорційності примусового виконання та його наслідкам для третіх осіб.

19.10.2026 третіми особами ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у справі надано відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_3 , в якому останні вказують на законність та обґрунтованість ухвали, просять залишити її без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Апеляційний суд, заслухавши доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 374 КАС України, суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.

Згідно із частиною 2 статті 374 КАС України, суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Статтею 129-1 Конституції України встановлено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно із частиною 2 статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Частиною 1 статті 370 КАС України унормовано, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

У постанові від 05.11.2020 (справа №752/2391/17) Верховний Суд вказав, що наведені в статті 374 КАС України підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, можна поділити на дві групи: матеріально-правові і процесуально-правові.

До матеріальних підстав відносяться випадки відсутності обов`язку боржника через його припинення, добровільне виконання боржником чи іншою особою.

Процесуальними підставами для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, є обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема:

- видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню);

- коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню;

- видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі виконавчого листа;

- помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване;

- видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката;

- пред`явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення цього листа до виконання.

Під іншими причинами слід розуміти випадки, коли в апеляційному чи касаційному порядку або ж у зв`язку з нововиявленими обставинами скасовано чи змінено рішення суду, а виконавчий лист ще не виконаний.

Таким чином, норми зазначеної статті встановлюють виключний перелік обставин, за наявності яких суд визнає виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, а саме: видача виконавчого листа помилково; відсутність обов`язку боржника у зв`язку з його виконанням або з інших причин.

Так , суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні заяви виходив із того, що зі змісту заяви не вбачається, та ОСОБА_3 не наведено передбачених нормами чинного законодавства підстав, у розумінні ч.2 ст.374 КАС України, для визнання виконавчого листа по даній справі таким, що не підлягає виконанню.

Також суд першої інстанції врахував, що судове рішення в даній справі не виконане боржником ані добровільно, ані в примусовому порядку.

При цьому, суд першої інстанції врахував, що наведені заявником доводи як у заявах, що подавалися у 2017, 2020, 2021 роках, так і в даній заяві (щодо відсутності у заявника права власності на земельну ділянку та на будинок) є тотожними.

Посилання заявника на рішення Приморського районного суду м.Одеси від 07 грудня 2018 року у справі № 522/15352/16-а та від 17 липня 2020 року у справі №522/834/17 суд першої інстанції до уваги не взяв, оскільки вони не створюють підстав для невиконання судового рішення у даній справі, що набрало законної сили, правильність якого була перевірена судами апеляційної та касаційної інстанцій.

Крім того, суд першої інстанції врахував доводи третіх осіб ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про те, що постановою Одеського апеляційного суду від 17.10.2024 у справі № 520/11330/17 визнано протиправними та скасовані рішення державного реєстратора про реєстрацію права власності на окремі квартири в будинку АДРЕСА_3 .

Апеляційний вважає слушним вказані зауваження суду першої інстанції, а також те, що питання про визнання виконавчого листа по справі № 815/6834/15 таким, що не підлягає виконанню, судом вже вирішувалося неодноразово.

Зокрема, ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 19.10.2017, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 14.12.2017 року, відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_3 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 10.06.2020, залишеною без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 04.11.2020, відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_3 про визнання виконавчого листа від 12.03.2020 по справі №815/6834/15 таким, що не підлягає виконанню, зупинення виконання за виконавчим листом №815/6834/15, виданим 12.03.2020, до набрання законної сили ухвалою суду за результатами розгляду заяви ОСОБА_3 .

Одеський окружний адміністративний суд ухвалою від 21.07.2021, залишеною без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 14.12.2021 відмовив у задоволенні заяви про зупинення виконання за виконавчим листом № 815/6834/15, виданого 12.03.2020 Одеським окружним адміністративним судом до розгляду заяви ОСОБА_3 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню до набранням законної сили ухвали суду за результатами розгляду заяви, та визнання виконавчого листа Одеського окружного адміністративного суду від 12.03.2020 по справі № 815/6834/15 таким, що не підлягає виконанню.

При цьому наведені заявником доводи як у заявах, що подавалися у 2017, 2020, 2021, 2026 роках, так і в даній заяві (щодо відсутності у заявника права власності на земельну ділянку та на будинок) по суті є подібними та на які суд першої інстанції у оскаржуваній ухвалі надав ґрунтовну оцінку.

Щодо наведених апелянтом обставини, які на його думку є підставою для визнання виконавчого листа таким що не підлягає виконанню і які на його думку суд першої інстанції не врахував, а саме:

- актом державного виконавця від 30.12.2021 встановлено, що за адресою: АДРЕСА_1 будинку не виявлено; зафіксовано наявність чотириповерхового будинку з присвоєною адресою: АДРЕСА_3 ;

- висновком судового експерта Рапача К.В. № 11/22 від 07.02.2022 встановлено, що будинок за адресою: АДРЕСА_1 з тими ознаками та техніко-економічними показниками, які досліджувалися судами у справі № 815/6834/15, фактично відсутній і можливість його знесення відсутня, а індивідуальний житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 та квартири АДРЕСА_4 мають різні техніко-економічні показники та конструктивні рішення і є різними об`єктами нерухомого майна;

- державний виконавець звернувся до органу досудового розслідування з повідомленням про невиконання рішення (ЄРДР № 12023162480000593 від 28.04.2023, ч. 1 ст. 382 КК України), а 11.05.2023 виніс постанову про закінчення виконавчого провадження № 64698555 на підставі пункту 11 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження», пославшись у ній на акт від 30.12.2021 про відсутність будинку за адресою: АДРЕСА_1 ; виконавчий документ надіслано до суду, який отримав його 30.05.2023;

- постановою слідчого від 05.09.2023 кримінальне провадження № 12023162480000593 закрито на підставі пункту 2 частини першої статті 284 КПК України у зв`язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення; у постанові зазначено, що інформація, яка стала підставою для внесення відомостей до ЄРДР, свого підтвердження не знайшла;

- згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 487479988 від 27.07.2026 право власності на 22 квартири в будинку за адресою: АДРЕСА_3 зареєстровано за фізичними особами; ОСОБА_3 не є власником ні цього будинку, ні земельної ділянки з кадастровим номером 5110136900:33:010:0027, переданої ОСББ «ЛЮСТДОРФ 139/1», колегія суддів вважає за необхідне зазначити про таке.

Так, наведені вище апелянтом докази зводяться до того, що будинок по АДРЕСА_1 фактично не існує, а існує інший новий будинок по АДРЕСА_3 , котрий має інші техніко-економічні показники та конструктивні рішення і є іншим об`єктом нерухомого майна.

Проте інші обставини справи, виходячи зі змісту спірних правовідносин, предмета доказування у цій справі, а також безпосередньо змісту оскаржуваного рішення свідчать про протилежне.

Так, зокрема, колегія суддів звертає увагу, що згідно рішень судів, які набрали (див. постанову П`ятий апеляційний адміністративний суд від 30.06.2021 по цій справі, постанови Одеського апеляційного суду від 17.10.2024 та 18.11.2025 по справі № 520/11330/17) будинку, розташованого за адресою - АДРЕСА_1 , згодом, після набрання рішення суду першої інстанції законної сили 26.04.2016, було присвоєно нову адресу, а саме - АДРЕСА_3 .

Наведений факт з огляду на пояснення представника апелянта в судовому засіданні та зміст заяви ОСОБА_3 про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню (див. а.с. 136-146, т.11), відповідно до якої після здійснення технічного поділу об`єкта нерухомості та присвоєння останньому нової адреси, як окремого будинку, що відмінний від об`єкта будівництва за адресою: АДРЕСА_1 , державним реєстратором прийнято низку рішень про державну реєстрацію прав та обтяжень на квартири за адресою: АДРЕСА_3 , знайшов підтвердження у цьому судовому провадженні.

При чому зазначені апелянтом доводи не свідчать, що така зміна адреси була вчинена відповідно до вимог чинного законодавства, зокрема відповідно до вимог підпункту 10 пункту "б" ч. 1 ст. 30 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та Положення про Адресний реєстр міста Одеси, затверджено рішенням Виконавчого комітету Одеської міської ради № 809 від 28.07.2009 (у редакції, чинній на час вчинення зміни адреси нерухомого майна).

Отже наявність вищенаведених апелянтом доказів, які начебто свідчать про фактичну відсутність будинку, є хибними, котрі прямо суперечать висновкам судів у наведених вище рішеннях, які набрали законної сили.

За таких обставин суд вважає, що доводи апелянта з посилання на вищенаведені докази, які на його переконання свідчать про наявність підстав для задоволення заяви, скеровані саме на доведення відсутності будинку по АДРЕСА_1 , явно суперечать матеріалам справи та судовим рішенням, які набрали законної сили.

Колегія суддів звертає увагу на те, що ключовим у даному випадку є те, що спірний будинок (об`єкт) є самочинним будівництвом за тими критеріями, які наведені у часині 1 статті 376 ЦК України, що підтверджено судами усіх інстанцій.

За приписами статі 376 ЦК України виключається можливість існування інших способів легітимізації самочинного будівництва та набуття права власності на таке нерухоме майно, ніж ті, що встановлені цією статтею; реєстрація права власності на самочинне будівництво за особою, що здійснила самочинне будівництво, не змінює правового режиму такого будівництва як самочинного (постанова Верховного Суду від 01 листопада 2023 року у справі № 910/7987/22, пункти 5.11, 5.12).

У постанові від 29 травня 2024 року у справі № 640/17335/21 Верховний Суд дійшов висновку, що оформлення права власності на об`єкт, який збудований самочинно, не є перешкодою для реалізації органом державного архітектурно-будівельного контролю повноважень, передбачених статтею 38 Закону № 3038-VI, щодо порушення у встановленому законом порядку питання про знесення такого будівництва.

Отже, державна реєстрація зміни адреси нерухомого майна не змінює правового режиму спірного об`єкта як самочинного будівництва. Та обставина, що такі реєстраційні рішення не скасовані, не є перешкодою для застосування наслідків, передбачених статтею 376 ЦК України та статтею 38 Закону № 3038-VI (див. для прикладу постанову Верховного Суду від 14.09.2026 - № 300/382/22).

Колегія суддів звертає увагу на те, що боржником не надано до суду доказів добровільного виконання у повному обсязі виконавчого листа № 815/6834/15, як і не надано доказів припинення обов`язку боржника виконати судове рішення.

Суд першої інстанції обґрунтовано звернув увагу на те, що постановою апеляційного суду 17.10.2024 у справі № 520/11330/17 визнано протиправними та скасовані рішення державного реєстратора Одеської філії державного підприємства “Державний інститут судових економіко-правових та технічних експертних досліджень” Кравця Олександра Володимировича про державну реєстрацію права власності: ОСОБА_5 на квартиру №1; ОСОБА_6 на квартиру №2; ОСОБА_7 на 1/2 частку квартири АДРЕСА_5 ; ОСОБА_8 на 1/2 частку квартири АДРЕСА_5 ; ОСОБА_5 на квартиру АДРЕСА_6 ; ОСОБА_9 на квартиру АДРЕСА_7 ; ОСОБА_10 на квартиру № 7; ОСОБА_11 на квартиру АДРЕСА_8 ; ОСОБА_12 на квартиру АДРЕСА_9 ; ОСОБА_13 на квартиру АДРЕСА_2 ; ОСОБА_13 на квартиру АДРЕСА_10 ; ОСОБА_14 на квартиру АДРЕСА_11 ; ОСОБА_15 на квартиру АДРЕСА_12 ; ОСОБА_16 на квартиру АДРЕСА_13 ; ОСОБА_17 на квартиру АДРЕСА_14 ; ОСОБА_18 на квартиру АДРЕСА_15 ; ОСОБА_14 на квартиру АДРЕСА_16 ; ОСОБА_19 на квартиру АДРЕСА_17 ; ОСОБА_14 на квартиру АДРЕСА_18 ; ОСОБА_20 на квартиру АДРЕСА_19 ; ОСОБА_21 на квартиру № 21; ОСОБА_22 на квартиру АДРЕСА_20 ; ОСОБА_23 на квартиру АДРЕСА_21 ; ОСОБА_24 на квартиру АДРЕСА_22 ; ОСОБА_25 на квартиру АДРЕСА_23 .

Зазначена постанова Одеського апеляційного суду від 17.10.2024 у справі № 520/11330/17 на час розгляду цієї справи є чинною та не скасованою (в ЄДРСР за № 122964202).

Доводи апелянта про те, що державний виконавець звернувся до органу досудового розслідування з повідомленням про невиконання рішення не є підставою для того, щоб вважати виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню, позаяк згадуване процедурне рішення державного виконавця є лише етапом, певною окремою дією у виконавчому провадженні як завершальної стадії судового провадження, яка за обсягом правовідносин є частиною (складовою) цього провадження і не може характеризувати неможливість виконання судового рішення .

Посилання апелянта на те, що постановою слідчого від 05.09.2023 кримінальне провадження № 12023162480000593 закрито на підставі пункту 2 частини першої статті 284 КПК України у зв`язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення; у постанові зазначено, що інформація, яка стала підставою для внесення відомостей до ЄРДР, свого підтвердження не знайшла - свідчить лише про відсутність в діянні ОСОБА_3 складу кримінального правопорушення, а не відсутності обов`язку виконувати судове рішення.

З приводу доводів апеляційної скарги щодо порушень прав третіх осіб- власників придбаних квартир у цьому будинку, колегія суддів звертає увагу, що наведені доводи не є достатніми, адже апелянтом взагалі не враховані індивідуальні інтереси третіх осіб у справі та публічні інтереси, а відтак відсутні підстави вважати, що інтереси прав власників квартир у цьому будинку превалюють над іншими конкуруючими інтересами.

Саме факт порушення прав третіх осіб у справі з огляду на рішення ЄСПЛ у справі РORРEVIЖ v. Serbia (№ 11212/23) від 07.10.2025 є ключовим критерієм для вирішення спірного питання.

Колегія суддів акцентує увагу, що зазначені апелянтом докази мають бути достовірними та довести, що заявником усунуті ті порушення містобудівного законодавства та усунуті факти порушення третіх осіб, за ініціативою яких була проведена відповідна перевірка, чого наведені апелянтом докази не доводять.

Підсумовуючи наведене, з огляду на відсутність як матеріально-правових, так і процесуально-правових підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що заява відповідача про визнання виконавчого листа №815/6834/15 таким, що не підлягає виконанню задоволенню не підлягає.

Інші доводи апеляційної скарги є необґрунтованими та не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм процесуального права, а тому, відповідно до ст. 316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 14, 308, 311, 315, 316, 321, 325, 327, 328, 370, 374 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 – залишити без задоволення , а ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 02.09.2026 у справі № 815/6834/15 – без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів в касаційному порядку до Верховного Суду.

Дата складення та підписання повного судового рішення – 02 листопада 2026 року.

Суддя-доповідач О.І. Шляхтицький

СуддіГ.В. Семенюк А.Г. Федусик